Міжнародна група дослідників показала, що Північний Льодовитий океан почав нагріватися з початку 20 століття — це сталося на десятиліття раніше, ніж вважалося раніше, зазначили науковці.
Це відбувається через теплішу воду, яка надходить у крихку полярну екосистему з Атлантичного океану.
Міжнародна група дослідників відтворила недавню історію потепління океану біля «входу» до Північного Льодовитого океану в районі, який називається протокою Фрама, між Гренландією і Шпіцбергеном.
Використовуючи хімічні сигнатури, виявлені в морських мікроорганізмах, дослідники виявили явище атлантифікації — Північний Льодовитий океан почав швидко нагріватися на початку минулого століття, коли з Атлантики хлинули тепліші й солоніші води.
Ця зміна, яка, імовірно, передувала потеплінню, задокументована сучасними інструментальними вимірюваннями. З 1900 року температура океану підвищилася приблизно на 2 градуси Цельсія, тоді як морський лід відступив, а солоність зросла.
Результати показують зв'язок із Північною Атлантикою, який значно сильніший, ніж вважалося раніше. Цей зв'язок здатен формувати мінливість арктичного клімату, що може мати важливі наслідки для відступу морського льоду та глобального підвищення рівня моря, оскільки полярні льодовикові щити продовжують танути.
«Швидкість потепління в Арктиці більш ніж удвічі перевищує середній світовий показник завдяки механізмам зворотного зв'язку», — сказав провідний автор роботи, доктор Франческо Мускітьєлло з Географічного департаменту Кембриджу.
У міру того, як Північний Льодовитий океан стає теплішим, він спричиняє танення льоду в полярному регіоні, що, у свою чергу, впливає на глобальний рівень моря.
Коли лід тане, він відкриває більшу частину поверхні океану сонцю, що виділяє тепло і підвищує температуру повітря. Коли Арктика продовжує нагріватися, починає активно танути вічна мерзлота, в якій зберігається величезна кількість метану — значно небезпечнішого парникового газу, ніж вуглекислий газ.
Дослідники використали геохімічні та екологічні дані з океанічних відкладень, щоб відтворити зміну властивостей водної товщі за останні 800 років. Вони точно датували відкладення, використовуючи комбінацію методів, і шукали діагностичні ознаки атлантифікації, такі як зміна температури та солоності.
Теси Томмазо
доктор з Інституту полярних наук Національної дослідницької ради в БолоньїКоли ми дивилися на весь 800-річний період, наші записи температури і солоності виглядають досить сталими. Але раптом, на початку 20 століття, ви отримуєте цю помітну зміну температури і солоності — це справді помітно.
Дослідники кажуть, що їхні результати також виявляють можливу ваду в кліматичних моделях, оскільки вони не враховують ранню атлантифікацію на початку минулого століття.