Кадровик, якого ми чекали. Сила Шевченка в простоті

Дружно дякуємо Шеві та його штабу за вихід на Євро-2020.

Призначення Андрія Шевченка головним тренером збірної з рук Михайла Фоменка несподіваним не стало, і навіть за завчасної підготовки Шеви до цієї ролі вболівальники дивилися в майбутнє зі скепсисом. «Кого він до цього тренував?», «Він же два слова зв’язати не може», «Після Лобановського в нас немає тренерів» — ось це все. Після п’ятничного матчу з Литвою про будь-який скепсис не може бути й мови — попри наявні варіанти, всім зрозуміло, що Україна їде на Євро-2020.

Ще тоді, коли він очолював збірну у 2016 році, а може, й раніше, Шевченко ухвалив перше кадрове рішення, важливість якого в Україні оцінили не одразу. Він запросив до свого штабу помічниками Мауро Тассотті та Андреа Мальдеру, не шукаючи допомоги в майстрів, які «чудово орієнтуються в реаліях українського футболу». Шевченко одразу дав зрозуміти, що налаштований будувати гру здебільшого на атаку, але в деталі в спілкуванні з пресою не вдавався. Згодом про це почали розпитувати саме тих помічників, і стало зрозуміло, що більшість тактичних нюансів під час підготовки футболістам доносять саме вони. 

Те, що може видаватися недоліком Шевченка, ним не є, адже це цілком нормальна річ — делегувати певні обов'язки своїм помічникам. Але завдяки цьому збірна України, так і не дочекавшись головного тренера з-за кордону, по суті все одно частково опинилася в руках закордонних фахівців. Саме вони допомогли Шеву виконати першочергове завдання — зламати менталітет у збірній. Зуміючи переконати футболістів проєктом і процесом його реалізації (це видно на полі й чути в численних інтерв'ю), штаб Шевченка переконав їх піти складним шляхом і грати першим номером незалежно від суперника. Менше терпіти, а більше грати. 

І збірна заграла. Так, не одразу і з ходу вилетіти на ЧС-2018 не вдалося. Хоча в непростій групі (за суперництва з куди більш зіграними й організованими Ісландією та Хорватією) зрештою багато хто згадував про удачу і прикрі промахи на старті, коли Коноплянка не забив пенальті ісландцям і коли віддали туркам нічию на їхньому полі. Форма стала зрозумілою одразу, але поступово почала прослідковуватися й суть. Тому приводів для розчарування не було, та й не могло їх додатися після матчів Ліги націй: Чехія та Словаччина, які раніше вважалися +/- командами нашого калібру, конкуренцію Україні скласти не змогли.

Малюнок гри команди, що базується на контролі м’яча та сміливому виході у високий пресинг, і її схематична структура — те, що спочатку було новинкою, стало приємним для ока звичним явищем. Наші, виявляється, вміють грати у футбол. Перед початком відбору на Євро-2020 настрій був уже не «а раптом», а «чому б і ні». І тут команда Шевченка доповнила загальну картину для захвату останнім штрихом у вигляді результату — (майже) виходу у фінальну частину чемпіонату Європи.

Шевченко примітний тим, що ухвалює прості й — як стає зрозуміло інколи до, інколи під час, а інколи лише після матчів — цілком очевидні кадрові рішення щодо футболістів. Такі, які, враховуючи вже наявну базову формацію, радив би вам помічник у симуляторі на кшталт FIFA чи Football Manager. Матч з Литвою в цьому плані також примітний, адже за кожним його ходом, який міг підлягати обговоренню, легко проглядалася ідея. Судіть самі:

• Вихід Сергія Болбата зумовлювався не лише його зіграністю з партнерами через виступи в базовому клубі збірної, а й тим, що він, на відміну від Караваєва, наразі має регулярну ігрову практику (зокрема і на рівні Ліги чемпіонів) і може бути різноманітнішим в атаці.
• Вихід Жуніора Мораїша просліджувався через те, що він корисніший за Романа Яремчука в комбінаційній грі навколо штрафного майданчика, коли суперник захищається низько. Водночас є висока ймовірність, що на португальців вийде саме Яремчук, який ефективніший за Мораїша в боротьбі за перший м’яч.
  
• Місце Євгена Коноплянки на лаві запасних було зумовлене тим, що він лише починає набирати ігрову форму після практично повністю пропущеної літньої підготовки. Додаємо до цього конкуренцію (ламати трійку в центрі або садити когось із дуету Марлос–Ярмоленко зараз зовсім не логічно) і починаємо сумніватися, чи вийде Женя ще хоч раз у старті до кінця відбору.
  
• Відсутність замін до 2-го гола була цілком логічною — гра команди йшла навіть попри слизький рахунок. Після 2-го гола на лаву відправилися ті, хто потребував відпочинку перед Португалією, Марлос і Ярмоленко, а згодом і Степаненко, який перебуває під карткою.
  

І так не лише в питаннях вибору складу — так у всьому. Заграв на клубному рівні хтось із молодих, як Роман Яремчук чи Віталій Миколенко? Дали шанс, не один і незалежно від статусу суперника. Не блищать гравці Динамо? Гравці Динамо не грають, попри чудову спільну історію Шевченка зі столичним клубом. Влучає у Малиновського? Малиновський б’є навіть за наявності досвідченіших лівоногих майстрів на кшталт Ярмоленка, Марлоса чи Олександра Зінченка.

Не вигадуючи нічого складного в процесі і, на відміну від тієї ж Сербії (ті самі 0:5), дозволяючи собі експерименти лише в товариських матчах, збірна Шевченка поки без поразок виходить у фінальну частину Євро. Востаннє Україна програвала ще Словаччині, коли в Лізі націй уже все було вирішено.

Цілком можна припускати, що на ЧЄ сильний і добре підготовлений саме на той момент суперник переможе цю збірну України, можливо, навіть з великим рахунком, але на Євро, який пройде у 12-ти містах 12-ти країн, український вболівальник, що бажає подорожувати, вирушить із гарними очікуваннями від гри своєї команди. Ну а Шева — красунчик, як би не завершився цей відбір.