Кризовий менеджер Максим Бахматов: якщо Зеленському запропонують $10 млрд або успішну країну, він обере успішну країну

Він вважає, що непрофесійний президент краще за досвідченого «комерса», бо той завжди обирає гроші.

У новому випуску програми «Антиподи» на телеканалі «Ісландія» керівник Офісу Трансформації та кризовий менеджер Максим Бахматов розповів про поточний стан столиці України, розвиток і крах українського Comedy Club і своє ставлення до президента Володимира Зеленського.

Охарактеризуйте, будь ласка, стан столиці, в якому вона перебуває сьогодні, одним, максимум двома словами.

Срака. Найгірше місце, третє в Європі за заторами, 174 місце за екологією. Можна назвати п’ять проблем рівня Чорнобиля, але в Києві про це ніхто не думає, бо вони повільні. Після Чорнобиля стало страшно, дуже небезпечно, і смерть за півтори години, а тут воно так і розвивається, наприклад завод «Радикал».

Давайте так: ви сказали «срака». У слові срака п’ять літер і п’ять проблем, ви сказали, рівня Чорнобиля. Давайте розшифруємо цю «сраку». Номер один.

Затори. Номер один — це наш час, наші гроші, екологія, дискомфорт життя, неможливість щось планувати, це колапс. Сьогодні середня швидкість руху 17 кілометрів на годину. Найцинічніше те, що до того, як я прийшов займатися цією проблемою, два роки тому, ніхто навіть не розумів її масштабу.

Тобто я запросив міжнародну компанію, яка вимірює трафік у всьому світі. Вона почала разом з іншими показниками вимірювати цю проблематику в Києві, і з’ясувалося, що срака у нас чітко вимірювана.

Я вперше чую, що є такий показник, який вимірює швидкість трафіку. 17 кілометрів?

Сьогодні середня швидкість пересування в Києві — 17 кілометрів.

І є тенденція, що все якось уповільнюється?

Так, ми падаємо, і через два роки це може бути, наприклад, 11 кілометрів. А потім уже пішки буде швидше. Я не жартую, це абсолютно не жарт. Зараз я живу на Позняках, і коли закрили дві смуги Південного мосту, я їжджу на роботу сорок хвилин. Це не в годину пік, це пів на десяту, на десяту.

В який район Києва?

Я їжджу на Тарасівську. Треба пам’ятати, що Південний міст — це 90% усього транзиту всієї країни з лівого берега на правий і з правого на лівий. Найближче місто Кременчук або Черкаси, ніхто не хоче туди їхати, всі їдуть через Київ. Весь транзит, усі фури, вся ця фігня їде туди.

Одне питання — лівий і правий берег, друге питання — центр міста. Центр міста побудований ще за часів Київської Русі. І ніхто його перебудовувати не буде. І перебудувати його неможливо. Всі ті історії фантасмагоричні, про гіперпетлі, тунелі, це все три, п’ять, десять мільярдів доларів. Немає таких грошей. Ніхто не дасть такі гроші, забудьте про це, ви не можете собі це дозволити.

Отже, ми можемо тільки зупиняти трафік фізично. Пересаджувати людей на альтернативні засоби пересування. Якщо ми заміряємо червону гілку метро, ми зрозуміємо, що вона вже перевантажена. Тобто вона вже не здатна це перевозити і більше не буде. А якщо ми хочемо побудувати нові станції метро, ми маємо пам’ятати, що нова станція метро — це 100 мільйонів доларів, одна.

І в нас немає грошей на ці станції метро. За вісім років не побудована жодна, саме тому, що просто немає грошей її побудувати. Отже, ми маємо думати, що буде через 5, 10, 15 років, з урахуванням того, що до Києва прибувають ще і ще люди. І ми маємо пропонувати якусь альтернативу. Такі альтернативи є, їх пропонують Світовий банк, німецькі партнери, китайські. Тобто люди все це вже проходили.

Сто років тому в Чикаго вже було легке метро, бо вони вже порахували, у них немає грошей, але до того написали план, інвестори скинулися, написали план розвитку Чикаго на сто років, і на сьогодні він виконаний на 80%. Друге. Бортницька станція аерації. Всі какулі міста Києва пливуть туди.

Сьогодні вона зношена на 90%, і якщо щось станеться, то приблизно від 50% до 80% України це відчує. Дніпром униз. Бо всі какулі Києва попливуть Дніпром униз. А там Дніпро, Запоріжжя, Черкаси, Кременчук, Каховка. І все це буде там, буде забруднене. Екологічна катастрофа буде такого рівня, що здасться мало всім.

П’ять років виділені гроші, мільярд доларів на реконструкцію цієї станції. Це спецкредит від уряду Японії. Він допомагає країнам, які потерпають, наша підходить. Кредит на сорок років під один чи два відсотки, тобто це взагалі безкоштовно. Просто зробіть. Але в нас дуже суворі вимоги. Хлопці, красти не можна, тендери суворі, ми контролюємо, інженери наші, бо ви дебіли, можете все вкрасти.

Тобто ці гроші зайшли?

Ні, вони не зайшли, їх тримають і кажуть: пройдіть процедуру, прогарантуйте, приблизно 10 чи 15 відсотків має профінансувати або влада, або Київ. Мені кажуть: ви хоч щось маєте дати. Саме за цим кредитом перебудували аеропорт «Бориспіль».

Також японський кредит, 500 мільйонів. Я спілкувався з японським інженером, він був дуже сумний, бо він має виконувати всі українські норми і при цьому контролювати, щоб не вкрали українські підрядники, і при цьому має гарантувати людям, які дали ці гроші, уряду Японії, що все буде добре. І він був дуже сумний. Але реконструкція відбулася, і реально крутий аеропорт, реально існуючий.

Тобто це вигідно нам?

Дуже вигідно. Для таких величезних інфраструктурних проєктів це дуже вигідно.

Ви тривалий час працювали з Кличком. Що не так з Кличком?

Дивіться, коли я ще не працював на Кличка, я давав багато інтерв’ю. Мене питали: що там, як там Київ, як ви оцінюєте Кличка? Потім мені всі ці інтерв’ю тицяли: як я можу працювати з Кличком, так його типу попускати? Я вважаю, Кличко — це така сіра стабільність для Києва. От як ці стіни. Але це такий потенціал… був, можу вже казати. Був. Для Києва. Для країни — не знаю, але для Києва точно був.

У якому сенсі, поясніть.

Цей бренд, який він втілює, — це позитивний відгук, який він несе, потенційно, як менеджер, простий менеджер, я розумію, що з цим можна зробити дуже великий мультиплікатор. І показати Україні і світу, як треба. Бо під нього підтягуються будь-які люди: інвестори, політики. Він очарування. Він чемпіон світу з боксу. Він політик, але все це не пов’язано з ефективністю, з менеджментом.

І плюс він не розуміє, як побудувати таку команду, напевно, тому що він вийшов з такого виду спорту, де не потрібно будувати команду. Ти сам за себе. Ти або сильний і перемагаєш, або слабкий. І в принципі байдуже, хто твій масажист, менеджер, фінансист, водій, різниці немає. Ти перемагаєш сам, і ти красавчик, або ні.

Тобто він органічно намагався щось зробити. Я вам на сто відсотків кажу, що він намагався це робити. Навіть мій приклад — це ж спроба. Я ж ні з ким не пов’язаний корупційно, точно не сірий кардинал, не людина Коломойського, я вам чесно кажу, що точно ні.

Тобто для нього була наперед непопулярна історія, яка не мала жодної вигоди для нього?

Він пробував і намагався разом зі мною, ми вигадували цю історію, що його права рука, під праву краще не потрапляти, всі ці історії. Але я не знав, а він, напевно, забув, чи не хотів сказати, що система без кардинальних змін і «хірургічних розстрілів» не може створювати щось краще. Щось гарне, щось про те, про що ми хочемо говорити з вами про Київ.

Тобто вони роблять загалом, але ефективність, думаю, у десятки разів менша, ніж має бути. Я мовчу про корупцію, бо корупцію треба довести. Так, ми знаємо, крадуть, крадуть, крадуть. І багато крадуть, обшуків пройшло сто. Реально, сто обшуків. Сорок підозр, п’ятнадцять кримінальних справ. Це ніяк не пов’язано з ефективністю. Ефективність можна збільшити в рази за один день.

Можна звільняти рагулів, можна призначати нормальних людей, можна аналізувати їхню діяльність, можна міряти їхній KPI. Можна загалом дізнатися, що потрібно місту, змусити тих чиновників приймати рішення щодо тих 64 мільярдів, але тільки після того, як отримаєш дані, проаналізуєш ці дані, передаси їх експертам, експерти проаналізують, узгодиш з громадою, а після того приймеш рішення на мільярди гривень. А відбувається навпаки.

Ти суб’єктивно приймаєш рішення, що зробити: дорогу, садочок, різниці немає. І все це починає впливати на все, що відбувається зараз. Від трафіку до екології. І я зараз кажу про хард, а є ж ще й софт-рішення. Якість освіти, якість медичного обслуговування, кількість смертей, кількість людей, які займаються спортом, а все це пов’язано з кількістю смертей, з витратами на медицину, екологію. Цього немає.

Кількість чиновників, кількість комунальних підприємств, які зовсім не потрібні. 90% можна просто чикнути, і ви навіть не побачите різниці, були вони чи не були. Як для мене, як для киянина, як для акціонера міста Києва важливо, куди йдуть ці гроші, навіщо вони туди йдуть. Нащо такий цирк? Півтори тисячі комунальних підприємств.

І ми все це проговорювали з паном Кличком. Він усе це розумів, знав. І в момент, коли треба було приймати жорсткі, реальні рішення, наприклад, підозра Поворознику, хабар 125 тисяч доларів у кабінеті — ну от. Бійка з поліцейським, інший заступник — ну от. У когось критична історія зі здоров’ям, ще щось, ще щось. Все. Автоматично всіх заступників немає.

Треба було сказати: окей, перезапускаємо всю команду, заводимо нових, ось вам Бахматов. Не хочете Бахматова, ось вам інший. Іди займайся політикою собі. Без проблем. Хочеш бути президентом, маєш показати офігенне місто. Але не розповідати про те, яке офігенне місто, а показати на реальних кейсах.

Коли я зустрівся з операторами мобільного зв’язку, які не могли вісім років впровадити 4G. Я питаю, а вони кажуть: ми не можемо. Кажуть, там якось усе так побудовано, що типу це режимний об’єкт і тебе не пускають у метро, щоб ти там працював. Працювати там можна тільки півтори години на день.

А потім приходять люди, які кажуть: хлопці, а в нас уже є вся мережа. Купіть у нас за 20 мільйонів доларів. Кажуть, ми вже це зробили колись у 2002 році і купили мережу 2G. У тих самих людей. Тобто це не корупція, що ти крадеш гроші, ти просто не даєш місту розвиватися. Коли я почав цим займатися, за три місяці ми запустили першу станцію метро.

Ну, по-перше, я отримав дзвінки від усіх, ви навіть не уявляєте, від кого. Казали: не лізь, не вийде, ми це робили три роки. Добре, що в мене були експерти від операторів Huawei, і я питаю: це правда? Це брехня. Ми все зробимо за три місяці, дайте нам можливість просто працювати. Все, за три місяці все запрацювало.

А хто дзвонив? Якого рівня люди?

Колишні міністри, віцепрем’єри, колишні заступники, але не Кличка, там і Попова. Ну всі разом. Усі, хто колись був у схемі. Я спілкувався з Кличком, казав: Віталію Володимировичу, зараз вам будуть дзвонити хто завгодно, якщо ми це не зробимо, буде скандал у тридцять п’ять разів більший. Він каже: окей. Зробиш? Я кажу: зроблю. І я розумію, що якщо це відбувається в столиці, по регіонах відбувається плюс-мінус таке саме.

Але ж ви називали міста, в яких нібито щось інакше.

Інакше за ефективністю управління.

Ну це залежить від команди.

Авжеж.

Тобто це головний недолік Кличка, наскільки я зрозумів, — невміння сформувати команду?

Так. Ви можете подивитися і навіть не згадаєте, ну крім Поворозника, який був спійманий. Ви його дізналися після того, як його спіймали на хабарі. До того ви навіть його не знали. Так, будувати команду і керувати ефективно — це окреме мистецтво.

І Кличко, на жаль, ним не володіє?

Відчуття такі, що ні. І відчуття таке, що сформувати цю команду про Київ вже не вдасться, про Україну подивимось, типу є плани «Удару» йти в парламент, напевно, будуть плани Віталія Володимировича йти в президенти. Ну, я б не хотів це коментувати, бо я не Віталій Володимирович.

Зараз у Кличка такий клінч з офісом президента. Його нібито намагаються залишити лише на посаді мера, призначивши йому керівника КМДА, тобто на іншу посаду, яку він суміщає.

І ходять такі наративи, що ми призначимо саме ефективного менеджера, якогось суто технократа. По-перше, наскільки це буде правильно, по-друге, я одразу питаю, наскільки це спотворить фактично вибір киян, який вони так чи інакше зробили, і третє, наскільки це ймовірно?

Коли хтось мені казав, що це неможливо в Києві, коли я займався якимись проєктами, ми домовилися з Віталієм Володимировичем, що будемо йти разом з ним, танцювати танець імпотентів на Майдані. Взявшись за руки, танцювати. Бо ми не можемо. Щось зараз не виходить у Київської влади. Зараз центральна влада намагається щось змінити, проводить обшуки і намагається показати, що все корупційне, все неефективне, всі козли, а ми молодці.

Але обшуками ж не поліпшиш якість повітря.

По-перше, я сподіваюся, що там розуміють, що ця історія тільки на довгу. Ти не можеш за два тижні просто так узяти і зробити. По-друге, якщо ти обісрешся і не дотиснеш до кінця, то обидва мають іти на Майдан танцювати танець імпотентів. Бо якщо так станеться, що всі люди Кличка і Кличко — красавці і нікого не посадять до в’язниці і всі молодці…

А їм просто не дали доробити всі благі справи.

Ну звичайно. Так і станеться. І отже, вибір киян, яким би він не був. Значить киянам подобається стояти в заторах, пити брудну воду, дихати повітрям і таке інше. Я особисто як менеджер ще раз кажу, що треба кардинально змінювати ситуацію. Я вважаю, що центральна влада не може бути слабкою у столиці.

Я вважаю, що має бути кооперація між мером і центральною владою, бо всі інфраструктурні проєкти, від Великої Окружної до будівництва мостів, неможливі без центральних грошей. Києвом користується вся країна. А раз вся країна, то нехай частина державних грошей вливається в Київ. 50% усіх авто в Києві — це не Київ.

Тобто коли був перший великий локдаун у березні минулого року і коли просто вимкнули все. Київ поїхав, бо в системі залишилось не мільйон авто на добу, а шістсот тисяч. І я міг пересуватися Києвом за 20 хвилин, будь-де. Бо просто не їхали в Київ ні область, ні хто.

Якщо концептуально за ефективністю, то треба допомагати пану Кличку незалежно працювати, добудовувати і таке інше. Чи треба поважати вибір киян? Так, треба поважати вибір киян. Як працювати з цією дилемою? По закону. Якщо буде прийнято новий закон, і він буде легітимним, і його визнає і Європа, і Венеціанська комісія, треба слухати закон.

З ким із резидентів Comedy Club ви досі підтримуєте дружні стосунки?

Ні з ким.

Чому?

Ну це був кидок і зрада. Бо мені досі не віддали партнери гроші. Зараз вони співробітники «Газпром-медіа». Ключові співробітники. У нас була домовленість, у нас була юридична конструкція. А потім, коли «Газпром» почав поглинати всі Comedy і в Росії, і в Білорусі, і намагався це зробити в Україні, з’ясувалося, що я не дуже потрібен. У мене була дуже велика частка, 30%.

А ви працювали під російською франшизою?

Я взяв можливість використовувати Comedy Club. Зробив Comedy Club UA з повністю українськими резидентами, платив зарплату Притулі і таке інше.

А хто вас кинув?

Це була змова, класична. Путч.

Всередині, серед резидентів? Тобто хтось із наших резидентів ліг під «Газпром-медіа»?

Вони захотіли незалежності, а отримали розвал продукту.

Про яку суму йдеться?

Мільйон доларів.

Тобто український Comedy Club розпався через мільйон доларів?

Ні. Вони думали, що заробляють більше. Мені винні мільйон доларів.

А хто був лідером змовників?

Це були найближчі друзі. Там були Лірник і Молочний, напевно, і Притула. Багато людей цим займалися. А от конкретно хто дзвонив, точно казали: давайте позбудемося. Почався корпоративний конфлікт, ми домовилися, що вийдемо з цього корпоративного конфлікту, виплативши частку, я вийшов з компанії, але потім не відбулося того, що мало відбутися. В принципі, класично по-російськи.

Але вас звинуватили, що ви нібито привласнили якісь зароблені гроші?

Це все хрєнь, це був наклеп. Саме для того я замовив аудит від Ernst & Young за $40 000, щоб показати, що гроші не вкрадені, і компанія вартує півтора мільйона — все чисто, прозоро, давайте гроші. Ось вам печатка аудиторської компанії, а не ваша брехня. Але бажання це контролювати — це сталося.

Виходить так, що резиденти українського Comedy Club, яких ми дивилися, любили, були налаштовані на співпрацю з «Газпром-медіа», і їх не влаштовувала ваша роль у цьому? Чи ваш відсоток?

Я думаю, там було все разом. Це приблизно як «ЛНР» і «ДНР»: все буде краще, зараз «батя прийде, порядок наведе», ця вся історія. Будете незалежні, будете всі гроші заробляти.

А якою була ваша система стосунків із цими російськими франшизодержателями?

Слухайте, це були досить близькі знайомі, друзі. Ми всі були КВНщиками.

Це про людей, які там…?

Ну, Артур Джанибекян, Артем Саркисян і Гаспарян, здається. А потім уже з’явився Мартиросян. Ну слухайте: привіт, привіт, як справи, ми зробимо таке-то, ось мої люди, ми чемпіони вищої ліги КВН України, у нас такі бренди, ми таке можемо, давайте разом.

Окей, окей, потиснули руки. Відкрили ТОВ. Ні, спочатку я дав свою компанію, свій офіс дав. Там ще щось було. Потім відкрив уже другу компанію. Проінвестували 30 тисяч, заробили 2,5 мільйона доларів.

І відтоді ви ні з ким із них не спілкуєтеся?

Майже ні.

Які стосунки у вас тоді були в рамках проєкту з Сергієм Притулою?

Робочі. Співробітники. Перший монолог йому написав пан Лірник, називався «Як козаки». Ми зрозуміли, що цей концепт такого незалежного українського стендапу буде працювати, і я наголошував на тому, щоб половина контенту українського Comedy Club була українською мовою, на Інтері. Уперше за всю історію хтось подумав про те, що контент має бути україномовним.

А ви підтримуєте стосунки з російськими коміками?

Ні. Я вийшов із проєкту у 2007 році.

То може є якісь близькі зв’язки?

Дивіться, якщо я зустріну Писаренка, кварталівців і таке інше, це, звичайно, будуть теплі обійми, корефанські всі ці історії. Бо ми всі поважаємо одне одного, знаємо одне одного і таке інше. Це нікуди не ділося. А от щоб з днем народження вітати — ні.

Ви знайомі із Зеленським?

Так.

Які у вас стосунки?

Ну колись були конкурентами, досить жорсткими. Вони намагалися зробити «Вечірній квартал», відкриватися також по всій країні. Ну дивіться, він грав у КВН, я грав у КВН. Вони стали чемпіонами у 2001 чи 2003, я став віцечемпіоном у 2004 і чемпіоном у 2005.

Вони грали у вищій лізі, дійшли до півфіналу, я грав у вищій лізі в Росії, вилітав одразу, бо наш гумор тоді повністю не сприймався. Вони відкрили «95 квартал» чи в 2004, чи в 2005 році, ми відкрили Comedy в 2006. Така партнерська, корефанська історія, от така повага присутня.

Охарактеризуйте Зеленського.

Якщо йому запропонують багато-багато грошей, наприклад $10 млрд, або успішну країну, він обере успішну країну. Тому що це людина, яка виросла на годуванні свого его. Оплески, вони годують його величезне его. Бажання бути крутим, подобатися, бути успішним, воно не контрольоване. Якщо йому запропонують круті проєкти і бабло, він обере круті проєкти, сто відсотків.

Але це про его.

Так, це про его. І це дуже круто. Для країни зараз це дуже круто. Чи є він професіоналом? Ну, вчиться. Нехай вчиться. Це краще, ніж комерс. Сто відсотків. Бо комерсу, якщо запропонувати гроші, він обере гроші.