Невдалий експеримент Шевченка, сумнівне майбутнє Коноплянки і Пятова. Підводимо підсумки вересневого циклу збірної України

3 очки в матчах зі Швейцарією та Іспанією — це добре чи погано? Та байдуже, загалом.

У зв'язку з пандемією COVID-19 футболісти та тренерський штаб збірної України не бачилися близько 9 місяців, тому багато хто встиг посумувати за командою Андрія Шевченка. Вересневі матчі елітної групи А Ліги націй, куди наші футболісти пробилися за підсумками минулого розіграшу турніру, давали змогу не лише оцінити нинішню форму та злагодженість збірної, а й побачити, як вона виглядає проти найсильніших команд Європи.

Матчі зі Швейцарією та Іспанією, як і очікувалося, вийшли різними. І за підсумковим результатом, і за грою, показаною українською збірною. Але на це є свої причини.

У Лізі націй Шевченко не відходить від своєї гри

Болісна поразка в поєдинку проти Іспанії не має бути приводом для великих засмучень. Так, рахунок неприємний і нагадує про раніше звичні провали з топ-суперниками, однак переоцінювати турнір, у межах якого ця поразка сталася, все ж не варто — Ліга націй хоч і має статус офіційного міжнародного турніру, але по суті це всі товарняки з підвищеною відповідальністю.

Учорашній матч у Мадриді — як підтвердження: головний тренер іспанців Луїс Енріке порівняно з поєдинком проти Німеччини напередодні змінив склад більш ніж наполовину. Попри те, що з німцями його команда зіграла лише внічию, у матчі з Україною він без докорів сумління надав можливість зіграти багатьом новим для збірної гравцям.

Шевченко, зі свого боку, обмежився лише однією точковою зміною в складі (Марлос замість Жуніора Мораєса), однак його експеримент полягав в іншому: спробувати зіграти з однією з найсильніших збірних світу у властивий їй футбол: з володінням і виходом із оборони через пас. «Було завдання спробувати свої сили, пограти з ними у футбол, контролювати м'яч», — зізнався після матчу лівий захисник Богдан Михайличенко. — Що сказав Шевченко [після матчу]? Щоб сильно не засмучувалися і готувалися далі».

Вийшло, м'яко кажучи, так собі, однак корисного матеріалу для роздумів Шевченко та його тренерський штаб отримали достатньо. Не лише на перемогах учитися.

Тарас Степаненко незамінний у центрі поля

Буквально в день матчу проти Іспанії стало відомо, що через травму коліна з ладу вибув Тарас Степаненко — один з ключових гравців нашої збірної в середині поля. Замість нього був викликаний Євген Макаренко, але по суті Шевченко вибирав радше між Сергієм Сидорчуком та Ігорем Харатіним.

На подив багатьох, вибір Шеви впав на півзахисника угорського «Ференцвароша», у якому той є одним із системоутворювальних гравців команди Сергія Реброва. Але цим головний тренер збірної лише підкреслив своє бажання позмагатися з Іспанією у володінні — головна перевага Харатіна перед Сидорчуком полягає якраз у якіснішому і швидшому просуванні м'яча вперед через передачу.

Зрештою Харатін, як і інші новачки, з Іспанією провалився, відігравши майже весь матч обличчям до своїх воріт і показавши, що рівноцінною заміною Степаненку за обсягом чорнової роботи й умінням діяти під тиском він не є. Хотілося б сказати, що це поки що, але Ігорю вже 25, і він уже другий рік грає в Європі.

Майбутнє Андрія Пятова та Євгена Коноплянки у збірній під питанням

Після цього міні-циклу наступного разу збірна зберется через місяць, коли нас чекають матчі проти Німеччини та тієї ж Іспанії. І якщо питання щодо 6-го номера в команді має вирішитися з поверненням Степаненка, то за кількома позиціями Шевченко майже напевно дискутуватиме зі своїми помічниками. І якщо питання щодо правого захисника з урахуванням відсутності міжнародного досвіду у Тимчика та прочухана, який йому влаштував Ансу Фаті в Іспанії, як було відкритим, так і залишається, то на позиціях воротаря та лівого вінгера головоломка є наслідком саме цих вересневих матчів.

З Коноплянкою ситуація зрозуміла: він не має місця в стартовому складі Шахтаря і не завжди є першим вибором Луїша Каштру для виходу на заміну. І те, що Шевченко випустив його з перших хвилин зі швейцарцями, радше говорило про бажання дати відпочити Марлосу перед Іспанією, ніж про великі сподівання на Коноплянку. Його непереконлива гра у Львові та відсутність у старті на Іспанію лише підтвердили ці сумніви.

А от щодо Андрія Пятова питання інші. По-перше, йому вже 36, і момент, коли йому доведеться передавати обов'язки першого номера збірної талановитому Андрію Луніну, уже не за горами. По-друге, поразка від Іспанії — значною мірою його вина. Так, можливо, він безпосередньо і не винен у чотирьох пропущених м'ячах, але кількість допущених помилок у грі ногами була неприпустимою для капітана в той момент, коли молодим партнерам по обороні треба було передавати впевненість у своїх силах, а не тремтіння колін.

Зінченку пора спуститися з небес на землю

Останні кілька років були мало не ідеальними в житті Олександра Зінченка. Він зумів закріпитися у складі однієї з найсильніших команд світу, хай і не на своїй рідній позиції, але часто отримує ігрову практику, а минулого року взагалі підписав новий п'ятирічний контракт із «Сіті», отримавши додатково статусний 11-й номер. Усе добре і в збірній, де він став частиною незмінного тріо в центрі поля нової збірної Шевченка разом зі Степаненком і Русланом Маліновським.

Що він навряд чи може записати собі в актив — це посткарантинний відрізок, під час якого він досяг успіхів в особистому житті (одружився), але втратив у футбольному (втративши місце в старті «Сіті», навіть попри проблеми зі здоров'ям прямого конкурента Бенжамена Менді). Після цього ще й потрапив у скандал, коли його новоспечена дружина дозволила собі публічно розкритикувати головного тренера Пепа Гвардіолу.

Матчі зі Швейцарією та Іспанією Зінченко також навряд чи може записати собі в актив, навіть попри класний переможний м'яч у першому матчі — тут і загалом не найпереконливіша гра, і грубі втрати м'яча в небезпечних зонах, які були в обох зустрічах. Що вразило ще більше, так це його поведінка після помилок: опустити голову і відпрацьовувати назад, шалено — ні, а от розповідати Пятову, який нібито віддав не найзручнішу передачу і спровокував на помилку, — будь ласка.

Не треба так, Саш.

***

Після двох стартових матчів Україна має в своєму активі 3 очки, але загалом турнірна ситуація навряд чи когось сильно цікавить. Так, у разі виходу до фіналу чотирьох можна розраховувати на пряму кваліфікацію на ЧЄ, а у разі провалу можна знову опуститися до групи В, але навряд чи це робить ставлення до Ліги націй по-справжньому серйозним — у по-справжньому великих міжнародних турнірах грати ж доводиться не лише з рівними собі.

Василь Обараз, TK Media