«Син Сема», «Монстр з Атланти» і, звісно, Менсон. Про серійних убивць 2-го сезону «Мисливця за розумом»

Акторський склад знову чудовий.

16 серпня на Netflix вийшов 2-й сезон «Мисливця за розумом» (Mindhunter) — серіалу, продюсованого й частково знятого майстром трилера Дейвідом Фінчером.

«Мисливець» поставлений за документальною книгою колишнього співробітника ФБР Джона Дугласа та Марка Олшейкера і розповідає про становлення поведінкового відділу в правоохоронних структурах Сполучених Штатів.

Дія серіалу розгортається в другій половині 1970-х, коли у ФБР тільки почали звертати увагу на кримінальну психологію та профайлінг. Для розслідування актуальних справ агенти Голден Форд (Джонатан Грофф) і Білл Тенч (Холт Маккеллані) звертаються по допомогу до спійманих серійних убивць.

Якщо в 1-му сезоні шоуранери потішили любителів детективів появою Еда Кемпера, Джеррі Брудоса та Річарда Спека, то у 2-му сезоні список суперлиходіїв поповнився іншими відомими іменами.

Вільям Генрі Генс

Вільяма Генса, у якого ще в шкільні роки були виявлені ознаки розумової відсталості, засудили до смертної кари 16 грудня 1978 року після обвинувачення у вбивстві чотирьох людей. Жертвами Генса стали 2 жінки, що служили з ним на військовій базі Форт-Беннінг, і 2 повії, які підробляли в барах поблизу.

Під час розслідування Генс писав до поліції Колумбуса та місцевих газет листи, намагаючись заплутати слідство. У них він використовував псевдонім «Голова сил зла» (Chairman of the Forces of Evil).

Окрім використання оригінального підпису, інтерес до Генса в «Мисливці» пов'язаний з тим, що одна з його жертв була білою, хоча зазвичай серійні вбивці нападають на представників однієї раси.

Попри отримане визнання у вчиненні вбивств, справа Генса досі викликає суперечки та обговорення через слабку доказову базу сторони обвинувачення та можливу расову дискримінацію — із 12 присяжних на суді лише одна людина була темношкірою.

31 березня 1994 року Вільям Генс був страчений на електричному стільці.

Девід Беркович

«Син Сема», як називав себе сам Беркович, тероризував Нью-Йорк у другій половині 1970-х, коли вбив шістьох і поранив ще семеро молодих людей. Працюючи поштовим службовцем, Беркович воліє нападати на парочки в автомобілях, стріляючи в них з револьвера.

Свої напади на людей Беркович пояснював тим, що отримував накази від демона в образі собаки сусіда Сема, яку нібито звали Гарві. Беркович запам'ятався ще й тим, що дражнив поліцію під час розслідування, надсилаючи їй глузливі листи.

Вже після затримання та виявлення його щоденника стало відомо про піроманію Девіда — виявилося, що він влаштував понад півтори тисячі пожеж у місті, і при цьому мастурбував.

Пошуки Берковича називають найбільш масштабним полюванням в історії поліції Нью-Йорка. Вистежили його завдяки автомобілю, який він припаркував на місці вбивства однієї зі своїх жертв. Затримали його на виході з власного будинку зі зброєю в паперовому пакеті.

«Син Сема» визнав свою вину у всіх вбивствах і отримав по 25 років ув'язнення за кожне з них. З діагнозом «параноїдальна шизофренія» його відправили до виправної колонії в Атикі.

Беркович досі відбуває ув'язнення, проповідує християнство. Останнім часом він переніс кілька операцій через проблеми із серцем.

Пол Бейтсон

Бейтсона засудили лише за одне вбивство, хоча йому досі приписують 7 жертв. Пол визнав лише позбавлення життя кіножурналіста Еддісона Веррілла, з яким познайомився в нічному клубі 4 вересня 1977 року. Провівши ніч разом, Бейтсон вдарив Веррілла по голові сковорідкою, після чого зарізав його.

Наприкінці 70-х у Нью-Йорку було розчленовано і скинуто в пластикових мішках у річку Гудзон 6 чоловіків. Згодом з'ясувалося, що всі вони були геями. Очікуючи вироку, Бейтсон хвалився співкамерникам, як скидав трупи в річку «заради сміху», але довести його причетність до цих убивств обвинувачення не вдалося.

Через день після свого 63-го дня народження, відсидівши трохи більше 24 років, Бейтсон вийшов на волю за умовно-достроковим звільненням. Точної інформації про нього немає, але людина з таким самим ім'ям і номером соцстраху померла в Пенсильванії у вересні 2012 року.

Персона Бейтсмана примітна ще й тим, що за 3 роки до атак серійного вбивці в Нью-Йорку Бейтсон знявся в масовці «Вигнання диявола», культовому фільмі жахів Вільяма Фрідкіна.

Елмер Вейн Генлі

Генлі було лише 17, коли він убив семеро людей і брав участь у кількох десятках викрадень як спільник іншого серійного вбивці Діна Корлла. Генлі запрошував підлітків, у тому числі й своїх друзів, до будинку Корлла, де їх споювали та накачували наркотиками, після чого ґвалтували, катували і згодом убивали.

8 серпня 1973 року Генлі привіз до Корлла 19-річного Тімоті Керлі та 15-річну Ронду Вільямс. Поява дівчини розлютила Корлла, і під час конфлікту Генлі застрелив спільника, який сказав, що у Елмера не вистачить духу натиснути на курок. Після цього Генлі відпустив Вільямс і Керлі та викликав поліцію.

16 липня 1974 року Генлі було визнано винним у 6 вбивствах (розстріл Корлла було розцінено як самооборону) і засуджено загалом на 594 роки. Наразі він продовжує відбувати покарання у в'язниці Марк-Майкл (штат Техас).

Чарльз Менсон

Менсон — один з найвідоміших серійних убивць світу, історія якого зараз, з огляду на вихід «Одного разу в Голлівуді» Тарантіно, користується великим попитом у кіноіндустрії.

Менсон і його послідовники, яких також називали його «Сім'єю», у 1969 році вбили дев'ятьох людей, серед яких дружина відомого кінорежисера Романа Поланскі Шерон Тейт, що перебувала на той момент на 9-му місяці вагітності.

Після тривалого судового процесу 7 членів «Сім'ї» були засуджені до смертної кари в газовій камері, але в 1972 році через скасування смертної кари в штаті Каліфорнія покарання було замінено на довічне ув'язнення.

Чарльз Менсон, пережив серцевий напад, помер 19 листопада 2017 року на 84-му році життя.

Вільям «Джуніор» Пірс

Вільям Пірс перебував у в'язниці ще до вчинення своїх найзначніших злочинів, але в 1970 році, засуджений за грабіж, Пірс був звільнений умовно-достроково. Після цього він убив дев'ятьох людей, зокрема 13-річну доньку сенатора зі штату Південна Кароліна Джеймса Куттіно.

Після арешту в березні 1971 року Джуніор визнав свою вину у вчинених убивствах і був засуджений до довічного ув'язнення. Через 6 років Пірс намагався змінити вирок суду, наполягаючи на тому, що не був ознайомлений зі своїми правами під час визнання.

Відмінними рисами Пірса були низький IQ (нижче 70) і пристрасть до солодкого, на що, серед іншого, звертають увагу в «Мисливці».

Джуніору зараз 88, і він досі відбуває покарання у виправній колонії в штаті Джорджія.

Вейн Вільямс

Вейна Вільямса вважають тим самим «монстром з Атланти», який стоїть за вбивствами щонайменше 23 чорношкірих дітей і підлітків у період з 1979 по 1981 рік. Їхню довіру Вільямс нібито завойовував тим, що представлявся музичним продюсером, який шукає таланти.

Президент Рональд Рейган виділив з бюджету понад 1,5 млн доларів на розслідування цієї справи, але тривалий час пошуки вбивці не могли зрушитися з мертвої точки. Вільямс вперше потрапив у поле зору поліції лише в травні 1981 року, коли кількість убитих перевалила за два десятки.

Попри велику кількість невідповідностей під час судового процесу, у лютому 1982 року присяжні, так і не знайшовши необхідних доказів причетності Вільямса до вбивств дітей, винесли вердикт про його винуватість лише у смертях Джиммі Пейна та Натаніеля Кейтера.

Вільямс згодом неодноразово намагався добитися перегляду справи та нового судового розгляду, але щоразу отримував відмову. Втім, у березні цього року мер Атланти Кейша Ленс Боттомс разом з начальником поліції Ерікою Шилдс заявили про проведення повторного розслідування злочину «щоб дати розраду родинам, які довго шукали відповіді про вбивцю своїх дітей».

Василь Обараз