Діна Пимахова: Підозра мені — помста НАБУ за те, що я не взяла хабар

Велике відверте інтерв'ю з колишньою першою заступницею голови ДМС.

Діна Пимахова, колишня перша заступниця голови Державної міграційної служби, стала відома широкій громадськості 29 листопада 2017 року — тоді посадовиця опинилася в епіцентрі міжвідомчого конфлікту силовиків НАБУ, СБУ та ДБР.

Як з'ясувалося, агенти НАБУ протягом 11 місяців розробляли першу заступницю голови ДМС, щоб задокументувати її на отриманні неправомерної вигоди. Для цього один із агентів — «Сергій Титенков», він же Сергій Боярський (син ексдепутата від Партії регіонів Юрія Боярського), — вбудувався в оточення Пимахової, штучно підлаштувавши знайомство з її колишнім чоловіком: той продавав автомобіль у Запоріжжі, а агент виступив зацікавленим у покупці.

Познайомившись із самою Пимаховою, агент понад півроку спілкувався з посадовицею на особисті теми, влаштовував випадкові зустрічі навіть в інших містах, чекав біля роботи, запрошував у дорогі ресторани та орендував яхти, щоб у потрібний момент попросити допомоги в отриманні посвідки на проживання іноземцю за грошову винагороду.

За словами Пимахової, її насторожило те, що «Титенков» буквально переслідував її: чатував біля дому, роботи і не розумів слова «ні». У вересні Пимахова звернулася із заявою до СБУ і разом з оперативниками спецслужби почала документувати дії «агентів». У момент передачі хабара Пимаховій, коли її мали затримати детективи НАБУ, агента НАБУ затримали співробітники СБУ.

Згодом з'ясується, що СБУ виявила конспіративну квартиру агентів НАБУ і встановила в ній камери. З оприлюднених розмов стане зрозуміло, що співробітники НАБУ були у розпачі через небажання державної службовиці брати гроші, а операція зайшла надто далеко: серед варіантів успішного «спрацювання» обговорювалося споювання Пимахової або вступ із нею в інтимні стосунки. Відома агент «Катерина» пропонувала вбудуватися в родину першої заступниці голови ДМС (Пимахова якраз шукала няню для дітей), а «Сергій Титенков» — «прийняти його з порошком», щоб він міг зателефонувати Пимаховій і попросити «вирішити питання», адже в неї багато впливових знайомих.

У грудні 2017-го глава САП Назар Холодницький скептично оцінював перспективу справи Пимахової і казав, що провадження навряд чи вдасться довести до логічного завершення, оскільки злочин не вдасться довести в суді. У лютому 2019 року в інтерв'ю виданню «Слово і Діло» керівник САП розповів про «гарячі дискусії» між детективами НАБУ та групою прокурорів: останні не підписували підозру, оскільки не бачили складу злочину.

Втім, 19 грудня 2019 року, через два роки після описаних подій, прокурор САП підписав підозру у обіцянці та пропозиції неправомерної вигоди (ч. 4 ст. 368). У разі, якщо її вину доведуть у суді, колишній заступниці голови ДМС загрожує від 8 до 12 років позбавлення волі. За інформацією TK Media, Олександр Омельченко може бути куменом директора НАБУ Артема Ситника.

23 грудня Вищий антикорупційний суд обрав Пимаховій запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту, зобов'язавши не виходити з дому з 22:00 до 06:00. Також суд поклав на колишню посадовицю обов'язки здати паспорт для виїзду за кордон, не спілкуватися зі свідками у справі та носити електронний браслет. Про такий запобіжний захід клопотали прокурори САП.

В інтерв'ю TK Media Пимахова відверто розповідає, як її просили «по-доброму» піти з посади, а в грудні 2016-го попереджали про замовлення силовиків; як в її оточення вбудовувалися агенти НАБУ, чому через два роки активізувалося слідство і як вона стала кісткою в горлі керівництва антикорупційного бюро.

— Два роки тому Назар Холодницький заявляв, що справу щодо вас навряд чи вдасться довести до логічного завершення, оскільки буде неможливо довести вашу вину в суді. Сьогодні Холодницький досі очолює САП, а антикорупційні прокурори підписали підозру. За два роки щось змінилося, з'явилися нові факти?

— Жодного нового факту не з'явилося. Навпаки, мені ставлять у провину «пропозицію або обіцянку» за період червня—вересня 2017 року. Заяву [про пропозицію хабара] я подала до СБУ у вересні 2017 року. Кримінальне провадження щодо мене НАБУ завели лише в листопаді 2017-го.

Тобто НАБУ зареєструвало кримінальне провадження 28 листопада 2017 року, коли я вже два місяці працювала з СБУ та ДБР.

— Ідеться про обіцянку чи про отримання коштів?

— Ні в якому разі. Жодних коштів мені не ставлять у провину. Є лише «пропозиція або обіцянка». Суть така: пропозиція та обіцянка були в рамках взаємодії з СБУ. Після того, як я переконалася, що ця особа [агент] готова на такі дії [давання хабара] і почула суму, — я все це виклала в заяві. І після двох місяців роботи з відповідним обладнанням, яке на мене надягала СБУ і з яким я вела ці розмови, — його було затримано.

28 листопада вони [НАБУ], як того вимагає КПК, порушують кримінальне провадження для передачі мені першої частини суми — 15 тисяч доларів. Я приходжу на зустріч. Я ж уже два місяці працюю з відповідними правоохоронними органами, а не займаюся самодіяльністю. Він приносить ці гроші, я їх беру, і його одразу затримують. Гроші, звісно, забирають у межах кримінальної справи за моєю заявою — про давання хабара.

— Вашу діяльність документувало НАБУ ще влітку, а кримінальне провадження відкрили лише в листопаді. У межах чого відбувалася ваша розробка?

— У межах ОРД, оперативно-розшукової діяльності. Важливо сказати, що в межах ОРД правоохоронні органи мають право працювати до моменту вчинення особою злочину. Тобто вони з'ясовують, стежать, проводять оперативно-розшукові заходи, зокрема прослуховування особи, і здійснюють візуальний контакт саме доти, доки особа не вчинила злочин, передбачений Кримінальним кодексом.

Якщо ж особа вчинила злочин, то потрібно протягом 24 годин — це прописано в Кримінальному процесуальному кодексі — обов'язково внести відомості та зареєструвати кримінальне провадження в Єдиному державному реєстрі. Після цього офіційно перейти з ОРД до кримінального процесу і далі продовжувати так само працювати, але вже в кримінальному процесі. Так передбачив цей процес законодавець.

— За версією слідства, ви прийняли пропозицію влітку.

— Так.

— Чому в такому разі детективи НАБУ тоді на вас не відреагували і ви не були затримані?

— Більше того, вони навіть не зареєстрували з цього приводу в ЄРДР, як це передбачає процес. Кримінальний процесуальний кодекс — це не художня книжка. Тут треба діяти як належить. Це називається так: коли дуже сильно хочеться, але нічого не вийшло за два роки. Вони просіяли мене крізь решето, вивчили мою діяльність на рентгені, вивернули всіх, кого можна було, навиворіт. І нічого. Бо нічого немає. Не було протиправних дій.

— На записах, які оприлюднило НАБУ, ідеться про арабський інвестиційний фонд і 30 тисяч доларів. У прес-релізі НАБУ ідеться про 1800 доларів і паспорт для громадянина В'єтнаму. Що вам ставлять у провину?

— Мені пред'являють два факти. Перший епізод — розмови про посвідку на проживання, і нібито 1800 доларів, другий —  розмови про 30 тисяч доларів.

—  Той епізод, з яким ви звернулися із заявою до СБУ, теж враховується?

— Звичайно.

— Розкажіть про перший епізод. Звідки взялися 1800 доларів і в чому «схема»?

Цей «агент» звернувся до мене як мій друг — тобто він втерся в довіру, півроку ходив, сидів поруч… І ось мій друг, знайомий, приятель, каже мені: «Діно, я відкриваю фірму тут, мені треба, щоб працював іноземець. Але я поки що в процесі реєстрації своєї діяльності, не можу його до нас влаштувати. Які взагалі можливі варіанти отримання посвідки на проживання особою, щоб вона тут працювала?».

Це передбачено законом, і я відповідаю: тимчасову посвідку на проживання особа має право отримати через роботу у двох випадках. Перший — якщо її влаштовують на роботу до когось на підприємство. Другий — якщо вона сама стає засновником підприємства — реєструє його на території України. І потім, після реєстрації підприємства, весь пакет документів переглядає вже Центр зайнятості. Це не мої функції.

До Центру зайнятості потрібно подати пакет документів, вони дають дозвіл на працевлаштування. Після того, як його отримано, — людина може в'їхати сюди за візою D. Навіть якщо вона тут уже перебуває, все одно має виїхати. Потім в'їхати та отримати в посольстві візу D на підставі дозволу на роботу. І лише після цього отримати посвідку на проживання через роботу.

Зараз у законодавстві відбулися невеликі зміни: вже можна не виїжджати для отримання візи. Але питання в чому: лише після отримання «дозволу на проживання» людина отримує посвідку на проживання на рік. Коли вона вестиме свою діяльність щодо підприємства, яке зареєструвала, її завдання — сплатити податки, здати звітність до податкової, а чи стоятиме він і торгуватиме якимось товаром, чи розвозитиме воду, або робитиме ще якусь діяльність — це нікому не цікаво. Так передбачив законодавець. Це не порушення законодавства. Ніхто з Міграційної служби згодом або інших контролюючих органів не перевірятиме, працює він чи ні. Якщо його підприємство не працює, а існує лише на папері, він не сплачував податків і не вів звітності — це вже інше питання. Тоді йому не продовжать посвідку на проживання. Це все передбачено.

Я даю цю консультацію другу. Він каже: Діно, ти розумієш... можна так, щоб він став засновником, він буде вести свою діяльність… Я йому кажу: ну, ти юриста попроси, є багато юридичних фірм, які цим займаються. Я ж, звісно, не піду зараз йому цей дозвіл отримувати. Я не збираю документи до Центру зайнятості. Я цим займатися не буду.

«Ти б не могла порадити мені юриста, бо я ще не взяв на роботу, а мені треба?», — питає він. «Порадити юриста? Та не проблема, знаю».

Я дізналася і дала йому контакти фірми, яка цим займається. Особисто з ними я не спілкувалася, спитала контакти у знайомого. І кажу: тут готують усі документи, людина цим займається відповідно до закону і бере за це гроші, як за послуги.

— Фірма теж фігурант?

— Їм нічого не пред'являли. Просто згадуються.

— Що було далі?

— Він каже: «Діно, а ти не могла б усе-таки дізнатися, який пакет документів потрібен йому [юристу] і сказати мені список… бо я в цьому не розбираюся, мені буде важко з ним розмовляти…».

Я йому кажу: потрібні такі-то документи — це не секрет. Ця інформація є і на сайті Центру зайнятості. Ця інформація є на сайті юридичної фірми. Ця інформація є в постанові КабМіну. Тобто людина в мене дізналася просто про існування процедури.

Він питає: а скільки коштують ці послуги? Я кажу: не знаю. Ми обговорювали, скільки вони, можливо, коштують. Ось я зараз ще раз зайшла на сайт — як я розумію, там лише податки більше 10 тисяч гривень виходить. Це юрист сплачує сам, бо він отримує довіреність від цієї особи.

— Це ви про те, звідки взялася сума в 1800 доларів?

— Так-так. В гривневому еквіваленті. Це законний механізм, фірма працює в цьому напрямку, подають за довіреністю документи, ніхто нічого не фальсифікує. Бо інакше вони вже не працювали б, їх би вже затримали правоохоронці.

Він каже: Діно, ну я ж цього не розумію і не зрозумію…

Що далі треба зробити? Юридична фірма просить передусім підготувати довіреність. Вони без довіреності взагалі не можуть діяти. Я кажу «Титенкову»: будь ласка, і передаю йому інформацію про те, що йому напряму треба контактувати з юристами.

Моє завдання — допомогти другу. Дати йому юриста. А «Титенков» мені дав візитку і попросив «скинути їм на електронку те, що їм потрібно». Кажу: знаєш, я скидати не буду… Мені ніколи.

І справді, ця юридична фірма, зацікавлена у своєму клієнті, у послугах, які вони надають щодня, надсилають йому напряму, і це встановлено в межах кримінального провадження…

— Присилають комерційну пропозицію?

— Ні, довіреність. Щоб юрист ходив до державних органів і робив необхідний пакет документів. Ніхто ж не збирався підроблювати документи. Довіреність, щоб представляти інтереси людини на території України. Все. Це все, що було зроблено. І з цього питання все закінчилося. Це абсолютно законне питання, про яке вони зараз кажуть, що це «пропозиція», що я пояснила, які потрібні документи. Не мені, по-перше, а людині для оформлення. І що це коштуватиме стільки-то. Але це не у мене стільки коштує, це взагалі не в моїх повноваженнях. 

«Казали: відмовся від посади, інакше буде погано»

Хочу розповісти вам те, що ви не могли прочитати. Що було раніше. Чому я не надавала цю інформацію — я не вважала за потрібне, раніше мені не пред'являлася підозра.

— Давайте.

— Я працювала в Міграційній службі Києва на посаді начальниці управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції. Це категорія біженців, грубо кажучи. І тут оголошується конкурс у центральному апараті на посаду першого заступника голови Міграційної служби України. Я подумала, проаналізувала, сумнівалася, але потім все-таки подала заяву до Нацдержслужби та пакет документів для участі в цьому конкурсі. Всього брали участь п'ять людей. Я виграла конкурс 27 жовтня 2016 року, посіла перше місце. Після цього починаються дивні рухи.

— Які?

— Мені починають затримувати спецперевірку НАЗК, затягувати її і не призначають. Навіть ті люди, які того дня виграли зі мною конкурс на інші посади, вже були призначені. Я стежила за цими призначеннями, Кабмін їх призначав, у них були закриті спецперевірки. А у мене немає.

Після цього я, перебуваючи на роботі, 6 грудня 2016 року… До мене на роботу прийшла людина. Це була Березняківська 4А. І повідомила деякі відомості про те, що справді щодо мене відбуваються, ну як це сказати, «домовленості» або як правильно висловитися. Вона сказала: «замовлення».

— Замовлення на затягування призначення?

— Ні, що мене потрібно… Що йде розмова в правоохоронних органах, що мене треба «взяти на чомусь», щоб я не була призначена.

— Хто міг за цим стояти?

— Він не сказав, хто, не назвав прізвища. Він сказав: тобі замовили, і проти тебе готуються провокації, спрямовані на притягнення до кримінальної відповідальності за 368-ю статтею деякими недобросовісними правоохоронцями за грошову винагороду. На запитання «навіщо ви мені це повідомляєте?», він відповів, що має добрі людські якості і не хоче допустити несправедливість.

Загалом, я була в шоку… Після цього я 7 грудня 2016 року написала заяву на ім'я Генерального прокурора України, на ім'я голови Служби безпеки України, на ім'я голови НАБУ Артема Ситника, на ім'я голови НАЗК Наталії Корчак, де повністю виклала ситуацію про те, що я зараз займаю цю посаду, що до мене прийшла така-то людина, у період з 11 до 12 години, за такою-то адресою, сказала такі слова. Розповідаю, що це пов'язано з тим, що 27 жовтня я виграла конкурс, а щодо мене досі не проведено спецперевірку, хоча вона має бути проведена протягом місяця. Бачу, що до мене на роботу приходять якісь дивні люди: відчиняються двері, «я представник такого-то, можна з вами домовитися». Дурниці. Я їх виганяла. Я все це їм описала. Вказала номер телефону, яким я користуюся.

Повідомила чотири органи. І попросила їх, якщо справді це безпідставно створюється… щоб перевірив керівник… якщо обґрунтовано — якщо є документи, факти про те, що людина винна і треба працювати… будь ласка.

Мені у відділі звернень громадян тоді розглянули і повідомили, що підстав для внесення до ЄРДР немає. Грубо кажучи, так: буде конкретний злочин і конкретна людина — напишіть і приходьте.

Напередодні всього цього в мене була розмова ще з однією людиною, прізвище якої я назвала прокурору САП у вівторок, 24-го, позавчора. Я долучила оце звернення. Вдруге цю заяву зараз не подавала.

— Що за розмова?

— Я про це повідомила у вівторок, у НАБУ. Я назвала людину, яка мені казала, що я маю відмовитися від посади. Хочу, щоб вони це встановили.

— Тобто вас просили відмовитися від посади?

— До того, як мене попередили про можливі провокації у грудні 2016-го, одна людина запропонувала відмовитися від посади самостійно, добровільно. Каже: відмовся, інакше буде погано. Я кажу: я не відмовлюся. І погано не буде, бо я стежитиму, щоб, не дай Боже, не порушити закон. Ось і все. Я налаштована так працювати. І пішла. Я не писала заяву щодо цієї людини про те, що вона запропонувала відмовитися від посади.

— Це було в грудні 2016-го. А коли щодо вас почали працювати НАБУ?

— Спецоперація НАБУ почалася через три тижні після того, як я подала цю заяву. Вона почалася в січні 2017 року — одразу після того, як я успішно пройшла спецперевірку НАЗК.

30 грудня, через два місяці після конкурсу, хоча перевірка має бути протягом місяця, мене викликають до НАЗК. Там мене п'ять людей допитує з відеокамерою біля обличчя — за декларацією, вони мали на це право. Я принесла документи, відповіла на всі запитання, дві години там сиділа, розповідала, всі документи залишила. Довелося закривати перевірку, бо нічого не знайшли. І вже в січні НАБУ починає щодо мене спецоперацію. І як я можу не вірити в такі збіги?

— Ви допускаєте, що спецоперація НАБУ і провокації, про які вас попереджали, — ланки одного ланцюга?

— Це однозначно.

— Який формальний привід для спецоперації?

— Формальний: викриття порушень, викриття зловживань, а також злочинів у Міграційній службі. Ось така загальна фраза.

— Був якийсь заявник?

— А я не знаю.

Оскільки розслідування ще не завершене, я так розумію, у вас ще не було доступу до всіх матеріалів справи. Правильно?

— Поки що я не бачила, так.

— Якщо правоохоронці відпрацьовували замовлення, хто міг за цим стояти і це фінансувати?

— Не спійманий — не злодій, я не маю права казати, що ця людина є замовником, бо я не правоохоронний орган, який це встановив. А не встановлено це, бо цим ніхто не займався. І Індиченко (Індиченко Борис Віталійович — керівник другого підрозділу детективів НАБУ — ред.) — це глава детективів  — не допитували і не питали в нього. Але це безумовно пов'язано з тим, що певні люди були зацікавлені в тому, щоб мене не призначили. І ось як тільки вони зрозуміли, що спецперевірку НАЗК закінчено позитивно, вони вирішили діяти таким чином.

— А хто, крім вас, претендував на посаду?

— Усього п'ять людей. Перший призначається на посаду, а другий заноситься до протоколу. І у разі, якщо перший відмовився, не пройшов спецперевірку або помер, чи ще щось трапилося, якісь життєві обставини, через які він не приступив до роботи протягом року, або пішов протягом року, — призначається другий без конкурсу. Я не можу звинувачувати цього самого претендента. Він мені нічого не казав.

Я кажу, що такий-то конкретний чоловік сказав мені написати відмову, а прізвище його і яку посаду він обіймав на той момент — це не посада в Міграційній службі, ця посада взагалі була не в системі МВС — це посада зовсім іншого органу. Він мав вплив на НАЗК на той момент, так чи інакше, це встановлений факт, з цього приводу був серйозний скандал у ЗМІ.

Орган досудового розслідування має розібратися за моєю заявою, хто який тиск на мене чинив. Так чи інакше, я про це вказала. Нехай розбираються.

— Ви вірите, що він розбереться?

— Ні, я не впевнена, я думаю… є така приказка, я все більше і більше в ній переконуюся в цій справі. «Головне не вийти самим на себе». Головне в цій справі, як серед правоохоронців кажуть, не вийти в кінці на самих себе. Не спіймати себе ж. Тому, звісно, невигідно у пана Індиченка питати у цього товариша: ти вживав якихось заходів? Хоча можна було б за телефонними… трекер називається? Вишками?

— Сотовими з'єднаннями?

— За сотовими з'єднаннями з'ясувати. Чи спілкувалася ця людина з одним з кандидатів, який інтерес вона мала, які дії вчиняла, маючи свої повноваження.

«Щоб підібратися до мене, почали орендувати авто у колишнього чоловіка»

— Сергій Титенков. Він же Сергій Боярський, як виявилося. Коли він з'явився у вашому житті і яким чином?

— Спецоперація НАБУ почалася в січні 2017-го, але «Титенков» з'явився лише в березні. Що робилося два місяці? Вони прослуховували мій телефон у межах ОРД, щоб зрозуміти, з ким у мене близькі стосунки, і щоб зайти… це вже встановлений факт, я підтверджую зараз кожне слово, про яке говорю… для того, щоб до мене «правильно зайти» і щоб я довіряла цій людині і почала з нею спілкуватися… так вважав Борис Віталійович Індиченко, маючи великий досвід роботи в правоохоронних органах з боротьби з організованою злочинністю в Одесі... Ось орган новий, а особи старі. Він два місяці працював лише над тим, щоб встановити, як до мене підібратися. Бог з ним.

У березні 17-го року мені телефонує мій колишній чоловік, з яким я ще жила в Запоріжжі, до переїзду до Києва. Ми розірвали шлюб у 2007 році. Я з ним підтримувала стосунки, ми залишилися приятелями, він створив свою сім'ю, я тут свою. Андрій (колишній чоловік — ред.) зателефонував мені, розповів про свої життєві проблеми, як працює, як важко, що відбувається. Ми з ним поговорили по відкритому зв'язку, бо нам нічого приховувати. Жодних, не дай Боже, справ по роботі він у мене точно не питав.

Після цього Борис Віталійович з'ясовує, що Андрій продає в Запоріжжі мікроавтобус. У нього там був такий невеликий бізнес, пов'язаний з автобусами. А він продає мікроавтобус, і його телефон вони вбили в інтернет, і той вискочив в оголошенні про продаж мікроавтобуса. З ним зв'язалися агенти і під виглядом покупця призначили зустріч у Запоріжжі. Після цього «Титенков» зібрався і поїхав до Запоріжжя, але не один, а разом з ще одним співробітником, як з'ясувалося вже, НАБУ. Приїхали вони під виглядом представників арабської організації Мубадала — це фонд, який має в ОАЕ, за моїми даними, як я ознайомилася, практично найбільший у світі, 229 мільярдів доларів інвестицій. Тобто на сьогодні вони зайшли з інвестиціями в 50 країн, зокрема в сусідні країни. В Україну вони ще не зайшли. Зайшов сам «Титенков», без їхнього дозволу.

— Вони ніякого відношення не мали до фонду?

— Ні, у фонді навіть не знали, що вони відкривають тут. Це Борис Віталійович Індиченко придумав легенду, а «Титенков» увійшов у роль і представив себе представником фонду. Приїхав у Запоріжжя, на зустріч. Як уже потім з'ясувалося. На зустріч у готель «Інтурист» внизу на площі Фестивальній, навпроти облдержадміністрації. Він прийшов. Поцікавився людина — не «Титенков», а інший — мікроавтобусом. Вони розповіли, що будуть інвестувати гроші, і їм потрібно буде пересуватися. Їх земля цікавить, купівля сільгосппризначення — загалом, купівля різної землі. Їм треба по області роз'їжджати і не лише по Україні. І нібито потрібен мікроавтобус, щоб пересуватися. Але, сказав, сам він рішень не приймає, зараз його керівник перебуває на зустрічі з губернатором в тій облдержадміністрації, яку видно з кафе цього готелю. Зараз він прийде і прийме рішення. А в цей час, мабуть, «Титенков» десь сидів у номері і ховався.

Після цього він спускається, справді знайомиться з Андрієм. Андрій зацікавлений лише продати автобус. Вони кажуть: ти неправильно мене зрозумів, ми не купувати автобус хочемо, а взяти в оренду.

Чи того дня, чи пізніше вони питають: може в Андрія є ділові пропозиції, бо він також людина дрібного бізнесу, вони хочуть вести сільськогосподарський напрямок, а Запорізька область до цього сприяє? Андрій каже, що подумає. Вони дають візитку.

Далі «Титенков» мимохідь каже: у мене є питання, може ти знаєш, хто може підказати? Мені потрібно влаштовувати людей на роботу, іноземців, вони мають приїхати, зокрема тут у Запоріжжі залишитися, але ми не знаємо, як їх правильно оформити — може, хтось підкаже, хто з вами пов'язаний? Я поки що в Запоріжжі, але скоро їду до Києва.

Але оскільки Андрій далекий від усіх цих питань, він розуміє, що за словами «юрист» та «іноземці» я як юристка можу допомогти, хоча він, можливо, навіть не знав, чим займається Міграційна служба. Він при ньому телефонує мені і каже: Діно, ти б не могла допомогти тут з людиною, відповісти їй на це питання.

Я кажу: Андрію, ну я взагалі ніби не займаюся такими питаннями.

«Ну будь ласка, я тебе прошу, це цікаво, у них такий хороший бізнес». Я кажу: ну добре. Він дає мій номер «Титенкову». У березні «Титенков» з'явився в житті колишнього чоловіка, а в моєму — у квітні.

І ось він мені телефонує. Я зайнята. Вдруге він мені телефонує — я знову чимось зайнята. Потім мені якось вже незручно стало. І якось так з'ясувалося, що він сам опинився внизу, під входом.

Ми зустрічаємося. Буквально три хвилини розмовляємо, потиснули один одному руки. «Ось візитка». І дає мені цей буклет. Я кажу: так а питання в чому?. Відповідає: «Я інвестиції, то-се». Знову питаю: «Андрій сказав, що у вас якесь питання буде, щоб я відповіла на якесь питання, що у вас якісь проблеми виникли». «Ну це буде пізніше, поки що все, дякую. Тепер я знаю, що якщо що, можу до вас звернутися. Я пішов». Ну пішов і пішов.

Я поклала цей буклет. Ми почали спілкуватися. Він дуже тактовно підходив. Писав, телефонував. З'являвся, як грибочок виростає з-під землі. Вони просто стежили і дивилися, з ким я спілкуюся. І ось, кінець травня, можливо, він починає заводити розмову як іноземцю отримати дозвіл на роботу. Я відправила до юриста. Далі він мене вів цим питанням, весь липень, але все було абсолютно законно.

Після тієї заяви, яку я подала у вересні, аналізуючи ситуацію, я розуміла, що та людина, яка приходила в грудні [попереджаючи про можливі провокації], мала рацію, і допускала, що це станеться. Я аналізувала поведінку всіх, хто мене оточував. Зокрема «Титенкова». І для себе ухвалила чітке рішення, що якщо до мене прийде людина, яка буде мені пропонувати [схеми], і матиме місце ситуація, яку я описала Генпрокурору, Службі безпеки, НАБУ, я не буду тікати, я не буду ховатися, я не буду намагатися ні з ким не знайомитися, бо я впевнена у своїй позиції. Я не роблю документів, я стежу за тим, що підписую, аналізую документацію, щоб мені нічого не підсунули. Я не веду жодних незаконних бесід.

Я буду стежити за цією людиною і зроблю все для того, щоб написати заяву, і він при спробі давання мені неправомірної вигоди був затриманий. Але для цього мені треба було, так би мовити, знати, що ці дії незаконні, принаймні.

У цьому випадку з першим питанням, з яким людина звернулася, «Титенков», вони були абсолютно законними. Він, почувши, що треба діяти так, що ніякий документ ніхто підробляти не буде, з-під поли не дістає, а треба лише давати довіреність юристу, нехай він бігає, працює, все робить, як закон передбачає…

— Працювати з юристами вони так і не почали?

— Чи почали вони працювати, я не знаю. Це були їхні взаємовідносини. Я знаю лише одне точно. На 100 відсотків. Що жодних посвідок на проживання видано не було, і що жодних дозволів на працевлаштування не було оформлено.

Він запитав мене: скільки це коштуватиме? А я чітко відповіла на запитання. Виходить, у доларовому еквіваленті, якщо перевести з гривні, то справді ці розцінки коливаються від півтора до трьох тисяч доларів залежно від юридичних фірм. Я ще наголосила на тому, що це їхні розцінки, а мені нічого не треба. Я добре це сказала, я дуже добре пам'ятаю. Я наполягатиму на цьому, щоб ці матеріали піднімали і слухали в суді, якщо, не дай Боже, такий усе-таки буде. Я точно пам'ятаю, як я це говорила. А зараз у документах — цього немає, вони просто замовчують. У розпечатках цього немає, стенограмах. Цієї фрази немає взагалі.

«Агенти НАБУ орендували яхту на добу»

— А що щодо другого епізоду?

— Вдруге «Титенков» звертається до мене з «питанням» 27 серпня. Так датує цю подію НАБУ. Це перший раз, коли він уже про нього згадав. Він спершу спитав: подумай, чи можна мені оформити громадянство… Мій директор департаменту, дуже серйозна людина, фірми Мубадала, потребує оформлення свого колеги. Нам треба дуже зробити йому громадянство.

Я кажу: які підстави? Він: жодні.

А якщо жодні, то як? Ніяк. І 27.08 ми справді з ним розмовляємо, і тут уже йдеться про те, що «ну а ти все одно зроби». Уже трохи раніше я почала розуміти, що він постійно намагається на мене тиснути. Так чи інакше, це видно. Не просто, коли людина говорить «подумай», а «ти, будь ласка, подумай» [акцент на тоні та інтонаціях].

«Зрозумій, мене на роботі не зрозуміють, у мене будуть неприємності», — казав він.

Навіть у їхній стенограмі, яку прокурор зачитував у суді, він каже: Діно, ти сама розумієш, що таке директор департаменту, зрозумій, зрозумій мене просто, як друга. Мені дуже треба зробити. Дуже.

Відбувається тиск, у процесі розмови я переконуюся, що він справді готовий заплатити велику суму. Переконуюся в його намірах і у мене виникає питання: до якого органу мені звертатися?

Якщо я напишу до органу, співробітником якого він є, то буде така ситуація: вони побачать цю заяву, «Титенков» одразу зникне з мого життя, щоб не братися за справу і не оформлювати 369-ту, «давання хабара». У найгіршому випадку відкриють справу, я повірю, що буде оформлення за 369-ю, але оформлять уже мене. Я все допускала.

Я допускала, що він просто громадянин, «людина, якій треба вирішити питання». Але такі люди, коли чують «ні», кажуть «ну ні і ні», а тут — неприйняття слова «ні». Він цього хоче. Тут ми починаємо вже велику гру.

Людина почала тиснути на мене, ну просто не можу передати як. Він з'являвся перед роботою випадково, ніби він тут проїжджав. Я там не перебуваю, а він там стоїть. Каже «я все одно дочекаюся». Він під домом неподалік. Я кажу: не хочу я з тобою зараз зустрічатися. «Ну будь ласка, давай поговоримо». Тим більше, мені нічого відповісти.

Журналісти кажуть мені: «Ви ж могли відмовитися!» Могли сказати «ні». Звичайно. Але не тоді, коли тебе з усіх боків намагаються затягнути в пастку. Якби я не довела ситуацію з «Титенковим», рано чи пізно вони б завербували когось із моїх друзів. Я знаю, що до деяких моїх близьких приходили і намагалися погрожувати. Рано чи пізно зайшли б через ту саму няню, розклали б документи в квартирі, після чого затримали б мене десь «п'яну» або «з наркотиками», приїхали б додому і знайшли б документи. І няня сказала б: «та сюди іноземці щодня ходять».

А далі відбувається така цікава ситуація: він запрошує мене на яхту. Він каже: там буде мій друг-бізнесмен Олексій. Я кажу: добре, я приймаю твою пропозицію. А це мала бути поїздка в неділю. У неділю він приїжджає до мене під дім. Я не кажу йому «ні», хоча знала, що я туди не поїду. Він починає телефонувати, я не беру слухавку, кладу її і пишу йому смс такого змісту: «У мене проводять обшуки співробітники СБУ, я не можу з тобою поїхати». Навіщо я це зробила? Щоб перевірити, які поради він мені даватиме. Чим він зможе мені допомогти, які слова говоритиме. Що дізнаватиметься.

— У вас не було обшуку?

— Звичайно, ні. Бо коли обшук, не можна писати SMS. І вони це чудово знали. Згодом він пише: «Ну що, обшуки закінчилися, можемо вже їхати?». Тобто, цілий день простояла яхта в повній готовності. Уявляєте, яким треба бути недолугим, щоб таке писати? Яка ж наглість: ось їм треба, яхта простоює. Я тоді не розуміла точно, хто це. Я не могла знати, що це співробітник НАБУ. Я тобі кажу: ти простий звичайний чоловік. У людей неприємності. Про яку яхту може бути мова… Ну іди катайся, ти ж не для мене її брав. Як сказав на брифінгу Луценко, вони розглядали питання встановлення якихось особистих стосунків, інтимного характеру. Саме оце Олексій, як я розумію, планувався на кандидатуру мого нареченого, залицяльника. Це ж підтверджують оприлюднені записи спостереження.

— У процесі підготовки [до інтерв'ю] з'ясувалося, що записів уже немає.

— Так, записи видалили.

— Вони орендували яхту за оперативний бюджет, за гроші платників податків?

— Звісно. Так живуть у нас правоохоронці. Правда, круто? Я все це підтверджую. Про гроші я далі окремо розповім. Там і крім яхти було… Людям буде цікаво. 

Почалося все це близько 12, а о 5 він мені пише: ну що, звільнилася, можна тебе все-таки на яхту? Ну коротше, до побачення, все зрозуміло. Звісно, нікуди я не поїду. Що я роблю. Ну звісно, він тисне, тисне. 26.09 я йду на Володимирську, до центрального апарату СБУ. Іду туди, заходжу в двері і кажу, що прошу, щоб до мене спустився відповідний співробітник, який може в мене прийняти заяву. Я — державна службовиця, на такій-то посаді. Будьте добрі, повідомте, я хочу поговорити з відповідним співробітником. Я написала заяву, хочу її здати. Я допускала, що це якийсь дивний агент якихось спецслужб. Але все одно на 100% я не могла бути впевненою. І навіть якщо я помилюся, я ж просто людина. Нехай він на мене не ображається. Я діюю за законом. Чому — тому що він на мене тисне. Просто не розуміє слова «ні». Він мене тисне, він вишукує, вичікує. Розумієте, оці підлавлювання, ці випадкові — це жахливо просто. Коли ти плануєш одне, а тобі треба приділяти людині увагу, бо вона тут опинилася. «Ну будь ласка, ні, ну давай, ну я прошу тебе» — ну це жахливо просто насправді. Коротше, все, заяву подано. Співробітник він чи ні — звідки я знаю. Мені людина пропонує хабар, розберіться. Я йду. Вони заявляють, що була витік інформації. Вони вирішили, що до мене приїхали СБУшники і мене завербували. Тоді питання. Нелогічно. Яхта була приблизно за два тижні до подання заяви. Так чого ж вони одразу в мене не відібрали заяву? Чому дозволили користуватися телефоном, щоб я листувалася якраз з тією людиною, яка безпосередньо… Ну то це взагалі дурість. Це навіть обиватель зрозуміє, якщо вникне. Якщо показати в кіно, то людина зрозуміє, а не те що правоохоронні органи. Довести їм витік інформації — неможливо. Вони зараз підозри написали: «у зв’язку з витоком інформації подала заяву».

Можна встановити за трекером номерів, що за весь час я там була один раз. У день, коли подавала заяву. Вони просто не хочуть у цьому розбиратися. Їм це не цікаво.

Загалом, за моєю заявою вносять до ЄРДР справу про давання хабара. На мене надягли відповідне обладнання, після чого я пішла на зустріч з «Титенковим».

Далі йшли розмови, за які я не можу нести юридичної відповідальності. На той момент я цього не знала, але після зустрічі за ним встановили спостереження. Більше я не могла з ним зустрічатися сама: тільки з обладнанням. Вони простежили, куди він пішов, на явочну квартиру. Встановили всю цю компанію з 9 людей. Під контролем Бориса Індиченка. Встановили в квартирі, як з'ясувалося пізніше, відповідне обладнання. І два місяці слухали, чим займається «велика група правоохоронців». А «велика група» займалася таким: 2 години консультувала «Титенкова» «як умовити» мене. Він каже: «Вона не хоче, але треба». У цій квартирі велася розробка не лише мене. Там була і державна таємниця. І підроблені документи. Ну, це вже їхні справи [СБУ]. Співробітники СБУ не казали мені, що це співробітник НАБУ.

Він прошепотів: «Діно, шо за підстава?»

— Розкажіть, як відбувалося затримання?

Того дня, під час передачі грошей, я дуже хвилювалася. Питала у співробітників СБУ: ви точно його затримаєте, а не мене після передачі грошей? Я не хотіла їх брати.

— Де ви зустрічалися з «Титенковим»?

— У ресторані «Лео Клаб».

— Співробітники СБУ були поруч?

— Так.

— Виходить, ви сидите. У вас камера. І в нього камера?

— Що в нього камера, я заздалегідь не знала.

— Ви сидите. Поруч знаходяться оперативники СБУ і оперативники НАБУ?

— Ми прийшли раніше [із співробітниками СБУ] і чекали на нього. Тільки він мені передав гроші, на другій хвилині, СБУ його першими затримала. НАБУшники розбіглися. Вони не втручалися.

— Як он відреагував?

— Він представився їм «Титенковим», не розкривав анкетних даних. Я на нього дивлюся, він дивиться на мене і каже таку фразу: «Діно, шо за підстава?».

Я кажу: «Не знаю, що за підстава. Я нікого не підставляла. Я діую в межах закону». І в цей момент у нього починають діставати камеру. Смикають за дротики. Дістають обладнання. Я кажу: «М, все правильно, так, відмінно». На нього надівають наручники. Його питають: кому ви зателефонуєте? Відповідає: «Татові». Я їду додому, він — до Генеральної прокуратури.

— Що було далі?

— Почалася метушня. Інформація з'явилася в ЗМІ. Вночі я ще поїхала до Генпрокуратури, давала свідчення. А наступного дня провела брифінг. НАБУ в цей момент до 4-ї ранку монтувало фільм. І заявили про зрив спецоперації. Мовляв, вони викривали «організовану злочинну групу», яку «кришує СБУ». Далі вони їдуть до Луценка, починають розповідати: «Ви нічого не знаєте, був ще в'єтнамець», показують якісь нарізки фільму. Луценко виходить на брифінг і каже: проти Пимахової навіть справи не було порушено. О 16:00 НАБУ викидає фільм з нарізками. Роблять нарізку такою, яка їм була зручною. Ну, їхня справа. Я нікому жодних документів не зробила [на замовлення]. Мені доводилося всім доказувати, виправдовуватися. Це був великий стрес.

— Крім Титенкова, були затримані ще агенти.

— Так, усього сім людей.

— Їм вручають підозри в провокації...

— Трьом. Трьом вручили підозри. «Титенкову», Індиченку та Сікорській (Катерина Сікорська, відома як «агент Катерина» — ред.).

Того вечора, коли вони затримали «Титенкова», вони їдуть далі. Проводять обшуки. Один із детективів злякався, заліз у коробку з-під комп'ютера. Просидів у ній увесь обшук, боявся вилізти. У нас за законом не можна робити провокації. Можна вбудовуватися в організації і документувати, але не можна пропонувати, просити, втручатися в особисте життя. У НАБУ вважають, що їм можна. Спецоперація щодо мене називалася «Фатіма». На оприлюдненому відео спостереження є такі розмови. «Агент Катерина» називає мене «Фатімою» і каже, що я шукаю няню. А в мене був такий період. І я по відкритому зв'язку шукала кандидатку. А їм потрібен був доступ додому. Також обговорювали, як мене напоїти.

«Вас запрошували як свідка, але ситуація змінилася»

— І ось агентам вручають підозри. А навесні 2019-го САП закриває щодо них справу. Чому взагалі САП і НАБУ займалися справою щодо своїх же агентів, а не СБУ, яка їх затримала? І чому закрили справу?

— Ці дві справи, як нитка з голкою. Хочете моє розглядати? Тоді давайте розглядати їх разом. Як доказ. Вони з'їли цю кримінальну справу. Справу вела Генпрокуратура. Справді розслідувала. Навіть літали у відрядження до в'єтнамця та іранця, розпитували їх. І ось Генпрокуратура передає під опис справу до управління внутрішньої безпеки НАБУ. Їм самим же! Це сталося наприкінці 2018 року. А на початку 2019-го справу закриває один із прокурорів САП, і підписує також детектив із сусіднього кабінету.

— І поновлюють активність у справі щодо вас.

— Так. У червні мене викликають на допит як свідка. Мене і кількох знайомих. Я прийшла сама, без адвоката, все розповіла. І пішла. І ось у грудні, через півроку, мені телефонує свекруха і каже, що мені принесли повістку співробітники НАБУ. З'явитися на допит.

— Для отримання підозри?

— Як свідка. Я знову йду, без адвоката, думаю, знову щось розповісти треба. Прихожу, а мені кажуть: «ми викликали вас як свідка, але ситуація змінилася. Тепер ви переходите в статус підозрюваної».

І ще одна людина стоїть, з камерою, знімає. Я прошу адвоката, мені дали його викликати. Зрештою забрала підозру. У п'ятницю з адвокатом вручили клопотання про домашній арешт у нічний час. Обґрунтовують тим, що я можу втекти. Але в мене троє дітей і поки вони вели справу, я народила третю дитину. Дитині 9 місяців. Куди тікати? Я буду подавати апеляцію. До арешту був випадок, коли нам треба було з дитиною їхати вночі до лікарні. Це дуже маленька дитина, лише стаціонар. І що мені робити? Я поїду, мене почнуть перехоплювати. Прокурор каже: «нічого страшного, викличте швидку і віддайте їм дитину, а там у лікарні є навчені люди, вони розберуться».

Адвокат казав у суді, що в мене був обшук у січні 2018-го. Минуло два роки. І я нікуди не «побігла». Тоді вони прийшли, подзвонили у двері, я не відчиняла, телефонувала адвокату. Я боялася, щоб нічого не підкинули. Я сказала, що адвокат буде через 15 хвилин і я відчиню. Вони не стали чекати адвоката: ломом вскрили двері. Нічого не знайшли. Забрали конспект з фінансового права з університету. І забрали листок з логіном і паролем від Apple ID мого сина, я йому встановлювала і записувала. Я казала: «На якій підставі забираєте?».

Прокурори відмовлялися підписувати підозру. Ви цитували Холодницького. Не знаю, яке ви інтерв'ю читали, а я читала «Слово і Діло», Новікова. Він [Холодницький] казав, що неодноразово НАБУ приходили з проєктом підозри, але процесуальні керівники не бачили складу злочину. Зрештою підписав прокурор Омельченко. А він є кумом Ситника. Я вважаю це помстою.

Чому? Витрачалася колосальна кількість грошей. 9 агентів працювали 11 місяців. Ми приходили в ресторани «Гудман», «Шоті», «Сулугуні». Він замовляв дорогі напої, дорогі страви. На 8 тисяч гривень. Я намагалася не частуватися за його рахунок, щоб не вважати себе зобов'язаною. Один раз він приїхав до Львова, коли я була у відрядженні. Нібито проїжджав повз, купував у Трускавці об'єкт. Це неробочий час, вечір, ми сидимо з колегами, скидаємося, щоб заплатити за рахунком. Ми пересуваємося з ресторану в ресторан. І тут він раптово починає діставати гроші. І навіть у НСРД написано, я йому кажу: «Це що за гроші? Ти що, з глузду з'їхав?». Він каже: «Передай юристам, бо я не зможу». Починає перераховувати гроші. Я кажу: «ні, сам передай». Він знову намагається: «може, це я тобі, як коханець за вечір?». Тобто навіть такі розмови були. І ось прокурор каже в суді: ось воно! «Незрозуміло». Я кажу: що «незрозуміло»? У протоколі: «нерозбірливо». Вони вважають, що тут я погодилася. Ну, я проведу експертизу. У Львові ми всі скидалися за рахунком, він брав участь. Але він заявив прокурорам, що заплатив за все сам.

Я думаю, що було витрачено від мільйона до двох мільйонів гривень. Їздили на Range Rover. Орендували яхти. Перельоти на літаках. Це далеко не 100 тисяч гривень. І за ці кошти треба відповідати. Особливо якщо буде аудит НАБУ, а він колись буде.

— З чим ви пов'язуєте такий подарунок вам від НАБУ?

— Рівненський апеляційний суд залишив у силі рішення щодо Ситника. Його внесли до реєстру корупціонерів. І ось після цього одразу в четвер мені вручили підозру.

— Після подій листопада 2017-го ви пішли у відпустку. Після цього звільнилися. Чим ви зараз займаєтесь?

— За цей час, поки ведеться розслідування, я вийшла заміж, народила дитину, дівчинку Риту. Їй 9 місяців. Як кажуть, не минуло й трьох років. Зараз я працюю. Це юридичний напрямок. Не державна служба. На державну службу повертатися поки що не планую.

Розмовляв: Володимир Коваль

Розшифрував: Євгеній Блажко

Редагували: Володимир Коваль і Євгеній Блажко