Чому соціальне дистанціювання — найкращий спосіб боротьби з коронавірусом

The Washington Post пояснює, чому спалахи на кшталт коронавірусу поширюються в геометричній прогресії і так само швидко стихають.

Якщо в грудні-січні спалах коронавірусу для більшої частини населення нашої планети здавався чимось, що відбувається десь далеко, то зараз ця хвороба всюди. Вірус ще не проник у кожен дім, однак він проник практично в кожну країну. Спочатку китайська провінція Хубей, потім Китай з Гонконгом, слідом Південна Корея, США, Іран, а там і майже вся Європа — станом на 16 березня Чорногорія залишається єдиною європейською країною, у якій офіційно не зафіксовано випадку зараження. Цей вірус проникає в соціум повільно, але з часом збільшення кількості заражень стає постійним.

Так званий експоненційний ріст змусив фахівців занепокоїтися. Якщо кількість зафіксованих заражень і надалі подвоюватиметься кожні 3 дні, лише в США до травня буде 100 млн хворих.

Це математика, а не пророцтво. Експерти у сфері охорони здоров'я стверджують, що поширення вірусу можна уповільнити, якщо люди почнуть «соціально дистанціюватися» — уникати громадських місць і загалом обмежувати власні пересування. Поки ж, не маючи жодних засобів, щоб його уповільнити, коронавірус поширюватиметься експоненційно.

Щоб зрозуміти, чому так відбуватиметься, можна просимулювати поширення фейкової хвороби на населення. Назвемо нашу хворобу симулітисом. Симулітис поширюється ще з більшою легкістю, ніж Covid-19: щойно здорова людина (блакитне коло) контактує із зараженим, вона підхоплює інфекцію і стає хворою людиною (коричневе коло).

За населення у 5 людей часу минає лічені миті, щоб заразитися всім. У реальному житті люди, звісно, одужують. Людина, що одужала (фіолетове коло), не зможе ні передати симулітис здоровій людині, ні захворіти після контакту із зараженим знову.

Тепер давайте подивимося, що відбувається, коли симулітис проникає в місто з населенням у 200 людей. Ми розташуємо їх у довільних позиціях, і пересуватися вони будуть хаотично. Одного з них заразимо.

Зверніть увагу, як згинається коричнева крива, що позначає кількість хворих: вона різко йде вгору з поширенням вірусу і потім так само різко опускається вниз, коли люди починають одужувати.

Це просимульоване містечко занадто мале — приблизно як напівзабуте селище десь на Алясці — тому симулітису вдалося швидко поширитися на все населення і швидко затихнути. У країні ж на кшталт США, де проживає близько 330 млн людей, крива може довго перебувати вгорі, перш ніж почне опускатися.

Якщо говорити про коронавірус, ми б воліли уповільнити його поширення і не дозволити заразитися великій кількості мешканців. Щоб уповільнити симулітис, давайте спробуємо створити умови примусового карантину — такого, який китайська влада запровадила у відправній точці Covid-19, у провінції Хубей.

Упс! Як фахівці правильно зауважать, повністю обмежити хворих від здорових не вийде.

«Багато людей працюють у місті, але проживають за його межами, і навпаки, — пояснювала в нещодавньому інтерв'ю колишня очільниця системи охорони здоров'я міста Балтімор Ліна Вен. — Чи відсторонюватимуться люди від членів своїх сімей? Як заблокувати всі дороги? Як доставлятиметься продовольство?»

Директор Інституту міжнародного права в охороні здоров'я Лоуренс Гостін однозначний: «Правда в тому, що подібні суворі ізоляції дуже рідкісні і ніколи не бувають ефективними».

На щастя, є й інші способи уповільнити поширення. Насамперед офіційні представники системи охорони здоров'я закликають людей уникати громадських місць, частіше залишатися вдома і триматися на відстані від інших. У вірусу менше шансів поширитися, якщо люди менш мобільні і рідше контактують одне з одним.

Дехто продовжуватиме пересуватися. Хтось не може залишитися вдома через роботу чи інші обов'язки, а комусь просто байдуже на всі застереження. І вони не лише заразяться з більшою ймовірністю, а й з більшою ймовірністю поширять симулітис.

Давайте подивимося, що станеться, коли четверть нашого населення продовжить активно переміщатися, а три чверті адаптуються до стратегії соціального дистанціювання.

Чим більше людей соціально дистанціюються, тим більше людей залишаються здоровими. А від громадських місць людей можна відвернути, якщо позбавити їх спокус.

«Ми контролюємо бажання відвідувати громадські місця, закриваючи ці громадські місця, — розповідає Дрю Гарріс, дослідник і доцент медичного університету Томаса Джефферсона. — Італія закриває всі свої ресторани. Китай закриває все. Тепер і ми починаємо щось закривати. Зменшуючи кількість можливостей для зібрань людей, ми допомагаємо їм соціально дистанціюватися».

Щоб просимулювати ще більше соціальне дистанціювання, дозволимо пересування в соціумі лише одній людині з восьми.

Чотири симуляції, які ви щойно переглянули — вільне пересування, примусовий карантин, помірне соціальне дистанціювання і посилене соціальне дистанціювання, — абсолютно довільні. Це означає, що з кожним оновленням симуляції тут ви побачите інший результат.

І навіть з різними результатами помірне соціальне дистанціювання призводить до кращого підсумку, ніж примусовий карантин, не кажучи вже про посилене соціальне дистанціювання. Порівняйте різницю.

Симулітис — не коронавірус, і ці симуляції суттєво спрощують складнощі, що виникають у реальному житті. Але коронавірус поширюється в суспільстві так само, як і мережа кружечків на ваших екранах — він проникає в країни, міста, на ваші робочі місця, у ваші родини. І — так само, як і кружечок, що скаче по екрану — поведінка однієї людини може завершитися наслідками для тих, хто перебуває дуже далеко.

Одна велика різниця все ж таки є. На відміну від симулітиса, Covid-19 здатний вбивати. Попри те, що точний відсоток смертності поки невідомий, очевидно, що старші члени нашого суспільства перебувають у зоні найбільшого ризику.

«Якщо ви хочете, щоб усе було реалістичніше, — каже Гарріс, переглядаючи начерки цього матеріалу, — деякі кружечки мають зникати».

Матеріал Харрі Стівенса, The Washington Post

Переклад і адаптація Василя Обараза, TK Media