Ангела Меркель йде з посади після 16 років канцлерства, уже відбулася урочиста церемонія прощання, а наступного тижня своїх обов'язків почне виконувати Олаф Шольц. Проте багато мешканців Німеччини незадоволені рішеннями канцлерки. Розповідаємо, що не так з епохою Ангели Меркель.
2 грудня на площі в урядовому кварталі Берліна Ангела Меркель сиділа в чорному пальті в шкіряному кріслі. Ліворуч від неї сиділа міністерка оборони Аннегрет Крамп-Карренбауер, а праворуч — генерал бундесверу.
Перед ними виступав військовий німецький оркестр. Музиканти в формі грали пісню про те, як молода дівчина лає свого бойфренда за те, що він забув узяти з собою у відпустку на Балтійське море кольорову плівку для фотоапарата.
Іноді здається, що на обличчі Меркель — смуток і розгубленість. Однак попередній канцлер Герхард Шредер 16 років тому на такій самій церемонії плакав під пісню «My Way» Френка Сінатри. На церемонії прощання з канцлером, що йде у відставку, вони можуть самі вибрати репертуар, який гратиме військовий оркестр.
Вибір пісні здивував німців — раніше нічого не було відомо про захоплення канцлерки німецьким панк-роком. ЗМІ пишуть про те, що демонструє ця пісня — навіть через 16 років при владі ми нічого не знаємо про людину Ангелу Меркель. Чому ж вона може не увійти в історію як великий державний діяч?
Журналіст Deutsche Welle заявив: «Напевно, трохи вона засиділася, а наприкінці прийшла пандемія і два роки загальної втоми від неї. Тому немає відчуття величі події».
Меркель йде з посади канцлерки без скандалу, але на тлі четвертої хвилі коронавірусу в Німеччині з найбільшими з початку пандемії показниками захворюваності.
Навіть на церемонію прощання вона приїхала з найважливішої кризової наради, на якій у Німеччині фактично запровадили локдаун для непривитих і ухвалили рішення делегувати парламенту питання введення обов'язкової вакцинації.
Крім того, пандемія підірвала одне з головних досягнень Меркель — німецьку економічну потужність. Однак, якщо в пандемії вона об'єктивно не винна, то наприкінці канцлерства їй довелося почути багато докорів з інших питань.
У журналі Spiegel зазначається, що Меркель має попросити вибачення за те, що її уряд проспав кліматичну катастрофу — знав про неї і «нічого не робив».
Сьогоднішні «зелені» вважають, що Меркель — представниця еліт, які допомогли привести Землю до швидкого апокаліпсису. Хоча сама канцлерка в дев'яності роки була міністеркою навколишнього середовища і почала говорити про захист клімату ще задовго до того, як це стало трендом.
Міністерка оборони Німеччини могла стати канцлеркою — до цього її готувала сама Меркель, зробивши керівницею своєї партії і оголосивши офіційною наступницею. Однак вона не впоралася із завданням і не змогла розв'язати політичну кризу в регіональному відділенні партії.
Інша людина з команди Меркель (Армін Лашет) програла вересневі вибори до бундестагу. Меркель називали майстринею закулісних інтриг, а її методи усунення конкурентів — «тактикою випаленої землі».
Але зрештою в партії просто не залишилося ні сильних, ні харизматичних лідерів, які могли б прийти їй на зміну.
Якби не Меркель, у 2021 році в парламенті не було б правопопулістської партії «Альтернатива для Німеччини». Багато років діяло неписане правило: у німецькому парламенті не повинно бути партії правіше, ніж очолюваний Меркель блок консерваторів ХДС/ХСС.
Вона зламала це правило, коли шокувала консерваторів відмовою від атомної енергетики, скасуванням призову до армії та відкриттям кордонів для біженців у 2015 році.
Ще серйознішою помилкою Меркель вважають російський газопровід «Північний потік-2», у будівництво якого Німеччина втягнулася у 2015 році.
Будівництво «Північного потоку-2» завершилося, але він так і не запрацював через тривалий процес сертифікації. Невідомо, чи принесе цей проєкт якийсь прибуток Німеччині. Однак він уже псує відносини країни зі США, Польщею та Україною і посилює залежність від російської влади.
Відносини РФ і Німеччини переживають найсерйознішу кризу за 30 років. Німеччина намагається отримати від російської влади пояснення щодо отруєння Навального і вимагає його звільнення, а Росія оголошує небажаними німецькі НУО і ставить хрест на важливому для двох країн форумі «Петербурзький діалог».
Максима всього зовнішньополітичного курсу Німеччини — це продовження діалогу за будь-яку ціну. Вона проявилася під час двох недавніх телефонних розмов Меркель з Лукашенком, присвячених ситуації з біженцями на кордоні Польщі та Білорусі. Багато хто сприйняв розмову як ознаку слабкості Меркель, але в Німеччині дивляться на неї інакше.
Дзвінок Лукашенку багато хто вважає звичайним робочим моментом. Меркель дізналася про проблему, зателефонувала і намагалася її розв'язати.