Андрій Антоненко (Ріфмастер): ви не сидите не тому, що ви не винні, а тому, що «не допрацювали»

Ріфмастер не розуміє, чому і за що вибрали саме його.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» обвинувачений у справі про вбивство журналіста Павла Шеремета, український військовий і рок-музикант Андрій Антоненко (Ріфмастер) розповів про умови утримання у в'язниці, матеріали справи, винних і невинних, а також розмову з президентом Зеленським.

Що таке сучасна українська тюрма і наскільки взагалі прийнятні умови існування в ній? Як виглядала твоя камера?

Ну у мене ж було кілька тюрем, скажімо так. В принципі умови ІТТ (ізолятор тимчасового тримання) — це в певному сенсі така моральна катівня. Ну от уяви собі камеру, де знаходився я останні вісім місяців. Це приміщення на три кроки вперед і на два кроки в сторону. Це така маленька камера на двох людей, де нари стоять буквою «Г», вони вужчі за звичайне ліжко, менше метра, мабуть, ну, може, такі, як полиця в потязі.

Стоїть отака кушетка, як у старих медкабінетах, прикручена до підлоги. І оце узголів'я, на якому через два тижні починає спина хрустіти, вилітають хребці. Я, наприклад, спав головою в інший бік. Вікна — це два оргскла, отакої товщини, які не відкриваються, які замазані. Тобто ти не бачиш, що знаходиться на вулиці. Це падає зір у мінус. Освітлення таке, як у тих самих потягах, не денне, а як нічники.

Це саме тому ти окуляри вдягнув?

Так. Через те, що там всі курять, по стінах такі крапельки нікотину коричневі. Там же воно нікуди не йде. Там включають якусь витяжку, але ця витяжка робить лише те, що не дає сирості бути на стінах, щоб просто не текло. І потроху включається. І на вулицю з приміщення в приміщення в кам'яний мішечок вивели. Добре, що там були бруси й турнік і була можливість займатися спортом.

Раз на день?

Раз на день. Душ — раз на тиждень. Суворо. Тобто ти сидиш тиждень, маринуєшся в цьому всьому, тобто люди стають там жовтого кольору через нікотин. Душ — раз на тиждень. Ти нічого не знаєш, тобі нічого не кажуть, просто приходять і ставлять перед фактом. Це були умови в ІТТ.

А, лікаря немає ніякого взагалі. Тобто можна викликати швидку, але якщо менти там на тебе якось намагаються тиснути, вони не викликають тобі швидку. Такі завдання ставлять слідчі. Як мені в один момент заборонили користуватися теплими речами і засобами гігієни.

За що? За те, що не визнавав себе?

А за що я сидів у тюрмі? От просто ні за що. Тому що отак. Тому що вони так захотіли.

Тобто ІТТ — це цілком залежить від поліції, слідчого. Я маю на увазі, що з тобою поводитимуться так, як фактично скажуть ті, хто… ті, за ким ти числишся.

Саме так. Але там люди теж бачать, що за людина, і коли всі зрозуміли, що ніхто не при ділах і просто отакий абсурд і бардак, почало вирівнюватися, почали нормально ставитися.

Але ж тебе позбавляли теплого одягу. А який це був сезон?

Зима. Нас арештували в грудні, а це був січень. До речі, про те, що заборонили саме слідчі, я ж ставлю питання, цікавлюсь точніше, в тюрмі не ставлять питань, в тюрмі цікавляться. Дозвольте поцікавитися. Тому що коли ти запитуєш — це вже «спрос». Я кажу, місяць все було нормально, я міг там десь підрівняти вуса, щоб більш-менш.

А вони кажуть тихенько: «Це слідаки сказали все забрати». Я говорю: «А речі теплі?». Вони: «Ну так сказали». Я говорю: «Окей, що робити?». Ну типу «помаячити» адвокатам. І тут проходить місяць чи трошки менше, якраз заявляється слідчий Хотинський — той, що тут обшуки проводив з адвокатами. І щось там він такий друг, типу, Андрюха, здорова.

А я кажу адвокатам «Мені тут заборонили». А стоїть цей коридорний, сержант і так мені на нього пальцем. Він подзвонив і за п'ять хвилин все повернули.

Вони взагалі розуміють, що це ж злочин, згідно з усіма нормами міжнародного права. Це тортури. Якщо ти залишаєш людину без одягу в зимовий період, то це свідомі тортури.

Ну а як вони чекали півтора місяця зубного лікаря, коли в мене почали випадати зуби. Просто ніхто не реагував. Ми писали. Там же пишеш заяву. Взагалі там вийшло на рівні народних депутатів. І ЄСПЛ вже приїхали. Ми їх задовбали. Повезли типу в нормальний кабінет, зробили. Потім друга була історія з зубами. Вони в СІЗО просто почали випадати.

Напевно, від браку якогось повітря, води, це все стрес.

Так, це наслідки. Мені передавали спортивне харчування, вітаміни, але я ж кажу, там що не вживай, скільки вітамінів там не вживай, нервова система, повітря. Воно краще не стає.

Були в тебе співкамерники? Я пам’ятаю, що були камери «сороковочка», «тройнічкі», у тебе як було? Я маю на увазі вже в слідчому ізоляторі.

Так, звичайно. В СІЗО в мене була двійка. До речі, це новий корпус. Той, що після ремонту, там є платні камери. Я приїхав туди після ІТТ. Я зайшов, все так, плитка, все чистенько. Заходжу в камеру і там став і хвилин десять стояв. Кажу співкамернику: «Це пластикові вікна?». Так. Я говорю: «Відкриті?». Так. Офігєть. Дворик, все там. І я так дивлюся: санвузол, двері відкриті, і я розумію, що там унітаз. Кажу: «В сенсі, це унітаз?».

І навіть двері є.

Всьо. Навіть двоярусне ліжко, широке, повноцінне. Але при тому при всьому все одно душ раз на тиждень. Медицина є номінальна, але проблем дофіга, тобто зеленка, аспірин насправді. Як ви себе почуваєте? Погано. Ну лікуйтеся, одужуйте. Ну можуть зробити кардіограму, можуть навіть взяти аналіз крові. Але медицини як такої там немає. Це все номінально.

До тебе підсаджували на ІТТ спеціальних? Я маю на увазі «насідок».

Так. В самий перший день. От тільки я заїхав.

От як виглядає оця «насідка»? Що він, як він до тебе лізе в душу?

Виглядає це як звичайна людина з кримінального світу, яка, судячи з усього, вже співпрацює.

Тобто за фактом це злочинець?

Так. І типу розмовляє: «А шо это», «А шо это». І так обережно, обережно в сподіванні, що людина в стані шоку почне щось там, проговориться чи ще щось почне розповідати. Або навпаки він там починає розповідати якісь тюремні історії.

А чи є таке: «Я дам тобі краще пораду, як відмазатися від цього»?

Звичайно.

Але це ж уже не передбачає, що ти мусиш йому спочатку зізнатися.

«Був один випадок, от це ось. Коротше, я йому кажу, слухай, ні, я не кажу тобі це, бо ти це щось там. Ні. Просто щоб ти розумів, що от тут можна так, а от тут можна так». Ну от звичайний такий розклад. Я ж кажу, аби нам було в чому зізнаватися, ми б давно всі щось там порозказували. Я не знаю.

Була така історія. Коротко, відкриваються двері, заходить чувак. Я такий лежу, дивлюся на ті двері. Заходить чувак і так раз, тумбочка у нас спільна, і так раз книжечку зі свастикою — обидва. А я кажу: «Слухай, а це що? Я тебе прошу, прибери десь там з очей. Нафіга мені треба, щоб тут ще й це, а там же камери, зараз прийдуть».

Я говорю: «На що ти розраховуєш? Навіщо ти це поклав?». Ну от такі були кумедні ситуації. Просто навіть так втупу.

А нормальні люди там були? От якщо пам'ятаєш письменника Чарльза Буковскі, який казав, що бачив набагато більше людей зі стилем у тюрмі, ніж за її межами. От наскільки це правдиво?

Я скажу трошки інакше, що я бачив у тюрмі набагато більше порядних людей, ніж за її межами. Це абсолютна правда.

Це тому що там все жорсткіше і там доводиться якимось чином відповідати за свої слова?

Я думаю, і з цим це теж пов'язано.

А яка, за твоїми оцінками, кількість людей, які сидять ні за що? Ти зустрічав, крім себе, когось?

Звісно. І навіть по дуже гучних справах, про котрі ми зараз всі знаємо.

Ну так це добре, що гучні справи. Це примарний, але шанс є, зокрема у твоєму випадку, через півтора роки, але він спрацював, і ти зараз на волі. Не остаточно, але питання вирішене, я маю на увазі, дай Боже, щоб і залишився, звісно. Але ти вийшов, у тебе гучна справа.

Але є люди, які вкрали якусь «утятницю» чи не вкрали, а взагалі проходили поруч. Як от випадок у Кагарлику був, коли там щось десь викрали, якусь там незрозумілу ковбасу, а людей потім там ґвалтували і все що завгодно робили.

Людей багато таких сидить. Відсоток дуже великий. Я думаю, більше ніж 50%. Просто про них ніхто не знає, і знову ж таки, я б туди навіть відніс такі дрібниці, там кілограм сливи чи щось таке, образно кажучи. Когось там з політиків намагаються вибити, когось ще щось.

І там працює репресивна машина, що інформаційні викиди в народ, а люди ведуться і розбиратися в цьому не хочуть. Я скажу так, що навіть коли туди приїжджаєш, спілкуєшся з людиною. Одна справа, ти бачиш його з телебачення, а тільки ти з ним зустрівся, починаєш спілкуватися і розумієш, що взагалі просто…

Ти можеш назвати прізвища?

Ні. Я потім. Не на камеру скажу.

Юлія Кузьменко, яка так само була заарештована у цій справі, вона мені розповіла про те, що їй не давали побачитися з дитиною. Чи обмежували тебе в побаченнях?

Так. Я навіть не пам'ятаю, чи місяців три, чи чотири минуло, як я побачив дружину. Я знаю, що не давали навіть адвокатам змоги прийти, коли мене привезли і заміряли, побачили, що мій зріст 185 сантиметрів у взутті. Так я 180, а так 185. Вони побачили, що за зростом взагалі мимо. Вони засекретили повністю інформацію. Не давали адвокатам. Довго не давали. Хоча за законом вони мали мене відпустити, одразу. Вибачитися і зранку випустити.

Це йдеться про невідповідність зайнятих камерами відеоспостереження людей з твоєю біометрикою.

Так. При чому вже з готовими двома їхніми експертизами 2016 року. Подавались там з похибками у взутті і в головних уборах. А ми говоримо про мої дані босоніж. А у взутті ще вище. І так само вони спеціально так давали, щоб ми не потрапляли в один кадр разом, тому що теж розбіг за зростом. Ну це було очевидно. Вони спеціально все засекречували.

І так само незаконно утримували в ІТТ, вигадуючи якісь відмовки, нібито нам щось загрожує, на нас там якийсь був вплив, нас можуть там убити чи щось. Слідчі експерименти, які не проводилися. Як спеціально мене відмовляли від слідчих експериментів. Як вони потім подавали, що Антоненко і Кузьменко відмовилися від слідчих експериментів, хоча ми не відмовлялися.

Було взагалі так. Приїжджав той же підполковник Катинський, котрий мені казав: «Кароче, тут надо отказаться, потому что там нет адвокатов, там еще что-то, поздно уже, давай на камеру просто скажешь». А я на камеру кажу наступне: «Я не відмовляюся, ми залюбки візьмемо участь у слідчих діях, але оскільки не повідомили адвокатів, то ми просимо перенести на наступний якийсь період».

А подавалося це так, поки в суді не показали це відео. Так само ж була історія з цим корпусом від міни МОН-50. Коли вони там типу показували: «Щас вот все, вот вибухотехники, раз, раз, открывается — блин, так она же пустая. А чёрт». І тут же констатація одразу, що не бойова. Всьо.

Тут же паралельно Антон Геращенко кричить на телеканалах: «Бомбу нашли, нашли бомбу, все, вот это она». А потім пів бомби, ми вже жартували: ну так дайте мені півміни і три пляшки кефіру. І найгидкіше було в тому кіно, що там сидів експерт-вибухотехнік і ніс таку ахінею. Він очі ховав від камери.

Ти ж професіонал, що ти верзеш? Яка розпилена міна? Які півміни? Ти що, хворий? Хто тебе на роботу взяв, ідіот? Просто кончений. Пишуть: так це такий, у нього такі регалії, він, по-моєму, там і в ГРУ РФ був, школу КДБ, типу щось таке. Він коротко такий спец. І що цей спец несе? Що воно несе? І потім у суді це все відкривається. Я ж кажу, коли він там з цими дверима бігав, то треба було ще той корпус взяти.

Прикол в чому, що ми ж потім побачили, що людина, яка йде на відео, має чорне волосся. Там зачіска в нього з-під кепки, «трикутнички вісочки», еспаньйолка борода. Зачіска, там видно, чорне волосся, це до речі не підстрижене, а так, сантиметрів півтора-два. А в мене ж поголена потилиця.

І до того ж, коли ще Борислав Береза на початках виклав фотографії для порівняння. Там фото 20-го, а 21-го концерт. Фото з мого концерту 21-го числа, де я в три рази худіший, інші плечі, борода. А в мене волосся немає. Якщо воно відростає, воно біле, сиве. Там поголена потилиця і скроні. Якщо вони відростають, то білого кольору. То як взагалі?

Це ми бачили в суді, у тебе скроні всі білі.

Так. Вони хотіли що? Вони хотіли, щоб в мене все відросло. І як сказав прокурор Зузак, там же на апеляції нічого не співпадає, ні зріст, ні статура, взагалі нічого. І така фраза, судді сидять, сидить прокурор Зузак, і така фраза: «Ну, оскільки Антоненко не фігурував у той час у справі, не було під кого підганяти». Це в суді розказано. Тобто люди самі визнають, що вони фальсифікують справу. Не було під кого підганяти.

Я гарно пам'ятаю, коли нас уперше влітку 2020 року, чи в липні, чи в серпні, вдвох з Юлею звели в одному приміщенні в скляному боксі, і коли всі побачили, що у нас у голові різниця в зрості, там таке почалося, такий переполох в інтернеті. То капець просто. Я ж кажу, про які експертизи ми взагалі говоримо, про яку справу ми говоримо. Поставте нас просто поруч і включіть отам.

Ми ж там чітко бачимо: людина йде от з такою дупою, з такими короткими товстими ногами, рівні плечі, коротка шия. Там же по плечах навіть видно. І там струнка жінка. А той здоровий такий бітюг з цицьками. Може то взагалі баба була, ми ж не знаємо, з бородою приклеєною. Теоретично ж можливо? Можливо.

На чому базується твоє алібі зараз?

Алібі?

Так. Чому ми мусимо бути впевнені, що ти не причетний до цього?

Ну по-перше, це видно, що я не причетний, що там інші люди були. У той час, коли це відбувалося, я знаходився у цій самій кімнаті, ввечері. Це показує і мій мобільний телефон, хоча вони кричали, що телефони були якось вимкнені. Ні, я до початку другої ночі спілкувався у фейсбуці, домовлявся. У мене наступного дня мала бути репетиція.

Скажи, будь ласка, тобто ця квартира, як вони вважають, була поруч з вулицею Франка, де це сталося?

Вони вважають квартиру моєї матері, яка на вулиці Гончара. Але я був тут. І саме цікаве, що це показує білінг.

Це у ніч з 19-го на 20-те.

Так. Це показують білінги моїх телефонів, це показує моє спілкування у фейсбуці, саме з телефона, саме тут. І саме цікаво, що зранку, сім з копійками, ця ж людина з цим же принтом рухається за машиною Шеремета по вулиці Франка. І сама поліція підтверджує, що я знаходився вдома, тому що тут розмовляв по телефону. До мене люди приїжджали.

Ти сам був удома?

Сам.

А родичі?

Мені здається, на дачі були.

Слідство, коли я вивчав усі ці матеріали протягом півтора року, казало, що у тебе був вимкнений телефон у цю ніч. І вони вважають це непрямими свідченнями того, що ти можеш бути причетним.

Я не знаю, кажу чесно, моя позиція в цьому плані: я завжди вимикаю телефон. Я ніколи не користуюся телефоном вночі. Я ненавиджу, коли мене будять. Тобто в мене є така звичка. Я не розумію, наскільки це може бути доказом. Але я так розумію, якщо вони досліджували якісь білінги. Ти взагалі вимикаєш телефон на ніч?

Просто гучність вимикаю. Я ж розповідаю, всі білінги показують і доводять те, що телефон і я знаходився тут.

Тобто вони збрехали.

Звісно, збрехали. Від першої до останньої літери.

Вони сказали, що у тебе був вимкнений телефон, а виявляється, з твоїх слів і зі слів захисту, що існують білінги, які це підтверджують?

Так. І до того ж. До першої години ночі є листування у фейсбуці. Я переписувався, по-перше, зі своїм барабанщиком. Вони відкриті, вони у слідства є. Переписувався з барабанщиком, тому що 21-го числа у нас був благодійний концерт на підтримку першого добровольчого шпиталю. Ми гроші збирали. Тобто 19-го, 20-го числа в мене були репетиції.

Я був тут, розмовляв з ним і потім з людиною, щось там по запчастинах, якась волонтерська історія. До першої години ночі я спілкувався у фейсбуці через телефон. Тобто вайфай. А потім ліг спати. Просто поклав. А вже з ранку, десь о сьомій, сьомій з копійками, до мене подзвонили, приїхали люди.

Я ж футболками ще займався різними. І музичними, і нашими ССОшними. Людина дзвонила, приїжджала сюди. Це було десь сім з копійками, сім двадцять, може. Це все перевіряли, дивилися, приїжджала людина, дивилася всі ці речі. Потім інша приїжджала.

І в цей час, на відео знову ж таки, коли я побачив, що там людина з цим принтом, ну коли від'їжджає машина Шеремета, от це відео, ця людина з'являється там же якраз у цей час. І слідчі ж підтверджують: так, у цей час Антоненко знаходився вдома, розмовляв по телефону, люди є, свідки є, все є. Ну як таке може бути? Телепорт просто.

Ти згадав про цю міну МОН-50 чи половину міни. На початку, щойно з'явилася інформація про цю міну, виклали твою відому фотографію, де ти і весь твій стаф. І тоді сказали, я зараз буду дуже обережно добирати слова, тоді існувала така версія, що це саме той корпус саме цієї МОНки. Це відповідає дійсності?

Так. Це саме він. Я його привіз додому, тому що тоді йшов дощ, ми у нас у частині робили цю фотосесію на День сержанта, я цей мотлох весь зібрав, ну окрім зброї, зрозуміло, і привіз додому, тому що машина моя поруч стояла. Я мав її відвезти назад, оскільки я пішов у відпустку, то вона мала отак до кінця відпустки просто тут постояти і поїхати назад у частину.

Поліція виклала аудіозапис, де ти просиш прибрати її. Навіщо?

Ну от уяви собі картину. Ти приїжджаєш у двір, стоять якісь товариші, починають тобі розказувати про «велич арійської раси», ти стоїш у шоці просто. Ось ця вся інформація. І ти просто мозком розумієш, що в тебе вдома стоїть ще ця історія. По-перше, вони її заберуть, а вона мені потрібна. Ти знаєш на сто відсотків, що вона законна, але от вони зараз її просто побачать, і почнеться нереально що попало.

Ти боявся, що її просто тобі пришиють.

Так. Хоча я знав, що вона абсолютно законна, вона безпечна. Там нічого такого немає.

Вибухівки у ній не було?

Ні. Яка вибухівка. Нам її подарували ще з Положинським у 2016 році хлопці на концерті. Показали: ось, порожня. Ти думаєш: блін, це ж круто.

За сім років війни у кожного з нас є якісь атрибути, чи корпус від міни, чи ще щось.

Це ж корпус. В мене дружина хотіла його розмалювати, вона хотіла там роутер типу зафігачити, це прикольно, це просто прикольно.

Арт-об'єкт.

Так. Це просто прикольно. І тут приїжджає оця вся зграя і починає тобі кричати. Я говорю: «Ви взагалі розумієте, де ви знаходитеся? Яка велич арійської раси? Ви що, хворі?». От просто навіть злякатися неможливо було, тому що абсурд такий. І ти такий, а в мене ж там на горі така штука. Зараз зайдуть, побачать, зараз її ще почнуть ліпити туди.

От у цьому стані просто кажу: «Приберіть». Це взагалі сторонній предмет. Взагалі ніяк не при справах, але ж він дав привід для того, щоб товариш Геращенко побіг по всіх каналах кричати, що знайшли бомбу. Причому ту, якою підірвали. Ту, якою підірвали.

Там звучала версія, що з вибухівки, яка може міститися в цьому корпусі, можна виготовити оце все. Але я потім багато разів спілкувався з військовими. У тому числі твою тему ми порушували майже на кожному інтерв'ю. З різними людьми. І з музикантами, і з військовими, і з політиками ми порушували це питання.

І ось ті люди, яким я маю всі підстави довіряти і які були на війні, вони казали, що це ж не так просто зробити. Це потрібно бути висококваліфікованим диверсантом. Тому я не знаю, на кого це було розраховано, але ця версія була оприлюднена поліцією. Так само поліцією була оприлюднена версія, що ти підробив собі алібі.

От історія з Олексієм Єрміловим, твоїм приятелем, який на початку сказав, що в ніч убивства ти був у нього, ви грали на гітарі, потім випили, заснули і ти поїхав додому. А потім його записали, і він каже: «Я, напевно, переплутав» і таке інше. Що це було?

Це все не так взагалі. Ми взагалі з ним не спілкувалися, це його якась особиста історія. Це Чумак (Віктор Чумак, заступник генерального прокурора) його послав до слідчих, щоб він розповідав. Це його історія. Ми ніколи на неї не посилалися. Мені озвучили цю історію, я кажу: «Та ні, хлопці, ви що». Я колись навчав його гри на гітарі. Я був у нього вдома один чи два рази. Це було до війни.

Навіть Чумак сам сказав, йому подзвонила його мама. Ну ти розумієш, заступник генпрокурора. Подзвонила його мама Єрмілова, каже: отака історія, ми знаємо цього хлопця, він був у нас. Потім той прийшов і вже у слідчого сказав, що просто переплутав роки. Поліція використала це так, що почала розповідати, нібито ми. Ми навіть не заявляли про це. Я відразу сказав на допиті.

Аваков пізніше сказав, що на брифінгу озвучили лише 10% якихось доказів, які вони нібито мають, відповідно 90% мали б бути десь у матеріалах справи. Чи з'явилися вже під час ознайомлення з матеріалами справи, під час судового розгляду ті 90% чи все базується на тому, що показали?

По-перше, давай так: все, що вони показали, — це повна брехня від першої до останньої літери, ми знаємо. Можна розказати, розкласти по поличках. Навіть починаючи з різних футболок, які показали як одну і ту саму, показуючи на куртку людини, потім показуючи на таку саму куртку в Херсоні. Знайшли відео, показали обличчя тієї людини, що в Херсоні. Це виявився — о, диво — не Антоненко, а співробітник херсонської СБУ.

Ти коли сказав про скошені скроні, ніщо так не видає опера, як скошені скроні. Це старий мем наш зі старим приятелем. Я кажу, що опера дуже просто впізнати. От в що його не одягни, але скроні все одно будуть скошені.

І від всіх наших зв'язків, знайомств. Оскільки з Яною (Яна Дугарь) я познайомився в 2020 році в ІТТ на допиті, з Юлею (Юлія Кузьменко) ми були знайомі віртуально. До речі, на останньому засіданні в суді це підтвердилося так само. Хоч і прокурор щось там: «От бачите, це підтверджує знайомство».

Ну так правильно, віртуальне знайомство, те, що ми спілкувалися через аварію, через ДТП, коли таксі, яке Юля Кузьменко викликала, збило мою дружину і дитину от тут на переході. «А от бачите, у них навіть суди якісь були». Правильно, в Шевченківському суді, тому що справу заминали, постійно відкладалися ці засідання, і ми з Юлею навіть там не перетиналися.

У нас була якась зустріч, але я навіть не пам'ятаю, в якомусь барі, я її не пам'ятаю, там я її запросив на концерт 21 (21 липня 2016 року). І вона прийшла, і там я її теж не дуже пам'ятаю, тому що, по-перше, ви випили, а по-друге, була купа народу. І от ця фотографія з її дитиною. Її виклав, до речі, Борислав Береза. Там чітко видно. «Як борода відросла за добу, — каже він. — Як він схуд на 30 кілограмів?».

До чого я це кажу? Я кажу до того, на чому базувався цей брифінг: на тих 10% брехні, залишається 90% теж брехні, тобто макулатури, оцих підставних незрозумілих речей, якоїсь цієї нібито експертизи, яку міністерство юстиції навіть визнало недійсною, тому що немає таких методик, і люди просто вигадали «психологічна експертиза ходи» чи що. У сенсі? Залишилося 90% брехні, макулатури і все.

А ти знайомий з подружжям Грищенків? Бучею та Пумою?

З Бучею я познайомився в автозаку у 2020 році.

А, тобто коли вже були заарештовані?

Так. Нас саджають в автозак, я заходжу, там хтось вже сидить, і тут голос з темряви: «Ти Ріфмастер?». Я кажу: «Я Ріфмастер». «Дай хоч я на тебе гляну, я «Буча», Грищенко в сенсі».

А з Інною (Інна Грищенко «Пума») ми познайомилися у серпні 2019 року у військовому шпиталі. Відрядило мене моє командування, треба було поїхати поспівати пісень. І я, значить, поїхав, якраз мене відпустили зі служби. Кажуть: «Бери інструмент, їдь».

Я приїхав, тут підходить до мене дівчина, каже: «Я тільки що розмовляла з вашим колишнім командиром, з Сашею Гагаєм з ПДМШ, він сказав, що я можу з вами сфотографуватися, що ви нормальна людина». Я кажу: «А що, обов'язково було говорити з Сашею Гагаєм, щоб до мене підійти сфотографуватися?». Сфотографувалися, добре.

І з'являється от цей допис у фейсбуці, де вона написала: «Все, Гагаєв, заздри мені, тепер у мене є фотка з Ріфмастером».

І це теж доказ?

І це теж доказ. 2019 року.

А як ти думаєш? Твоє припущення, чисто суб'єктивна твоя думка, чи можуть бути Буча і Пума причетні до вбивства Шеремета?

Думаю, що ні. Це такий самий абсурд.

А що дає тобі підстави так думати?

Там же кіно. У кіно видно, що то не Буча. Я Бучу бачив, ну де в нього, ну куди? Ну де? А Інна? Інна вона ж крупненька така, кульгає, а де там Буча? Ну коли виникають подібні питання, я кажу: «Блін, люди, у нас що, різні очі?». Про які експертизи ми зараз говоримо, якщо це очевидно.

А ти з ними спілкувався? Бо були ж ці всі прослуховування, що там було пов'язано із самогубством, і оці розмови, що потрібно, так би мовити, «взбодрить». Юля Кузьменко мені сказала, що якщо слухати людину довго, то можна нарізати будь-яку розмову. Це її позиція, була артикульована у мене в інтерв'ю. А як ти оцінюєш? Ти слухав усі ці розмови?

Ні, я читав те, що є, але ну що там?

Не сприймаєш ти це?

Ні, взагалі. Я просто знаю Юлю і, та слухай. Якщо ми говоримо про «касети градів», щось таке. Ну це повна дурня, ну слухай. Я по собі навіть знаю.

Людина на фронті, коли знаходиться, ти розумієш, що тут «звіздорез» і все таке інше, а ти розумієш, що приїжджає назад з ротації чи просто там по волонтерці, приїжджаєш, а тут все розфуфирене оце от все, і людям просто плювати на те, що відбувається. На те, що в країні війна, оце от: «Ми вас туди не відправляли».

Це не одна людина може сказати фразу: «Оце треба, щоб тут щось прилетіло, щоб до людини дійшло, що все ж таки в країні йде війна».

Підтверджую.

Я більш ніж упевнений, що в цьому сенсі це було сказано.

Підтверджую. У мене племінниця у три роки ховалася вже від обстрілу в Луганську в бомбосховищі. І зараз, коли оці всі любителі феєрверків починають свої рухи, то так, підтверджую, що я неодноразово зауважував, що вам би зараз туди трішечки сипанули те, що на Сході, ви б, напевно, переглянули своє ставлення от до цього, так що можете мене брати в принципі.

І я думаю, що десь близько мільйона людей, які це пережили, переселенців зі Сходу, вони можуть так само, я вже не кажу про учасників бойових дій.

Як поводяться прокурори, до речі, на суді? У тебе враження, от вони самі вірять? Я от колись відмовився від обвинувачення, коли працював у прокуратурі, тому що мені прислали справу. Вона була нерозслідувана. Вона була висмоктана, навіть не з пальця, а з іншого місця.

Я сказав, що я це не буду підтримувати такі обвинувачення. Прокурор, в принципі, має право. От вірять вони? Яке в тебе враження?

Підходили слідчі неодноразово: розуміють і знають. Навіть ми сміялися з того, що там на відео. «Оце от, — кажу, — ваш Вася, бачиш?». Ну вони розуміють, не те що розуміють, вони знають, що то не ми, що то інші люди.

Прокурори, можемо поговорити про того ж Зузака (Сергій Зузак, прокурор відділу процесуального керівництва), який відмовився підписувати передачу в суд. А коли ще визнала ця комісія Мінюсту, що експертиза ходи — фігня, то він сказав: «Та тоді…».

Мені цікаво. Я от був на офрекордс-зустрічі, коли зібрали одразу після вашого арешту там десь 30-40 людей і тоді влаштували нормальний рознос, ніхто не сприйняв цього. Ну там були якісь штатні підлабузники.

Я, як людина, яка має досвід, поставив питання: «Ця експертиза ходи — що це?». Ну вона існує, але її, скажімо так, вірогідність, її інформативність приблизно як і в поліграфі, навіть менше, напевно.

Вона йде як додатковий момент до чогось.

Мені не відповіли на питання. Можливо, ти це знаєш. Оце експерт Бірч, який проводив цю експертизу, його попереджали взагалі про кримінальну відповідальність?

Ми не знаємо.

Про що йдеться? Я хочу, щоб усі зрозуміли. Кожен експерт, який проводить таку експертизу, на підставі якої потім людей саджають, попереджається про кримінальну відповідальність за дачу неправдивого висновку. От мені цікаво. Мені так і не відповіли тоді.

Я думаю, що ні. Тому що, по-перше, нам там махали перед носом «оригіналом» висновку, а ніхто його не бачив, його в справі немає.

У справі немає?

Немає. Оригіналу немає, англійського оригіналу немає. Є цікавий документ, є український документ, українською мовою, підписаний в кінці на останній сторінці підписом Бірча. Людиною, яка не знає української мови. Який є тренером з карате. І все, що ми відправляли туди, все приходило в спортзал.

І зі Скотленд-Ярдом ми зв'язувалися з цього питання. Там кажуть, що є такий, але от то-то. Тобто є думка, що чувака привезли, 97%, 11 числа (11 грудня 2019 року), заплатили йому готівкою, він поставив свій підпис під українським текстом, і його відправили назад. Все, кінець.

Цікава версія, але це знову ж таки версія. Але сам факт, що немає оригіналу експертизи, яку мав би зробити експерт, я не буду говорити, що експерт має бути сертифікованим, відповідно він має пройти сертифікацію в Україні як експерт. Що ти зрозумів про нашу судову та правоохоронну систему за час свого ув'язнення? Що це таке?

Це той самий Радянський Союз. Радянська совкова каральна машина, якій, як вчора десь казали, зробили косметичний ремонт десь у 2014 році. І згодом, за сім років ця косметика вся почала відпадати, і намагалися встромити туди кілька нових гвинтиків у старий іржавий організм. І ця іржа знову їх з'їла.

Я вчора казав про інше. Ти, як людина, яка навчалася цього, я думаю, що ти підтримаєш це. Ситуація в тому, що це все міняти треба починати з навчальних закладів. Звідти виходять молоді люди, і вони вже навчені працювати от так, як працює ота вся система.

Міняти треба от тут, тому що викладачі хто? Ті, хто працювали в системі, поважні колишні співробітники, які стали викладачами, і вони так ідуть з тією вкладеною в голову психологією цієї всієї системи. Поки це буде відбуватися, нічого тут не зміниться.

Тобто там не потрібна справедливість, там потрібні винні.

Якщо ви не сидите, це не тому, що ви не винні, це тому, що ми не допрацювали.

Я бачу, як тебе це засмучує. Ти навіть трішечки змарнів одразу на очах. Давай розбавимо цю сумну тему чимось добрим. Топ-5 українських рок-гуртів від Ріфмастера.

Ну «Ріфмастер» — це зрозуміло. «Бумбокс», «Без обмежень», «Stoned Jesus». А хто ж ще? «Скай». Мені ще подобається група, називається «Гримить».

Наша армія, вона взагалі відірвалася від совка?

Відірвалася. Дуже сильно, я думаю, намагалася відірватися ще з 2014 року. Почало виходити. Знову ж таки, є люди, які здатні переформатуватися в голові, ну командири.

Військові, які пройшли радянські вищі — це так само, як у міліції, скажімо так. Це треба ментально відриватися ще на початках, бо є такі, що навіть до нас у структуру приходять, але там тхне от цією «уставщиною», «совєтчиною», «радянщиною».

Але в цілому прогрес є?

В цілому прогрес є, але мені здається, що зараз він трошки призупинився.

У березні 2020 року тодішній командувач ССО Луньов сказав, що служба чекає на тебе відразу, як тільки ти звільнишся з СІЗО. Чи збираєшся ти повертатися на службу? Це перше питання. І друге: чи зв'язувалися вже з тобою представники ССО?

По-перше, я хочу головне зробити: подякувати Ігорю Васильовичу (Луньову) за підтримку з першого дня. Нинішньому керівництву, Галагану Григорію Анатолійовичу, своєму командиру, усім командирам. Була колективна заява всіх командирів і заступників, що від підтримки мене ніхто не відмовиться, ніхто не повірив в цю єресь.

Звісно, я не збираюся йти з ЗСУ, я збираюся продовжувати службу, тим більше, я не звільнявся, мене не звільняли.

Який у тебе зараз офіційний статус?

Я військовослужбовець Сил спеціальних операцій. Чинний. Єдине, що шкода, це час. У 2020 році в травні я не встиг закінчити вуз, отримати вищу освіту. Якраз мені семестр лишався. І мав отримувати офіцерське звання десь на День ССО (29 липня). І мав вже йти на офіцера. У мене мета не змінилася.

А тебе відновлять потім у вузі?

Мають відновити. За законом мають відновити. І адвокати їздили, і там все ок.

А який вуз?

Ну це Інститут культури, але факультет Міжнародного права.

Ну давай, пояснюй тепер за «ультранаціоналізм і культивування арійської величі».

А що пояснювати?

Розкажи про свої погляди. Хто ти за світоглядом?

Світоглядно я український патріот. Живу я на Євбазі. Цей район називається Євбаз — це єврейський базар. Там, де цирк і універмаг «Україна», був єврейський базар. Взагалі це єврейський район. Скажімо так: на Подолі шили, а через горбок привозили сюди і продавали. І от так от, проживаючи в єврейському кварталі, «культивуємо».

В мене школа така була: всі вчителі були євреї, скажімо так, відсотків 97. В мене дід польський єврей, бабуся мордвинка взагалі, і слово «кацап» я знаю від неї, тому що «кацап» — це не «как цап», а «м'ясник», «різник». Вони називали цих нападників «кацапами». А по батькові в мене там польсько-українські землі — лемківщина.

На арійця ти не дуже.

Та зовсім.

А як ти ставишся до ультраправих радикальних ідей?

Ніяк не ставлюся.

Ну ти от розповів історію про те, що тобі намагалися покласти поруч книжку зі свастикою. Ти попросив прибрати, бо це була провокація чи тому що тобі взагалі ця тема неприємна?

Мені взагалі ця тема неприємна. І тому що це провокація, і тому що неприємно.

А в тебе справді є десь зірка Давида?

Так, маленька. Мені навіть футболок нароблили з написом «Євбаз» і зіркою Давида.

Я дивлюся, це моє спостереження: ця тема, коли ми обговорювали події, пов'язані зі справою, вони тебе пригнічують. Я бачу, що ти зараз трошки так емоційно зніяковів. Що тебе найбільше пригнічує?

Ну розумієш, сама несправедливість. Це не дифірамби собі. Я просто така людина, я так виховався, те, що я казав. Мені в певному сенсі було не дуже складно в тюрмі, тому що я сам порядна і вихована людина, розумієш.

І оця нечесність, оце таке просто нахабне обливання брудом. У мене таке природне відторгнення цього. І потім починає виринати логічне питання: та за що? Просто за що? Скільки зроблено особисто для країни і взагалі. Просто за що?

От якщо в мене буде така можливість і я колись зустріну Авакова, я хочу йому в очі сказати. Геращенко (Антон Геращенко, заступник міністра внутрішніх справ України) — ні, то ублюдок, вибачаюся. І цей Артем Шевченко (директор департаменту комунікацій МВС). Гниди, блін, так обливати брудом, знаючи, що люди непричетні.

Приїздити до командирів, розповідати історії. До одного з моїх командирів приїжджає Артем Шевченко і заявляє: «Ми знаємо, що це не він. Просто в нього хтось там ховався, хай посидить, подумає». І оці заяви типу: «Марків три роки сидів і не скиглив, хай посидить, нічого, до виправдувального вироку ще далеко». Як таке можна заявляти?

Я знаю, тому що мене переконували щонайменше десять разів і через знайомих, і особисто деякі люди до цього причетні: «Та ти не розумієш, це то, то, то». Я розумію, як це працює.

Я не розумію одне: за що? Просто за що?

Чи маєш ти якісь припущення, хто і навіщо це зробив?

Не знаю, єдине що, я вже колись казав, що мені дуже нагадує вся ця історія риторику РФ.

Ну ССОшник обвинувачений.

При тому відомий ССОшник, той, хто працює з відкритим обличчям, займається рекрутингом, займається набором людей у ССО, людина відома, людина поважна. І знову сюди можемо додати поїздку в Нормандію, зустріч з Путіним. (Зустріч у Нормандському форматі відбулася 9 грудня 2019 року перед затриманням Антоненка)

І після повернення звідти от таке формулювання. От просто беруться відомі люди, дискредитація ЗСУ, ССО, волонтерів і добровольців. Причому ти от зараз подумай. Інформація наскільки, як сказати, нелогічні взагалі кроки. По-перше, люди: дитячий кардіохірург, кандидат наук, музикант, співак, він же відома людина в ССО і так далі і тому подібне, медсестра, як вони можуть бути пов'язані з якимось убивством?

І потім люди, які займаються зовсім різними справами в житті. Логіки взагалі немає ні там, ні там, ні там. Як на мене, це взагалі інформаційно-психологічні спецоперації зроблені, як і той брифінг, там взагалі за канонами, просто за канонами.

Зроблено так, щоб людина не могла сфокусуватися на одному. Починає думати про людину в одній іпостасі: от військовий, наприклад, на мене, а потім музикант, як одне поєднане з іншим. А тут дитячий кардіохірург, а це до чого? І просто мозок закипає, і людина впадає в ступор.

Це якийсь такий російський треш. Як вони люблять, так.

І ще цікаво. Коли нам відкрили матеріали справи НСРД (негласні слідчі розшукові дії), я читав з 2018 року. Думаю: та що ж це за бред такий, НСРД, прослуховування, якісь стрибки з парашутом, якісь домашні історії, якісь поїздки. Ще ж Луценко (Юрій Луценко), я передачу дивився, кричав: «Ні, ви що хворі? Ви що не бачите, що це взагалі «ліва» історія. Куди».

І тут за два тижні до арешту (якраз починається процес «нормандських перемовин») вони знову приходять і просять дозвіл на НСРД, в якому написано: «З урахуванням зібраних доказів і проведення розшукових дій недостатньо підстав для вручення підозри». Нічого немає. Вони знали, що люди просто ні до чого.

Я правильно розумію, що всі санкції на розшукові заходи давали ще у 2017-2018 роках?

Не знаю, там пакунок документів був. І немає підстав вручати підозру. Вони нас заарештовували, не маючи навіть підстав підозру вручати. І що вони понаписували? Прийшли в суд і написали, значить: «Безробітний, вдома не живе, зв'язки в кримінальному світі, переховується». І до судді Вовка — опа. По мені і по Юлі така сама фігня.

Судове засідання йшло сім хвилин, у нарадчій кімнаті суддя був 13 секунд. У нас це на відео все є. Паралельно йде той брифінг. І у суді Вовка на столі — принесли прокурори — ніде не працюючих людей, які переховуються. Ну що це? І все було відкатане в часі. Тобто взагалі іншими датами і іншим часом.

І в інтерв'ю Юлія Кузьменко сказала мені, що їй цікаво, хто саме обрав ваші прізвища. Тобто у неї був такий посил, що враження таке, наче зібрали, як пазли. Їй цікаво, чому саме Антоненко, Кузьменко і Дугарь?

От як нам ставлять таке питання, цікавляться: «От чому ви?». У мене таке ж питання: чому? За що? І вдруге — чому? Хто режисер цього тасування колоди і вибору людей на ці ролі?

Хто несе остаточну відповідальність?

Так. Є ж людина, яка запропонувала список. А є ще людина, яка обрала — от він.

Кого ти звинувачуєш у тому, що з тобою сталося?

По-перше, от ту невідому особу, яка поставила галочки. А всіх інших ми бачили.

Коли я брав інтерв'ю в адвоката Кузьменко Добоша, я запропонував йому звернутися до президента, і він тоді сказав таку доволі емоційну тираду. Я хочу тобі запропонувати теж саме і сказати що завгодно на адресу президента, тому що це інтерв'ю стовідсотково він подивиться.

Не знаю, я б не звертався до президента. Нема що сказати, поки що.

Уяви от, ти зустрівся.

Зустрінуся — тоді скажу.

Тобто є що сказати?

Є що сказати, але нехай це буде між нами. Я не хочу, щоб потім цим спекулювали. А то вийде так. От затягнули президента на цей злощасний брифінг, а тепер йому відмиватися від цього дуже важко, фактично неможливо. Так я от не хочу зараз…

Ти можеш сказати, що вам потрібно поговорити.

Так, так. «Треба поговорити». Я при зустрічі краще. І так тет-а-тет, тому що ці питання не для сторонніх вух. Ці запитання — це між нами.