Ми не можемо прогнозувати чи спростовувати другу хвилю коронавірусу, а можемо лише проаналізувати минуле й теперішнє. У минулому столітті було три пандемії грипу. Найсмертоноснішою у 1918-1919 роках була хвиля з трьох, з яких найсмертоноснішою була друга — 64% смертей.
У 1957 році азіатський грип теж поширювався трьома хвилями, і найсмертоноснішою була саме друга. У 1968 році гонконгський грип поширювався повільніше: друга хвиля почалася через рік після першої і супроводжувалася підвищеною захворюваністю.
Нові хвилі коронавірусу залежатимуть від його здатності до мутацій, нашого імунітету і здатності держав контролювати COVID-19.
Ми майже нічого не знаємо про мутації коронавірусу. Він може змішуватися з грипом, який пристосований до мутацій. Щоб стримати поширення пандемії, нам потрібно створити колективний імунітет у 70% населення — це захистить решту 30% у групі ризику.
В Іспанії менш ніж 10% населення контактували з коронавірусом, тож ми далекі від очікуваних 70%. У нас досі немає вакцини, а ще ми не впевнені, що зараження гарантує імунітет у подальшому. Швидше за все, нас чекає один із трьох сценаріїв.



Наразі ми не можемо повністю позбутися коронавірусу, але маємо взяти ініціативу у свої руки і знизити його небезпеку: уникати зараження, відстежувати хворих та їхні контакти, ізолювати всіх. Системи охорони здоров'я не витримають чергового краху.
Можливо, буде друга хвиля. А може, й ні. Ми загасили вогонь, але вугілля продовжує тліти. Але ми не можемо і далі руйнувати економіку, тому я сподіваюся на третій сценарій. Ми не перемогли коронавірус і ставимо за мету не знищити його, а навчитися жити в новій реальності.