Хацкевича звільнили з Динамо. Ну нарешті!

Пояснюємо, чому терпець луснув не лише в уболівальників, а й у президента клубу Ігоря Суркіса.

Здавалося б, середина серпня, початок сезону, всього 5 офіційних матчів позаду. А головні надії вболівальників Динамо вже зруйновані — у ці самі 5 матчів вклалася велика невдача у внутрішньому чемпіонаті (домашні 1:2 з Шахтарем) і фіаско в Європі (виліт у 3-му раунді кваліфікації Ліги чемпіонів від Брюгге).

Нижче — ключові аргументи, чому Олександру Хацкевичу та його тренерському штабу час було йти у відставку.

Немає результату

Хацкевич-тренер проводить у Динамо вже 3-й сезон, але кількість його трофеїв у столичній команді залишається практично такою ж, як і в 2004 році, коли Хацкевич-гравець залишав Київ і їхав до Китаю. Усе, що виграло Динамо з моменту його повернення, — 2 Суперкубки, 2 за великим рахунком виставкові матчі.

У чемпіонаті знову легко домінує Шахтар, Кубки також дістаються принциповому суперникові. Приводів для радості в і без того не надто цікавих внутрішніх протистояннях вболівальники Динамо не знаходять. І якщо команду Паулу Фонсеки Хацкевич ще кілька разів обігравав в особистих зустрічах, то у важливому матчі проти колективу вже Луїша Каштру (та ще й удома!) Хацкевич програв.

Про Європу теж, якщо і хочеться говорити, то пошепки.

Сезон 2017/18: виліт від Янг Бойз у 3-му раунді кваліфікації Ліги чемпіонів (у плей-офф відбору швейцарців розгромив ЦСКА), припинення боротьби в Лізі Європи під час зустрічі з першим більш-менш пристойним суперником — Лаціо.

Сезон 2018/19: виліт у плей-офф кваліфікації ЛЧ від Аякса (так і бути, пробачимо) і знову фіаско в 1/16 ЛЄ, та ще й вкрай болісне — сумарно 0:8 з Челсі. З Челсі, якому в плей-офф тієї ж Ліги Європи по 3 м'ячі забивали Славія та Айнтрахт.

Сезон 2019/20: з вдячністю Брюгге гордо слідуємо в групу ЛЄ.

Немає гри

Не можна сказати, що і за Сергія Реброва гра Динамо сяяла барвами, але з ним на чолі команди в Києві хоча б бачили Лігу чемпіонів і навіть плей-офф цієї самої Ліги чемпіонів. Хацкевич же не тішив ні результатом, ні грою, яку демонструвала команда.

За ці 2 з хвостиком роки Динамо запам'яталося однотипністю і небажанням будувати гру з позиції сили — з пристойними опонентами Київ майже завжди грав від суперника і 2-м номером.

«Оце Динамо молодці, не очікував!» — коли ви таке востаннє чули?

Немає довіри

Хацкевич неодноразово публічно критикував своїх футболістів: у разі невдач традиційно головним було виправдання індивідуальними помилками (а куди без них і чия справа їх мінімізувати?), не раз навіть порушувалося питання загального рівня гравців. Так, від випадку до випадку Хацкевич говорив про те, що й він припускається помилок, але реального бажання щось змінювати в глобальному сенсі не простежувалося зовсім.

Реакція футболістів, які в інтерв'ю раз за разом підтримували тренера, спочатку дивувала. Однак згодом ситуація прояснилася: чого їм засмучуватися, якщо вони продовжують регулярно грати навіть попри відсутність прогресу або — що ще гірше — взагалі за помітного регресу. Тут можна передати привіт Сергію Сидорчуку, Денису Гармашу та ще кільком хлопцям.

При цьому і підсилення в команди було. Так, можливостей платити за гравців по 10 мільйонів євро в Динамо зараз немає, але новачки приходили, та й своя непогана молодь начебто підростала. І де вони всі? Так, є Миколенко, але його талант настільки очевидний, що дивувало б, якби він не грав. Так, грає Вербич, який добре влився в команду з перших матчів. У його випадку, втім, усе було зрозуміло одразу — у команду приходив готовий гравець пристойного рівня. Але де решта?

Зжитися з командою Євген Красніков (людина, яка займалася комплектуванням того самого Металіста) Хацкевич не зміг і списав усіх привезених бразильців, після чого почав набирати гравців через наближеного до себе (і до регіону, який не стане на коліна) агента Вадима Шаблія.

І ось який підсумок.

Василь Обараз