Динамо провело перший матч після карантину. Не все й не все гаразд

Репетиція перед Класичним.

Українські клуби лише минулого тижня розпочали тренування після майже двомісячної паузи, пов'язаної з пандемією коронавірусної інфекції COVID-19. Тому в одному з перших матчів після перерви, в якому Динамо зустрілося з Рухом з Першої ліги, великих швидкостей і яскравого футболу чекати не варто було. Навіть попри те, що під час карантину футболісти мали підтримувати форму, тут потрібно й щоб ноги згадали, як діяти з м'ячем, і голова — для відновлення ігрових зв'язків часу все ж таки потрібно більше, ніж тиждень.

З іншого боку, перерва, що випала, стала чудовою можливістю для тренерського штабу Динамо на чолі з Олексієм Михайличенком імплементувати свої ідеї, і — хай не на футбольному полі, а у форматі відеоконференцій та індивідуального спілкування з гравцями — наблизити команду до тієї гри, яку він хоче бачити наприкінці цього сезону і в новому сезоні.

Динамо, яке не могло розраховувати на травмованих Віктора Циганкова, Нікіту Бурду і Миколу Шапаренка, першу половину провело за схемою 4-1-4-1: з Сергієм Сидорчуком у ролі опорного півзахисника і Володимиром Шепелєвим на правому фланзі атаки. Як і гра команди до перерви загалом, експеримент з «вісімкою» киян на позиції Циганкова вийшов не особливо вдалим.

Шепелєв — це запропонувати себе, зберегти м'яч, розвернути атаку, бути допоміжним елементом у просуванні вперед. А от у тому, щоб додавати команді швидкості у завершальній фазі і вирішувати ситуацію — це не зовсім його, все-таки інший типаж футболіста.

Він і до перерви відзначився участю в одній непоганій атаці з класною діагоналлю від Шабанова та ефектним обіграшем біля бокової лінії, але в другому таймі, коли Динамо перейшло на гру 4-2-3-1, а Шепелєв опустився в центр півзахисту в парі з Сидорчуком, одразу стало помітно, що він тепер на своєму місці. На грі команди це також позначилося — після перерви Динамо створило кілька дуже цікавих моментів.

По-перше, міг у кількох випадках забивати Сергій Сидорчук, якого після цікавих комбінацій виводили на ударні позиції в межах 20-25 метрів від чужих воріт. По-друге, моменти Карлоса де Пени, який, попри весь скепсис одразу після його появи в клубі (принаймні, мій), поступово дає зрозуміти, що є одним із найцікавіших атакуючих гравців команди.

28-річний уругваєць сам двічі небезпечно загрожував чужим воротам, небезпечно пробиваючи з не найбільш убивчих позицій — у першому випадку воротар встиг відбити прямий удар з кутового, а в другому йому на допомогу прийшла штанга. До того ж він ще й віддав чудовий кросс у штрафну, у гол який ледве не перетворив Денис Попов, що підключився до атаки.

Враховуючи те, що 6 червня проти Шахтаря Циганков не зіграє, ці півгодини з Рухом цілком можуть залишати місце на правому фланзі атаки саме для де Пени. Вибір між ним і працьовитішим, але менш, кхм, загалом здібним Караваєвим — одне з головних питань для Михайличенка під час підготовки до Шахтаря загалом і Ісмаїлі зокрема.

Над протилежним флангом тренерський штаб Динамо також має звернути увагу, адже з Рухом дуже непереконливо себе показав Віталій Миколенко. Одна з головних надій киян, схоже, встала не з тієї ноги — у молодого лівого захисника в цьому поєдинку майже нічого не виходило. То невдалий прийом, то невдалий прострел низом, то невдала подача верхом, то втрата позиції позаду і, як результат, найнебезпечніший момент біля воріт Динамо (там, щоправда, ще й страховка від Андрієвського могла бути кращою).

Що стосується гри в атаці, то тут бентежить як відсутність центрфорварда, що забиває, так і відсутність футболіста, здатного забезпечувати голи, підключаючись з глибини і атакуючи другою хвилею. Рух надав динамівцям щонайменше чотири добрі можливості пробити з хороших позицій майже за межами штрафної, але при цьому воротар навіть не був потривожений: і Вербич, і Шепелєв, і двічі Сидорчук били повз. На вістрі ж Русин був Русином, а Соль — Солем: українцю бракувало холоднокровності й майстерності скористатися подарунками суперників, а іспанець завжди опинявся там, де немає м'яча.

Щодо побудови гри ідеї Михайличенка помітні, але з таким виконанням 6 червня проти Шахтаря Динамо буде важко. Хоча і на Шахтар у недільному матчі проти того самого Руха теж варто подивитися, перш ніж робити якісь глобальні висновки.