Це найслабкіший Шахтар за багато років. Винен не лише Каштру, а й менеджмент

Без Мірчі Луческу Шахтар стає схожим на Динамо.

У середу ввечері в кінцівці матчу Шахтаря із загребським Динамо коментатор телеканалу, дружнього до українського клубу, вкотре зриваючи собі голосові зв'язки, відверто радів, коли команда Луїша Каштру відходила від поразки завдяки двом забитим м'ячам у компенсований арбітром час. Камбек? Камбек. Але нічия. Із Загребом. 2-га нічия із Загребом.

Шахтар начебто лідирує в чемпіонаті та йде другим у групі Ліги чемпіонів, але очевидно, що ігрові проблеми в команді є, і в плей-офф, якщо Шахтарю вдасться туди пробитися, нічого доброго їх не чекає. Просто тому, що вони надто слабкі: не готові конкурувати з топ-клубами та не здатні домінувати над цілком посередніми командами на кшталт цього Загреба.

У Шахтаря й досі зібрані найкращі гравці країни, однак відсутність системного підходу, притаманного клубу за часів Мірчі Луческу, відчувається зараз як ніколи. У нещодавньому інтерв'ю Віктору Вацко румунський тренер, звісно, видав кілька притаманних лише йому перлів, нападаючи на Паулу Фонсеку за те, що той «жодного разу не подякував Луческу», але там було сказано й кілька цікавих речей.

«Останні гравці, яких було придбано за моєї участі, — це Дуглас Коста і Тейшейра», — сказав Луческу і мимохідь нагадав, що з вдалих угод, коли придбаного за пристойні гроші футболіста вдавалося вигідно продати, відтоді був лише Фред.

Мірча, не соромлячись, називав суми мільйонів, якими поповнилася казна Шахтаря за час його роботи в клубі, забуваючи про чималу кількість невдалих угод, але головне навіть не в цьому. За Луческу Шахтар був командою майбутнього — командою, футболісти якої розвиваються і виходять на новий рівень. Про нинішнього Шахтаря цього не скажеш.

У тому самому інтерв'ю Луческу критикував Фонсеку за те, що той не залишив спадщини, те саме — за логікою думки — зараз можна говорити і про Луїша Каштру. Але насправді питання має адресуватися не лише їм — адже для них справді головним завданням має бути результат, а вони його давали (чемпіонські дублі Фонсеки) і дають (лідерство в чемпіонаті та друге місце в групі ЛЧ з перевагою перед Динамо З за особистими зустрічами).

Велика проблема нинішнього Шахтаря полягає в тому, що ця команда й досі виїжджає на багажі Луческу. Структура побудови гри дещо змінювалася і за Фонсеки, і за Каштру, однак визначальні фігури в цій команді ті самі. І грають вони в той самий футбол, який давно знайомий усім у Європі — схеми, розстановки та певні завдання можуть змінюватися, але взаємодія між гравцями зазвичай все ж має певні шаблони.

Арсен Венгер в одному з нещодавніх інтерв'ю піковим етапом кар'єри футболіста називав вік від 27 до 32. Дивимося: Тайсону і Марлосу — 31, Тарасу Степаненку — 30, Андрію Пятову — 35, Жуніору Мораесу, який не грав за Луческу, але якого Луческу хотів запросити до Шахтаря, — 32. Усі вони й досі здатні демонструвати пристойний рівень, але на цьому етапі їхньої кар'єри вже можуть виникати питання мотивації.

Тайсон, якого влітку не відпустили чи то в Рому, чи то в Мілан, прямо говорив про «кінець мрії», адже розумів, що надії на гарну пропозицію з Європи з кожним трансферним вікном стає дедалі менше. І це капітан і один із визначальних гравців в атаці.

Майже те саме, тільки без особливої гіркоти в словах, змирившись, говорив і віцекапітан кількома місяцями раніше. «Завжди є мрія, і до мрії потрібно прагнути, — розповідав Тарас Степаненко. — Я прагнув і зараз прагну, але розумію, що в цьому році мені 30».

Луческу був готовий розлучатися з футболістами, коли вони досягали своєї стелі розвитку в умовах українського футболу, але після його відходу з цим почали виникати проблеми. Фонсека і Каштру були задоволені роботою з топ-гравцями, не особливо замислюючись над тим, що буде далі, а менеджмент клубу вдало відзначився в переговорному процесі лише у випадку з Фредом — коли надійшла пропозиція, від якої справді неможливо відмовитися.

Талановитої молоді в клубі багато, і щодо пошуку молодих зірочок Шахтар і досі добрий — за потенціалом і Тете, і Манор Соломон, і Маркос Антоніо з Маркіньйосом Сиприано цілком можуть стати дуже добрими футболістами. Але вони й досі майже безвилазно перебувають за спинами досвідченіших партнерів у справді значущих матчах. А у випадку з вінгерами до всього ще й отримують нового конкурента в особі Євгена Коноплянки, кар'єрні амбіції якого теж пішли на спад.

Замість плавного впровадження нових футболістів, здатних за рахунок притаманного молоді азарту додавати грі команди іскри, Шахтар пішов шляхом задоволення тим, що є зараз, і чимось навіть почав нагадувати Динамо. У складі киян за останні роки просиділо величезна кількість футболістів, які й самі цілком могли б зробити крок уперед, своєчасно покинувши клуб, і дозволили б команді гармонійно розвиватися, а не топтатися на місці, ходячи в Лізі Європи позаду Шахтаря.

Незалежно від того, з якими результатами Шахтар завершить першу половину сезону, під час зимової паузи в команді необхідно провести кардинальні зміни. Вигідно продати нинішніх лідерів уже навряд чи вийде, але пора думати про те, чи можна буде вигідно продати тих, кого купували їм на заміну.