На початку грудня на урочистій церемонії в Парижі аргентинський нападник Ліонель Мессі в 6-й раз був визнаний найкращим гравцем світу. У боротьбі за цю індивідуальну нагороду зірка Барселони обігнала Вірджила ван Дейка — одного з ключових гравців «Ліверпуля», який тріумфував у київському фіналі Ліги чемпіонів.
Дискусії на тему, хто більше заслужив, залишимо осторонь і просто ще раз визнаємо, що Ліонель Мессі справді великий. Щоб у цьому переконатися, до його голевих подвигів і регулярно оновлюваних рекордів додамо порівняльну характеристику Мессі з минулого сезону та його показники у 2008-09 роках, коли аргентинець забив рекордні для клубу 100 голів за сезон разом із Тьєррі Анрі та Самуелем Ето'о.
Мессі був найкращим уже тоді, найкращим він залишається і зараз. Більше того, за деякими показниками Мессі, якому через пів року з невеликим виповниться 33, навіть перевершує себе зразка початку зими 2008 року. Тієї зими, коли він виводив Барсу з групи з Шахтарем, Спортингом і Базелем, а згодом і приводив команду до тріумфу на Стадіо Олімпіко з Манчестер Юнайтед.

Там, де показники Мессі впали, це кількість і якість подач з флангів і передач. Враховуючи те, що Мессі при цьому суттєво прибавив як асистент, успішніше створюючи голи для інших (див. Open play xG assisted), і згадуючи про зміну ігрової позиції в ході кар'єри (з фланга на роль так званої «фальшивої дев'ятки»), — це навряд чи недолік.
Зумівши зберегти рівень xG (читай, створення загрози), передач (читай, ведення гри) і обведень (читай, знищення суперників), Мессі також став якісніше виконувати удари (xG/shot).
І це «віддаючий» Мессі у «мертвій» Барселоні «нікудишнього» тренера Ернесто Вальверде. Без Хаві та Андреса Інієсти.