Дешева Африка й океан. Чому варто відкрити для себе Марокко

Для тих, хто втомився від Туреччини та Єгипту.

Тривалий час пріоритетними місцями для відпочинку під сонцем для українських туристів залишалися Туреччина та Єгипет, які здатні були за порівняно невеликі гроші запропонувати прийнятний сервіс у форматі all inclusive. Курортів і готелів, здатних задовольнити і найзаможніших, і досить обмежених у фінансах туристів, там справді багато. Але рано чи пізно набридає все, і тут виникає цілком логічний запит спробувати щось нове.

Спрощення візового режиму з багатьма країнами та вихід на український ринок лоукостерів — усе це зараз дозволяє розширювати географію подорожей і відкривати для себе нові місця. Якщо це можна зробити за ті самі гроші — чому ні, зрештою? Чому б не махнути, наприклад, до Марокко, до Атлантичного океану?

Чому варто поїхати до Марокко?

Навіть для тих, хто, окрім Чорного й Азовського морів, бачив ще й Егейське з Червоним, океан — це аргумент. Марокко може похвалитися й узбережжям Середземного моря поблизу Іспанії, але головний їхній водний актив розташований на заході країни, де знаходяться і Рабат, і Касабланка, і, мабуть, головне курортне місто під назвою Агадір.

Так, на відміну від Червоного моря, всі принади якого можна відчути в тому ж Єгипті, тут дайвінг не настільки привабливий — за різнобарвними рибками, що шукають їжу серед коралів, не поспостерігаєш. Але є інший плюс для тих, кому місця на лежаку недостатньо — доступна цілий рік можливість займатися серфінгом.

Бажаючі поніжитися на сонці теж не будуть розчаровані — широка берегова смуга з білосніжним піском дозволяє з комфортом насолоджуватися приємними кліматичними умовами, які забезпечуються повітряними масами, що надходять з боку океану. Добові перепади температур тут невеликі, а спека, з огляду на періодичні напливи туманів, переноситься легко. Так, торгівці, які пропонують перекусити або випити тонізуючий чай, тут також присутні, але на огороджені готельні ділянки пляжів їм заходити заборонено, тож по головах не ходять і турбують мало.

Милуватися краєвидами цілком можна і з прибережних ресторанчиків, яких тут вдосталь. Ціни в них при цьому досить прийнятні — за 200 дирхамів (менше 20 євро) удвох цілком можна насолодитися вечерею з келихом вина або пива.

Для тих, хто звик до режиму «все включено», у Марокко також все готово. Так, система тут не так відпрацьована, як у Туреччині та Єгипті, і кількість готелів, які надають подібні послуги, тут помітно менша, але за якістю місцева «четвірка» цілком може дати фору багатьом: чистота, доброзичливий персонал, анімація, у ресторанах регулярно є м'ясо та риба, а пиво, хоч і середньої паскудності, але все ж алкогольне.

Ті, хто не хоче сидіти на одному місці, цілком можуть попутешествувати — тим паче, територія Марокко величезна, і, пересуваючись країною на автомобілі, є що подивитися однозначно. Один із варіантів — стартувати з Танжера (портове місто на узбережжі Гібралтарської протоки) і рухатися вздовж океану до Рабата, Касабланки, Ес-Сувейри та Агадіра. Грішно буде, якщо не заїдете до Шефшауена (легендарного синього міста) і на пляж Легзіри з арками оранжево-червоних скель.

Марокко — мусульманська країна, але варто визнати, що іслам тут досить толерантний. Це відчувається і візуально (окрім мечетей, тут з легкістю можна знайти православні храми та синагоги), і в спілкуванні з доброзичливим місцевим населенням. Для тих, кому не дуже комфортно, постійно чуючи російську мову, ситуація тут значно спокійніша, ніж в умовному Кемері чи Шарм-еш-Шейху. Туристи з Росії тут, звісно, є, з огляду на безвізовий режим між країнами, однак не сказати, що їх дуже багато — «Таги-и-и-л!» помічено не було.

Як дістатися?

Прямого авіасполучення з Марокко в України немає, але, плануючи заздалегідь, до країни заходу сонця можна потрапити цілком бюджетно. Так, за допомогою лоукостів цілком можна спочатку дістатися до одного з перевалочних пунктів, як-от Німеччина (аеропорт Кельна в середині вересня був увесь обвішаний рекламою дешевих авіаквитків до Марокко) або Іспанія, а звідти вже полетіти на північ Африки. Грамотно сплануючи відпустку, можна якісно поєднати екскурсійний відпочинок у Європі з пляжним на березі Атлантичного океану.

Чи є мінуси?

Звичайно. Насамперед, мабуть, варто остерігатися торгівців, які бажають поживитися на європейських туристах, що слабко орієнтуються в місцевих реаліях. Треба бути готовими до того, що на ринках, де цінники на товарах майже неможливо знайти, початкова ціна перевищуватиме реальну разів у десять. Торгуватися не лише можна, а й потрібно — сумління в, здавалося б, привітних і доброзичливих продавців абсолютно немає, а бажання привезти коханим жінкам арганову олію все ж таки присутнє.

Та сама проблема спостерігається і в спілкуванні з таксистами. Uber та компанія на марокканському ринку відсутні, і місцеві цим користуються повною мірою. Домовлятися про вартість поїздки варто одразу, першим називаючи ціну. 3-4 км шляху цілком можна проїхати за 10-15 дирхамів (1-1,5 євро).

Треба бути готовими й до того, що загалом міста Марокко досить скромні й недостатньо чисті, якщо відходити трохи далі від традиційних туристичних маршрутів. У цьому плані є певна схожість із Францією, під протекторатом якої держава перебувала тривалий час.

До недоліків (хочеться вірити, що тимчасових) варто віднести і те, що українцям для потрапляння до Марокко потрібна віза. Коштує вона не бозна-скільки — скромні 600 гривень, однак займатися паперовою тяганиною варто заздалегідь, адже на все про все у працівників консульства йде мало не місяць.

Василь Обараз