Погрози, арешти та кримінальні справи: що відбувається в Білорусі напередодні президентських виборів

Капцева революція чи 6-й термін?

9 серпня в Білорусі заплановано президентські вибори. Переобрання Олександра Лукашенка, який керує країною останні 26 років, здавалося формальністю. Але лише здавалося — насправді виборча кампанія на посаду лідера східноєвропейської республіки виходить дуже напруженою.

Першим дзвіночком для Лукашенка стали опитування незалежних ЗМІ, які вирішили поцікавитися у читачів, за кого б вони проголосували на майбутніх виборах. Чинного очільника держави були готові підтримати лише 3-6% респондентів.

Коли ж по всій країні почалися акції проти висунення Лукашенка на 6-й термін, коли його опоненти почали збирати сотні тисяч підписів із цими кілометровими чергами, стало зрозуміло, що чинний лідер Білорусі справді опинився в неприємній ситуації.

На реакцію Лукашенко не барився: одразу заявив, що «майданів у Білорусі не буде», і взявся за зачистку політичного поля, прибираючи всіх своїх конкурентів з дороги.

Хто, якщо не Лукашенко?

ЦВК має затвердити остаточний список претендентів на посаду глави держави 14 липня, і зараз підписи для реєстрації, окрім Лукашенка, активно збирають ще кілька потенційних кандидатів. Серед них виділяються постаті Віктора Бабарико, Світлани Тихановської та Валерія Цепкала.

Головним конкурентом Лукашенка вважається Віктор Бабарико — 56-річний банкір, який тривалий час обіймав посаду голови Белгазпромбанку («доньки» Газпромбанку) і пізніше заявив про його рейдерське захоплення.

Бабарико є великою фігурою не лише в економічному середовищі Білорусі, а й у культурному: позаминулого року він профінансував видання 15 тисяч примірників п'ятитомника Світлани Алексієвич для передачі бібліотекам (нобелівська лауреатка вже підтримала його кандидатуру), також він створив культурний хаб ОК16, де представлено «найперспективніші незалежні культурно-громадські проєкти в галузі мистецтва, музики, освіти, мережевих технологій».

Світлана Тихановська, яка заявляє, що вже зібрала необхідні для реєстрації 100 тисяч підписів, по суті представляє на виборах свого чоловіка, блогера Сергія Тихановського. Після того як ЦВК відмовився реєструвати ініціативну групу автора YouTube-проєкту «Країна для життя» (238 тис. підписників), а самого Тихановського кинули до СІЗО, документи на реєстрацію подала його дружина.

Тихановський по суті є творцем нинішньої в Білорусі так званої «капцевої революції». Саме з його кампанії, що проходить під гаслом «Стоп таракан», виник символ капця як засобу боротьби з цим самим тарганом, з яким порівнюють Лукашенка. І саме тому на білоруських пікетах люди скидають у купи старі капці.

Валерій Цепкало — 55-річний дипломат і колишній директор Парку високих технологій. Саме навколо «білоруської Кремнієвої долини» будується його образ політика-технократа, який хоче щось змінити, але не критикує чинного лідера держави, одним із керівників виборчого штабу якого він був на виборах 1994 року.

Цепкала, на відміну від Бабарико, агентом Кремля не називають, але Росію він вважає ключовим зовнішньополітичним партнером, обіцяє зберегти російську мову як державну і запевняє, що в країни є «дуже багато інших способів не вдаватися до того, що сталося в Україні».

Як влада бореться з політичними конкурентами?

Якщо Валерій Цепкало продовжує цілком комфортно роз'їжджати Білоруссю з пікетами та збирати підписи на свою підтримку, то доля інших — і головних — конкурентів Лукашенка значно менш сонячна.

Щодо Тихановського, повторно затриманого 29 травня в Гродно за порушення громадського порядку та насильство щодо правоохоронців, напередодні відкрили нову кримінальну справу: формально — за статтею 191 КК Білорусі (перешкоджання здійсненню виборчих прав), а буквально — просто через те, що він пішов на вибори, щоб змінити владу. Про це відкрито каже керівниця білоруської ЦВК Лідія Єрмошина.

«Ініціатором однієї заяви щодо Тихановського була й я, — цитує Єрмошину Комсомольська правда. — Це пов'язано з тим, що ця група поводилася непристойно. У нас завжди цей період — збір підписів — проходив культурно і коректно. Навіть у 2010 році, коли були найгучніші вибори».

Лідія Єрмошина

Група Тихановського прагнула розхитати ситуацію, використала збір підписів, спрямувавши його на зміну влади.

Під вартою, окрім Тихановського, зараз перебувають також 7 його соратників. А його дружина вже відверто натякає, що готова зняти свою кандидатуру з виборів через загрози, що надходять.

«Перебуваю в Гомелі, я приїхала сюди, щоб розпочати здачу підписів, зібраних на мою підтримку, і на порозі однієї з адміністрацій мені надійшов дзвінок із погрозами на мою адресу та на адресу моїх дітей з умовою, що я не повинна продовжувати цю поїздку, — заявила напередодні Тихановська у відеозверненні, надісланому до редакції TUT.BY.

Світлана Тихановська

Переді мною стоїть вибір — діти чи подальша боротьба, думаю, мій вибір буде очевидним. Прошу вас з розумінням поставитися до будь-якого мого рішення. Хочу сказати, що якби Сергій був на волі, він би сказав вам не здаватися.

Услід за Тихановськими влада взялася й за Бабарико. Принцип роботи схожий: пара десятків арештів його ініціативної групи, кримінальні справи, звинувачення в ухиленні від сплати податків і відмиванні грошей, обшуки в його колишньому банку, блокування виборчого фонду і далі за текстом.

А 18 червня удар припав безпосередньо на самого Бабарико, до якого з обшуками прийшли додому, а самого фаворита в президентських перегонах разом із сином Едуардом затримали і доставили на допит без присутності їхніх адвокатів.

Чого чекати на виборах?

Зупиняти «майданутих» чинна влада готова будь-якими способами, аж до встановлення ретельного контролю над інтернетом, про що вже відверто говорить міністр інформації країни Ігор Луцький («одне із завдань — вберегти населення від інформації, яка завдає шкоди державі»). Удари будуть завдані й по головних незалежних медіа, популярних у YouTube і Telegram, і по краудфандингових майданчиках, наприклад по MolaMola, яку напередодні закрили.

Попри те, що опитування ЗМІ, незалежних від держави, показують суттєве відставання Олександра Лукашенка від усієї трійки головних конкурентів на майбутніх виборах, навіть у ліберально-демократичному середовищі Білорусі не вірять у нормальні президентські вибори — з допуском кандидатів, здатних скласти конкуренцію чинному главі республіки, і чесним підрахунком голосів.

Василь Обараз, ТК Media