Динамо — Атлетико 3:0 (фінал Кубка кубків, 1985/1986)
Валерій Лобановський на тренерській лавці, юркий технар Олександр Заваров, вибуховий Ігор Бєланов і вже схильний до здавання, але все ще майстерний Олег Блохін на полі. Та команда була особливою, і зовсім не дивно, що їй вдалося вдруге в історії клубу підняти над головами європейський трофей.
Той поєдинок у французькому Ліоні на стадіоні Жерлан — чудовий спосіб зрозуміти, на яких швидкостях грали у футбол майже 35 років тому, звідки в Блохіна взялося таке самомнення, за що Бєланову дали Золотий м'яч, а Заварова — запросили в Ювентус.
Василь Іванчук — Гаррі Каспаров (Лінарес, 1991)
До поєдинку проти великого Гаррі Каспарова, на той момент чемпіона світу, уродженець Тернопільської області підійшов уже в статусі молодої зірки, напередодні очолювавши збірну СРСР на Всесвітній олімпіаді в Нові-Саді. Але в Лінаресі, де окрім Каспарова брав участь і Анатолій Карпов, фаворитом він, звісно, не був.
Що, втім, було лише питанням часу — вже перша шахова партія проти Каспарова на тому турнірі в Іспанії це підтвердила. Як і його зустріч із Карповим там само, також завершена перемогою українця.
Сергій Бубка (Сестр'єре, 1994)
Перелічувати всі досягнення Сергія Бубки в стрибках з жердиною немає сенсу — він був домінуючою постаттю в цьому виді спорту впродовж усієї кар'єри і попрощався зі спортивною кар'єрою непереможеним. Його рекордний стрибок в італійському Сестр'єре (6,15 м) був побитий французом Рено Лавілені лише у 2014 році, але 56-річний луганчанин і досі залишається найкращим у стрибках з жердиною на відкритих аренах.
Оксана Баюл (Олімпійські ігри, 1994)
У 1994 році в Ліллегаммері від 16-річної української фігуристки ніхто не очікував золота, попри те що на Олімпіаду вона приїхала у статусі чемпіонки світу, а її головна суперниця Ненсі Керриган за 2 місяці до цього була атакована друзями ще однієї відомої фігуристки Тоні Гардінг.
Баюл, яка виступала на знеболювальних уколах (у неї були проблеми з поперековим відділом і плечем), зрештою вдалося залишити позаду і Керриган, що відновилася до Олімпіади, і Гардінг, про яку згодом знімуть біографічний фільм з Марго Роббі. Успіх юної українки був настільки несподіваним, що організатори церемонії нагородження годину шукали запис гімну країни, яка дебютувала на Олімпійських іграх.
Барселона — Динамо 0:4 (груповий етап Ліги чемпіонів, 1997/1998)
Навіть попри те, що єврокубкова кампанія сезону 1997/1998 у Барселони явно не склалася (підсумкове останнє місце в групі ЛЧ з 5 набраними очками), той бенефіс киян на легендарному Камп Ноу безумовно був одним із найзапам'ятовуваніших в історії українського футболу.
За два тижні до цього, шокувавши команду Луї ван Гала в Києві (3:0), Динамо втерло Барсі обличчям у бруд — з Луішем Фігу, Луїсом Енріке і Рівалдо в складі — і перед 52 тисячами рідних вболівальників. Зараз про такі гучні перемоги над грандами світового футболу, на жаль, мріяти не доводиться.
Динамо — Баварія 3:3 (1-й матч 1/2 фіналу Ліги чемпіонів, 1998/1999)
Попри те, що до 99-го року Динамо двічі перемагало в Європі, Ліга чемпіонів, як говорив легендарний Володимир Бессонов через роки, «зовсім інший турнір». І в сезоні 1998/1999 кияни були дуже близькі до того, щоб здобути в ньому перемогу.
Лондонський Арсенал з ДеніСом Бергкампом, Марком Овермарсом і Ніколя Анелькою кияни залишили за бортом ще на груповому раунді, чинного володаря трофея, мадридський Реал, вибили у чвертьфіналі, а Баварія була близька до того, щоб скласти зброю, програючи до 78-ї хвилини першого матчу в Києві з рахунком 1:3. Складись усе трохи інакше, і на Камп Ноу з Манчестер Юнайтед могла б зіграти команда Валерія Лобановського.
Андре Агассі — Андрій Медведєв (фінал Ролан Гаррос, 1999)
Фінал Ролан Гарроса 1999 року був подією для українського тенісу, який на той час не знав смаку справді великих перемог. Під час турніру Медведєв вибив першу ракетку світу Піта Сампраса, а у чвертьфіналі залишив за бортом майбутню першу ракетку Густаво Куертена. Максимально близьким до успіху Андрій був і у фіналі: перший сет з Андре Агассі він виграв за 19 хвилин, взяв і другий, але на більше українця не вистачило.
Фінал Ролан Гарроса 1999 року став подією для українського тенісу, який до того часу не знав смаку справді великих перемог. Під час турніру Медведєв вибив першу ракетку світу Піта Сампраса, а у чвертьфіналі залишив за бортом майбутню першу ракетку Густаво Куертена. Найближчим до успіху Андрій був і у фіналі: перший сет з Андре Агассі він виграв за 19 хвилин, взяв і другий, але більшого українцю не вистачило.
Росія — Україна 1:1 (кваліфікація на ЧЄ-2000)
Так, українці зрештою на Чемпіонат Європи також не потрапили, отримавши максимально болісну ляпаса від Словенії у плей-оф, але ті 1:1 з голом Шевченка-Філімонова в останньому матчі між цими збірними на офіційному рівні залишаться в пам'яті надовго.
Так, українці врешті також не потрапили на Чемпіонат Європи, отримавши максимально болісний ляпас від Словенії у стикових матчах, але нічия 1:1 з голом Шевченка-Філімонова в останньому офіційному матчі між цими збірними залишиться в пам'яті надовго.
Віталій Кличко — Ленокс Льюїс (бій за титул чемпіона світу за версіями WBC, IBO, The Ring і Lineal, 2003 рік)
Легендарності цьому поєдинку додає і той факт, що Кличко, попри підсумкову поразку технічним нокаутом у 6-му раунді, лідирував за очками на момент зупинки бою. Не дивно, що нинішній мер Києва дуже хотів реваншу, і також не дивно, що Леннокс зрештою вирішив завершити кар'єру, хоча спочатку був готовий знову зійтися з українським чемпіоном.
Легендарності цьому поєдинку додає й той факт, що Кличко, попри підсумкову поразку технічним нокаутом у 6-му раунді, лідирував за очками на момент зупинки бою. Не дивно, що нинішній мер Києва дуже хотів реваншу, і так само не дивно, що Льюїс зрештою вирішив завершити кар'єру, хоча спочатку був готовий ще раз вийти на ринг з українським чемпіоном.
Шахтар — Вердер 2:1 (фінал Кубка УЄФА, 2008/2009)
У тому розіграші Кубка УЄФА, який був останнім перед трансформацією турніру в Лігу Європи, Шахтар не лише впорався з міцним Вердером (до складу якого входили такі майстри, як Месут Озіл, Торстен Фрінгс, Клаудіо Пізарро і Налдо), а й пройшов у півфіналі... київське Динамо.
У тому розіграші Кубка УЄФА, який був останнім перед перетворенням турніру на Лігу Європи, Шахтар не лише впорався з сильним Вердером (до складу якого входили такі майстри, як Месут Озіл, Торстен Фрінгс, Клаудіо Пізарро та Налдо), а й пройшов у півфінал... київське Динамо.
Василь Обараз, TK Media