Рятувальне коло. Шахтар був потрібен Коноплянці більше, ніж Коноплянка Шахтарю

Чемпіони України, втім, також можуть залишитися у виграші.

2 вересня, напередодні закриття трансферного вікна в Україні, Шахтар оголосив про підписання контракту з Євгеном Коноплянкою. Це стало бомбою для нашого ринку, адже ще за добу до цього жодне авторитетне джерело не повідомляло про наявність переговорів чи хоча б предметного інтересу.

Навіщо Коноплянці Шахтар?

Про те, що Коноплянка залишить Шальке, в принципі, було відомо ще на початку року — тоді вінгер збірної України уклав співпрацю із серйозним агентом Фалі Рамадані, і тоді ж у німецьких ЗМІ почали говорити про те, що гельзенкірхенський клуб готовий з ним розлучитися. Влітку все це лише підтвердилося: Коноплянка не готувався з командою до нового сезону, а в клубі пояснювали це тим, що футболіст шукає собі новий клуб.

На європейському ринку після невдалого минулого сезону акції Коноплянки впали, тож серед варіантів, імовірно, розглядалися близька для Рамадані Італія (серед його клієнтів такі зірки Серії А, як Мірале П'янич, Каліду Кулібалі, Нікола Калінич) і Туреччина, яка завжди готова дати шанс підбитим у топ-чемпіонатах летунам відновити репутацію і непогано заробити.

Ці варіанти прорабатувалися до останнього, але виникли складнощі. В Італії не так багато команд, які грають із яскраво вираженими вінгерами і водночас здатні хоча б приблизно задовольнити фінансові вимоги представників Коноплянки, а про Ювентус, Рому і Наполі зараз говорити не доводиться.

На різних етапах здавалося, що Коноплянка опиниться в Туреччині. Спочатку місцеві ЗМІ говорили про Фенербахче, потім — про Бешикташ, але спершу одні, а потім другі закрили питання комплектації складу. Двері в Бешикташ для Коноплянки зачинилися наприкінці серпня (хоча здавалося, що це ідеальний варіант), коли Чорні Орли підписали на ту саму позицію Жоржа-Кевіна Нкуду з Тоттенгема.

Тож виявилося, що на початку серпня, коли всюди почалися чемпіонати, Коноплянка досі залишався без клубу і, відповідно, нормальної підготовки. І це якраз напередодні матчів тієї команди, де він давно важливий і де на нього є відповідні сподівання — у вересні-жовтні Україна має грати важливі матчі відбору на Євро-2020. І те, що перед матчем із литовцями 7 вересня його відпустили з табору збірної на контрольний матч Шахтаря з Колосом, не має дивувати: йому зараз дуже потрібна ігрова практика, хай і тайм з командою УПЛ.

Одним із каменів спотикання для трансфера Коноплянки до тієї самої Туреччини було фінансове питання. Із окладом у 4 мільйони євро на рік українець був найвисокооплачуванішим гравцем команди, і зараз, напередодні 30-річчя, йому потрібен був хороший контракт, який потенційно може стати останнім великим у кар'єрі. Варіант із Динамо (якщо такий існував, звісно) відпадав насамперед через цю причину — у Києві зараз навіть приблизно таких грошей не платять.

Не будемо виключати, що значним аргументом для нього була й Ліга чемпіонів, у якій Шахтар зараз грає регулярно. Ні Фенербахче, ні Бешикташ, ні Сампдорія, інформація про яку також гуляла в ЗМІ наприкінці серпня, ні те саме Динамо розкоші мінімум 6 матчів головного європейського турніру запропонувати не могли.

І, врешті-решт, найголовніше: часи, коли запрошував Ліверпуль, уже далеко позаду — Женя це напевно зрозумів і сам.

Навіщо Шахтарю Коноплянка?

Заради підписання Коноплянки Шахтар відступив від неофіційного принципу останнього десятиліття, згідно з яким українці грають позаду, а бразильці попереду. Із застереженнями, звісно (останнім ненатуралізованим українцем був хто — Гладкий?), але суть в умовах ліміту на легіонерів усім була зрозуміла.

З підписанням Коноплянки Шахтар отримує гравця з українським паспортом, що має велике значення в умовах ліміту на легіонерів, і гравця, талант якого нікуди не подівся — щонайменше 2-3 роки він цілком здатен пограти на пристойному рівні.

Недовго чекати, коли все-таки піде Тайсон — його демарш у соцмережах після зриву переговорів з Міланом дає зрозуміти, що особливо затримуватися в Шахтарі він не має наміру. І не варто виключати, що наступного літа 31-річний бразилець чекати не стане.

У випадку з Шахтарем трохи бентежить інше: що підписання Коноплянки означає для майбутнього Манора Соломона — молодого гравця, який, здавалося б, і запрошувався, щоб замінити Тайсона в основі команди після його від'їзду.

Конкуренція — це добре, але зберегти гарну атмосферу за великої кількості незадоволених відсутністю стабільної ігрової практики буде непросто.

Чого очікувати?

Поки в команді залишатиметься Тайсон, ймовірно, його використовуватимуть більшою мірою ближче до центральної зони, залишаючи ліву бровку на поталу Коноплянці або Соломону.  І фаворитом на основу до перших матчів у ЛЧ виглядає зовсім не українець — тут і до нової команди звикнути, і до нових вимог, та й фізична форма з урахуванням пропуску всієї передсезонки викликає сумніви. А далі вже — хто як себе проявить.