Фьюрі знищив Уайлдера в його ж грі. Все про головний боксерський поєдинок у новому році

Професійний розбір вчорашньої перемоги британця.

За підсумками довгоочікуваного реваншу між чемпіоном світу за версією WBC у важкій вазі Діонтеєм Уайлдером (42-1-1, 41 КО) і Тайсоном Фьюрі (30-0-1, 21 КО) титул змінив власника. Бій був оповитий щільним туманом інтриги, але те, що відбулося на рингу, все ж таки сильно здивувало.

Реваншу чекали майже півтора року

Перше знайомство говірких важковаговиків відбулося наприкінці 2018 року. Тоді Тайсон Фьюрі підходив до поєдинку з не найкращим бекграундом — він нещодавно перегорнув сторінку 2,5-річного загулу з алкоголем, наркотиками і депресією, а дві рутинні перемоги над прохідними бійцями не викликали віри в успіх затії повернення на чемпіонський рівень.

Перевага Тайсона Фьюрі здавалася настільки відчутною, що втрата двох балів через нокдауни не мала б впливати на результат. Однак саме падіння стали визначальним фактором, і судді зберегли «Бронзовий» титул, зафіксувавши нічию.

Усі сторони були зацікавлені в реванші і практично одразу сіли за стіл переговорів. Однак з негайним реваншем не склалося — Фьюрі вхопив Бога за бороду у вигляді 100-мільйонної угоди з Top Rank, що значно ускладнило організацію реваншу.

Бійцям довелося провести по два проміжних бої, але фінансовий потенціал реваншу все ж сприяв домовленості мереж ESPN і FOX про спільну організацію реваншу за системою PPV.

Фьюрі слів на вітер не кидає

Чого можна було очікувати від реваншу? Для Діонтея це був уже 11-й захист титулів, і в кожному поєдинку він діяв приблизно в одній манері — знайти і знищити. Звичайно, він набирався досвіду, у його діях стало менше метушні, впевненість у власному ударі зростала і досягла піку в реванші з Луїсом Ортізом, коли він вчисту програв усі раунди, але все ж нокаутував суперника прямим влучанням у 7-му відрізку. У те, що Уайлдер раптом зміниться і вирішить змагатися з Фьюрі в боксерській майстерності, вірилося з працею.

Змін чекали від британця, який у першому поєдинку виступив чудово, але цього виявилося замало. Фьюрі пішов на великий ризик і розлучився з тренером Беном Девісоном, який повернув його в гру після саморуйнівного періоду поза боксом. Наставником британця став племінник легендарного Емануеля Стюарта — Шуґар Гілл.

Фьюрі запевняв, що новий тренер допоможе йому змінити стиль, стати агресивнішим і зрештою нокаутувати Уайлдера. Тайсон повторював, мов мантру, що йому потрібен нокаут, інакше його знову засудять. Він пояснив полюванням на нокаут пару зайвих кілограмів, також згадав про отриманий у попередньому бою розсічений поріз, який обов'язково відкриється, якщо затягнути з розправою над Уайлдером. Загалом, в кожному інтерв'ю Gipsy King твердив про бажання рубатися.

Такі слова британця сприймалися як класична спроба залізти суперникові в голову, адже агресивна бійка з таким потужним нокаутером загрожує катастрофою. Яким же було здивування, коли від стартового гонгу Тайсон Фьюрі пішов вперед, граючи роль агресивного першого номера…

У третьому раунді Фьюрі влучив відмінною правою в область вуха суперника, і той упав на настил. Після цього Уайлдер уже не був колишнім. Він вистояв до гонгу, але повністю відновитися так і не зміг.

Треба віддати належне британцю, який робив усе можливе, щоб нівелювати шанси чемпіона на успіх. Якщо перший поєдинок був майже зразковим з точки зору боксерського мистецтва — ударь сам, але не дай вдарити у відповідь (з поправкою на два нокдауни), то цього разу Тайсон Фьюрі працював еталонно, як боєць, заряджений на дострокову перемогу.

Коли чемпіона хитало від ударів і втоми, Фьюрі не скотився до банального вицілювання голови суперника. Він грамотно працював по поверхах, де це дозволяла ситуація — бруднив, вичавлюючи з уже спустошеного бака суперника останні краплі пального.

У п'ятому раунді Діонтей ще раз опинився в нокдауні, але загалом це вже ні на що не впливало. Усім було зрозуміло, куди рухається справа. Зрозуміло було рефері, який давав чемпіонові додатковий час на відновлення, коли дещо упереджено штрафував британця за фоли. Було зрозуміло Тайсону Фьюрі, який навіть оком не моргнув, коли Кенні Бейліс знімав з нього бал за утримання — Gipsy King розумів, що суддівські підрахунки не знадобляться.

Ймовірно, єдиним, хто ще вірив у перемогу Уайлдера, був сам Діонтей. Будучи приголомшеним і фізично виснаженим, він не розумів, що навіть його коронний правий уже не становить жодної небезпеки. На щастя, це бачили у його команді, і в сьомому раунді чергова атака Тайсона була перервана викинутим білим рушником. TKO 7.

Третьому бою бути?

Щойно оголосили про реванш, у пресу просочилася інформація про передбачену в контракті опцію щодо третього поєдинку. У програвшого, ким би він не виявився, буде 30 днів, щоб зажадати негайного реваншу.

Звичайно, поєдинком-мрією зараз виглядає бій за звання абсолютного чемпіона у важкій вазі між Тайсоном Фьюрі та володарем титулів WBO/IBF/WBA Ентоні Джошуа. Це може стати найбільшим боксерським поєдинком в історії Англії і однією з найважливіших подій у хевівейті за останні десятиліття. Такий бій згенерує незліченні багатства всім причетним, але з низки об'єктивних причин його не варто чекати найближчим часом. Хоча б тому, що Діонтей може скористатися своїм правом на реванш, а до Ентоні Джошуа вже чекають обов'язкові претенденти Кубрат Пулєв і Олександр Усик.

Чи є сенс у негайному реванші? Зі спортивної точки зору, мабуть, немає. Як показав перший бій, Уайлдер не рівня Фьюрі в боксерському поєдинку, а судячи з останнього поєдинку, британець кращий за суперника і в його грі. Можливо, Уайлдеру варто провести кілька проміжних боїв, здобути пару перемог нокаутом і лише потім думати про трилогію. Але, враховуючи досвід ЕйДжея у протистоянні з Енді Руїзом, ймовірність швидкого реваншу, навіть якщо це рішення виглядає необдумано поспішним, виключати не варто.