«Ковідне» сміття: як медичні відходи пандемії замість утилізації опиняються на звалищах і в лісосмугах

За офіційною статистикою утилізовано 94% таких відходів, тоді як в Україні не існує достатніх потужностей для цього.

Чому сміття, яке залишає пандемія — шприци, пробірки, одноразовий одяг — замість утилізації опиняється на звичайних звалищах і в лісосмугах, з’ясувало у розслідуванні LIGA.net.

95 000 смертей від COVID-19 — не єдиний чорний слід, залишений в Україні пандемією. 

З лютого 2020 року до цього часу в країні накопичилося, за даними МОЗ, 11 135 тонн медичних відходів — шприців, одноразового одягу, пробірок, якими можна заповнити близько 500 великих вантажівок.

Відходи, що утворилися після 28 млн вакцинацій, понад мільйона госпіталізацій і кількох мільйонів ПЛР-тестів, мають бути знищені особливим чином — у спеціальних печах за високої температури. 

Якщо вірити звітності, держава таким чином утилізувала 94% накопичених «ковідних» відходів. Це коштувало бюджету понад 100 млн грн.

Насправді, як з’ясувалося, в України немає потужностей для знищення небезпечних медичних відходів у такій кількості .

Інший факт: справжній обсяг «ковідного» сміття може бути втричі або вчетверо більшим, ніж підрахувало Міністерство охорони здоров’я .

Журналісти видання розбиралися, що відбувається з відходами, які утворюються внаслідок пандемії COVID-19.

Обсяги «ковідного» сміття

У середині лютого 2020 року кілька регіонів України охопила паніка. Влада шукала місце для евакуації українців з китайського Ухані. Страх перед епідемією викликав протести — кілька міст повстали проти «небезпечних» гостей. 

Зрештою, зимової ночі понад півсотні евакуйованих приїхали в Нові Санжари. Кадри з військовою технікою, зіткненнями місцевих з поліцією та їхні арешти тоді облетіли всю країну. 

За кадром залишилося продовження історії. Коли обсервація закінчилася, постало питання про утилізацію одноразового одягу, масок, пробірок тощо, що залишилися в Нових Санжарах. Це виконала компанія «Екологічні перероблюючі технології».

«Ми були єдиними, хто відгукнувся на звернення уряду і ДСНС з проханням організувати вивезення та утилізацію небезпечних відходів із медцентру в Нових Санжарах», — розповідає директор підприємства Дмитро Агеєв. 

За його словами, аби не піднімати нову хвилю протестів, процедура пройшла без розголосу і на умовах усної домовленості, як запропонували представники Міністерства охорони здоров’я. Вантаж поїхав до Львівської області, де розташоване обладнання компанії для утилізації небезпечних відходів.

Цього року поліція вже двічі проводила обшуки в компанії Агеєва. «Тепер нас звинувачують у тому, що ми не утилізували вантаж з Нових Санжарів, а десь його викинули», — каже Агеєв і додає, що знищення відбувалося за присутності представника МОЗ, утім, відтоді в міністерстві змінилося керівництво і підтвердити знешкодження медвідходів нікому.

За два роки пандемії українці позбулися панічних настроїв, але все, що пов’язано з утилізацією «ковідних» відходів, досі нагадує «дике поле». Держава має лише приблизне уявлення про обсяги такого сміття і майже не контролює ланцюжок його утилізації.

Медичні відходи, що залишаються внаслідок пандемії, це пошкоджені або прострочені вакцини; рукавички; халати; маски; одноразові витратні матеріали, що контактували з біоматеріалом — пробірки, шприци тощо.

Таке сміття належить до так званої категорії «B» — небезпечних відходів, які мають бути знищені у спеціальних печах за температури понад 800 градусів. Їх не можна викидати на звичайні звалища.

Досі ця інформація не була у публічному доступі. На запит видання її надало Міністерство охорони здоров’я, якому знадобилося півтора місяця, щоб зібрати ці дані.

За даними МОЗ, загальний обсяг «ковідних» відходів, накопичених у державних медичних закладах з березня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, становив 11 135 тонн. З них 94% передано на утилізацію, а решта зберігається в медзакладах.

У міністерстві уточнили, що в них немає повноважень і можливості перевіряти дані, надані регіонами.

На запитання — чи можна покладатися на звіти лікарень (спойлер: не можна) — відповідає дослідження, яке у 2018 році провів Експертно-аналітичний центр «Медичний конструктор». 

Протягом трьох місяців фахівці центру аналізували роботу однієї з обласних лікарень (назву лікарні Медичний конструктор воліє не уточнювати). Один з висновків: у медичному закладі утворюється на 90% більше відходів, ніж задекларовано. 

Чи коректно припускати, що аналогічні пропорції мають місце в інших медичних установах? Співзасновник Медичного конструктора Олександр Пугач у коментарі виданню відповів ствердно — його команда об’їхала кілька десятків лікарень в Україні.

Іншими словами, загальний обсяг «ковідних» відходів також може бути значно більшим, ніж у статистиці МОЗ.

За розрахунками Всесвітньої організації охорони здоров’я, на одне лікарняне ліжко протягом доби припадає 0,45 кг небезпечних медичних відходів. За словами Пугача, в Україні цей показник більший і становить від 1,5 до 2 кг на добу. Точніше, так було до пандемії. З її початком обсяги суттєво зросли. 

На прикладі однієї з лікарень у Київській області команда Олександра Пугача дійшла висновку, що небезпечних відходів збільшилося в три—чотири рази. Таким чином, одне ліжко хворого на COVID-19 протягом доби може «продукувати» приблизно 5 кг відходів. Через більшу кількість використаних масок, шприців тощо.

З урахуванням цієї цифри, а також даних Національної служби здоров’я України про кількість госпіталізованих у 2021 році з COVID-19 (709 690 пацієнтів) і середню тривалість госпіталізації (12 днів) можна підрахувати, що в лікарнях за 2021 рік накопичилося понад 40 000 тонн «ковідних» відходів. 

Ще кілька тисяч тонн (точну кількість порахувати складно) утворили 10 тисяч амбулаторно-поліклінічних закладів країни. Це зовсім інший обсяг, ніж міститься у звіті МОЗ (11135 тонн за період з березня 2020 року по кінець жовтня 2021 року).

Отже, в Україні на утилізацію пішло не 94% «ковідних» відходів, а менше чверті.

Що відбувається з рештою сміття або неконтрольовані відходи

Розбіжності в цифрах вказують на те, що значна частина небезпечних медвідходів не знищується належним чином. 

За словами директора одеської компанії-утилізатора «НПК Укрекопром» Віталія Данкевича від 30% до 40% відходів, які мають бути спалені в печах уповноважених компаній, лікарні відправляють на звичайні звалища. Про такі знахідки періодично рапортують правоохоронні та контролюючі органи.

Пояснення — на поверхні: позбутися звичайних медичних відходів, які можна вивезти на відкриті звалища, коштує лікарні 5–6 гривень за кілограм. Знищення небезпечних відходів у печах ліцензованих компаній-утилізаторів коштує втричі дорожче.

«Якщо ви поїдете на господарський двір лікарні, то побачите багато медичних відходів у звичайних сміттєвих баках», — каже голова Асоціації підприємств у сфері поводження з небезпечними відходами Кирило Косоуров.

За його словами, причина — хронічне недофінансування лікарень. Олександр Пугач згадує лікарню під Києвом, де протягом року «ковідне» сміття зберігається в гаражному боксі, і таких прикладів багато. Грошей на належну утилізацію немає, бо відповідні статті витрат не захищені.

Компанія-утилізатор «Екологічні перероблюючі технології» влітку втратила ліцензію, але ще на початку 2021 року обслуговувала 280 медичних закладів. За словами директора Дмитра Агеєва, серед медзакладів було поширеною практикою виділяти на утилізацію небезпечних відходів мізерні бюджети, яких іноді ледве вистачало на десяту частину накопиченого сміття.

«Частину медвідходів лікарні відправляють на звичайні звалища, оплачуючи відповідні послуги не з бюджетних коштів, а з благодійних внесків, щоб не світити цей факт перед контролюючими структурами», — додає від себе Олександр Пугач.

Топменеджер компанії, що займається сертифікацією медичних виробів, (попросив не називати його ім’я) у розмові з журналістами зазначає, що контроль за роботою приватних медзакладів ще гірший, ніж за роботою державних лікарень. Тому питання утилізації приватними клініками та лабораторіями «ковідних» відходів стоїть гостріше і залежить, насамперед, від добросовісності бізнесу.

«Вони придумали чудову модель бізнесу — віртуальну лабораторію: робили ПЛР-тести вдома. Найняли професійних медиків, орендували для представницьких цілей невеликий офіс у приміщенні Діагностичного центру в Києві. відправляла накопичені медвідходи (маски, одноразовий одяг, пробірки) компанії-утилізатору через Нову пошту. Тобто мішки з цим сміттям опинилися поруч з продуктами, дитячими іграшками і таке інше… уявляєте… А медсестра і санітарка діагностичного центру, які перед цим пакували все це в сміттєві мішки, одночасно захворіли на COVID-19», — співрозмовник LIGA.net особисто знає як керівництво діагностичного центру, так і власника віртуальної лабораторії.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, вірус, що спричиняє COVID-19, може зберігатися на поверхні предметів протягом кількох годин або кількох днів залежно від умов.

Утім, навіть якщо медичний заклад сумлінно передав увесь обсяг небезпечного сміття на утилізацію, немає жодних гарантій, що відходи будуть знешкоджені.

Цьому просте пояснення: в Україні немає достатніх потужностей для знищення всього обсягу небезпечних медичних відходів.

Примарна утилізація

Два роки тому Державна екологічна інспекція першою спробувала розібратися, що відбувається з медичними відходами в Україні.

Екологи зібрали інформацію від місцевих адміністрацій, а також кількох десятків компаній-утилізаторів, на основі якої отримали такі дані. Річний обсяг медвідходів становить 98 700 тонн, з яких половина — небезпечні.

Водночас кількість небезпечних відходів, які медзаклади передали для подальшої утилізації, становила лише 12 500 тонн (25%). А спалено в спеціальних печах ще менше — 1200 тонн (менше 3%).

Отже, належним чином знищується лише незначна частина інфікованого сміття. Оцінки обсягу накопичених медвідходів сильно різняться. 

В Україні ліцензії на утилізацію медичних відходів є у 61 компанії. З них лише два десятки мають печі для утилізації. Якщо підсумувати їхню загальну виробничу потужність, то з урахуванням щоденної восьмигодинної роботи за рік вони здатні спалити максимум 8000 тонн відходів, підрахували експерти. Тобто цього не вистачить навіть на знищення «ковідних» відходів.

Утім, і цей обсяг знищується не належним чином.

Наприкінці 2020 року за дорученням прем’єр-міністра Дениса Шмигаля Держекоінспекція розпочала позапланову перевірку суб’єктів господарювання у сфері поводження з медичними відходами. Станом на кінець листопада перевірили 35 з 61 компанії. Більшість перевірених підприємств не дотримуються температурного режиму під час спалювання медичних відходів.

Ще один результат перевірки — у всіх компаній відсутні дозволи на викиди, що утворюються під час спалювання медичних відходів. За його словами, під час отримання дозволів компанії надали недостовірні дані, що дозволило їм уникнути перевірок на викиди двох десятків компонентів, які утворюються під час спалювання медичних відходів. Особливо небезпечні викиди — діоксини і фурани.