Повернення олігархату в спорт: Коломойський захопився баскетболом, Ярославський може оживити «Метал»

Все починається по новій?

2012-14 роки стали переломними для українського спорту. У цей час з нього різним чином пішли два великі інвестори — Олександр Ярославський і Ігор Коломойський. Їх вихід із справи став великим ударом як для любителів футболу в Харкові та Дніпрі, так і по всій Україні — вони створили сильні футбольні команди з великою армією вболівальників.

Останні кілька років про них не особливо говорили в спортивному контексті. Але зараз імена Ярославського і Коломойського дедалі частіше з'являються в стрічках спортивних новин. Невже головні олігархи Харкова і Дніпра повертаються?

Повернення Коломойського: новий ФК Дніпро і великий інтерес до баскетболу

Ще задовго до епохальної історії з націоналізацією Приватбанку стало зрозуміло, що Коломойський скорочує свою діяльність в Україні і, грубо кажучи, починає серйозно економити. Хоча це було пов'язано не стільки із «закручуванням гайок» з боку чинної влади, скільки з агресією Росії в Криму та на Донбасі, яка вдарила по всіх галузях країни.

Погіршення справ олігарха дуже яскраво відобразилося на житті футбольного клубу Дніпро, яким Коломойський володів з 1996 року. До початку війни команда, нарівні з Металістом, вважалася третьою силою українського чемпіонату — після грандів Шахтаря і Динамо. Передвоєнні роки були піковими щодо можливостей Дніпра — клуб за серйозні гроші купував виконавців із-за кордону і на рівних грав із грандами.

2014-15 роки стали для Дніпра найкращими в історії. Спочатку команда фінішувала другою в Прем'єр-лізі 2013/14, а у 2015 році, вже маючи борги перед гравцями і тренерами, дійшла до фіналу Ліги Європи, де поступилася Севільї. Але свято тривало лише доти, доки власник в особі Коломойського вливав гроші в клуб. Без них клуб був фактично пущений власником на дно: заборона на участь у єврокубках, зняття очок у Прем'єр-лізі, посилання до Другої ліги, втрата професійного статусу і остаточне розформування.

Втім, Коломойський не пішов зі спорту назавжди, зберігши до нього мінімальний інтерес. У 2017 році, коли Дніпро відправився до Другої ліги, у місті був створений новий футбольний клуб — «Спортивний клуб Дніпро-1». Назва ніби вказує на вторинність і мету замінити собою той Дніпро (хоча тут більше зв'язку з однойменним добровольчим батальйоном). До того ж, до нової команди перейшли багато футболістів і тренерський штаб клубу, який гинув від санкцій. 

Офіційно і в Дніпрі-1, і сам Коломойський заперечують причетність олігарха до фінансування і керування клубом, але у футбольному середовищі та ЗМІ це розуміють і знають усі. За інформацією інтернет-видань, Коломойський вручну керує новою структурою і ухвалює остаточні рішення, а куратором справ у клубі є екс-захисник Дніпра Андрій Русол. Все так само, як і з попередньою командою.

За два сезони Дніпро-1 вийшов до Прем'єр-ліги, а зараз претендує на потрапляння до єврокубків. І тут уже буде дуже цікаво, чи зацікавить УЄФА історія появи цього клубу і джерела фінансування, якщо дніпровці пробʼються до Ліги Європи. Європейські спортивні асоціації не дуже люблять клуби-клони і застосовують до них серйозні санкції за спроби шахрайства.

Пристрасть Коломойського до спорту зараз не обмежується футбольним клубом, від якого він публічно відмежовується. Живий інтерес олігарха викликає баскетбол і конкретно виступи одного з лідерів українського чемпіонату Дніпра, матчі якого він відвідує після повернення в Україну.

Одна причина лежить на поверхні — у вересні минулого року контракт із клубом підписав його син Григорій. Після невдалих спроб почати кар'єру в університетській команді американського Клівленда і ізраїльському Маккабі, Коломойський-молодший відправився до баскетбольного клубу, який не чужий для його батька.

І до 2019 року БК Дніпро непогано фінансувався завдяки зусиллям президента клубу Валерія Кондратьєва та інших спонсорів, але, як стверджує в коментарі TK Media експерт з українського баскетболу Олександр Прошута, після підписання Коломойського-молодшого бюджет клубу був збільшений приблизно в півтора раза.

«Вони одразу вийшли в топ за бюджетами в Суперлізі, вперше за 7 років підписали легіонерів, причому під час сезону взагалі підписали людину, яка всього півроку тому грала в НБА», — розповідає Прошута.

«На наступний сезон у них бюджет зберігається приблизно такий самий. Дніпро як чемпіон України отримав право виступати в Лізі чемпіонів ФІБА — це не Євроліга (вона головніша), але теж досить престижний турнір. Їм буде важко пройти кваліфікацію, але шанси є. І під це діло вони знову серйозно комплектують склад — переп​ідписали двох ключових легіонерів і всіх ключових українців». 

Олександр Прошута
Баскетбольний експерт

У Дніпра точно найбільша платіжка в Україні — і це цілком конкурентні цифри навіть на рівні Європи, особливо Східної (якщо не рахувати найбагатші клуби Росії).

Що стосується кар'єри Григорія Коломойського, то батько на неї безпосередньо не впливає. Про прямі вказівки тренерському штабу залучати баскетболіста до ігор мови немає, однак на майданчику він з'являється досить часто — особливо тоді, коли на матчі присутній батько. 

Великий інтерес олігарха до баскетболу нещодавно підтвердив і президент Динамо Ігор Суркіс, зазначивши, що в рідкісних розмовах з Коломойським обговорює переважно баскетбол.

«Ми спілкуємося дуже рідко останнім часом. Обговорюємо з ним переважно баскетбол. Він намагається мене присадити, залучити до баскетболу», — розповів Суркіс в інтерв'ю шоу «ТаТоТаке».

Так чи інакше, але Коломойського в українському спорті знову предостатньо в публічному і непублічному вигляді. З чим конкретно пов'язане бажання олігарха знову вкладати гроші в спортивні проєкти зараз (особливо в баскетбольний клуб) — загадка. Так, свободі життя екс-власника Приватбанку в Україні за нинішньої влади навряд чи щось загрожує. Але й наявний політичний вплив у вигляді кількох десятків народних депутатів поки що не приносить Коломойському нових суттєвих дивідендів.

Камбек Ярославського: клуб імені Металіста і Красникова

Ярославський продав Металіст Сергію Курченку у 2012 році і відтоді публічно стоїть осторонь футболу. Доля клубу склалася сумно — у 2014-му Курченко втік до Росії після Революції Гідності, а в Металісті відтоді почали накопичуватися великі борги. Ситуація погіршувалася аж до зникнення клубу у 2016 році.

За чутками, єдиною футбольною активністю Ярославського за сім років стала фінансова допомога Динамо у трансферах бразильських футболістів. Ці угоди у 2018 році киянам забезпечував Євген Красников, який працював у Металісті спортивним директором, а згодом отримав у Динамо посаду віцепрезидента. Але в Києві кар'єра Красникова не склалася — гравці з Південної Америки не прижилися в команді, і через півтора року з усіма в Динамо розірвали співпрацю.

Одним із найчастіших запитань журналістів Ярославському за останні роки була можливість створення ним нового клубу замість занепалого Металіста. Конкретних відповідей бізнесмен на ці запитання не давав, а до проєкту нинішнього Металіста-1925 приєднуватися не захотів. Однак у випадку з іншим новим клубом регіону ситуація дещо інша.

Напередодні стало відомо про створення футбольного клубу Метал і, за інформацією ЗМІ, його плани заявитися на новий сезон Другої ліги. При цьому головним тренером цієї команди має стати екс-захисник Металіста і Шахтаря Олександр Кучер, а в керівництві з'явиться наближений до Ярославського Красников.

Згідно з реєстром юридичних осіб, саме Красников є кінцевим  бенефіціаром ТОВ «Футбольний клуб «Метал», а сам клуб у жовтні 2019 року був зареєстрований за адресою, що збігається з розташуванням стадіону «Металіст» у Харкові.

Замість висновку

Після суттєвої кризи 2014-15 років була невелика надія, що вимушене перезавантаження запустить процес переосмислення цінностей в українському спорті, однак замість організації бізнес-проєктів ми, схоже, бачимо створення нових іграшок для олігархів. І в авангарді олігархічної моделі управління спортом у країні йдуть ті самі обличчя. 

Роман Тверденко, TK Media