Богдан Яременко, Дмитро Раімов і Олександр Данилюк. 10 головних невдах української політики 2019 року

Суб’єктивні підсумки минулого року.

2019 рік видався насиченим для української політики. Петро Порошенко програв вибори президента Володимиру Зеленському, партія «Слуга народу» отримала монобільшість у українському парламенті, динозаври української політики йшли в небуття, водночас народжувались (і гасли) нові зірки. Інформаційний порядок денний захопили пранкери та анонімні телеграм-канали, які місцями стали впливовішими за традиційні ЗМІ. 

Переддень Нового року — найкращий час, щоб підвести підсумки. У рамках серії статей про підсумки року редакція TK Media обрала 10 головних невдах 2019-го.

Богдан Яременко

Кар’єра Богдана Яременка, українського дипломата, колишнього генерального консула в Стамбулі, нардепа від «Слуги народу» і голови комітету з питань міжнародної політики, похиталася через одну фотографію, зроблену з балкона преси Верховної Ради. Журналісти зафіксували, як під час одного із засідань Яременко листувався з дівчиною. З контексту листування випливало, що вона пропонувала послуги ескорту: депутат обговорював розцінки на інтимні послуги. 

Спершу Яременко заявив, що спеціально провокував журналістів, однак згодом  вибачився. Втім, за даними видання «Страна» , нардеп міг зробити це за порадою «Джокера»: пранкер листувався з нардепом від імені Генерального прокурора Руслана Рябошапки. Сам Яременко листування не підтверджував.

Згодом Яременко повторно вибачився і заявив, що подасть у відставку з посади голови комітету з іноземних справ. Втім, відставку нардепа депутати досі не затвердили.

Дмитро Раімов

29 серпня, в перший день роботи Верховної Ради IX скликання, депутати затвердили новий склад уряду. На зміну Уляні Супрун у міністерство охорони здоров’я прийшла Зоряна Скалецька. 2 вересня було оголошено, що радником Скалецької став політичний консультант Дмитро Раімов.

На посаду радника міністерки Раімова міг порекомендувати Михайло Радуцький, нардеп від «Слуги народу» і голова комітету з питань охорони здоров’я. Зоряну Скалецьку називали креатурою Радуцького. Такий ярлик закріпився за міністеркою значною мірою через те, що в перший день роботи Верховної Ради журналісти сфотографували листування нардепа, в якому він називав Скалецьку своєю протеже. Раімов позиціонує себе як політтехнолог і фахівець з кризових комунікацій. Він називає себе другом сина Радуцького, а його батька — своїм клієнтом.

«Я ще сам не усвідомлюю, як так вийшло, що я став радником. Це стрибок вгору. Покликали. Мені дуже сподобалась пані міністерка. Вона справжня. І голова. Вона дуже розумна. Дали кабінет поруч з міністеркою. Думаю, як туди лежак поставити. Спати вже все, не для нас. Роботи буде валом. Мої школи й агентство і далі працюють. Я не чиновник. Але капець, як багато відповідальності й нових викликів. Хвилююче», — написав Раімов на своїй сторінці у Facebook.

Раімов активно висвітлював свою діяльність на посаді радника, коментуючи чутки, що радника називають «сірим кардиналом міністерства» і «Андрієм Богданом». Журналістам TK Media не вдалося знайти згадок у мережі, хто так називав технолога, окрім його сторінки. 

Втім, уже 17 жовтня Дмитро Раімов оголосив, що йде з Міністерства охорони здоров’я. Свій відхід він пояснив тим, що його команда впоралася з поставленими завданнями, але продовжить допомагати міністерству, залишаючись «розумними головами».  

Сама Скалецька пояснила відхід Раімова рішенням, що комунікація має вестися інакше.

«У мене була активна діяльність, яку я здійснювала щодня: по 5−6 зустрічей, заходів. Але медійне висвітлення не відображало інтенсивність цієї роботи та широту тем, які були запущені для людей. І тому в певний момент я вирішила, що комунікація має вестися іншими фахівцями інакше», — говорила про відхід Раімова Скалецька.

1 листопада Зоряна Скалецька пішла далі і взагалі ліквідувала інститут радників у міністерстві, звільнивши всіх, хто мав такий статус. Зоряна Скалецька заявила, що в міністерстві охорони здоров’я більше не буде подібної практики, оскільки в суспільства викривлене сприйняття інституту радників і недопустимо, щоб особиста думка радника сприймалася як офіційна позиція міністерства.

Ігор Кононенко і Олександр Грановський

Народних депутатів VIII скликання від партії БПП, Ігоря Кононенка та Олександра Грановського, називали одними з найвпливовіших політиків часів президента Порошенка. Ігор Кононенко був бізнес-партнером і другом Порошенка з армійських часів; Олександр Грановський вважався куратором судової та правоохоронної системи.

До цього списку вони потрапили як символ старих політиків, які спробували переобратися до Верховної Ради за мажоритарною системою, як «самовисуванці», і зазнали поразки від «слуг народу». Разом із ними в небуття відійшла й сама мажоритарна система виборів: 19 грудня парламент ухвалив новий виборчий кодекс, який скасовує мажоритарну систему.

Після програшу Петра Порошенка на президентських виборах Кононенко і Грановський вийшли з партії БПП. В інтерв’ю Наталії Влащенко Грановський заявив, що не поділяв багатьох поглядів партії.

У позачергових парламентських виборах Олександр Грановський брав участь як самовисуванець, балотуючись по 169-му одномандатному округу в Харкові. Народний депутат почав передвиборчу кампанію ще у 2018 році, обвішавши Харків білбордами, на яких зізнавався в любові до міста і називав себе «адвокатом Харкова». Олександр Грановський користувався підтримкою харківського міського голови Геннадія Кернеса, міських телеканалів; за нього агітували працівники бюджетної сфери: вчителі та медики. Крім того, у місті працював Фонд Олександра Грановського: фонд організовував позашкільні заняття в школах, лекції для студентів і відправляв безкоштовні ліки пенсіонерам.

На виборах 2019 року Грановський  програв кандидату від «Слуги народу» блогеру Олександру Куницькому. Незадовго до виборів ЦВК скасувала реєстрацію Куницького кандидатом у народні депутати. Журналісти вказували на те, що Тетяна Слипачук, яка очолювала ЦВК, є громадянською дружиною Олександра Грановського, а також опублікували скриншоти листування, в якому вона особисто координувала дії юристів під час судового процесу за скаргою Куницького. Втім, Верховний Суд відновив Куницького кандидатом у народні депутати. Олександр Куницький набрав 48% голосів і став народним депутатом від 169-го округу. Олександр Грановський і Олександр Кирш набрали по 15% голосів.

У серпні в ЗМІ з’явилася інформація, що політиком зацікавилися в ДБР і НАБУ. Олександр Грановський проходить свідком у справах про незаконне кримінальне переслідування Геннадія Корбана, втечу судді Чауса від слідства, а також перешкоджання виборчим правам Олександра Куницького.

18 серпня, незадовго до втрати депутатської недоторканності, Грановський покинув територію України. ЗМІ повідомляли, що політик міг отримати імміграційну візу в Ізраїль. Інші джерела стверджували, що Грановський мешкає в Лондоні. 

Ігор Кононенко балотувався по 94-му виборчому округу і поступився журналісту Олександру Дубинському. Попри те, що Кононенко очолював обласний осередок партії БПП і займався агітацією ще з 2017 року, 40% виборців підтримали Олександра Дубинського, який висувався від партії «Слуга народу». За Кононенка віддали голоси 12% виборців. 

17 жовтня колишній нардеп Сергій Лещенко заявив, що Кононенка затримали в аеропорту за запитом НАБУ, коли він намагався покинути територію України, однак швидко відпустили. Сам Кононенко спростував цю інформацію, заявивши, що його ніхто не затримував. Колишній нардеп заявив, що відправляється до Китаю. З 18 жовтня на сторінці Кононенка не з’являлося нових публікацій. У ЗМІ немає інформації про те, що політик повертався в Україну.

 Кернес, Труханов і «Опозиційний блок»

Після оголошення про розпуск парламенту та призначення позачергових виборів мери Харкова і Одеси оголосили про створення нової політичної сили — «Довіряй справам». До «партії мерів» мали увійти 20 мерів українських міст з населенням понад 100 тисяч осіб і 50 депутатів-мажоритарників. Самі Кернес і Труханов, хоч і балотувалися за списком, депутатами ставати не планували і були готові поступитися місцем однопартійцям. Метою проєкту називалося завести до парламенту «лобістів міст і децентралізації влади».

У своїй агітації партія мерів Кернеса–Труханова використовувала зелене забарвлення, що нагадує стилістику президентської політичної сили. При цьому проєкт Кернеса і Труханова мав підтримку телеканалу 1+1 і особисто Ігоря Коломойського: у своїх інтерв’ю олігарх високо оцінював перспективи проєкту. 

Втім, уже 10 червня «Партія мерів» провела об’єднавчий з’їзд з «Опозиційним блоком». Команди заявили, що підуть на вибори єдиним списком. До списку партії також увійшли Олександр Вілкул, Євген Мураєв, Михайло Добкін.

«Опозиційний блок» не зміг подолати бар’єр у 5%, набравши 3%, на відміну від свого молодшого брата — «Опозиційної платформи — За життя», — яка посіла друге місце з 13% голосів виборців. Кандидати партії Льовочкіна–Медведчука витіснили кандидатів Опозиційного блоку і на мажоритарних округах, а там, де не змогли перемогти, вони завадили й кандидатам від Опозиційного блоку, давши фору кандидатам від «Слуги народу»: як, наприклад, по 181-му округу, де від Опозиційного блоку балотувалася Валерія Мураєва.

У результаті ні Геннадію Кернесу, ні Геннадію Труханову не вдалося завести своїх людей до парламенту. Більшість кандидатів, яких вони підтримували, програли. Крім того, у мера Харкова продовжують наростати суперечності з керівництвом країни: у Кернеса стався публічний конфлікт з новим губернатором Харківської області Олексієм Кучером. Тепер мера Харкова чекає нова серйозна битва і спроба втримати мерське крісло на місцевих виборах: Кернес уже оголосив, що братиме в них участь і битиметься з кандидатом від президентської партії.

Максим Микитась

Для екс-президента «Укрбуду» Максима Микитася 2019 рік видався не найкращим. Ще рік тому Микитась був народним депутатом, який користувався підтримкою Адміністрації Президента і дружбою з київською міською владою, а «Укрбуд» входив до десятки найбільших забудовників столиці.

Сьогодні Микитась є фігурантом численних кримінальних справ, «Укрбуд» перебуває на межі банкрутства і звинувачує колишнього власника в розтраті обігових коштів компанії на предмети розкоші та політичні кампанії. Микитась намагався повторно обратися до парламенту за 206-м мажоритарним округом, але поступився кандидату від «Слуги народу».

Нещодавно ДБР завершило розслідування і оголосило про готовність передати до суду справу про хуліганство щодо Микитася. 5 липня 2019 року, під час виборчої кампанії на 206-му окрузі в Любечі, в приміщенні сільради стався конфлікт між Микитасем і головою ОТГ Сергієм Пінчуком. У ході словесної перепалки Микитась погрожував «посадити» Пінчука до в’язниці, а потім відібрав у Пінчука мобільний телефон і кинув його об стіну. 

Також Микитась є підозрюваним у справі про заволодіння майном Нацгвардії, яку ведуть детективи НАБУ. 22 жовтня Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду задовольнила апеляцію прокуратури і відправила Микитася до СІЗО, призначивши заставу в 80 мільйонів гривень. Микитась вийшов із СІЗО після внесення застави і носить електронний браслет. 

21 грудня в ДБР звітували про арешт автопарку Максима Микитася на суму 200 мільйонів гривень. У Микитася провели обшуки в межах розслідування ще одного провадження щодо екснардепа: легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.

Олег Ляшко

Позачергові парламентські вибори застали Олега Ляшка зненацька: принаймні депутати від Радикальної партії називали розпуск парламенту неконституційним і боролися за скасування цього рішення, виступаючи зі своїми доводами в Конституційному суді. Партія наполягала на проведенні планових виборів восени: це збільшило б час на підготовку виборчої кампанії і дало б можливість почекати, поки рейтинг Володимира Зеленського почне падати.

На парламентські вибори Олег Ляшко пішов першим номером своєї партії, попри те, що багато політиків вирішили збільшити свої шанси, висуваючи кандидатури по округах. До списку партії Ляшко взяв давніх соратників Андрія Лозового і Дмитра Линька, натомість партійний проєкт покинув колишній народний депутат Ігор Мосійчук.

Радикальна партія Олега Ляшка набрала 4% голосів виборців і не потрапила до парламенту IX скликання.

Крім програшу на виборах, цього року Ляшко також став фігурантом кримінальних справ. 6 листопада в залі офіційних делегацій аеропорту «Бориспіль» стався конфлікт між ним і нардепом Андрієм Герусом. Ляшко звинуватив Геруса в імпорті електроенергії з Російської Федерації і знімав «допит» нардепа на камеру. Словесна перепалка перейшла у фізичне протистояння, під час якого Ляшко порвав Герусу сорочку.

Невдовзі поліція відкрила кримінальне провадження, а прокуратура повідомила Ляшку про підозру у насильстві щодо державного діяча. Прокуратура клопоталася про запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без альтернативи застави. Політик назвав дії прокурорів репресіями. 

Суд передав Олега Ляшка на поруки народним депутатам Вікторії Сюмар («Європейська солідарність») і Михайлу Волинцю («Батьківщина»).

Віталій Купрій

Віталій Купрій став першим депутатом Верховної Ради VIII скликання, який оголосив себе прихильником Володимира Зеленського. Народний депутат створив міжфракційне об’єднання «За Зеленського», утім, до нього увійшов лише він один. Також народний депутат вимагав прискорити проведення інавгурації нового президента і зареєстрував відповідний законопроєкт. Втім, ініціативу Купрія не підтримала команда президента. До списку партії «Слуга народу» Купрія не взяли — партія вирішила не зв’язуватися з депутатами минулого скликання.

У серпні в Київській області на Купрія було здійснено напад: його облили невідомою рідиною, схожою на фекалії. Замовником нападу на себе Віталій Купрій називав колишнього головного військового прокурора Анатолія Матіоса. 

Ігор Смешко

14 січня експристу СБУ Ігор Смешко оголосив, що балотуватиметься в президенти, і одразу став відкриттям української політики. Головою передвиборчого штабу Смешка та його головним агітатором став відомий журналіст Дмитро Гордон. Смешку вдалося посісти п’яте місце на виборах президента, набравши 6% голосів. За нього віддали голоси понад мільйон виборців.

Між першим і другим туром президентських виборів з’явилися чутки, що Володимир Зеленський запропонував Смешку посаду голови СБУ, якщо той приєднається до його команди. Смешко розвіяв чутки, заявивши, що не підтримуватиме ні Порошенка, ні Зеленського, а також заявив, що поведе на парламентські вибори власну партію. Журналіст Дмитро Гордон озвучував ідею, що Ігор Смешко має стати прем’єр-міністром.

До списку партії Смешка взяли експзаступника голови СБУ Володимира Тимошенка, нардепів VIII скликання Івана Мирошниченка та Ірину Сисоєнко, експначальника Генштабу ЗСУ Володимира Заману та колишнього голову Державної митної служби Анатолія Макаренка. На парламентських виборах партія Ігоря Смешка «Сила і Честь» набрала 3,8% голосів і не змогла подолати необхідний бар’єр у 5%.

Олександр Данилюк

Колишній міністр фінансів України (2016–18) Олександр Данилюк приєднався до команди президента на ранньому етапі передвиборчої кампанії і став одним з основних спікерів штабу Володимира Зеленського. Данилюк їздив разом із Зеленським на зустріч із президентом Франції Емманюелем Макроном, брав участь у телефонних розмовах із Дональдом Трампом і входив до кола найближчих осіб обраного президента. Олександра Данилюка прочили на посаду прем’єр-міністра, міністра закордонних справ і посла України в США.

28 травня Володимир Зеленський призначив Олександра Данилюка на посаду секретаря РНБО, але вже 3 жовтня 2019 року задовольнив заяву про відставку. Олександр Данилюк покинув команду президента. За однією з версій, причиною відходу Данилюка став конфлікт з Андрієм Богданом, який і привів його в команду президента. За іншою, Данилюк міг намагатися «шантажувати відставкою», тобто подати заяву про звільнення, не плануючи йти, але президент задовольнив його прохання про відставку. Сам екс-секретар РНБО заявив, що «не захотів грати в закулісні ігри».

Олександра Клітіна

Колишня заступниця міністра транспорту та інфраструктури Олександра Клітіна стала відомою широкій громадськості після публікації записів розмови, в якій, імовірно, народні депутати Юрій Корявченко («Юзік»), Володимир Захарченко і В’ячеслав Медяник обговорювали призначення Клітіної на посаду заступниці міністра. Зокрема, депутати висловили припущення, що Клітіна могла отримати свою посаду «через ліжко».

Клітіна відреагувала на публікацію записів, опублікувавши фотографію свого сина й чоловіка, написавши, що любить свою родину, і попросила журналістів не робити висновків з недоведених чуток. 

Як з’ясувалося, цю публікацію Клітіна зробила за порадою пранкера «Джокера», який написав їй у месенджер і представився високопосадовцем з Офісу президента.

«Ваш слуга поспілкувався із заступницею міністра інфраструктури — героїнею секс-скандалу Криворізької сходки. Ніче так. Слухняна», — з’явилося повідомлення в телеграм-каналі «Джокер» зі скриншотами листування. 

У листуванні Клітіній запропонували зустріч із Володимиром Зеленським і попросили підготувати матеріал про можливі корупційні дії міністра інфраструктури Владислава Криклія. Клітіна спершу сказала, що це було б негарно з її боку, але згодом погодилася. Співрозмовник пропонував їй подумати про призначення на місце Криклія і питав, чи «потягнула б вона міністерство».

22 листопада міністр інфраструктури Владислав Криклій анонсував звільнення Олександри Клітіної. Міністр пояснив це тим, що Клітіна «не зовсім нормально себе поводила, як член команди». Сама Клітіна назвала листування з «Джокером» лише приводом для звільнення. Як стверджує ексзаступниця міністра, вона заважала корупційним схемам Євгена Кравцова, голови «Укрзалізниці».

27 листопада Кабінет міністрів звільнив Олександру Клітіну з посади заступниці міністра інфраструктури з питань європейської інтеграції.