Не до Срни: як коронавірус допоміг Каштру в Шахтарі

І чому матчі з Гладбахом — найважливіші в його кар'єрі.

Ще рік тому, коли Шахтар ішов другим у групі з Манчестер Сіті, Аталантою та загребським Динамо, позиції Луїша Каштру на посаді головного тренера команди здавалися нестійкими. І перед початком нової єврокубкової кампанії майбутнє португальця в клубі, якщо вірити чуткам, справді було під питанням.

Коли згадували прізвище Каштру, дедалі частіше говорили про відсутність прогресу команди загалом і футболістів зокрема, а не про нещодавній вихід у півфінал Ліги Європи та перемогу в національному чемпіонаті. І дедалі частіше згадували Даріо Срну, який начебто директор з футболу, але з тренерськими амбіціями.

Не найкращий старт в УПЛ також ускладнив ситуацію, тож стартові матчі Ліги чемпіонів були більш ніж простою перевіркою команди на міцність. А тут ще й спалах коронавірусу в команді, який викосив практично весь кістяк, починаючи з П'ятова та Степаненка і закінчуючи Тайсоном і Мораесом. Чого ж тут чекати і на що сподіватися, коли попереду Реал та Інтер? А нещастя, як виявилося, допомогло.

Або комусь справді віриться, що Шахтар — той, який ми бачили в кінці минулого і на початку цього сезону, — зміг би взяти хоча б ті самі чотири очки в командах Зінедіна Зідана та Антоніо Конте?

Мені — ні. І саме тому ще рік тому хотілося говорити більше про помилки менеджменту клубу, а не про якісь тренерські прорахунки.

Але й сам Каштру, звісно, ситуацію собі не спрощував, надто несміливо ризикуючи омолодженням команди. Вимушена втрата багатьох ключових гравців не залишила португальцеві іншого вибору, окрім як ставити на тих футболістів, яким пора вже проявляти себе на серйозному рівні, а не на тих, хто визначав рівень усієї команди ще за часів Мірчі Луческу.

Звісно, багато в цих двох матчах Шахтарю дав емоційний сплеск, який торкнувся не лише найближчих резервістів, а й наймолодших.

Здібності, наприклад, Тете і Соломона не викликали питань. Так, колишній гравець клубу Тотовицький напередодні згадував: «Коли Соломон тільки прийшов у Шахтар — у нього м'яч не відбереш. На нього нападають троє, а він постійно обігрує». Питання були щодо того, чи готові вони стабільно допомагати команді досягати результату.

Що на виході? Зробили перемогу над Реалом (2+1 за системою гол+пас) і стримали Інтер, який не так давно забив Шахтарю п'ять м'ячів.

Не викликали сумнівів і таланти Трубіна, Корнієнка та Бондаря, але Реал і Інтер, серйозно? Проти Лукаку та Бенземи? Ха. А зрештою всі проявили себе чудово і не на правах разової акції — усі були гарні і з Реалом, і з Інтером. Це, до речі, привід порадіти не лише за Шахтар, а й за збірну — у традиційно широких списках Андрія Шевченка їх (кого вже, а кого знову) варто чекати вже зовсім скоро.

Якщо ж повертатися до Шахтаря, то тут перед Каштру стоїть велике питання — можливо, навіть найбільше в його кар'єрі, попри її вже внушительну тривалість. До Інтера ставка на той самий склад, який зробив результат у Мадриді, була зрозумілою: по-перше, ніхто не скасовував всім відоме правило, по-друге, під питанням були кондиції тих, хто пропустив тренувальний процес через коронавірус.

Але в парних матчах із гладбахською «Боруссією» в листопаді один із цих передбачуваних аргументів втратить актуальність, через що дилема перед головним тренером постає серйозніша. Ніби й не залишиш П'ятова, Кривцова, Степаненка та Тайсона на лаві — майстри все ж таки. Але є своє але, погодьтеся?