Американські вчені запропонували перетворювати газ зі сміттєзвалищ на корм для лосося. Це допоможе боротися зі зміною клімату

Як «їжу» для мікроорганізмів можна використовувати метан зі сміттєзвалищ.

Американські вчені запропонували замінити рибне борошно, яке використовують для підгодівлі на лососевих фермах та інших рибних і тваринницьких господарствах, мікробним білком. 

Ідея не нова, але досі спеціально вирощувати мікроорганізми для харчових цілей було досить дорого — дорожче, ніж висушувати й гранулювати відходи рибальства. Нові розрахунки показали, що за сучасних умов мікробний білок можна вигідно виробляти, якщо як «їжу» для мікроорганізмів використовувати метан зі сміттєзвалищ. 

Мегаполіси оточені сміттєвими полігонами. Відомо, що через розкладання органіки в товщі звалища без доступу повітря починає виділятися так званий звалищний газ. Переважно в його утворенні беруть участь метаногенні мікроби, які можуть жити без кисню, тому 60–75% звалищного газу — це метан. 

Метан є небезпечним парниковим газом, оскільки його парниковий ефект у 25 разів перевищує ефект вуглекислого газу. Наразі метан відповідає за 10% сумарного нагрівання атмосфери. Велике сміттєзвалище може генерувати до 30 тонн метану на день, що порівнянно з викидами супутнього газу на нафтогазових розробках і значно перевищує викиди на водоочисних спорудах. 

Але в природі існують мікроби, які живляться метаном. Метанотрофи — це мікроорганізми, які можна вирощувати в біореакторах для отримання багатої білком поживної біомаси, придатної для використання як підгодівля для тварин у сільському господарстві. Дріжджова маса містить лише 45% білка, а біомаса метанотрофів — до 80%. 

Вчені з'ясували, наскільки в США зараз вигідно виробляти метановий «одноклітинний білок» порівняно з популярним рибним борошном. Таке борошно зазвичай роблять з малоцінних сортів риби та відходів рибальства, але з ростом потреб тваринництва зросла потреба в підгодівлі. 

Дрібну промислову рибу почали виловлювати спеціально, а це призвело не лише до загального зменшення кількості риби в деяких акваторіях, а й до зниження біорізноманіття. З 2000 року ціна на рибне борошно значно зросла. 

Для виробництва білка з метанотрофів необхідні метан, кисень, азот і фосфор, а також електроенергія для обслуговування та охолодження біореактора. Як влаштовано виробництво: у реактор під тиском подають метан і повітря, а в ростове середовище — аміак, фосфати і воду. 

Вчені також врахували супутні витрати (зарплату співробітників, транспорт і очищення сировини від домішок), і виявилося, що фінальна ціна мікробного білка буде навіть нижчою, ніж середня ціна на рибне борошно за останні 10 років — $1546 проти $1600 за тонну. 

Близько половини цієї вартості становлять витрати на електроенергію, які відрізняються залежно від штату. Наприклад, якщо розмістити виробництво в Техасі та Міссісіпі (де найнижчі ціни на електроенергію), ціну за тонну продукту можна знизити ще на 20%. 

Варто зазначити, що концепція виробництва «одноклітинного білка» налічує вже понад 100 років. Наприкінці 19 століття до корму тваринам придумали додавати пивні дріжджі, а під час війни в Німеччині їх використовували для компенсації нестачі продовольства. 

Наприкінці 20 століття прогрес у сільському господарстві та тваринництві призвів до значного зростання продуктивності й зниження популярності мікробного білка, але необхідність годувати стрімко зростаюче населення планети змусила згадати про нього знову, цього разу в контексті «сталого розвитку». 

Ідея перетворювати метан на кормовий білок теж не нова — у США та Європі існують фірми, які виробляють «метановий білок» з природного газу. Але вчені підрахували, що найвигідніше перетворювати на їжу не природні ресурси, а гниюче сміття.