Один із найдивніших епізодів багаторічного протистояння між урядом і опозицією Венесуели стався на початку травня. Ця історія однозначно заслуговує на екранізацію у вигляді якоїсь трагікомедії з абсурдистською ноткою у витончених стилях Мартіна МакДонаха чи Гая Річі.
Історія, яка змусила багатьох спостерігачів, включно зі мною, кілька днів поспіль здивовано витріщатися на екран, спостерігаючи за численними відео, які публікують офіційні влади Венесуели, і за взаємними звинуваченнями, якими перекидаються Ніколас Мадуро та Хуан Гуайдо.
Не в змозі до кінця зрозуміти, що ж сталося і як на це взагалі реагувати, я вирішив почекати, поки розвіється дим, у надії отримати яскравіше розуміння ситуації. Не можу сказати, що я все розумію. Ця історія викликає більше запитань, ніж відповідей.
Тим не менш, вона надзвичайно цікава в контексті тривалої кризи у Венесуелі та протистояння уряду Мадуро і США. У зв'язку з цим мені видається важливим розібрати цю історію на молекули і окреслити всі запитання, які накопичилися в мене під час вивчення теми.
За словами представників МВС Венесуели, 3–4 травня кілька груп найманців-диверсантів на надувних моторних човнах спробували здійснити «вторгнення з моря» на територію країни біля узбережжя Ла-Гуайри в місті Макуто на північ від Каракаса.
За словами міністра внутрішніх справ Нестора Ревероля, кількох найманців і «колумбійських терористів» було вбито венесуельськими поліцейськими та військовими під час спроби висадитися на узбережжі. Ще 8 бойовиків були «знешкоджені». Швидше за все, мається на увазі затримання і/або поранення.
Згідно з офіційною версією влади, груп найманців було three:
У нападників знайшли багато одиниць вогнепальної зброї, якою вони були озброєні, і навіть техніку. Зокрема вилучили десять автоматів, два пістолети Glock, два кулемети AFAG, шість пікапів, човни з підвісними моторами, каски та бронежилети з надрукованим на них прапором США.
Серед убитих найманців першої групи ідентифікували кількох військовослужбовців Збройних сил Венесуели, які у 2019 році дезертирували, перейшли на бік опозиції і в квітні того ж року брали участь у постановчій спробі захоплення військової бази «Ла Карлота» поблизу Каракаса. Крім них, загиблими виявилися й громадяни сусідньої Колумбії.
Перехід на бік опозиції такого середнього офіцера був одним із небагатьох подібних прикладів, якими «пишалися» противники влади, тому про нього знали багато хто, його оголосили в розшук, визнавши «терористом». Не дивно, що навіть голова проурядового парламенту Венесуели Діосдадо Кабельо звітував про його затримання в Twitter, із гордістю опублікувавши відео.
Серед тих, кого венесуельці взяли в полон, опинилися Адольфо Бадуель — син колишнього міністра оборони Венесуели, який нині відбуває термін у в'язниці, а також капітан венесуельської армії Антоніо Секеа, який дезертирував у 2019 році і втік до Колумбії. Саме він мав керувати висадкою «на місці».
Перехід на бік опозиції такого середнього офіцера був одним із зовсім небагатьох подібних прикладів, якими «пишалися» противники влади, тож про нього знали багато хто, його оголосили в розшук, визнавши «терористом». Не дивно, що навіть голова проурядового парламенту Венесуели Діосдадо Кабельйо звітував про його затримання в Twitter, з гордістю опублікувавши відео.
Але з усіх заарештованих двоє викликали особливо бурхливий інтерес венесуельської влади, через що ситуація набула міжнародного резонансу. Цими двома є громадяни США, колишні американські військові, ветерани воєн в Іраку та Афганістані Люк Александер Денман і Айран Беррі.
Їх одразу показали в одному з перших відео, коли разом з іншими затриманими під конвоєм на вертольотах доправили до Каракаса.
США назвали версію венесуельців «дезінформацією» для відволікання уваги населення від соціально-економічної кризи і поганого управління країною. Президент США Дональд Трамп заявив, що не має до цього стосунку, і пообіцяв «розібратися» у всьому, але відтоді про цю подію не згадував.
Через добу після «вторгнення» венесуельські військові заарештували ще двох людей за підозрою у співучасті в операції — цього разу місцевих, у місті Пуерто-Крус. У них вилучили арсенал зброї та сучасні засоби зв'язку, які, як стверджує офіційний Каракас, призначалися для операції: бронежилети, комунікаційне обладнання, радіостанції, супутникові телефони, боєприпаси й автомати.
Один із заарештованих венесуельців/колумбійців — капітан Віктор Алехандро Салазар — навіть на камеру назвав особисто президента США Дональда Трампа головним замовником операції.
Колумбія одразу ж відкинула всі звинувачення, адресовані на її адресу, і заявила, що не має до цього жодного стосунку. Саму операцію в Боготі назвали спробою Мадуро відволікти громадськість від нагальних внутрішніх проблем у країні.
Між Венесуелою і Колумбією з 23 лютого 2019 року відсутні дипломатичні відносини. Їх було розірвано після того, як венесуельська опозиція спробувала прорвати кордон і в'їхати до Венесуели з боку Колумбії у складі нібито «гуманітарного вантажу», який потім підпалили за невияснених досі обставин. Тоді офіційний Каракас звинуватив колумбійців у втручанні у внутрішні справи та спробі перевороту і розірвав із ними дипломатичні відносини.
США назвали версію венесуельців «дезінформацією», покликаною відвернути увагу населення від соціально-економічної кризи та поганого управління країною. Президент США Дональд Трамп заявив, що не має до цього стосунку, і пообіцяв «розібратися» у всьому, але відтоді не згадував про цю подію.
Через добу після «вторгнення» венесуельські військові арештували ще двох людей за підозрою у співучасті в операції — цього разу місцевих, у місті Пуерто-Крус. У них вилучили арсенал зброї та сучасних засобів зв'язку, які, як стверджує офіційний Каракас, призначалися для операції: бронежилети, комунікаційне обладнання, радіостанції, супутникові телефони, боєприпаси та автомати.
Інший захоплений у полон американець — Айран Беррі — під час допиту говорив приблизно те саме.
Він стверджував, що Венесуелою керує наркокартель, натякаючи на імовірні зв'язки Мадуро з організованою злочинністю, що займається торгівлею наркотиками. Саме в цьому США нещодавно офіційно звинуватили президента Венесуели та його прихильників, видавши на них ордери на арешт.
Трупи бойовиків, зняті на відео, Гуайдо назвав «жертвами режиму», тіла яких спеціально привезли на місце події, щоб зняти на камеру і підставити опозицію та стоячі за нею США.
Табір венесуельців розташовувався на північному заході Колумбії поблизу міста Ріоача на півострові Ла-Гуахіра, куди американці прибули у січні цього року. Самому Денману, як він сам зізнався, обіцяли заплатити за все від 50 до 100 тисяч доларів.
Після проникнення до Венесуели Денман та його група мали захопити аеропорт Каракаса, знайти літак і повернутися до США з Мадуро на борту.
В другому інтерв'ю, яке він дав уже 20 травня, Денман розповів про роль уже лідера венесуельської опозиції Хуана Гуайдо, на якого він поклав провину за провал операції, заявивши, що той нібито ввів їх в оману.
Інший захоплений у полон американець — Айран Баррі — на допиті говорив приблизно те саме.
Сам лідер опозиції Хуан Гуайдо відхрестився від Денмана та захоплених у полон військових і заявив, що ніколи про них не чув і нічого про операцію не знає, назвав її «інсценівкою», виставою, яку нібито влаштував сам Мадуро, щоб підставити його, Гуайдо, в очах населення та міжнародної спільноти, виставивши слабаком, боягузом і нездарою.
Обіцяли його не хто інший, як лідери венесуельської опозиції на чолі з Хуаном Гуайдо. Чому ці гроші він так і не отримав, Гудро не сказав, посилаючись на якісь суперечності між ними.
І все б, мабуть, на цьому й забулося, якби в соцмережах раптом не з'явилося ще одне відео, що різко перевернуло всю суть події і кинуло тінь насамперед на Хуана Гуайдо.
В інтернеті з'явилося відеозвернення керівника американської приватної військової фірми SilverCorp Джордана Гудро, який, сидячи десь на природі разом із колишнім капітаном венесуельських військ (теж дезертиром) Хав'єром Ньєто Кінтеро, розповідає, що все це ДІЙСНО реальна операція зі повалення «наркокартелю, що захопив Венесуелу».
На відео Гудро також закликає військових у країні стати на їхній бік, підняти заколот і захопити Ніколаса Мадуро. І навіть повідомляє, що їхні «осередки» по всій країні вже активовано і вони допомагатимуть піднімати повстання проти влади.
Незрозуміло, чи було це відео зроблено вже після провалу операції або напередодні, щоб його почали розганяти під час висадки, аби залучити допомогу на бік нападників. У будь-якому разі це відео змусило багатьох знову ставити запитання про операцію «Гідеон», як її назвав сам Джордан Гудро.
У 2013 році Джордана Гудро звинувачували у шахрайстві — привласненні 62 тисяч доларів. Але, за його власними словами, трибунал закінчився ніщо, і його виправдали. З армії США Гудро пішов у 2016 році.
Примітно, що компанію він і його бізнес-партнери створили одразу після трагічного масового розстрілу людей у старшій школі Марджорі Стоунмен Дуглас у місті Паркленд. Тоді 17 людей були вбиті школярем Ніколасом Крузом.
А тепер зробимо невелику паузу. Я хочу окремо присвятити трохи часу особистості Джордана Гудро, який протягом кількох тижнів став справжньою топ-зіркою американських медіа і під якого почали активно копати журналісти, намагаючись з'ясувати, хто ж ця людина, що здійснила військову акцію, яка, мабуть, назавждиввійде в світову історію найбезглуздіших операцій.
Джордан Гудро народився в Канаді 1976 року. Наприкінці 1990-х він вступив до канадської армії, де прослужив три роки. З 2001 по 2016 роки служив у Збройних силах США в спецвійськах — «зелених беретах».
Його колишні побратими по службі та співрозмовники журналістів видання Associated Press, які розслідували діяльність Гудро, високо відгукувалися про його професійні якості як солдата, відзначаючи його сміливість, рішучість і фанатичну відданість справі, яку він дуже любив. Зрештою, за 15 років служби (а Гудро був сержантом першого класу і медиком) його тричі нагородили бронзовою зіркою.
У 2007 і 2010 роках він побував в Іраку, а у 2011 році — в Афганістані. Як розповідав журналістам його давній приятель, ветеран війни Дрю Уайт, який служив разом із ним, Джордан Гудро — справжній патріот, який завжди вірив у військову перевагу США, однак його характер і спосіб життя перетворили його на «солдата удачі», який не упускав можливості влізти в якісь пригоди, особливо якщо була змога заробити на цьому «швидкі гроші».
Незрозуміло, як Гудро потрапив на той захід, але саме тоді, за визнанням його приятеля Дрю Уайта, у нього виникла ідея заробити купу грошей, запропонувавши свої послуги венесуельській опозиції, яка страждає від гніту президента-диктатора Ніколаса Мадуро.
Одразу після цього Гудро підписав приватний контракт у Пуерто-Рико для допомоги у подоланні наслідків урагану «Марія». У 2018 році він засновує власну приватну військово-охоронну фірму SilverCorp у своєму рідному штаті Флорида.
Шиллер організував для свого нового знайомого зустріч з Лестером Толедо — представником Хуана Гуайдо в США, який займався постачанням «гуманітарної допомоги» до Венесуели і фандрейзингом для опозиції. У квітні між Гудро, Толедо і Шиллером відбулася зустріч у Маямі.
Інцидент став найбільшою масовою шкільною стрілянину у світі і загострив дискусію в американському суспільстві щодо контролю над обігом зброї. Джордан Гудро та створена ним компанія паразитували на цій темі, пропонуючи приватні охоронні послуги школам і тренування для вчителів, щоб вони могли захищати себе в подібних випадках.
У кількох відео, присвячених масовим розстрілам у американських школах, компанія SilverCorp зазначала, що люди гинули нібито через те, що не могли себе захистити. На сайті компанії було написано, що вона пропонує послуги для 50 країн світу, а до наглядової ради входять відомі дипломати, політики, військові.
Втім, Гудро відмовлявся називати їхні імена, посилаючись на конфіденційність. Багато хто вважав, що він просто перебільшує і прикрашає історію своєї невеликої фірми, аби розкрутитися.
З Венесуелою Джордан Гудро «познайомився» у лютому 2019 року, коли побував на концерті, організованому на підтримку самопроголошеного місяцем раніше президентом Венесуели, лідера опозиції Хуана Гуайдо. Концерт-мітинг проходив на венесуельсько-колумбійському кордоні. Його організував і профінансував британський мільярдер Річард Бренсон.
За словами Алькали, серед них були і капітани, і сержанти, і навіть колишній боєць Національної гвардії, який брав участь у замаху на Мадуро у 2018 році, коли його намагалися вбити авіаударом з безпілотника під час військового параду в Каракасі. Втім, ніхто не знав до кінця, наскільки правдиві всі ці відомості про 300 осіб. Швидше за все, Алькала перебільшував, щоб підвищити свою цінність в очах Гудро і справити враження людини, яка знає справу краще за всіх інших учасників переговорів.
Через місяць Джордан Гудро почав пропонувати свою ідею різним людям у США, намагаючись вийти на керівництво венесуельської опозиції. У березні 2019 року його звели з Кітом Шіллером — багаторічним охоронцем Дональда Трампа, який уже тоді працював у приватному охоронному бізнесі, як і Гудро.
До того ж вони знали, що рідний брат Клівера Алькали досі служить уряду на посаді посла Венесуели в Ірані. Зі свого боку генерал Алькала сприймав молодих опозиціонерів і невдалих революціонерів Гуайдо як аматорів, невдах і пихатих вискочок.
Як пізніше розповідав журналістам Шиллер, ідея Гудро була занадто наївною, а у самого ветерана була «каша в голові». Мало хто вірив в успіх його ризикованого плану вторгнутися у Венесуелу і повалити Мадуро.
Згодом Джордан Гудро все ж таки зустрів людину, яка повірила в його план і підтримала підприємливого ветерана. У столиці Колумбії Боготі Лестер Толедо познайомив Гудро з колишнім венесуельським генералом Клівером Алькалою, який був затятим чавістом, але з 2018 року жив на засланні в Колумбії, ставши критиком Ніколаса Мадуро, якого він зневажав і не визнавав наступником покійного Уго Чавеса.
Алькала, вислухавши ідею Гудро, погодився допомогти йому організувати рейд через кордон і переворот у його рідній країні.
Варто сказати, що Клівер Алькала — дуже неоднозначна й темна постать. У 2011 році США запровадили проти нього санкції, звинувативши у постачанні ракет класу «земля-повітря» колумбійським повстанцям з ліворадикального руху FARC в обмін на пачки кокаїну. А у квітні 2020 року Алькалу називали, серед інших, одним з учасників міжнародної наркотерористичної мережі на чолі з Ніколасом Мадуро (наскільки це правда, невідомо; можливо, враховувалися антиамериканські настрої генерала і його близькість до експрезидента Чавеса).
Маттос був переконаний, що план Джордана Гудро не спрацює без прямої зовнішньої підтримки США. Однак Гудро всім розповідав, що домовився про прикриття з повітря і що в нього була оперативна розвідувальна інформація про будівлю, де в день вторгнення перебуватиме Ніколас Мадуро.
Одним із найцікавіших і загадкових моментів усієї історії є ступінь поінформованості про цей цирк з боку офіційної влади США. Журналісти видання Associated Press пишуть, що не знайшли жодних доказів того, що уряд США мав якесь відношення до цієї операції або однозначно про неї знав.
Втім, вони відзначають, що про ініціативу Джордана Гудро було відомо колумбійцям, які йому трохи допомагали. Генерал Алькала намагався отримати пряму допомогу від Національної служби розвідки Колумбії, при цьому необачно хвалячись знайомством з Гудро і представляючи його «агентом ЦРУ».
Колумбійці перевірили Гудро і повідомили про це резидентуру ЦРУ в Боготі. Тож, теоретично, розвідспільнота в Штатах принаймні знала про існування Гудро та його безумних планів вторгнення у Венесуелу. Можливо, вони не надали їм значення, хто знає.
Інше питання, яке залишилося без відповіді, — це фінансування операції. У Джордана Гудро і Клівера Алькали були труднощі з фінансами. Мало того, що в самого Гудро, якщо вірити коментарям його знайомих, були борги в США, але й у Алькали грошей було небагато.
Той факт, що Джордана Гудро і його компанію Дональд Трамп кілька разів наймав як приватну охорону на час мітингів у Г'юстоні та Шарлотт у 2018 році, ветеран використовував як доказ нібито широких зв'язків з Білим домом.
Джордан Гудро рідко ділився всіма деталями свого плану вторгнення у Венесуелу з підлеглими. Солдати мало що знали про РЕАЛЬНИЙ стан справ. Їм лише казали, що вони проникнуть на територію країни у складі броньованої колони з купою зброї та грошей, протягом 96 годин потраплять до Каракаса і спровокують повстання, захопивши президентський палац. А, мовляв, деморалізована та слабенька венесуельська армія швидко розбіжиться хто куди, щойно зрозуміє, що Мадуро втратив владу.
Один із колишніх американських морпіхів, який також брав участь у навчанні венесуельців у Колумбії, Ефраїм Маттос, який спілкувався з журналістами, критикує Гудро за дуже погану організацію роботи. Він згадував, що коли приїжджав до Колумбії в тренувальні табори, то жахався умовами, в яких живуть солдати: сплять на підлозі, їжі та води не вистачає, тренування проходять на низькому рівні.
Алеман намагався вмовити Хуана Гуайдо підтримати ветерана. Незрозуміло, чим усе закінчилося, але, судячи з оприлюднених документів, Гуайдо і Гудро все-таки підписали контракт на 213 млн доларів. Інше питання: що ж сталося між ними, через що весь план накрився мідним тазом. Джордан Гудро звинувачує у провалі Хуана Гуайдо, а останній усіляко намагається приховати свою участь у цих схемах, плутаючись у власних версіях події.
Одним з найцікавіших і загадковіших моментів усієї історії є рівень обізнаності про цей цирк з боку офіційної влади США. Журналісти видання Associated Press пишуть, що не знайшли жодних доказів того, що уряд США мав якесь відношення до цієї операції або однозначно знав про неї.
Він керував вантажівкою, у якій виявили автомати, прилади нічного бачення, радіостанції, супутникові телефони, бронежилети, а також 15 касок виробництва американської компанії High-End Defense Solutions, що базується в місті Маямі у Флориді.
Затримання одного з людей Гудро, мабуть, дало венесуельській владі додаткову інформацію про операцію, що готувалася, тож не дивно, що Ніколас Мадуро іронічно зауважував, що вони знали про це з самого початку.
Іншим питанням, яке залишилося без відповіді, є фінансування операції. У Джордана Гудро та Клівера Алькали були труднощі з фінансами. Мало того, що у самого Гудро, якщо вірити коментарям його знайомих, були борги в США, але й у Алькали грошей було небагато.
А коли генерал на початку 2020 року здався американській владі, уклавши угоду зі слідством, у Гудро справи пішли й зовсім погано. Йому потрібно було щонайменше 1,5 млн доларів готівкою і ще гроші на закупівлю зброї, боєприпасів і обладнання.
Досі невідомо, хто все-таки фінансував цю операцію і озброїв найманців. У різних публікаціях у медіа спливало ім'я Роуена Крафта — ще одного старого знайомого Трампа, до якого звертався Гудро по допомогу. Але Крафт в інтерв'ю журналістам категорично заперечує, що давав ветерану будь-які кошти на його ризиковані місії.
Нарешті, останньою надією для Джордана Гудро були контакти з венесуельською опозицією. Його посередником був депутат опозиційного венесуельського парламенту Ернан Алеман — один із небагатьох, хто щиро вірив в успіх Гудро та його команди.
Алеман намагався переконати Хуана Гуайдо підтримати ветерана. Незрозуміло, чим усе закінчилося, але, судячи з оприлюднених документів, Гуайдо і Гудро таки підписали контракт на 213 млн доларів. Інше питання: що ж сталося між ними, через що весь план провалився. Джордан Гудро звинувачує у провалі Хуана Гуайдо, а останній усіляко намагається приховати свою участь у цих схемах, плутаючись у власних версіях події.
Багато аналітиків і журналістів сходяться на думці, що операція «Гідеон», яку задумав Гудро, насправді провалилася ще до свого початку, наприкінці березня 2020 року, коли на кордоні Венесуели та Колумбії був затриманий один із венесуельських дезертирів з команди Гудро.
Він керував вантажівкою, в якій виявили автомати, прилади нічного бачення, радіостанції, супутникові телефони, бронежилети, а також 15 шоломів виробництва американської компанії High-End Defense Solutions, що базується в місті Маямі у Флориді.
Він також намагався пояснити все це тим, що між ними і Гудро були укладені «попередні домовленості», а потім сторони просто не зійшлися щодо договору.
Її провалено. Частину групи вбито, іншу частину заарештовано. Уряд Венесуели третій день поспіль публікує відеозаписи допитів американців, колумбійців і венесуельських дезертирів, а також фотографії особистих речей Люка Александра Денмана і Айрана Беррі, які у них вилучили під час затримання.
Інтерв'ю Хуана Рендона вивело з ладу соцмережі та прихильників Гуайдо. Виходило, що поки самопроголошений президент Венесуели відмовлявся за всіма пунктами щодо своєї причетності до історії з операцією, його заступник говорив зовсім інше.
На Гуайдо посипалися звинувачення у брехні, а частина опозиційних партій, що входять до його коаліції, зажадала від нього пояснень. Через добу пресслужба Хуана Гуайдо оприлюднила заяву, в якій (несподівано) вимагала дотримання прав затриманих під час провального рейду. А сам Гуайдо раптом розвернувся на 180 градусів і заявив, що виявляється, спецслужби Мадуро втрутилися в ці групи найманців і «злили» дані про вторгнення, що готувалося.
Після того, як невдовзі після провалу операції в мережі з'явилося відео з Джорданом Гудро і Хав'єром Кінтеро, у якому вони повідомляють про існування операції «Гідеон», опозиція Венесуели, яка раніше переконувала всіх, що вони й гадки не мали про ці події, була змушена поспіхом вигадувати нову версію подій, відбиваючись від численних атак їхніх прихильників, які вимагали «правди».
Ситуацію підігрівала й публікація у виданні Washington Post контракту, укладеного між компанією Джордана Гудро та венесуельською опозицією на суму 213 млн доларів. Причому під договором стояли підписи як самого Гудро, так і Хуана Гуайдо.
Найближчий помічник і заступник Гуайдо — Хуан Хосе Рендон (чий підпис теж стояв під договором) — дав розлоге інтерв'ю іспаномовній версії телеканалу CNN, у якому підтвердив справжність контракту, але заявив, що жодного підпису Гуайдо там немає (хоча він є).
Він також намагався пояснити все це тим, що між ними і Гудро були укладені «попередні домовленості», а потім сторони просто не зійшлися щодо договору.
Звісно, керуючись добре відомим принципом «бритви Оккама», я не виключаю і того, що тут не було ніякої змови чи надто складних політичних маневрів.
Ніхто насправді не знає справжніх причин їхніх розбіжностей і обставин відправки групи найманців на самогубну місію до Венесуели.
А потім хтось когось кинув, а серія невдалих і неефективних рішень у поєднанні з поганою підготовкою, неякісною розвідувальною інформацією та внутрішніми розбіжностями серед організаторів призвела до катастрофи, відправивши 23 людини на самогубну місію до Каракаса.
На Гуайдо посипалися звинувачення в брехні, а частина опозиційних партій, що входять до його коаліції, вимагала від нього пояснень. Через добу прес-служба Хуана Гуайдо оприлюднила заяву, в якій (несподівано) вимагала дотримання прав затриманих під час провального рейду. А сам Гуайдо раптом розвернувся на 180 градусів і заявив, що це, виявляється, спецслужби Мадуро проникли в ці групи найманців і «злили» дані про підготовку вторгнення.
Провал операції завдав руйнівного удару по репутації Гуайдо, який опинився в епіцентрі політичного скандалу і був спійманий на брехні. Це ще більше підірвало довіру всередині опозиційної платформи, де й без того було багато розбіжностей щодо подальшої політики та ставлення до Мадуро.
Спроби приховати участь Гуайдо у домовленостях про операцію «Гідеон» породили одну з версій події, якої дотримується частина спостерігачів. Мовляв, це була спроба внутрішніх (частини опозиції) або зовнішніх сил (США, Колумбії) чи всіх разом підірвати авторитет Хуана Гуайдо, делегітимізувати його, послабити, щоб отримати привід замінити його на більш лояльного та поступливого лідера опозиції.
Президент США Дональд Трамп, хоч і не був утягнутий у цю справу, змушений відповідати на запитання, пов'язані з інцидентом. Він слушно пояснював журналістам, що якби раптом захотів повалити Мадуро, то не посилав би туди 30–60 доходяг із числа дезертирів.
Недарма після провалу операції дві опозиційні венесуельські партії — Primero Justicia і Voluntad Popular, які займають помірковані позиції, знову закликали до переговорів з владою Венесуели і розкритикували Гуайдо за його брудні оборудки за спинами колег.
Ще до операції серед опозиціонерів були суперечності щодо переговорів з Венесуелою. Один з лідерів опозиції Енріке Капрілес неодноразово закликав до розмови з Мадуро про формування спільного перехідного уряду. Гуайдо виступав проти.
До того ж, оскільки Трамп сам розпалив інтерес публіки до Венесуели тим, що взимку минулого року організував спробу державного перевороту в країні, будь-які процеси навколо Венесуели асоціюються з його зовнішньою політикою. І фіаско з операцією «Гідеон» так чи інакше відбиватиметься на Трампі.
Тому не варто дивуватися, що кілька днів тому американські правоохоронні органи порушили кримінальну справу проти Джордана Гудро за статтею «незаконна контрабанда зброї», а сам керівник SilverCorp за один момент зник з радарів.
А потім хтось когось кинув, а серія невдалих і неефективних рішень у поєднанні з поганою підготовкою, неякісною розвідувальною інформацією та внутрішніми розбіжностями серед організаторів призвели до катастрофи, відправивши 23 людей на самогубчу місію до Каракаса.
Якою б не була правда, операція «Гідеон» стала найглупішою з усіх військових операцій, про які я читав. Іспанські ЗМІ вже охрестили її «ідіотським вторгненням у Затоку свиней», маючи на увазі провальну операцію ЦРУ 1961 року з вторгнення на Кубу і повалення Фіделя Кастро.
Операція «Гідеон» вдарила абсолютно по всіх, хто був і навіть не був причетний. Лідер венесуельської опозиції Хуан Гуайдо змушений досі відбиватися від звинувачень на свою адресу і пояснювати всім, чи не планував він силове повалення державної влади за допомогою США, не консультуючись з колегами і ризикуючи розпалити громадянську війну.
Його політичні позиції слабшають, а провал операції з подальшим захопленням у полон двох американців і венесуельських дезертирів дає Ніколасу Мадуро моральну перевагу над своїм опонентом і можливості для нескінченного інформаційно-пропагандистського тиску, перехоплюючи інформаційну ініціативу у своїх ворогів.
Президент США Дональд Трамп, хоч і не був втягнутий у цю справу, змушений відповідати на питання, пов'язані з інцидентом. Він слушно пояснював журналістам, що якби раптом захотів повалити Мадуро, то не посилав би туди 30-60 виснажених дезертирів.
«Я б послав армію, назвав би це вторгненням», — заявив Трамп в інтерв'ю телеканалу Fox News.
Тепер у Штатів з'явився головний біль — двоє колишніх «зелених беретів» у полоні у Венесуели. Постає питання, чи варто вести переговори про їхнє звільнення і що за це вимагатиме Ніколас Мадуро.
Крім того, оскільки Трамп сам розпалив інтерес публіки до Венесуели тим, що організував спробу держперевороту в країні минулої зими, будь-які процеси навколо Венесуели асоціюються з його зовнішньою політикою. І фіаско з операцією «Гідеон» так чи інакше відбиватиметься на Трампі.
Тому не варто дивуватися, що кілька днів тому американські правоохоронні органи порушили кримінальну справу проти Джордана Гудро за статтею «незаконна контрабанда зброї», а сам глава SilverCorp в один момент зник з радарів.
По суті адміністрація Трампа зараз пожинає плоди власної надто агресивної та конфронтаційної риторики, багато в чому виробленої в коридорах Білого дому Джоном Болтоном, який уже звідти пішов.
Часті жорсткі висловлювання та постійні погрози на адресу своїх ворогів — Ірану, Венесуели, Північної Кореї, Росії, Китаю, Сирії, Куби — створили враження у населення, що мета зовнішньої політики Трампа — повалити всі режими, які у Вашингтоні вважають ворожими.
Відповідно, такі акції, як операція «Гідеон», автоматично асоціюються з адміністрацією Трампа, і багатьом нескладно уявити, що Трамп стояв за спробою вторгнення чи перевороту, враховуючи історію його висловлювань із цього приводу.