Ламати, будувати і сподіватися на відсутність втрат. Чого чекати від головних команд країни у 2020 році

Все, що варто знати про Шахтар, Динамо і збірну України під час зимової паузи.

Український футбол вже пару тижнів перебуває у зимовій сплячці. Шахтар і Динамо свої наступні офіційні матчі зіграють наприкінці лютого, а збірна України розпочне підготовку до Євро-2020 контрольним матчем з французами 27 березня. Поки футболісти насолоджуються відпусткою, але зовсім скоро їм доведеться долучатися до тренувального процесу. Ну а тренери та функціонери вже вовсю готуються до другої частини сезону — роботи в них по горло. 

Шахтар

В чемпіонаті України Шахтар і далі безперечно найкращий, що, з огляду на силу власного складу та рівень конкурентів, зовсім не дивно. Однак водночас перші півроку Луіша Каштру, який змінив на тренерському посту Паулу Фонсеку, що перейшов до Роми, можна вважати невдалими. Все тому, що в цьому розіграші Ліги чемпіонів від Шахтаря цілком можна було чекати більшого — 2 нічиї із загребським Динамо за 5 пропущених м'ячів і домашнє приниження від Аталанти навряд чи можуть влаштовувати вболівальників і керівництво клубу.

Втім, майбутньому Каштру в Шахтарі нічого не загрожує — принаймні, поки що. Єврокубкову весну за рахунок 3-го місця в групі ЛЧ Гірники собі забезпечили, і тепер спробують щастя в Лізі Європи, де наприкінці лютого їх чекає протистояння з Бенфікою. Навесні Каштру, який раніше не мав серйозного тренерського досвіду за межами рідної країни, судитимуть. При цьому, ймовірно, навіть не за результатами, а за тим, наскільки вдало він проведе необхідну команді перебудову.

Мірча Луческу покинув Шахтар у травні 2016 року, однак навіть через неповні чотири роки можна говорити, що цей Шахтар — досі Шахтар Луческу. Ігровий малюнок команди, звісно, у чомусь змінився завдяки Фонсеці та Каштру, у команді з'явилися нові обличчя, однак на перших ролях у команді ті самі футболісти, що й 4 роки тому — з тією лише різницею, що вони пройшли свій піковий футбольний вік і очевидно втратили мотивацію поїхати в європейські топ-чемпіонати. Марлосу і Тайсону — 31, Тарасу Степаненку — 30, стільки ж у січні виповниться і Ісмаїлі. Не хлопчик уже і Мораєс, хоча він і прийшов після відходу Луческу.

Уже після відходу Мірчі Шахтар вдало попрацював на ринку, продавши за величезні гроші Фреда до Манчестер Юнайтед. Однак станом на зараз Гірники не можуть похвалитися наявністю готових до переходу гравців, продаж яких міг би суттєво поповнити клубну скарбницю. Талановиті бразильці, звісно, у команді є, однак, якщо дивитися загалом, вони ще й для Шахтаря не дуже готові: Майкон лише починає набирати форму після важкої травми, Маркос Антоніо і Тете конкуренцію у більш досвідчених одноклубників поки не виграють, у Маркіньоса Сіприано 191 зіграна в сезоні хвилина, у Вітао — нуль.

Під час тривалої зимової паузи та довгих навчально-тренувальних зборів Каштру потрібно не лише якісно вибудувати гру, а й разом із керівництвом ухвалити кілька болісних, але необхідних рішень. Одним із перших таких рішень має стати розставання з Тайсоном, який, будучи капітаном команди, не приховував свого розчарування влітку, коли його не відпустили до Італії, а зараз відкрито заявляє, що не залишатиметься в команді після закінчення контракту. Так, великі гроші на його продажі заробити буде складно, однак продовжувати робити ставку на примхливу зірку, ймовірно, буде собі дорожче.

Також у Шахтарі вже зараз мають замислитися над тим, хто в найближчій перспективі зможе замінити Андрія Пятова у воротах і Жуніора Мораєса на вістрі атаки. Вони досі тримають достатньо високу планку, попри вік, однак їхні потенційні змінники не те що не награються в напівпрохідних матчах, — їх взагалі немає. Багаторічний лідер команди Марлос уже грає рідше через травми та фізичну форму, тож і до його відходу з перших ролей готуватися потрібно вже цієї зими.

Результат двоматчевого протистояння з Бенфікою у Лізі Європи на цьому етапі видається не таким уже й важливим. На перемогу в турнірі навіть за найоптимістичніших розкладів Шахтарю зараз розраховувати навряд чи варто, тож є сенс зосередитися на створенні оновленої та злагодженої команди вже з прицілом на наступний сезон і наступний розіграш Ліги чемпіонів. Величезна перевага над конкурентами у внутрішньому чемпіонаті дозволяє зробити це майже безболісно.

Динамо

Як і Шахтар, 2019 рік далеко не найкращим чином завершили й віце-чемпіони України. Не змігши обіграти вдома Лугано в останньому турі групового етапу Ліги Європи, Динамо припинило єврокубкову кампанію в цьому сезоні. І, як і Шахтарю, киянам цієї зими необхідно перезавантажитися і пережити революцію — можливо, навіть масштабнішу, ніж у їхнього головного конкурента в Україні.

Пріоритетним завданням, звісно, є організація гри. Олексію Михайличенку довелося приймати команду в розпал сезону, коли часу на імплементацію власного ігрового малюнка просто не було. Однак зараз у головного тренера киян часу достатньо: і щоб пояснити футболістам, що він хоче бачити на полі, і щоб підсилитися під час трансферного вікна.

За словами самого Михайличенка Динамо взимку спробує придбати «одного-двох» гравців. Конкретні позиції не називалися, однак очевидно, що йдеться саме про нападника. За неофіційною інформацією, на столі в керівництва клубу 5 кандидатур у лінію атаки: Мирко Марич (Осієк), Андрай Шпорар (Слован), Умар Садік (орендований Партизаном у Роми) та ще 2 футболісти, один з яких має ізраїльський паспорт.

Окрім придбань киянам потрібно попрацювати і над продажем. Кажуть, що в Динамо вже визначилися зі списком футболістів на вихід, і серед них кілька помітних легіонерів на кшталт Томаша Кадара, Франа Соля і нещодавно придбаних Мохамеда Кадірі та Жерсона Родрігеса. Шукають нові клуби і для Карлоса Самбрано із Сідіклеєм. До того ж віце-чемпіон уже встиг покинути Денис Гармаш, який провів у клубі 13 років кар'єри.

Справ на січень у Динамо — як у тренерського штабу, так і в менеджменту — повно. І розгрібати все це буде непросто. До того ж у Михайличенка навряд чи довгий карт-бланш — Ігор Суркіс цілком може почати спитати з нього вже влітку.

Збірна України

Команда Андрія Шевченка після невдачі у відборі на ЧС-2018 більш ніж добре провела наступний відрізок, впевнено виграла групу в Лізі націй і не менш переконливо тріумфувала у кваліфікації на ЧЄ-2020. Тепер же українській збірній потрібно закріпити цей пристойний, але все ще локальний успіх — запалити у фінальній частині Євро.

Усі передумови для цього є. Щодо демонстрованого українською збірною футболу Шевченко зробив величезний крок уперед. Тренерському штабу Шевченка вдалося змінити менталітет команди, яка раніше — якщо не за всіх його попередників, то майже з усіма — більше боялася суперників, ніж сама наводила страх. У відборі на Чемпіонат Європи збірна України продемонструвала, що тепер із нею треба зважати — це команда не боїться грати з м'ячем і готова бути агресивною в атаці.

Очевидно, що ідеями Шеви футболісти пройнялися і готові виконувати їх на максимумі своїх можливостей. Попри наявність відразу кількох футболістів із європейських топ-чемпіонатів, навряд чи можна говорити, що наша збірна за кадровим потенціалом готова змагатися з найсильнішими футбольними країнами. Однак окрім доброї тактичної підготовки Шевченко встиг проявити себе і як відмінний мотиватор.

У різних інтерв'ю його гравці говорять про нього виключно компліментарно, всі відзначають чудову атмосферу в роздягальні, але, мабуть, найпомітніші слова належать Роману Яремчуку. Молодий нападник, який виступає в Бельгії за Гент, не приховує, що від Шеви можна почути не лише деякі ігрові підказки, а й добре зарядитися психологічно.

Історія перед матчем із сербами (який у вболівальницькому середовищі вже називають одним із найкращих за всю історію нашої незалежності) більш ніж показова. Яремчук згадує, що перед виходом на поле в роздягальні української збірної був такий настрій, що не перемогти було не можна — попри наявний у нас статус легкого фаворита, Шева влаштував своїм справжній рознос: були і міцні слова, і літаючі пляшки. І, що найголовніше, відмінний результат на виході.

За пів року до Євро перед Шевою стоїть кілька завдань. По-перше, доопрацювати ті ігрові моменти, які поки що не відлагоджені — попри всі слова похвали, про повний порядок говорити не доводиться, адже окрім сербів і португальців можна згадати і про натужні перемоги над Люксембургом. По-друге, потрібно якісно провести серію товариських матчів, через які підготуватися до суперників, що чекають на нас на ЧЄ-2020.

Втім, на цьому етапі головним видається навіть інше — аби лише не було травм у тих футболістів, які в збірній фактично незамінні. А таких багато. А лава запасних, що не кажи, скромна.