«Я — вільний радикал, «токсична» особистість. Хоча я завжди був в опозиції, але завжди був токсичним».
«Коефіцієнт корисної дії Зеленського треба буде виміряти тим, скільки людей повернеться в Україну. Ми стартуємо зараз з 35 мільйонами жителів у країні — це результат незалежного аналізу. Повернення людей – це його KPI. Якщо буде 38 мільйонів (+10%), значить, треба Зеленського обирати на другий термін. А якщо буде 35, то — ауфвідерзеєн».
«Це все туфта – амністія капіталів. Тому що, коли людям нічого жерти, а хтось розповідає, що він заробив мільйони і готовий за це заплатити якусь дрібницю, типу мільйон украв, а 50 тисяч готовий заплатити. Люди не сприймуть таку мораль. Неправомірно заробив чи правомірно заробив, але все одно украв. Або скористався важким становищем — це все одно украв. За скільки б не купив тоді підприємство при приватизації – все одно украв. Якщо купив комп'ютер за 100 доларів, продав за тисячу — украв».
Ігор Коломойський
український олігархЯ не просто підтримую [кримінальну справу СБУ щодо «Криворіжсталі»], я вважаю, що треба відбирати підприємства, де погана екологія, віддавати державі і займатися очищенням. За радянських часів з цим боролися, там, якщо ти не зробив чогось, за хабар відкупитися було не можна.
«Вони просто грабують країну, коли економлять гроші на очищенні викидів. Ось був президент у Кривому Розі. Мені після цього зателефонували і запитали – «Ви «Криворіжсталь» хочете купити?» Нормально взагалі? Дзвонять з ранку. З ранку я погано тямлю. Дзвонять питають – «Якщо Вас цікавить «Криворіжсталь», то Міттал готовий вам її продати». Я питаю: «А що привело вас до такого дзвінка?» «Так президент же там був». Навіть не розуміють, що президент сам із Кривого Рогу, йому не треба пояснювати, що таке погана екологія, він сам цим дихав».
«Я вам готовий розписатися, що я нічого не купую найближчі п'ять років. Не куплю жодних підприємств, не заберу, не відніму. Мене не цікавлять ніякі активи, я хочу зараз одне — щоб тарифи в країні знизилися, це врятує економіку і дозволить зберегти людей від виїзду. Бо якщо цього не буде, тоді нам капець. Нам як країні — це в широкому сенсі. Всі скажуть, що якщо при його багатстві він так говорить, то що робити нам, бідним людям? Я можу сказати більше: якщо для того, щоб Україна вижила, треба стати не те що соціал-демократом, а комуністом, то я і на це готовий. Я готовий все здати і стати, припустімо, простим директором заводу, як було у більшовиків за НЕПу».
Ігор Коломойський
український олігархДля порятунку України необхідна загальна націоналізація великих державотворчих підприємств плюс націоналізація розробки надр землі, тобто в кількох галузях нам потрібен державний капіталізм.
«Тільки за схемою «Роттердам+» грабунок за три з половиною роки я оцінюю в 4,2 млрд доларів».
«Вже все проїли, профукали, витратили на бразильців і футбол. Олігархів більше немає – ми померли! Нам треба дивитися вперед. У нас великі цілі й завдання. Є нова влада, новий президент. Я впевнений, що в нього немає і не буде своїх новоявлених ахметовых, коломойських, пінчуків».
«Пили горілку у Вадима Новинського вдома, заїдали ікрою. Я питаю: «Нічого? Нормально? Хочеш послухати правду? У вас в офіційному звіті за 2018 рік написано, що ви заробили мільярд триста мільйонів доларів від продажу руди і мільярд триста мільйонів доларів від продажу сталі. Всього 2,6 мільярда доларів за минулий рік — це офіційний звіт «Метінвесту». 80 доларів на тонні сталі. Виходить, що ви виплавили 16 мільйонів тонн сталі. Красені — взагалі питань немає. Заплатили податки і гуляйте сміливо.
А от з рудою тут у вас, Вадиме, по-іншому буде. У звіті написано, що ви заробили 80 доларів на тонні концентрату. Це може бути окатиш, може бути агломерат, може бути просто концентрат. Отримуємо 16 мільйонів тонн залізорудної сировини, яку ви продали на експорт. Собівартість залізорудної сировини, ну, нехай 30 доларів на тонні. Хоча в нас на сусідньому підприємстві в Нікополі 20-25, але у вас, припустімо, витрати 30. Разом виходить, що 30+81 = 111. Бо продаєте ви за 111, тобто ваш чистий прибуток 260%. Не забагато вам з Ринатом Леонідовичем буде? Пика не лусне?»
«Ахметову нікуди тікати. В Росію не вийде. Терещенки, Морозови, Третьякови – вони ж теж думали, що неймовірно великі. І чим усе закінчилося? Нещодавно була дискусія з одним чоловіком, і він каже: «Ми перебуваємо за історичною аналогією між лютим і жовтнем 17-го року». А я кажу: «Ні. Жовтень уже звершився, тільки установчі збори не розігнали силою, бо більшовики отримали більшість у Раді». Тобто де ми? У нас зараз період, як після листопада 17-го і перед квітнем 18-го. А в квітні 1918-го почався червоний терор».
«У мене навіть немає сумнівів, що Аваков буде міністром. По-перше, немає іншої кандидатури на цю посаду, а по-друге — в країні мають бути якісь стабільні речі. Думаю, збережеться і міністр фінансів Маркарова. Ці гідні люди на своєму місці гідно працюють».
«Тільки одне [може стати причиною дострокових парламентських виборів] — якщо «слуги народу» почнуть бл..дувати. А вони точно будуть бл..дувати, питання в масштабах. І це нормальний людський процес усвідомлення, навіщо ви прийшли в парламент».

«В Офісі президента поки грамотно все роблять, все нормально. Але ще перебувають в ейфорії, їм здається, що море по коліно. Я їм намагаюся якось донести, що в Петра Олексійовича було 303 особи парламентської більшості в листопаді 14-го року. І через рік усе, як дим над водою розвіялося. Але поки мене не чують».
«Люди, що живуть в інтернеті, болісно сприймають зіткнення з реальністю. Але я ж Богдана знаю, він нормальна людина. Ну є в нього ця хвороба з Фейсбуком, з цими телефонами, він у них сидить. Коли людина весь час сидить і дивиться, вона стає частиною цього телефону. Я своїм дітям взагалі забороняю за обіднім столом брати телефони, айфони, будь-які гаджети. Те, що Богдан видав з журналістами, я вважаю, це явище, раніше казали «людина у футлярі», а тепер «людина з Фейсбука». Він вийшов з віртуального світу, а його щось питають. Він каже: «А ви хто такі? Ви журналісти? Що ви від мене хочете типу?» – «Громадська думка, то-се, значуща інформація». – «Та я не знаю, ми з світом спілкуємося зовсім по-іншому, відчепіться від мене типу».
Ігор Коломойський
український олігархЛюдина просто з компа вискочила. І тут на неї накинулися, тож реакція абсолютно нормальна. А коли вони до Зеленського підскочили під час передвиборчої кампанії? Так само напали на Богдана. А людина щойно з Фейсбука повернулася, треба ж розуміти, у неї там свої думки, у неї там велика спільнота, правильно? Лайкають, то-се, і тут їй одразу ба-бах по голові ці «свободівці»: «А як ви це поясните? Що ви собі задумали?». Нічого страшного.
«Мені хтось казав вульгарне таке порівняння – Зеленський і Коломойський це як свого часу Путін і Березовський. Я пам'ятаю, що в пресі, телевізорі було, що Березовський займався обмінами полонених, з вигодою для себе. Так от, у нас аналогія Березовського — це Медведчук з Порошенком у період після грудня 2017-го, коли відбувся останній обмін полоненими.
Тобто вони не конкретних полонених там викуповували, вони безпосередньо створювали преференції. Чим би займався Медведчук, якби закінчився конфлікт? Чим би займався Курченко? Чим би займалися ті, хто там займається копанками, вугіллям та іншим? Для них війна і долі полонених – це ширма для бізнесу. Медведчук торгує там трубою Новоград-Волинської. Дизель возить, на зріджений газ монополію створив у стилі Курченка знову ж».
«Якщо товариш Медведчук веде в Україні ворожу діяльність, є український закон – будьте ласкаві, пред'явіть йому підозру, доведіть його злочин, інкримінуйте йому статтю Кримінального кодексу, посадіть його. Або відправте його в тривалу еміграцію, а майно конфіскуйте. Якщо ви не можете цього зробити за законом, то державі не треба займатися дурницями».
«Петро Олексійович винен у тому, що [дефіцитні авіадеталі] нелегально і незаконно ввозилися, тому що є деталі старої військової техніки, які нам потрібні в невеликій кількості і які для цієї техніки випускають тільки в Росії. І, можливо, ці хлопці ввозили потрібні запчастини, які неможливо було отримати законним легальним шляхом. Так, вони на цьому заробляли. А як інакше організувати такий складний бізнес? Ось якби журналісти типу Бігуса спробували самі ввезти контрабандою військове обладнання з Росії.
Ця ситуація – це той самий анекдот про щура і хом'яка – питання піар-забезпечення. Знеславили, показали, люди побачили, як вони розмовляють, яке в них листування і скільки кому вони надіслали, і це викликало обурення. Я ж нікого не виправдовую. Але ж тут питання не в тому, як вони спілкуються і не в тому, що там робило НАБУ, а питання було в тому — вони ввозили потрібне нам обладнання з Росії, нехай контрабандою чи ні? Якщо вони ввозили російські товари подвійного призначення в Україну, і це використовувалося для нашої військової промисловості на вигідних умовах, так вони тоді герої.
Якщо вони мотлох скуповували, а потім продавали як новий, зображали, що це контрабандою завезено, так за це треба судити. Якщо вони завищували ціни в 10 разів і роздавали відкати, тоді суд, тоді все справедливо. Але давайте не вішати ярлики в справі, де все не так ясно, як нам показали, давайте дочекаємося суду».