Менталітет Мамби, 81 очко і приклад для кількох поколінь. Яким спортивний світ запам'ятає Коббі Браянта

Не стало одного з втілень баскетболу.

26 січня 2020 року назавжди запам'ятається всім любителям баскетболу, та й спорту взагалі. Про цей день через деякий час будуть розповідати історії, згадувати, де вони були і що відчули в той момент, коли почули новину про загибель Коббі Браянта. Пішла глиба.

Коббі Браянт разом зі своєю 13-річною донькою Джіанною-Марією «Джіджі» Браянт прямував до своєї спортивної академії, де його донька мала взяти участь у юнацькому турнірі. Разом із ними у вертольоті було ще сім людей. Ніхто з них не вижив.

Джіджі була тією людиною, яка повернула Коббі до світу НБА після завершення його кар'єри в 2016 році. Вона хотіла бути професійним баскетболістом, як і її батько. Саме заради неї Коббі заснував свою відому спортивну академію, де тренувалася ціла низка зірок не лише баскетболу, а й інших видів спорту.

Коббі та Джіджі часто бували на різних матчах НБА, де батько знайомив її зі зірками ліги, які були її кумирами. У Браянта було мало сумнівів, що дівчинка успадкувала його «менталітет Мамби» і одного дня гратиме в жіночій версії НБА.

В свій останній день Коббі був батьком, але більшість фанатів запам'ятає його насамперед як баскетболіста і вбивцю на майданчику. У нього було занадто багато пам'ятних моментів, щоб вмістити їх усі в одному матеріалі, але ми постараємося згадати найважливіше.

«Менталітет Мамби»

Перше, що спадає на думку при згадці про Коббі Браянта, — мабуть, характер цього гравця. Коббі був переможцем на майданчику і поза ним, і робив усе для того, щоб його команда взяла гору над суперником. Згідно з підходом Коббі, «момент, коли ти здаєшся, — це момент, коли ти дозволяєш іншому перемогти».

Це стосувалося не лише його ігрових якостей, а й тренувального процесу, де він викладався більше за всіх і вимагав такого ж підходу від своїх партнерів по команді. Він вважав своїм особистим завданням вимагати від кожного гравця максимальної реалізації свого потенціалу.

Такий підхід привів його до п'яти чемпіонств, 18 участей у Матчі всіх зірок, титулів MVP регулярного сезону та двох MVP фіналів, 33 643 набраних очок, статусу найкращого гравця в історії Лос-Анджелеса і впливу на мільйони життів.

Була в цій рисі його характеру й негативна сторона. Не всім його партнерам по команді подобався такий підхід, а особливо діставалося молодим гравцям, яких Коббі безжально «ганяв» майданчиком на тренуваннях, а потім ще й лаяв за брак бажання чи вміння.

«Я не зв'язуюся з ледачими людьми. У нас немає нічого спільного. Ми говоримо різними мовами. Я їх не розумію. І я не хочу їх розуміти», — казав Коббі про своє ставлення до роботи.

Серед іншого, це призвело до відходу Шакіла О'Ніла з Лейкерс, скандалів зі Смушем Паркером і психологічних розладів у Дуайта Говарда. Не лише його кидки, а й слова нагадували багатьом укуси отруйної змії.

Прізвисько «Чорна Мамба» він дав собі сам після перегляду фільму Квентіна Тарантіно «Убити Білла», де змію використовували як кодову назву для вбивства. Це порівняння було ідеальним, адже чорна мамба дуже швидка, велика за розмірами, а її укуси були смертельні майже у 100% випадків до винаходу протиотрут. Її отрута спричиняє параліч і зупинку дихання — саме так Коббі паралізував суперників своєю грою, від якої у фанатів перехоплювало подих.

На майданчику Браянт зовсім не боявся відповідальності за результат, завжди брав гру на себе у важливі моменти, був холоднокровним, а його переможні укуси вбили не одну команду. У цьому він був схожий на свого кумира Майкла Джордана, якого всю свою кар'єру спершу намагався копіювати, а потім і перевершити.

Коббі ледь не дотягнувся до «Його Повітряності», але вже точно максимально наблизився до найкращого гравця в історії баскетболу і був чи не єдиним, хто не боявся кинути виклик Джордану, чим заслужив його повагу. Майкл завжди відгукувався про нього з теплотою і називав молодшим братом.

«Менталітет Мамби» — не просто геніальний маркетинговий хід Nike, а життєве кредо для Коббі Браянта.

81 очко

Про бомбардирські таланти Коббі Браянта важко розповісти щось нове — усі й так знають, наскільки він був добрим. — «Мамба» вражала кільце суперника з усіх дистанцій і будь-якими способами.

Найвражаючим його досягненням став матч із «Торонто» 22 січня 2006 року. 81 набране очко, 28 з 46 реалізованих кидків, 27 очок у третій і ще 28 у четвертій чвертях. Зазвичай подібні цифри можна було зустріти лише в комп'ютерній грі, та й то, якщо ти граєш практично ідеально.

Того сезону Браянт набирав по 35,4 очка за гру, що стало найкращим результатом у НБА. Більше за нього в історії ліги за один матч набрав лише Вілт Чемберлейн зі своїми 100 очками, але той матч досі оповитий таємницями і темрявою, тож саме на рахунку Коббі повноцінно легітимний найрезультативніший матч в історії НБА.

Фінальна серія 2010 року

Фінал НБА 2010 року був вкрай важливим для Браянта, адже в нього нарешті з'явився шанс поквитатися з найнепримиреннішим суперником «Лейкерс» в історії — «Бостон Селтікс». Коббі дуже хотів помститися їм за поразку у фіналі 2008 року.

Серія затяглася на сім матчів, а захист Бостона знову завдав «Лейкерс» багато клопоту. У сьомому матчі Браянт реалізував лише 6 із 24 кидків і набрав 23 очка, але зробив великий внесок в успіх своєї команди 15 підбираннями, захистом і лідерськими якостями.

У цьому фіналі Коббі став найрезультативнішим гравцем, набираючи по 28,6 очка за гру, і заслужено взяв свій другий у кар'єрі титул MVP фіналу.

62 очка за три чверті

81 очко виглядає вражаючіше на перший погляд, але багато хто вважає саме матч проти «Далласа» найвеличнішим досягненням Коббі як скорера. 20 грудня 2005 року Браянт набрав 62 очка лише за 32 хвилини на майданчику і 31 кидок.

Коли він влучив триочковий, яким і набрав 62 очка, на його рахунку було більше залікових балів, ніж у всій команді суперника. Не дивно, що четверту чверть «Мамба» відпочивала на лаві.

ШаКоббі

«Лейкерс» початку 2000-х назавжди залишаться в історії НБА як одна з найкращих і домінуючих команд. На початку їхнього шляху головним драйвером був Шак, але поступово саме Коббі перехоплював кермо влади в команді, що зрештою створило кризу влади між ними і призвело до їхнього розриву.

Але з 2000 по 2003 рік ця парочка стала одним із найпотужніших дуетів в історії НБА і три рази поспіль вигравала чемпіонські титули. Подорослішавши, дві легенди помирилися і публічно визнали спільну вину в конфлікті. Хто знає, скільки б вони могли виграти разом ще, якби мудрість прийшла до них вчасно.

Сталевий характер

Одним із найяскравіших проявів незламної волі до перемоги Коббі став найважчий і фатальний момент його кар'єри. У 2013 році вже немолодий Браянт намагався тягнути на собі відверто розчаровуючих «Лейкерс» у плей-офф. 4 грудня під час матчу з «Голден Стейт» Коббі порвав ахілове сухожилля.

Після такої травми людина зазвичай не може самостійно пересуватися, пропускає понад рік після операції і втрачає до 30% вибухових якостей атлетизму. Ця травма зрештою дуже сильно знизила ефективність Браянта після його повернення і поклала край його домінуванню, але на кілька хвилин Коббі зумів перемогти й її, забивши обидва штрафних.

Останній укус

Сезон 2015-16 став останнім у кар'єрі Коббі Браянта — легендарний захисник відверто доіграв у слабкій команді «Лейкерс». Коббі демонстрував жахливу ефективність протягом усього сезону і більше шкодив команді, що з тріском провалювалася, ніж допомагав.

Але він приберіг дещо для свого останнього матчу. 13 квітня 2016 року «Лейкерс» провели останню гру регулярного сезону проти «Юти». Не треба говорити, що «Стейплс-центр» був забитий під зав'язку і чекав магічного прощання від свого кумира. І «Чорна Мамба» завдала свого останнього укусу.

Більше, ніж гравець

Коббі для багатьох був більше, ніж просто баскетболістом чи зіркою НБА. Він став прикладом для наслідування для кількох поколінь молодих людей у всьому світі. Якщо раніше всі хотіли бути схожими на Майкла Джордана, то молодь «нульових» старалася у всьому наслідувати саме Коббі.

Навряд чи хтось, окрім Майкла, так змінив баскетбол і вплинув на інших людей, як це зробив Браянт. Його загибель глибоко зачепила всіх гравців ліги — від Леброна Джеймса і Демара Дерозана до наймолодших зірок НБА на кшталт Трея Янга, Джейсона Тейтума і Девіна Букера.

Коббі був успішним і після завершення кар'єри, зумівши виграти премію «Оскар» за найкращий короткометражний анімаційний фільм «Dear Basketball». Він побудував одну з найкращих спортивних академій у світі, був дуже успішним венчурним капіталістом і наставником для кожного, хто хотів стати кращим.

«Як баскетболісти, ми маємо заткнутися і просто стукати м'ячем. Але я радий, що ми робимо трохи більше», — сказав Браянт на церемонії вручення премії «Оскар».

Мало хто любив баскетбол більше за нього. Дякую за все, Коббі, спочивай з миром.