COP26 — найбільша з часів Паризького саміту міжнародна конференція, присвячена кліматичним змінам. Два дуже різних люди висловили дві фрази, що описують очікування від саміту:
Розповідаємо, чого чекати від зустрічі, в якій візьмуть участь 20 000 людей із понад 200 країн світу.
Земля нагрівається. Через те, як люди отримують світло і тепло, виробляють продукти та подорожують, в повітря потрапляє безліч шкідливих викидів, які створюють ефект «плівки» над Землею (саме тому їх називають «парниковими»).
Останнє десятиліття було найспекотнішим за всю історію спостережень. Тривала посуха і спека, повені, пилові бурі та лісові пожежі — для багатьох країн це вже не просто новини «з інших куточків світу», а пережитий досвід.
У 2015 році світові лідери домовилися про систему заходів, щоб запобігти глобальній кліматичній катастрофі та утримувати потепління в певних межах. Паризька угода передбачає, що потепління не повинно перевищувати двох, а краще півтора градуси.
Для досягнення цієї мети в Парижі домовилися скорочувати шкідливі для атмосфери викиди та «обнулити» їх до 2050 року. Сторони мають зустрічатися кожні п’ять років. У листопаді 2020 року мала відбутися зустріч, але пандемія коронавірусу завадила цим планам.
Один із головних пунктів Паризьких угод — поступова відмова від енергоносіїв, які забруднюють повітря. Йдеться про викопні види палива, особливо вугілля і нафту. Багато країн справді активно почали переходити на відновлювані джерела енергії та розвивати зелену енергетику.
Навіть для Китаю будівництво нових «зелених» потужностей — не така швидка справа. У країні почали обмежувати подачу, а потім і взагалі відключати електрику. Тоді сформувався великий попит на відносно чистий газ. Він почав дорожчати, тому поступово навіть у Європі почали повертатися до вугілля.
Виробництво електроенергії на вугільних теплових електростанціях у Німеччині, Іспанії, Великобританії та Франції у вересні вже на третину перевищило показник 2020 року.
Бідніші країни почали швидко повертатися до дешевших і брудніших джерел енергії — нафти і вугілля. Ціни на викопне паливо також зросли.
Через скорочення економік під час пандемії на деякий час скоротилися й викиди. Всім здавалося, що навіть дихати стане легше.
Однак перед самітом Всесвітня метеорологічна організація ООН заявила, що у 2020 році, попри пандемію, концентрація діоксиду вуглецю, метану та оксиду азоту в атмосфері зросла до рекордного рівня і перевищила середні показники за останнє десятиліття.
Рік — занадто короткий термін, щоб попередні викиди зникли. До того ж нові викиди залишаються величезними.
Петтері Таалас
генеральний секретар Всесвітньої метеорологічної організації ООНЗа сучасних рівнів концентрації парникових газів підвищення температури до кінця цього століття буде значно більшим, ніж передбачені Паризькими угодами 1,5–2 градуси відносно доіндустріальної епохи. І це не просто ще одна цифра на графіку, це матиме серйозні негативні наслідки для нашого щоденного життя і добробуту, а також для майбутнього наших дітей і онуків.
Перед самітом відбулася ще одна несподіванка — витік документів, які свідчать, що деякі країни намагаються вплинути на групу вчених ООН, що досліджують питання, пов’язані зі зміною клімату.
Понад 32 000 документів від урядів, компаній та інших зацікавлених сторін було надіслано міжурядовій групі ООН з питань зміни клімату, яка мала надати свої оцінки того, як різні показники впливають на глобальне потепління.
Мета тиску — зменшити важливість відмови від викопного палива. У подібних діях підозрюють Саудівську Аравію, Австралію та Індію.
Також документи показали, що деякі багаті країни ставлять під сумнів необхідність допомагати біднішим країнам переходити на відновлювані джерела енергії.
Під час 26-ї міжнародної кліматичної конференції під егідою ООН країни мають «звірити годинники» — подивитися, наскільки виконуються цілі Паризького протоколу, і визначитися, що робити далі.
Очікується, що крім оцінок того, що вдалося і не вдалося зробити з 2015 року, ми також почуємо низку новин, які впливатимуть на повсякденне життя. Наприклад, у Глазго можуть погодити нові вимоги для автомобілів на бензині або швидший перехід до електромобілів.
Також може йтися про швидшу відмову від вугілля як палива. Ця тема може виявитися дуже суперечливою, оскільки у багатьох країн світу (включно з Україною) є власні інтереси щодо вугілля.
Ще одна складна тема — гроші. У 2009 році на кліматичній конференції в Копенгагені багаті країни погодилися, що до 2020 року зможуть щороку виділяти до $100 млрд бідним країнам на зміни, необхідні для боротьби з глобальним потеплінням.
Однак перед самітом з’ясувалося, що ця ціль не була досягнута. Цих показників вдасться досягти не раніше 2023 року. Це дає бідним країнам право запитати, чому вони мають припинити використовувати дешевші енергоносії та починати будувати дорогу «зелену» інфраструктуру.
Борис Джонсон
прем’єр-міністр ВеликобританіїВсе може піти не так, і ми не досягнемо тих угод, які нам потрібні. Все тримається на волосині, все дуже складно, але, думаю, зміни можливі.