«Міністерські» та «прокурорські»: як влаштований ринок утилізації промислових відходів в Україні і як його учасники використовують силовиків для усунення конкурентів

Інтерв'ю зі співзасновником «ЕКО-ФОРС» Ігорем Височином і менеджером проєктів «ЕКОТЕК-ОЙЛ» Глібом Рижовим.

Те, що український інвестиційний клімат не завжди сприятливий для ведення бізнесу, знає кожен. Тісне злиття бізнесу і політики, а також загрози рейдерства з боку силовиків створюють додаткові ризики для підприємців; для їх мінімізації президент Володимир Зеленський, виступаючи у січні 2020 року на економічному форумі в Давосі, навіть запропонував іноземним компаніям виділити в уряді «інвестиційну няню» кожному, хто інвестує в українську економіку понад 100 мільйонів доларів. У травні 2020 року президент змінив умови проєкту: тепер персональну «няню» стали обіцяти кожному підприємцеві, який вклав понад 30 мільйонів. 

Поки уряд шукає рішення і намагається запропонувати комфортні умови для іноземних інвесторів, «інвестиційними нянями» для українських підприємців нерідко стають слідчі та прокурори. Сама специфіка ведення бізнесу і вітчизняна ділова культура не завжди нагадують західні бізнес-стандарти: у боротьбі за місце під сонцем компанії «замовляють» конкурентів силовикам, щоб «збивати» їх з тендерів, і влаштовують інформаційні кампанії з дискредитації в ЗМІ.

Мало створити компанію і запропонувати ринку якісні, конкурентні товари та послуги: якщо бізнес набирає обертів, а компанія не забезпечила собі підтримки політичних еліт і силовиків — чекайте гостей у погонах. 

На початку липня співзасновник компанії «ЕКО-ФОРС» Ігор Височин заявив про тиск на свій бізнес і звинуватив Офіс Генерального прокурора та ДБР у фабрикації кримінальних справ на замовлення конкурентів.

«ЕКО-ФОРС» і «ЕКОТЕК-ОЙЛ» — імовірно, найпрогресивніші компанії на ринку утилізації промислових відходів в Україні. З'явившись на ринку у 2016 році і запропонувавши промисловим заводам унікальні технології переробки відходів у вигляді спеціально обладнаних полігонів і фільтруючих басейнів, «ЕКО-ФОРС» швидко завоювала довіру ринку і почала співпрацювати з такими промисловими гігантами, як ДТЕК та «Укргазвидобування». До цього практики переробки відходів в українських реаліях у принципі не існувало: бурові відходи просто вивозили і закопували, а основними вигодонабувачами були фірми, афілійовані з різними чиновниками Міністерства екології та силовиками. 

З вересня 2019 року компанія «ЕКО-ФОРС» живе в кримінальному порядку денному. Спершу співзасновнику компанії Ігорю Височину повідомили про підозру за ст. 191 КК України (Присвоєння майна шляхом зловживання службовим становищем). Потім, через майже рік, змінили кваліфікацію на ст. 190 («Шахрайство»). Через півтора року прокурор Олександр Підлісний зупинив і це розслідування та відкрив нове провадження за ст. 236 КК України («Порушення правил екологічної безпеки»). Справа про зловживання службовим становищем або шахрайство розвалилася: підозра у шахрайстві передбачає наявність потерпілого, а жодна з компаній, попри вмовляння прокурорів, так і не погодилася визнати себе такою справедливо.

«Прокурор розуміє, що через півтора року йому досі нема з чим іти до суду», — коментує відкриття нової кримінальної справи Височин. «Але в нього і немає такої мети. Реальна мета — щоб «шоу тривало», а компанія продовжувала жити «в кримінальному порядку денному», — впевнений підприємець. «З обшуками, допитами, арештами, блокуванням господарської діяльності».

TK Media поспілкувалися зі співзасновником компанії «ЕКО-ФОРС» Ігорем Височином, менеджером проєктів компанії «ЕКОТЕК-ОЙЛ» Глібом Рижовим та адвокатом у кримінальних справах юридичної компанії «Ноосфера» Віталієм Бондарчуком і з'ясували, як на практиці відбувається утилізація бурових відходів, хто контролює цей ринок і навіщо «силовики» намагаються його зачистити.

Ігор Височин, співзасновник компанії «ЕКО-ФОРС»

Скільки років Ви вже займаєтеся утилізацією промислових відходів?

Із 2016 року. У 2016 році мною було засновано компанію «ЕКО-ФОРС», отримано всі дозвільні документи. З 4-го чи 5-го разу було отримано ліцензію у дуже складному і зарегульованому профільному міністерстві (Міністерство екології та природних ресурсів — ред.), після чого ми нарешті почали продуктивно працювати. 

Як Ви прийшли до цієї сфери і чим займалися до цього?

До приходу у сферу утилізації відходів я займався фармацевтичним бізнесом. У мене була мережа аптек, побудована мною з нуля. А потім, коли я цю мережу успішно продав, мій приятель із Кременчука запропонував мені викупити бетонні чаші та спеціальний майданчик, полігон, який будувався у 1970-х роках найбільшою у Радянському Союзі текстильною фабрикою, що знаходилася в місті Кременчуку. Цей спецмайданчик і ємності-накопичувачі призначалися для відходів барвильного виробництва. Тобто вони зроблені по-радянськи, із використанням спеціальних бетонів. Ми придбали цей майданчик і почали працювати над зміною його спеціалізації під поховання промислових відходів 3-го і 4-го класу небезпеки.

Скільки таких полігонів узагалі в Україні?

В Україні я не знаю аналогічних полігонів, які були б побудовані із використанням спеціальних бетонів, із використанням рідкого скла, де була б відведена земля під поховання промислових відходів. Аналоги, звісно, є, але вони нам поступаються.

Тобто у Вас у цьому плані був унікальний для ринку підхід з точки зору дотримання всіх норм і правил екологічної безпеки?

Так. Було зібрано безліч документів. Як-не-як, ми готувалися до цього бізнесу два роки. Збирали неймовірну кількість погоджень, дозвільних документів, отримали ліцензію і почали працювати. Завдяки унікальності нашої технології, матеріально-технічної бази ми стали дуже привабливими підрядниками для наших партнерів, змогли отримати контракти, виграти тендери. Своєю появою на ринку ми стали багатьом заважати. Тим, хто звик працювати по-іншому: не переробляти, а вивозити і закопувати. А потім почалися кримінальні справи, обшуки, допити, замовні статті на «зливних бачках».

Як усе-таки влаштований цей ринок? Скільки на ньому основних гравців? І яка частка ринку у Вашої компанії?

Зараз, коли ми почали жити в кримінальному порядку денному, коли нас почали переслідувати прокурори, у нас практично немає роботи. Ми займаємося тільки тим, що ходимо до судів і ходимо на допити. Нас намагаються дискредитувати перед нашими партнерами, а ніхто не хоче мати проблем із силовиками. 

Сам по собі ринок досить жорсткий; не так багато компаній, які мають спеціальні ліцензії на цей вид діяльності. Тих, хто має матеріально-технічну базу, можна перелічити на пальцях. Як я вже казав, кожне промислове підприємство в процесі виробництва, крім готової продукції, утворює і відходи. Відходи виробництва потрібно кудись діти. Кожне промислове підприємство, яке сьогодні в Україні працює, так чи інакше має справу з однією з компаній, що мають ліцензію на поводження з небезпечними відходами і надає цьому підприємству послуги з переробки, поховання, утилізації відходів. Але зараз, оскільки дуже мало підприємств залишилося на плаву і дуже мало грошей обертається на ринку, частка вільних коштів, які можна згенерувати, надаючи такі послуги, скорочується, тому конкуренція зростає і тим самим учасники ринку починають вдаватися до якихось недобросовісних кроків — наприклад, замовляють конкуруючу компанію. 

Наша компанія унікальна не лише технологіями, а й тим, що ми ні з ким не пов'язані, тобто ніяких «дахів» у нас немає. Загалом, на цьому ринку завжди працювали підприємства «міністерські» — ті, які створювали люди, що працювали на посадах у Міністерстві екології та природних ресурсів. Це були їхні компанії, з ними було жорстко конкурувати на ринку, бо там усе працювало в наказовому порядку. Але ми якимось чином своєю технологією, своїм умінням, досвідом, матеріально-технічною базою досягли того рівня, що змогли успішно конкурувати з цими компаніями. А «дахи» у компаній бувають різні: і міністерські, і СБУшні, і комітетські, і прокурорські. Але останнім часом усі почали переходити під прокурорський дах.

А щоб зрозуміти динаміку, до початку цих кримінальних пригод. Яка була частка ринку на той момент?

Що стосується ринку утилізації бурових шламів, це сфера видобутку газу, нафти, нових родовищ, геологорозвідки, де ще життя кипить і ходять гроші, то у нас, мабуть, було відсотків 80 ринку з утилізації бурових шламів. Ми працювали з такими компаніями, як ДТЕК, Cadogan Petroleum, ми їм обслуговували дві бурові, де вони робили розвідку, «Геоальянс», Полтавська нафтогазова компанія, загалом ми з багатьма компаніями-бурильниками співпрацювали, і з нами тісно працювали. Всім усе подобалося.

Тобто я правильно розумію, що Ви зайшли на ринок у 2016 році і за рахунок унікальної технології та матеріально-технічної бази змогли завоювати 80% усіх замовлень?

Я думаю, що так. Думаю, це було не менше, відсотків 80. Конкурентам ми не сподобалися, і все почалося, мабуть, у 2017 році, коли нам почали передавати перші «привіти». Почали з'являтися замовні статті на сумнівних ресурсах, нібито ми якісь погані, полігон у нас поганий, що все у нас неправильно. Почали тиснути на наших замовників і наших партнерів. 

А розкажіть, яким чином це відбувалося? Я правильно розумію, що є досить середньовічний нерегульований ринок, прив'язаний повністю до регулятора, до міністерства, де були свої, афілійовані з різними чиновниками, компанії, які успішно заробляли гроші. І тут з'являєтеся Ви — прозора компанія, з прозорою матеріально-технічною базою, з новими технологіями, з новим підходом. Ви дуже швидко відсіюєте всіх конкурентів, які працювали не за технологіями, які застаріли і не відповідали духу часу. І тут на Вас починається тиск. Яким чином він відбувався? До того, як з'явилися кримінальні справи, була якась інформаційна складова?

Так, була інформаційна складова. Наприклад, писалося звернення обласної ради до всіх правоохоронних органів із проханням перевірити діяльність компанії «ЕКО-ФОРС» на предмет того, що ми на полігони возимо цей буровий шлам, що відходами засмічуємо поля, річки, зливаємо де попало. Ну і починають нашого директора допитувати. Потім ми виграли тендер в «Укргазвидобуванні», завдяки тому, що у нас унікальна технологія. І, мабуть, подумали, що в нас з кимось є домовленість. І не встигли ми виконати ці контракти, як на нас почали тиснути — завели кримінальні справи.

Хто за цим стояв?

Ось тоді за цим стояли, на мою думку, міністерські фірми. Є такий сайт «InfoNews», який випускав щодо нас «чорнуху», його керівник — Жуковина Марина. Вона безкінечно передавала нам привіти, казала, що за нею стоять серйозні люди, що ринок відходів має бути у цих людей, на що ми, звісно, уваги не звертали і серйозно її не сприймали. Ми вважали і вважаємо, що у нас усе правильно організовано.

Тобто журналістка передавала Вам, що ринок має контролюватися іншими людьми, на яких вона працює?

Так, звісно. Ми ставили пряме запитання: може, з людьми, які за тобою стоять, поговорити, вислухати, чого вони хочуть, може, у них є якісь нові технології, бачення спільного розвитку? Але, звісно, жодних відповідей не було. Вона працювала на замовлення афілійованих з прокурорами компаній.

Це почалося у 2017 році. Наскільки ця кампанія з Вашої дискредитації була успішною на той момент?

На той момент ніхто серйозно це все не сприйняв. Ну так, є конкуренція, всі це розуміють. І наші партнери теж це розуміють, і зараз це розуміють. Але оскільки зараз усе це вже є на папері, є кримінальне провадження, всіх допитують, викликають, не дають спокійно працювати, то, звісно, кампанію з дискредитації з їхнього боку, на мою думку, проведено добре.

І наступний етап — це кримінальне переслідування, яке почалося у 2019 році?

Так, у вересні 2019 року, як сніг на голову. Не встигнувши відпрацювати і виконати контракти з «Укргазвидобуванням», за один день почалося те, що триває вже майже рік. Це обшуки, допити, тиск, запобіжні заходи.

Кримінальне провадження було зареєстроване ще в лютому 2019 року за заявою невідомої людини на прізвище Регін, безробітного із села Сенча Полтавської області. Його відкрили за ст. 191 КК (присвоєння майна шляхом зловживання службовим становищем).

Імовірно, це фунт?

Я думаю, що так. Ніхто його не знає, і я його не знаю. Було відкрито кримінальне провадження. І весь цей час вони, мабуть, стежили, ходили дивилися, як ми працюємо і чим займаємося. А вже у вересні 2019 року мені було оголошено підозру, проведено скрізь обшуки, маски-шоу, вилучення, виїмки, почалися допити, запобіжні заходи. Прокуратура просила мене арештувати, але суд відмовив у задоволенні клопотання. Згодом прокурор відмовився від апеляційної скарги, оскільки не міг довести будь-які ризики для слідства.

Одного дня до Вас і Ваших співробітників прийшли маски-шоу, почали викликати всіх на допити?

Так. І навіть в «Укргазвидобуванні», аж до голови правління. Єдине запитання, яке цікавило прокурора: «Чи знаєте ви Височина Ігоря Олександровича?». Це найосновніше запитання, яке з їхніх уст звучить досі. З ким би вони не зустрічалися на допиті, навіть за новою статтею щодо забруднення, єдине запитання до всіх: «Чи знаєте ви Ігоря Височина і чи давав він вам незаконні вказівки?»

Віталій Бондарчук
адвокат, юридична компанія «Ноосфера»

У вересні 2019 одному із засновників ТОВ «ЕКО-ФОРС» було вручено повідомлення про підозру і подано до суду клопотання про застосування до нього арешту. Суд першої інстанції відмовив прокурору у застосуванні арешту, а в суді апеляційної інстанції прокурор відмовився від своєї апеляційної скарги, оскільки не зміг довести підстави для арешту. Одночасно з врученням підозри засновнику було накладено арешт на рахунки ТОВ «ЕКО-ФОРС» і майно засновника фірми. Надалі судом було скасовано арешт рахунків фірми у зв'язку з безпідставністю такого арешту, а також скасовано арешт майна засновника фірми. З вересня 2019 прокурор Подлісний А. А. двічі продовжував строки досудового розслідування і тричі зупиняв кримінальне провадження, оскільки строки закінчувалися, а доказів вчинення злочину не було (згідно із законом, після вручення підозри досудове розслідування має бути закінчене протягом двох місяців).
У травні 2020 засновнику фірми було вручено нову підозру за ст. 190 Кримінального кодексу (шахрайство), оскільки справа за ст. 191 Кримінального кодексу (присвоєння) розвалилася.

Очевидно, що злочини за ст. 191 КК України і ст. 190 КК України мають різні склади, але прокурора не хвилює втрата ним репутації, адже в нього завдання — виконати замовлення.

Тобто питання, мета яких просто зробити Вас токсичним і створити враження, що Ви людина, у якої є проблеми?

Абсолютно вірно.

Кримінальне провадження було відкрито за статтею 191 КК України — присвоєння в особливо великих розмірах бюджетних коштів. Але оскільки вони не змогли за півроку знайти жодного бюджетника і посадової особи, адже я ж не суб'єкт, я звичайний співзасновник компанії, то вони змінили кваліфікацію на ст. 190 КК України — шахрайство. Тобто я тепер — шахрай, організатор злочинної групи. Виявляється, ми «обманули» «Укргазвидобування» і нібито вкрали у них гроші. При тому, що з боку «Укргазвидобування» до нас жодних претензій немає, договори виконані, банківські гарантії повернуто, акти звірки підписані. Я не уявляю, як вони це будуть доводити. Розумію, що дискредитація триває і тиск на мене та співробітників підприємства теж триває. Але я не бачу перспективи в них піти із цим до суду. Я, звісно, розумію, що для них головне — це процес. Це всі клопоти, трудовитрати, грошові витрати, мені довелося половину співробітників звільнити.

Виходить, кримінальне провадження за статтею шахрайство, в якому потерпілий не визнає себе потерпілим — «Укргазвидобування»?

Так. І офіційно про це пише в листах.

Але справа триває. Прокурор Олександр Підлісний пише про нас листи до Міністерства екології, до Кременчуцької міської ради на ім'я міського голови, до Управління екологічної інспекції. Екологічна інспекція зараз наосліп використовується прокурором Підлісним. Залучаються до оглядів прокурори. Інспекція робить незрозумілі висновки, які передаються прокурорам, а нам про результати навіть не говорять: посилаються на таємницю слідства. Раніше начальником був Вадим Осипенко, ставленик начальника відділу екологічної безпеки Мінекології — Сергія Лук'янчука, чиї підприємства успішно працюють на ринку поводження з промисловими відходами досі. Невже нинішній начальник — Мартосенко — буде співучасником фабрикації кримінальних справ щодо нашого підприємства прокурором Підлісним?

Про вибірковий підхід ДЕІ (Державна екологічна інспекція, — ред.) говорить і висновок, мовляв, на сміттєзвалищах ТПВ чудовий за якістю буровий шлам, а у нас нібито токсичний. Що це, як не свідчення «прокурорського гачка»?

Обвинувачення у шахрайстві передбачає наявність потерпілого, а потерпілого в справі немає. «Укргазвидобування» себе потерпілим не вважає, про що направило відповідний документ. Результати тендера не оскаржувалися, а цінова пропозиція ТОВ «ЕКО-ФОРС» була лише на 2,2% вищою за цінову пропозицію учасника тендера, який запропонував найнижчу ціну. При цьому ТОВ «ЕКО-ФОРС» показало належний досвід робіт, а також дві майданчики для розміщення рідких і твердих відходів буріння.

Віталій Бондарчук,
адвокат, юридична компанія «Ноосфера»

У середині 2019 ТОВ «ЕКО-ФОРС» завершило виконання робіт за договором. АТ «Укргаздобування» прийняло роботи без претензій, підписало акти наданих послуг і акти звірки, повернуло банківську гарантію (надавалася для покриття збитків, якби договір було виконано неналежним чином) і після рекультивації земель визнало землі придатними для ведення сільськогосподарських робіт.
Якщо ДБР мало якісь претензії, очевидно, що воно мало висловити ці претензії фірмі та АТ «Укргаздобування» до повернення банківської гарантії, враховуючи, що ДБР вже пів року збирало «докази». Однак протягом лютого-серпня 2019, під час виконання робіт за договором, територіальне управління ДБР м. Києва не викликало на допит посадових осіб ТОВ «ЕКО-ФОРС», навіть не надсилало фірмі жодного запиту. Це зрозуміло, адже територіальне управління ДБР м. Києва не ставило за мету встановити справжні обставини, а лише виконати замовлення на усунення фірми з ринку.

Ви казали, що днями було відкрито нову кримінальну справу, вже за іншою статтею. Розкажете?

Так, було відкрито за ст. 236 КК України, там виходить не зовсім забруднення, а незаконне використання споруд, що спричинило забруднення, яке може призвести до смерті людей або становити небезпеку для життя людей. Тобто тепер вони обрали об'єктом кримінального переслідування безпосередньо полігон і, як я розумію, наступними кроками будуть арешт полігону, заборона роботи підприємству, клопотання перед міністерством, мовляв, дивіться, у них така ось стаття, значить треба забрати ліцензію.

По суті вони зрозуміли, що за півтора року за тією фабулою нічого не клеїться, судової перспективи немає, за строками справу скоро доведеться закінчувати, а шоу має тривати. За будь-якою статтею. Вони ж справу зупинили, яка була основною. Тепер відкрили нову, і знову друга хвиля допитів, хоча питання ті самі: «Ви Височина знаєте? Чому не знаєте? Він же ось такий бандит, він мав давати незаконні вказівки». По безпосередньому забрудненню — жодного питання.

Жодних підозр у межах цієї справи ще не оголошувалося?

Ні, але я думаю, що ще все попереду, вони щось готують. Думаю, що мішенню спробують зробити директора підприємства, щоб паралізувати роботу повністю. Подивимося.

Обвинувачення розуміє слабкість правової позиції. Минуло півтора року розслідування, а їм по суті нічого нам пред'явити, нема з чим іти до суду. Тому прокурор Підлісний зараз особисто обдзвонює співробітників і вмовляє бути свідками з боку обвинувачення. Інакше лякає «співучастю». Їм дуже потрібен хоча б хтось збоку, хто міг би підтвердити версію обвинувачення, повторити написані ними тези. Люди, звісно, в шоці. У такій атмосфері нам сьогодні й доводиться працювати. 

Чи виходили на Вас за цей час з якимись умовами, пропозиціями, переговорами?

Ні, ніхто не виходив. Я думаю, що прокурор Підлісний виконує замовлення, мета якого — вивести нас з ринку, прибрати з ринку, дискредитувати. Цей процес не передбачає переговорів. Я не вірю, щоб людина з такою посадою займалася і жила лише мною. 

Розкажіть, як у Вас відбувається комунікація з прокурором? Що він говорить Вам, коли Ви йому ставите всі ці питання?

У день, коли в інтернеті вийшли статті щодо зловживань прокуратури, прокурор був не в дуже доброму настрої. У нас апеляція не відбулася, бо не було складу суду, засідання перенесли на 21 липня. Але коли прокурор Підлісний вийшов у коридор, він підійшов до одного з моїх адвокатів і сказав: «Я буду іти до кінця». До якого кінця він буде йти — я не знаю. Може, це вже погроза моєму життю, може, погроза життю моєї родини. Я цього не розумію. Що ці слова означають? Тут треба вже, мабуть, насторожуватися.

У мене тільки одне запитання зараз до прокурора і до всіх, хто мене замовив. Зараз же їздять машини з буровим шламом, буріння не зупиняється. Тендери зараз оголошують за схемою «клади-вези». Одночасно в Україні буриться 5-6 свердловин. Куди їде шлам? Якщо наш шлам токсичний — гаразд, але куди тоді їде шлам, який є зараз? Там, де працюють підприємства, в яких кінцеві бенефіціари пан Підлісний і його шеф. Ось куди вони його возять?

Гліб Рижов, менеджер проєктів у компанії «ЕКОТЕК-ОЙЛ»

Компанія «ЕКОТЕК-ОЙЛ» проходить за одним кримінальним провадженням із «ЕКО-ФОРС». Як ви пов'язані?

«ЕКОТЕК-ОЙЛ» — підрядна організація «ЕКО-ФОРС». Компанія «Укргазвидобування» оголосила тендер на утилізацію відходів буріння. Там було прописано обов'язкову наявність технології зневоднення і знешкодження відходів буріння, і вийшло, що у нас із «ЕКО-ФОРС» є певне знайомство. Ми підписали договір, що на нас осушення і знешкодження, а на них — розміщення.

Давайте розберемося, як взагалі відбувається утилізація відходів буріння. Що це за процедура?

В Україні завжди було амбарне буріння, а нещодавно з'явилося безамбарне. Що таке амбарне буріння? Амбарне буріння означає, що поряд із бурової викопувалася велика яма, куди звалювалися всі відходи. Така кефироподібна маса, буровий розчин, вибурена порода — все туди. Потім, коли буріння закінчилося, яму закопували, засіювали травичку і забували. Це було амбарне буріння, і воно всіх влаштовувало. Однак у зв'язку з тим, що в Полтавській і Харківській областях є місця з високими ґрунтовими водами — там відпала можливість викопати амбар, до того ж з'явилася така обов'язкова процедура, як громадські слухання. Перед початком буріння проходили слухання, і місцеві жителі почали обурюватися, що їм на полях ці амбари і відходи не потрібні. Тоді виник питання: а що з цими відходами робити? І бурові компанії почали проводити тендери на вивезення й утилізацію відходів буріння. Жодного виробництва з утилізації відходів буріння в Україні немає. Везти їх теж нікуди. Єдиний варіант — полігон промислових відходів. Полігонів в Україні у нас всього два, відстані до них досить пристойні. Один у Харківській області, а другий, власне, полігон «ЕКО-ФОРС». І компанії, які мають ліцензію на утилізацію небезпечних відходів, почали вантажити ці відходи буріння, буровий шлам, і возити куди домовилися — на найближчий полігон твердих побутових відходів. Якщо покопатися, в інтернеті є багато чудових статей і відеороликів про те, як ці машини з відходами виїжджають і везуть відходи буріння на полігони.

А наскільки ці відходи шкідливі для навколишнього середовища?

Відходи буріння належать до IV класу небезпеки. Четвертий клас — це помірно небезпечні відходи. Але сама «кефироподібна» консистенція цих відходів не дозволяє розмістити їх ні на полігоні твердих побутових відходів, ні злити на водоканал, бо там одразу забиваються очисні споруди. Відповідно, з ними потрібно щось робити. Розділяти на тверду фракцію і воду. Нами для «Укргазвидобування» була запропонована технологія під назвою «фільтруючий басейн». Суть у наступному: є бурова, на ній ставиться ось такий фільтруючий басейн, діаметри різні. На тій буровій, про яку ми говоримо, — 30 метрів. У нього закачується буровий шлам. Використовуючи флокуляційну станцію, ми додаємо в нього реагенти, флокулянти, коагулянти, завдання яких — стягнути всю тверду масу і відтиснути воду. Вода стікає через фільтруючу стінку басейну по водному каналу в приймач для води. І ця вода використовується повторно, для приготування бурового розчину. А потім, за підсумком, коли буріння закінчилося, у нас залишається сухий залишок, і це вже може використовуватися як вторинна сировина для підсипки полігону ТПВ або як будівельний матеріал.

Як саме відбувається процес утилізації відходів буріння у світі і в Україні?

Працюючи на бурових в Україні, вдалося поспілкуватися на цю тему з іноземними фахівцями з буріння. Найбільш розвинена ця сфера в Казахстані. Там безпосередньо поруч із кожним родовищем знаходиться завод з утилізації відходів буріння. У нас же вийшло, що жодної інфраструктури під цю справу немає, є лише два полігони промислових відходів і купа компаній, які співпрацюють із силовими структурами і які знайшли для себе чудовий бізнес — навантажити і вивезти куди вийде. Після того, як ми запропонували нашу технологію — вона всіх влаштувала. Бо процес іде нормально, відходи переробляються прямо на буровій, не їздять вантажівки у величезній кількості, нічого не розплескується по дорогах. І найголовніше — всі відходи переробляються на вторсировину. У зв'язку з цим почався глобальний опір, і його основна мета — дискредитація нас і нашої технології.

Адже раніше всі компанії працювали за принципом «вантаж, вези куди вийде, освоюй гроші, а там буде що буде». У нас же відбувається переробка. Якщо ви ознайомитеся із Законом України «Про відходи», то побачите «ієрархію поводження з відходами». Перше — запобігти утворенню відходів. Друге — відходи переробити і повторно використати, що робимо ми. І лише останній пункт — захоронення, що робиться в крайній ситуації, якщо відсутня технологія для переробки, тоді вже потрібно взяти і везти на полігон. У Європі це вважається диким підходом. І коли ми з'явилися з нашою технологією переробки, то, звісно, це був для всіх сюрприз.

Скільки Ви попрацювали з цією технологією?

Наразі ми відпрацювали на п'яти бурових в Україні. Одна бурова — це приблизно 5 тисяч кубічних метрів відходів. І з них 2 тисячі кубічних метрів — це відфільтрована нами вода, яка йде на приготування бурового розчину та інші потреби. І що найголовніше, підприємство не платить за вивезення цієї води. Тобто державне підприємство «Укргазвидобування» на тому, що воно відфільтрувало воду і використало її повторно, а не заплатило за її вивезення, заощадило гроші.

Як взагалі влаштований сам ринок утилізації промислових відходів? 

Що взагалі являє собою ринок. Був певний період, коли ліцензії просто продавалися в Міністерстві екології, яке роздавало їх направо і наліво; цінник був сформований. Ринок сформувався саме таким чином і, відповідно, підходи до роботи такі самі. Щойно з'являється пристойний тендер, одразу з'являються екологи, активісти і починається поділ.

Тих, хто справді працює, можна перелічити на пальцях. Ну і працюють, знов-таки, так: приїхав, забрав відходи. А куди ти їх потім подів? Це теж хтось вважає роботою. Ми єдина компанія, яка пропонує послугу не вивезення і захоронення, а переробку відходів буріння. І от ми з'явилися серед хлопців, які возили і у яких не було жодних проблем. Тому проблеми почали з'являтися у нас. 

Це ж як класична історія, коли є середньовічний ринок, де вогонь добувають з каменів і палиць, і тут з'являється хтось, хто вміє розпалити вогонь, і одразу починаються кримінальні справи. Як з'явилася технологія і як Ви її впроваджували?

Так. Коли ми виграли тендер «Укргазвидобування» на вивезення і утилізацію відходів буріння, я розумів, що це не той відхід, який можна завантажити і вивезти без наслідків. Повторюся, це кефироподібна маса, яку потрібно завантажити, якось везти. Тому я почав шукати, які варіанти взагалі існують у світі. Познайомився з українськими фахівцями, розглянули безліч варіантів, вирішили доопрацювати технологію, яка раніше застосовувалася для осушення донних відкладень озер і піску. Була проведена велика робота з аналізами, висновками, отриманням дозвільних документів, технічних умов. Робота з документами була проведена досить серйозна. Адже коли вперше технологія з'являється, особливо у такої компанії, як «Укргазвидобування», документи і дозволи, а їх у сфері екології дуже багато, дуже важливі.

Таким чином, було запропоновано технологію повної переробки відходів буріння, коли «кефір» перетворюється на воду, яка йде на повторне використання, і вторинну сировину, яка може бути використана у будівництві або вирішити іншу екологічну проблему і зробити підсипку полігону ТПВ. Полігони твердих побутових відходів мають за своїми регламентами робити пересипання: шар відходів, шар ґрунту, шар відходів, шар ґрунту. Але вони цього не роблять, бо на це немає грошей. Вони просто звалюють відходи, а це гниття, комахи, запахи, гризуни, птахи, поширення інфекцій і таке інше. Потрібна пересипка, і ми готові їм надавати цю пересипку практично безкоштовно. Тобто ми вирішили дві екологічні проблеми: переробили відходи буріння, які не вивалилися на полігон, і надаємо найближчій територіальній громаді ґрунт для підсипки полігонів ТПВ. Це може супроводжуватися аналізами, відео, активістами. Будь ласка, дивіться, немає жодних проблем, ми максимально відкриті. А коли працюєш два роки на буровій, по пояс у цьому шламі, робиш усе правильно великим колективом, а додому приходять маски-шоу, амбали з автоматами, обшук, хамство, то ти потім сидиш і думаєш...

І ось вони написали, що ми навмисно впровадили цю технологію, щоб обмежити коло учасників.  

Тобто, занадто розумні і занадто красиві?

Так. По суті, справа на цьому й будується. Для мене повністю зрозуміло, що єдина мета кримінального переслідування — витіснити з ринку технологію і повернути все «на круги своя». Адже щоб завантажити відходи і вивезти на найближчий полігон, багато розуму не треба.