На тлі всесвітньої занепокоєності з приводу можливого вторгнення військ РФ в Україну дедалі частіше з'являються пропозиції про відключення Росії від міжнародної електронної системи обліку платежів SWIFT як непоправної економічної санкції.
Такий крок загрожує втратами для економіки Росії, і посадовці навіть порівнюють його з оголошенням війни. Однак насправді ввести його дуже непросто, а на громадянах РФ він майже не позначиться.
Разом із «BBC Україна» розбираємося в устрої системи, позиції самої компанії, чим загрожує відключення РФ від неї і як це взагалі можливо.
SWIFT — це фактично месенджер, у якому фінансисти всього світу обмінюються платіжними дорученнями, підтвердженнями угод та іншою фінансовою документацією.
Це не платіжна система, але головний і єдиний універсальний канал передачі доручень про переказ грошей та інших цінностей між 11 000 фінансових і нефінансових організацій майже в усіх країнах планети. За рік через SWIFT пересилають понад 5 млрд таких повідомлень.
В окремих країнах — від США до Росії — є власні системи внутрішніх комунікацій між банками, але навіть там багато хто обирає SWIFT, адже це зручніше, та й усі розпорядження про платежі в іноземній валюті все одно надсилають через цю систему.
Але відключення від нього не скасовує інших каналів зв'язку. Зрештою, SWIFT замінив собою телефон, пневмопошту і телекс у 1973 році, а відтоді світ пережив кілька революцій у телекомунікаціях і шифруванні — від факсу та електронної пошти до блокчейну.
По-перше, SWIFT — незалежний приватний кооператив, яким володіють 3,5 тис. його членів — банків та фінансових організацій. Він базується в Брюсселі, нагляд за ним здійснюють центробанки 10 найбільших західних економік. Він не підвладний США і дуже різко опирається тому, щоб його використовували як інструмент санкцій.
Лише кілька разів у США це вдавалося. Проти Ірану та Північної Кореї — але обидва рази ці країни потрапили під санкції міжнародного співтовариства і, що найголовніше, Європейського Союзу.
Як бельгійська організація, SWIFT був змушений підкоритися і відключити банки, проти яких ЄС запровадив санкції.
Однак коли мова зайшла про Росію після анексії Криму у 2014 році, SWIFT зробив несвойственний йому демарш і випустив заяву з вимогою припинити тиснути на нього — і пообіцяв ігнорувати будь-які окремі заклики відключати банки.
SWIFT постійно наголошує, що він лише надає канали зв'язку і не збирається бути інструментом санкцій. Єдиний спосіб змусити його відключити банк — це рішення Європейського парламенту, затверджене владою Бельгії, а не вимоги США чи інших країн.
Що в цій ситуації може зробити США в обхід ЄС? Погрожувати санкціями вже самому SWIFT. Але це вже розбрат між союзниками.
По-друге, відключити Росію непросто ще й тому, що політично це — палка з двома кінцями. Такий крок має серйозні ризики і для Заходу.
Справа в тому, що до платежів у SWIFT мають доступ американські спецслужби, і повний перехід російських міжнародних банківських розрахунків із західної електронної системи в альтернативну тінь ускладнить життя американській розвідці.
Але це ще не все. Є й глобальні наслідки.
Захід довго створював інститути глобалізації на кшталт МВФ і Світового банку, і використання одного з інструментів об'єднання світу в політичних цілях призведе до фрагментації та гальмування на тому шляху, який світ під керівництвом Заходу обрав для себе після Другої світової війни.
Перші ознаки вже очевидні — Росія і Китай скорочують частку долара в розрахунках і резервах та вже не раз домовлялися про створення власної системи міжбанківських платежів.
Відключення Росії від SWIFT загрожує зростанням витрат — фінансових і, головне, репутаційних.
Колишній міністр фінансів Росії Олексій Кудрін казав у 2014 році, що втрата доступу до SWIFT завдасть країні збитку, що дорівнює 5% річного обсягу її економіки. Правда, відтоді Росія підготувалася до такого розвитку подій, тож удар буде пом'якшено, але все одно відправить бізнес і банки в нокдаун. За двома основними причинами.
Оскільки всі три дата-центри SWIFT розташовані за межами Росії (у США, Нідерландах і Швейцарії), усі повідомлення російських банків йдуть за кордон, навіть якщо свіфтовку призначено російському банку.
Тому відключення від SWIFT нагадує ситуацію, коли банк відключили від міжнародної телефонної лінії або перерізали інтернет-кабель, яким він переказує гроші, дорогоцінні метали та цінні папери з рахунків в інші банки. Можна листом, звісно, або факсом – однак це довго й дорого.
Це перша проблема. Повернення банківського обслуговування в кам'яну добу, подорожчання й різке уповільнення фінансових потоків у часи глобальної торгівлі, міжнародних технологічних і комерційних ланцюгів завдасть бізнесу серйозного удару.
Друга проблема — репутаційна. Санкції, що змушували SWIFT відключати банки, досі вводили лише проти Ірану та Північної Кореї. Якщо Росія опиниться в компанії «запеклих ізгоїв» міжнародного співтовариства, то багато західних банків і компаній самі відмовляться від роботи в країні та співпраці з російським бізнесом і державою.
Після окупації Криму у 2014 році, коли Росія потрапила під санкції і над нею нависла загроза відключення від SWIFT, російський ЦБ створив власний аналог для обміну платіжними дорученнями між російськими банками. Деякі ним користуються, але поки SWIFT працює, більшість обирає зв'язок в єдиній і звичній системі. Однак, якщо буде потрібно — перейдуть на свою.
Оскільки росіяни розраховуються між собою в рублях, надсилати доручення щодо їхніх операцій у банки-кореспонденти за кордоном не потрібно, тож відключення SWIFT не спричинить затримок внутрішніх рублевих платежів.
Аналогічна ситуація склалася з платіжними картками. Міжнародні лідери Visa і MasterCard ще у 2015 році домовилися перенести процесинг і кліринг внутрішньоросійських платежів до Росії. Але навіть на випадок надзвичайної ситуації в країни є власна національна платіжна система «Мир».
Що стосується рахунків в іноземній валюті, то відключення банку від SWIFT не змусить вкладників конвертувати всі заощадження в рублі. Оскільки SWIFT лише пересилає доручення в банки-кореспонденти, де російські банки мають відповідні рахунки в доларах, євро, фунтах або юанях. Тобто технічно відключення від SWIFT лише ускладнює надсилання доручень про переказ цих грошей на інші рахунки, але не змушує від них відмовлятися.
Якщо США і Євросоюз захочуть обмежити доступ росіян до доларів і євро, для цього в них є серйозніший засіб — безпосередні санкції проти російських банків і компаній, які позбавлять їх можливості відкривати кореспондентські рахунки в західних банках і здійснювати валютні операції.
Поки що вони застосовують це дуже вибірково проти тих, кого США вважають близькими до Кремля, на кшталт банку «Россия». А рахунки, депозити та розрахунки в рублях взагалі ніяк не залежать від міжнародних систем, будь то SWIFT, TARGET2 чи «Фейсбук».
До системи SWIFT підключені не країни повністю, а кожен банк окремо. Тому можливий і половинчастий варіант, коли частина російських банків збереже доступ до системи навіть за відключення від неї державних банків і державних компаній.