Учора, 13 грудня, стало відомо про перемогу консервативної партії прем'єр-міністра Великобританії Бориса Джонсона на парламентських виборах.
Історична перемога принесла консерваторам 363 крісла в парламенті (для монобільшості достатньо 326) з 650 можливих. Явка склала 67%, а голоси розподілилися так:
Консервативна партія отримала на 50 парламентських крісел більше, ніж на виборах 2017 року. При цьому лейбористи втратили 40 крісел. Востаннє у консерваторів було більше парламентських місць понад 30 років тому — у 1987 році, коли прем'єр-міністеркою Великобританії була «залізна леді» Маргарет Тетчер.

Після перемоги консерваторів на парламентських виборах прем'єр-міністр Великобританії Борис Джонсон подякував і привітав усіх причетних. «Ми вийшли з глухого кута, знайшли вихід із безвихідного становища», — додав Джонсон.
Також прем'єр-міністр запитав у натовпу: «З цим мандатом і з цією більшістю ми нарешті зможемо зробити що?». Натовп хором закричав: «Завершити Brexit!».
Борис Джонсон
прем'єр-міністр ВеликобританіїТепер Brexit — це незаперечне, непереборне, безсумнівне рішення британського народу. Давайте завершимо Brexit, але спершу, друзі, давайте все ж таки прикінчимо сніданок.
Із самого початку Джонсон обрав ризиковану стратегію, ще в липні пообіцявши вивести Велику Британію зі складу ЄС до 31 жовтня. І хоча прем'єр-міністру не вдалося стримати свою обіцянку, саме така стратегія виявилася виграшною для нього та консервативної партії.
Борис Джонсон скандалив, погрожував вийти з ЄС без угоди, переносив парламентські засідання і навіть програв судовий позов через це. Попри всі ці неоднозначні вчинки, виборці Великобританії обрали саме його з надією покласти край затягнутому Brexit.
Для успіху консерваторів важливу роль відіграла й поразка лейбористів, які набрали найменше голосів з 1935 року. Навіть традиційно «лейбористські» регіони Англії голосували проти них. Партія знайшла підтримку лише в Лондоні.
Лідер лейбористів Джеремі Корбін вже збирався піти у відставку після аналізу поразки в партії. А самі лейбористи вимагають його негайної відставки, звинувачуючи саме його в поразці через радикальний підхід і відсутність позиції щодо Brexit.
Останнє відтермінування ЄС щодо Brexit спливає 1 лютого 2020 року, але вихід Великобританії може відбутися і раніше. Для цього парламенту потрібно схвалити угоду Джонсона. Зважаючи на консервативну монобільшість, із цим не повинно бути проблем.
Але їм можуть завадити Шотландія та Північна Ірландія. У першій консерватори втратили близько 15 парламентських крісел, а перемогла закономірно Шотландська національна партія. Вони проти Brexit і можуть порушити питання незалежності регіону. Востаннє, у 2014 році, 55% учасників референдуму виступили проти відокремлення від Великобританії.
У Північній Ірландії перемогла Демократична юніоністська партія (всього 0,8% голосів від усіх по Британії). Вони хочуть залишитися у складі країни і виступають проти угоди Джонсона — за нею регіон залишиться в юрисдикції ЄС.
Також до парламенту повернулися північноірландські соціал-демократи, які підтримують воз'єднання з Ірландією. Таким чином, у Північній Ірландії може виникнути новий розкол, який вплине на Великобританію та її вихід з Євросоюзу.