У Кейптауні у віці 90 років помер колишній глава англіканської церкви в Південно-Африканській Республіці (ПАР) і відомий борець з апартеїдом Десмонд Туту. Про це повідомляється на сайті президента ПАР.
Президент ПАР заявив, що смерть архієпископа стала «ще одним розділом скорботи в прощанні нації з поколінням видатних південноафриканців».
Туту народився в 1931 році поблизу Йоганнесбурга. У 1955 році він почав працювати шкільним учителем, але через три роки залишив цю посаду на знак протесту проти утисків темношкірих учнів.
Десмонд став священиком англіканської церкви і поїхав до Великої Британії вивчати теологію. У 1966 році він повернувся до Південної Африки і почав публічно виступати проти апартеїду та за санкції щодо уряду ПАР.
У 1980 році він очолив делегацію, яка закликала Пітера Віллема Бота — на той час прем'єр-міністра ПАР — відмовитися від політики апартеїду.
Апартеїд — офіційна політика фізичного та юридичного розділення рас і домінування білої меншини в ПАР з 1948 по 1994 роки. Апартеїд засуджувала світова спільнота, тому в цей час країна перебувала під міжнародними санкціями.
У 1984 році Десмонд Туту отримав Нобелівську премію миру за свої зусилля в боротьбі з расовою сегрегацією. Він став першим нобелівським лауреатом із ПАР. Через два роки він став архієпископом Кейптауна і главою англіканської церкви ПАР.
Туту був першим темношкірим, який отримав цей сан. У 1994 році після скасування апартеїду в ПАР та обрання президентом Нельсона Мандели Туту очолив Комісію правди і примирення, в межах якої жертви апартеїду могли публічно розповісти про пережиті утиски.

Також перед комісією могли виступити люди, які брали участь у реалізації режиму апартеїду. Вони мали можливість отримати амністію. У 1996 році Десмонд залишив посаду глави англіканської церкви ПАР і зосередився на роботі комісії. Йому присвоїли сан почесного архієпископа.
У своїй громадській діяльності Туту не поділяв людей на своїх і чужих, він казав, що всі для нього діти Божі. На початку 21-го століття він критикував адміністрацію темношкірого президента Табо Мбекі за те, що той не боровся з бідністю, а зосередив багатства країни в руках нової темношкірої еліти.
У середині 1990-х у архієпископа виявили рак простати. Він публічно розповів про свій діагноз, щоб спонукати чоловіків у своїй країні частіше ходити на медогляд.
В останні роки життя він відстоював права геїв і виступав проти гомофобії в своїй англіканській церкві: «Я не став би молитися гомофобному Богу і не хотів би потрапити до гомофобного раю. Я б краще пішов до пекла». У 2015 році його дочка Мфо Туту одружилася з жінкою в Нідерландах, а батько благословив їхній союз.
У листопаді 2021 року помер Фредерик Віллем де Клерк — останній білий президент ПАР, під час правління якого країна взяла курс на скасування апартеїду. У 1990 році він звільнив із в'язниці Нельсона Манделу — одного з лідерів боротьби за права темношкірих, який провів у ув'язненні 27 років.
У 1993 році де Клерк і Мандела розділили Нобелівську премію миру за скасування апартеїду в ПАР.