Нормандський кінь

Володимир Петров про те, як «успішні» нормандські переговори послабили українські позиції.

Два тижні тому члени української делегації, які повернулися з переговорів у Нормандському форматі, підкотили до офісу президента нормандського коня. Від троянського коня нормандський відрізняється тим, що всередині нього ховаються не загін зовнішніх ворогів, а хитрий план зовнішніх політичних опонентів і політичні інтриги окремих внутрішніх політиків.

Нормандського коня привезли спеціально для президента України Володимира Зеленського.

Перші пару днів віце-прем'єр Резніков і керівник Офісу Єрмак діставали з його дерев'яних нутрощів аргументи й «докази» успішного проведення переговорів з Росією, гарні історії про те, що іноземні партнери повністю на боці України, і феєрверк для святкування перемоги. Коли стало очевидно, що всі ці чудові історії — скоріше казка, ніж реальність, почали діставати новий стратегічний план. У цьому плані ми міняли французьких і німецьких посередників на британських та американських, будували клуб міжнародних партнерів України, раділи тому, що вдалося кинути країну-агресора на три мільярди, і співали гучні переможні пісні, що переговори в Нормандському форматі нам більше не потрібні, бо ми придумаємо свої переговори, у своєму форматі, з блекджеком і повіями. 

Свято тривало тиждень і закінчилося так само несподівано, як і перший етап — феєрверки згасли, повітряні кульки виявилися підробленими, а міжнародні партнери та «та сторона» заявили, що переговори в якомусь іншому форматі не розглядаються.

Станом на сьогодні ми маємо телефонні переговори Путін–Меркель, у яких офіційно підтверджується факт невдоволення Німеччини поведінкою України, чекаємо телефонних переговорів Зеленського з представниками Німеччини та Франції, фіксуємо різко зріслу кількість обстрілів, загиблих і поранених на лінії розмежування і нервуємо через те, що Росія почала перевірку та ротацію військ на кордонах з Україною. 

Хто і навіщо привіз президенту Зеленському нормандського коня з повним животом неприємних сюрпризів і брехні? Хто зрозуміло — керівник проєкту «Успішні переговори» Андрій Єрмак. 

Навіщо? На останніх переговорах російській делегації вдалося довести той факт, що українська сторона не виконує зобов'язань, не тримає слова, намагається кинути не лише країну-агресора, а й міжнародних поручителів. Безвідповідальні  недодипломати з примітивними інструментами — думаю, так зараз виглядає українська сторона в очах досвідчених керівників Німеччини та Франції. 

Така характеристика нашої сторони дає Росії вагомі аргументи для вимоги скасування низки санкцій, введення додаткових умов-ультиматумів і виконання гарантій не лише Україною, а й Меркель–Макроном, що ставить цих двох далеко не в найприємніше становище. Останні «тріумфальні» переговори української сторони — це класичний нормандський кінь, з допомогою якого агресор ще не відкрив ворота в Київ, але «зробив один крок ближче» до цього. «Велике дякую» вам за це, дорогий товаришу Рішельє!