«Перш за все води»: чого бракує мешканцям ЛНР

Засновано на думках мешканців самопроголошеної республіки.

Уже понад 5 років східна частина України перебуває у стані війни, а території захоплені так званими ЛНР і ДНР. При цьому на території самопроголошених державних утворень проживають сотні тисяч українців.

Кореспондент TK Media відвідав окуповані Луганськ і Алчевськ та запитав місцевих жителів про те, що в їхньому житті могло б стати кращим на сьогодні.

«Нам насамперед бракує води. Мені, моїй родині, друзям, та всім, з ким спілкуюся, — розповідає 32-річний заводчанин Олег. — Порівняно з цим інші проблеми здаються занадто дрібними, щоб про них говорити».

Але проблема полягає не лише в графіку, а ще й у постійних аваріях, через які деякі райони залишаються повністю без води на 3 або навіть 5 днів.

«Та що тут казати. Ви давно в місті? У мене ось учора був водний день, мали увімкнути приблизно о 14:00 і вимкнути о 24:00, — скаржиться пенсіонерка Тетяна. — Але врешті-решт взагалі не увімкнули. А водоканал, як завжди, каже, що аварія».

Молодь уже звикла до води, але незадоволена відсутністю інших благ цивілізації.

«Вода — це півбіди. У нас немає ні мобільного інтернету, ні банківських карток і безготівкової оплати, ні Макдональдз, ні світових магазинів одягу на кшталт Bershka, H&M, Adidas та подібних», — скаржиться 20-річна студентка Аліна.

Разом із проблемою води більшість згадує й давножданий мир на рідній землі.

«Я готова хоч до кінця життя терпіти цю воду за графіком, аби лише якнайшвидше настав мир. У мене купа родичів і в Україні, і в Росії, багато хто тепер не спілкується між собою. Набридло все це: що стріляють, що люди гинуть, що не можу, як раніше, просто сісти на потяг і побачити рідних», — скаржиться 64-річна пенсіонерка Клавдія Іванівна.

Скаржаться також на зарплати, відсутність банківської системи, ціни на нерухомість і автомобілі.

«Я не уявляю, як мені зі своєю зарплатою купити квартиру або, тим більше, машину, — ділиться переживаннями 27-річний Олексій. — Я 5 років працюю на заводі й отримую 14 тисяч рублів, це ще нормальна зарплата по місту. 2-кімнатна квартира коштує в середньому 5000 доларів — це понад 300 тисяч рублів. Скільки я маю на неї відкладати? А кредитів тут ніхто не дає».

«Не можу продати квартиру вже 2 роки. Купував її у 2012 році за 12 тисяч доларів, зараз поставив цінник у 6. Але все одно не беруть, бо нікому майже не потрібно. А віддавати ще дешевше я поки не готовий. Хоча, мабуть, доведеться», — розповів 35-річний Ілля.

Автомобілісти згадують про відсутність страхування транспортних засобів.

«Тільки вчора бачив ситуацію з балкона. Чоловік сів у новенький джип (до речі, цікаво, звідки вони тут гроші на ці дорогущі джипи беруть), як у нього якісь неадекватні прямо у дворі на «копійці» в'їхали, — розповідає очевидець Дмитро. — Ну й що, виявилося п'яні, викликали поліцію. Тепер чоловікові ремонтувати машину за свій рахунок і чекати милості від природи, поки суд вибиває збиток з цих алкашів. Страховки ж у нас немає».

На зарплату скаржаться люди різних професій.

«У всіх містах світу таксисти, які наполегливо працюють, отримують вище за середнє по місту. Ось я відпрацював 2 дні по 15 годин (більше комендантська година не дозволяє) і отримав 1800 рублів. Фізично дуже важко стільки працювати, тому потрібен хоча б один вихідний день. Разом за 20 днів я отримаю в кращому випадку 18 тисяч», — ділиться розрахунками доходу один із місцевих таксистів.

«Комендантська година бісить. Одне діло зараз холоди, вночі на вулиці вже не постоїш. Але влітку-то чому? Дайте молоді погуляти й насолодитися життям, ви й так зробили наше дитинство й молодість складнішими, ніж в інших», — обурюється група підлітків 15-16 років.

Підсумовуючи, місцевих жителів ЛНР не влаштовують вода за графіком, зарплати, комендантська година, відсутність страхування автомобілів, банківської системи, мобільного інтернету та інших благ цивілізації.

Раніше TK Media писали, як жителі самопроголошеної ЛНР відреагували на «формулу Штайнмайера».