Kyivstoner: «Через чотири роки зберу Олімпійський»

Інтерв'ю з Kyivstoner — репером, відомим також як кореспондент Райдужний і Невідомість.

Репер і блогер Kyivstoner почав свою творчу діяльність зі створення коротких і смішних відеороликів, які він викладав у соцмережах. Величезну популярність йому принесла група «Гриби», учасником якої він був до 2017 року. Наразі у Kyivstoner 1,5 млн підписників в Instagram, 3 альбоми під ім'ям Невідомість і понад десяток випущених треків.

14 лютого Kyivstoner дає «Сольний концерт для всіх за...них» у Києві, а напередодні свого виступу повернувся зі США.

TK Media зустрілися з Альбертом Васильєвим, відомим як Kyivstoner, в одному із закладів Києва і поговорили про концерт на День всіх закоханих, про інцидент із Jerry Heil, плани зібрати Олімпійський і роль його дівчини Лілії Багірової в житті артиста.

— Ви лише 12 лютого повернулися зі США. Але ви вроде мали приїхати раніше?

— Так-так, ми були в Маямі, через Нью-Йорк летіли. Ми мали приїхати раніше, але вирішили затриматися, бо в нас особливо не було справ, і ми думаємо: чому б ще тижнів не повисіти в Маямі. Повисіли тиждень у Маямі.

— Розкажи, чим ти займався, крім виступів і написання треків, за минулий рік? 2019-й за плечима. 

— Ой, та багато чим. На початку 19-го року я знявся в короткометражці, яка називається «Kingdoom». Це чорна комедія з фентезі. Там і трилер, там і драма, там усе на світі. Потім я знявся ще в одному фільмі. У мене там камео (епізодична роль — ред.) було. Фільм ще не вийшов, я поки не можу називати.

— Скоро вийде?

— У 21-му році, найімовірніше, вийде. Це гідний продакшн, дуже хороша команда.

— Зйомки були тут, в Україні?

— Ні, зйомки були за кордоном. У мене було всього 4 зйомкових дні. Ні, брешу, два. І теж усе круто зняли. Там теж мали бути зйомки, але не виходило. Потім, наприкінці 19-го року, мені Настя Івлеєва запропонувала зніматися у них у «Потязі нового року». Я ніби подивився — такий склад, не можна відмовлятися від просто отримання досвіду з такими людьми.

— Це було смішно, там Галкін, наскільки я пам'ятаю, був.

— Так, там Галкін… Та там усі були. Я ще пару людей туди підтягнув, тому дуже круто було.

— У тебе сьогодні виступ «Kyivstoner. Сольний концерт для всіх за...них», і в твоїй програмі, як я розумію, будуть треки з трьох різних альбомів.

— Ні-ні-ні, з трьох моїх альбомів треки були 22 грудня, у мене був прощальний концерт. Для тих, хто не знає: у мене є Kyivstoner — більш така попсова музика, і є… не є, а був Невідомість. Невідомість ми закрили, бо на даний момент усе, що я міг сказати цим персонажем, я сказав. Якщо в мене колись з'явиться, що сказати, то я завжди можу зробити, як кажуть, камбек і розповісти все, що мені треба.

Будуть пісні Київстонера. У нас багато пісень. Як моїх, так і не моїх, так і не виданих.

— На твоєму концерті буде хтось із твоєї родини?

— Так, буде моя сестра. Бо це поки єдина з моєї родини, хто буде. Буде моя кохана дівчина, собака. Це не такий великий концерт, щоб, як кажуть, кликати всіх родичів із-за кордону.

До того ж, дай Боже, наступного року будемо збирати Палац спорту, тоді вже… Ну не на наступний рік, а хоча б через рік-два.

— А Олімпійський у якому році?

— Якщо все буде добре, я думаю, чотири роки. Ліля каже три. Подивимось.

— Основна тема твого другого альбому Невідомість «Хайпоголік» — це те, що ти робиш музику не для хайпу. Тоді що тебе надихає на створення музики?

— Я навіть не знаю, як пояснити: усе оточення, друзі, ситуації, причини — все це мене надихає. Оточення, найімовірніше. 

— На початку лютого ти випустив свій сингл «Я продовжую», і тема цього синглу — про стосунки на відстані. Можеш пояснити, чим викликаний вибір такої теми?

— Це було актуально для мене завжди, бо я 6 років прожив в Америці з 2011 року, і в мене завжди були з кимось стосунки на відстані. У плані не любовні, а взагалі з друзями в мене були стосунки на відстані. І з подружками теж так було, знаєш, у плані «мала, я приїду, ти дочекайся».

— Це цікаво, оскільки ти кажеш, що не знайомишся в мережі, проте з Лілею у вас почалися стосунки завдяки цьому.

— Ні, дивись, «не знайомлюся в мережі» — такого немає, я не підкочую, найімовірніше, в мережі. Це не те, що я мав на увазі. Я не залітаю в direct і не кажу «все, ти мала, як справи, посипалися туди». Просто щодо Лілі це щось неймовірне, бо це був знак, який не можна було ігнорувати.

— Ти сам придумуєш тексти і діалоги для своїх пісень?

— Коротше, дивись, музику на Невідомість і тексти — все продюсую і роблю я. Саме біт — є люди, до яких я приходжу і кажу «брат, хочу ось так». Зробимо. Я не можу сказати, що я композитор, але я вношу свою частку.

Щодо текстів, усе роблю я. Що стосується Київстонера, мені, як людині, яка виросла в такому оточенні, де вона не може ніби говорити про такі приємні, добрі й ніжні речі, мені важко це писати, тому мені завжди допомагає мій друг. У мене є друг, який мені завжди допомагає і каже «братуха, тут краще ось так».

— Ти колись казав, що, будучи ще в «Грибах», твоїм улюбленим проєктом від цієї групи був трек «Любов». Який твій улюблений трек зараз із тих, що ти вже випустив?

— По-моєму, це «Мяу-мяу», бо це м'ясо. 

— Чи тому, що в нього цікава історія — того, як ти його отримав?

— Ні-ні-ні, «Літо» я отримав дуже кумедно.

— У «Мяу-мяу» чому цікава історія, бо спочатку це мала бути пісня Юрія Бардаша (продюсер Quest Pistols Show — ред.), а ти її, мовляв, встиг швидше купити.

— Ааа, слухай, так, навіть так було, уявляєш, я завтикав, у нас просто з «Літом» така дуже неймовірна історія була. Я навіть забув про це, дякую, що ти мені нагадала. Хочу тобі сказати — у моєму репертуарі є кілька пісень, які я забрав у Юрія Бардаша. Усі були для Quest Pistols. Бачиш, воно так завжди — Quest Pistols не може, їх заспіває хтось інший, і це стане хітом (сміється).

— Ти свої треки записуєш у США чи в Україні?

— В Україні, ми з діджеєм працюємо в нього на студії тут. Усі треки Київстонера я роблю тільки в Україні.

— Чому так?

— Так краще. Просто ми зробили «Губи базуки» з іншою людиною, бо в діджея не було часу, а ми вирішили поекспериментувати, тому вийшло ось так.

— Твій перший трек — це «Запальнички — моя пристрасть»?

— Ні, це не мій перший трек. Це трек Кирила Шлема. Просто я знявся в кліпі. Мій перший трек — «Я не проти» у 2017 році.

— Це трек суто твого виробництва?

— Так, так, у мене до цього просто були демки, я ще там у 12, у 13 році робив, якщо у ВКонтакте пошукати — є демо.

— У 2012–2013 ти міг уявити, що своє життя пов'яжеш з репом, з такою, так би мовити, естрадною діяльністю?

— Так, міг. Бо я завжди йшов, щоб робити музику, і я ніби розумів, що важко привернути увагу, і я думав «гаразд, ми поки це поставимо на фон і почнемо займатися чимось іншим». Чим ми хочемо займатися? Я такий «дееєм», тільки вайни (дуже короткі гумористичні ролики — ред.) тоді вийшли, слухай, а мені до душі знімати вайни. Я почав знімати вайни, я їх дуже довго знімав, взагалі не думаючи про те, знаєш, щоб швидше стати знаменитим. Я просто знімав, через два з половиною роки мене там помітили і більш-менш пішло-пішло-поїхало.

— Над якими проєктами ти зараз працюєш?

— У мене є дуже багато ідей, але поки що нема підхожого моменту, щоб узятися за них і зайнятися. Поки ти сидиш і думаєш «рано». А є такі треки, які вже пізно. Ми зараз живемо в такому світі, коли якщо придумав, то треба робити, бо потім ну… все буде дуже сумно. Хто перший сів, того і капці.

— Сьогодні, 14 лютого, твій концерт. Ти спеціально вирішив під це свято виступити?

— Так.

— Який подарунок ти зробиш своїй дівчині?

— Ой, я їй подарую свій концерт (сміється). А взагалі це буде сюрприз.

— Ти плануєш із Бастою ще треки записувати? (у 2017 випустили перший спільний трек Невідомість feat. Ноггано — Усміхнись — ред.)

— Ну, так, як вийде. Це ніби була мрія, вона втілилася в реальність. Якщо ми якось залипнемо з ним у студії, і він скаже «давай зробимо», тоді так.

— Яка тепер у тебе мрія, з ким хочеш записатися?

— Та ні з ким. А взагалі я хочу з якоюсь унікальною поп-співачкою зробити прикольний трек.

— Української чи зарубіжної?

— Зарубіжної, нашої — без різниці, просто щоб зробити такий «шлягерок» у стилі Бруно Марса, було б круто.

— А що скажеш щодо Jerry Heil?

— Що стосується моєї улюбленої Jerry Heil. Слухай, ну на моєму концерті будуть відомі особистості, деякі з них навіть виступатимуть, бо в нас таки буде програма в стилі караоке. І ми покликали дуже багато впізнаваних і відомих людей, які сказали, що якщо вийде, то ми прийдемо.

Коли мене кличуть на концерт і в мене вільна дата, я навіть не затинаюся. Ліля проявила ініціативу і покликала її, бо до цього моменту я взагалі не знав, хто ця дівчинка. 

Ліля набрала, вони сказали: «Так, добре». А потім наступного дня кажуть: «Слухайте, ми розглянемо, але надішліть повний список артистів», при тому, що інші артисти цього не запитували. Після цього вони сказали: «Оплатіть нам менеджера, звукорежисера, діджея».

Ну нам гроші все одно. Тут питання в тому, хто кому яку послугу робить. 

— Я так розумію, ви запросили Jerry Heil, а для того, щоб вона взяла участь, потрібно було…

— Лілія Багірова (далі ЛБ): Оплатити все. Хоча це був би лише один трек. Просто вийти на сцену і заробити додаткову аудиторію. Я просто не розумію, навіщо звукорежисер і діджей, при тому, що навіть у інших, хто виступатиме, такого рівня немає. Наскільки низько було додати навіть менеджера.

— К: Грубо кажучи, потрібно було покрити типу райдер. 

— ЛБ: Це не райдер. У райдері менеджера не існує. І не існує такого, щоб у райдері покривали діджея і звукорежисера. Це автоматично йде в гонорар. 

— К: А я хотів! А я хотів просто принципово подивитися цій людині в очі. Я такий штрих, що мене запрошували люди, у яких по 4 тисячі підписників. Я ніколи не смів говорити… В інші міста за свої гроші їздимо. 

— ЛБ: Бо це взаємодопомога, це творчість.

— К: Тут палиця може мати два кінці. Або вона це знає, що її менеджмент так зробив, або не в курсі. Але якщо вона раптом прочитає цю статтю, вона буде в курсі, як поводиться її менеджмент.

— Шоу з Бастою «GazLive» ви закрили?

«GazLive» ми закрили, зараз ми знімаємо «Питання ребром». У нас уже два сезони «Питання ребром», зараз ось будемо знімати третій. 

— Одразу після цього концерту ти їдеш до Москви?

— Так, їду до Москви, знімаємо «Питання ребром». А потім додому. Я б, можливо, і не їздив, якби френд май Баста був тут (сміється).

— Ти раніше характеризував себе як хлопець з району, що ти ріс у звичайній родині…

— Так і зараз. 

— У дитинстві ти не був фінансово забезпеченим. У який момент свого творчого розвитку ти зрозумів, що ситуація змінилася, що в тебе з'явилися гроші?

— Гроші в мене з'явилися тоді, коли з'явилася Ліля, бо я перестав витрачати їх на безглузду фігню, розумієш. Я такий, це в мене від моєї мами — як тільки в мене є гроші, все. Мені здається, я марнотратник від народження.

— Тебе Ліля балансує в цьому сенсі?

— Так. 

— Колись ти казав, що не будеш рекламувати менш ніж за 7 тисяч доларів. Чому така позиція?

— Я собі тоді на той момент такий цінник вигадав. Ну так, я якщо щось роблю, то це людям стає в копійку. 

Але ти знаєш, у мене було пару зашкварів, які я не хотів рекламувати, але в мене не було вибору, бо мені потрібно було, щоб надалі я міг втілювати свої мрії, назвемо це так.

— У тебе є контракт з Nike?

— Ні, у мене немає контракту з Найком, але, по-перше, у мене апріорі його бути не може, бо я не атлет. А вони дають контракти, якщо ти скейтер, бо це вважається теж атлетизмом, або атлет. У мене є люди, які працюють у Nike, вони мені підбирають шмот, або є знижки — тут чи за кордоном.

Мені просто дуже сильно подобається цей бренд, з дитинства. У мене до нього велика любов, бо вони роблять крутий шмот.

— Тобто ти їх рекламуєш і за це отримуєш певні бонуси — знижки?

— Ні, знижки я не хочу. Я не рекламую. Я просто ношу шмот, який мені подобається, і якщо я десь на концерті або фотографуюся, то це виходить так, реклама для них.

Ось зараз магазин «Street beat» запропонував зніматися у них для стенда. Я провів фотосесію. Скільки у них там? Вісім магазинів. І я у них на стенді висію. Реклама вже є.

— Твоя мета — купити будинок для мами. Ти вже близький до її втілення?

— Almost. Ну як, не зовсім. Скажімо так, на півдорозі я точно. Ні, я можу зараз будинок у Броварах купити, у Боярці можу купити (сміється).

— Якось в Instagram ти відгукувався про легалізацію марихуани в Україні. Я не буду тебе питати про твою позицію, ти її конкретно позначив у дописі. Але ти взагалі розмірковував про те, щоб іти в політику?

— В політику? Ніколи. Лілеку, я впевнений, найближчими роками точно стане політиком, 100%.

Якби вона вміла тільки піарити, але вона ж ще й у політиці тямить. Вона правляча жінка. Я ні, мені нецікаво це. Я дуже байдужий, мені дуже багато чого нецікаво. Якщо я вже вирішив, що це нецікаво, то я навіть туди не полізу.

— Після виступу 14-го у тебе десь ще заплановані концерти?

— В Івано-Франківську 21-го. І все. Я особливо до альбому не хочу ніде виступати.

— Коли буде новий альбом?

— Сідаємо писати в березні. Дай Боже, у травні вже випустимо. На початку травня.

— Репер, блогер, артист — як ти себе називаєш?

— Артист. Людина, яка вміє виконувати.

— Найгірше інтерв'ю, яке у тебе коли-небудь було?

— Ой, це, мабуть, Раміна. Найсумніше.

— Річ, з якою розлучитися вище твоїх сил?

— Приставка, PS4.

— Яке місто в Україні тобі найбільше подобається?

— Київ. Найкраще місто на Землі.

— А Харків?

— Харків крутий, але маленький.

— Найбільше оманливе уявлення Kyivstoner про себе?

— Я не помиляюся (сміється). Що можна їсти все, що хочеш, і це тобі не зашкодить.

Поліна Бражникова, TK Media