Прощавай, революціє

З інтересом спостерігаю за знеціненням вуличного протесту в Україні. Акції, мітинги, спроби захоплення будівель, територій переходять із маргінальної площини в токсичну і більше не викликають інтересу в обивателя. Думаю, що основна причина — втома глядача від будь-яких бойових дій, як військових на Сході України, так і соціальних у самому Києві. Повертається час тролів, арт-перформансів і, якщо хочете, клоунів. Громадянин-глядач вимагає розваг, смішного, веселого і навіть незрозумілого; того, що в корені відрізняється від жанру action. 

У зв'язку з цим радикально-маргінальні групи будуть дедалі глибше йти в підпілля, перетворюючись на «БРАТСТВО» зразка 2004 року, і вже звідти, з підпілля, генеруватимуть контент і активність для вузького кола користувачів, споживачів і клієнтури.

У свою чергу саме це різке зниження активності подарує радикальним проєктам новий шанс на нові сплески активності через кілька років, коли втома обивателя від арт-перформансів зміниться запитом на нову криваву арену. 

Якщо розглядати стратегічну необхідність блокування і контролю радикальних, навколоправих, навкололівих і навколо громадянських проєктів, держава має взяти на себе контрольовану підтримку цієї діяльності. Межі цієї підтримки мають залишати проєктам можливість постійної незначної присутності в медійному полі, але при цьому не давати їм неконтрольовано розвиватися або, навпаки, — вимикати активність. Крім того, держава має підтримувати героїв протестних рухів, як загиблих, так і живих, водночас блокуючи своєю підтримкою можливість створювати нових персонажів. 

Якщо розглядати зворотний процес, радикалізацію, розвиток і вирощування радикальних та маргінальних протестних проєктів для використання в майбутніх процесах, уже зараз держава має законними і медійними методами та інструментами гасити будь-який навколопротестний політичний чи громадський рух.