Вчені винайшли електричний імплантат для лікування важкої депресії

Перша пацієнтка вже живе новим і щасливим життям.

Американські вчені винайшли електричний імплантат, який може виявляти та лікувати важку депресію. Пристрій розміром з коробку розміщують у черепі пацієнта і підключають до мозку. Подробиці експерименту описано в Nature Medicine journal.

За словами вчених, уже отримано обнадійливі результати. Першою пацієнткою стала 36-річна Сара, якій пристрій встановили понад рік тому. Жінка стверджує, що він кардинально змінив її життя. 

Імплантат працює постійно, але імпульс спрацьовує лише тоді, коли пацієнтка його потребує. Дослідники з Каліфорнійського університету в Сан-Франциско повідомили, що поки занадто рано говорити, чи може пристрій допомогти іншим пацієнтам із важко виліковною депресією, але вони сподіваються і планують додаткові клінічні дослідження. 

Перший пацієнт і робота імплантата

Сара стала першою людиною, яка отримала експериментальну терапію. Жінка пережила безліч невдалих спроб лікування, зокрема антидепресанти та електросудинну терапію. Вона страждала щодня, майже не рухалася і нічого не робила. 

Вживлення імплантата може здаватися жахливою процедурою, але перспектива отримати «будь-яке полегшення» краща за темряву, яку вона пережила. 

Сара
перша пацієнтка з електричним імплантатом

Я вичерпала всі можливі варіанти лікування. Моє життя було дуже обмеженим. Кожного дня я неймовірно страждала. Майже не рухалася і нічого не робила. 

Під час операції Сарі просвердлили невеликі отвори в черепі, щоб приєднати дроти, які контролюють і стимулюють її мозок. Імплантат з акумулятором і генератором імпульсів розмістили в кістці під шкірою голови. 

Операція тривала цілий день під загальним наркозом. Після увімкнення пристрою жінка відчула ейфорію і заявила, що її життя змінилося на краще. За кілька тижнів у неї зникли думки про самогубство. 

Минув рік з моменту вживлення імплантата, але у жінки не спостерігаються побічні ефекти. Сара розповіла: «Пристрій стримує мою депресію, дозволяє мені повернутися до свого найкращого «я», відновити гідне життя». 

Пацієнтка не знає, коли спрацьовує імплантат, але каже, що «могла б визначити це протягом 15 хвилин, оскільки відчуває приплив енергії, сил або гарного настрою». 

Дослідниця Кетрін Скангос заявила, що технологія електричного імплантата впливає на «ланцюг депресій» у мозку пацієнтки. Пристрій може передбачати, коли її симптоми стають найсерйознішими, і впливати на них. 

Кетрін Скангос
дослідниця

Ми визначили ділянку мозку, стимуляція якої усуває відчуття депресії. Ми також визначили зону в мигдалеподібному тілі мозку, яка може передбачати, коли симптоми депресії стають найсерйознішими. 

Учені планують дослідити технологію на більшій кількості пацієнтів із важкою депресією, щоб з'ясувати, чи здатна вона допомогти іншим людям. 

Індивідуальний підхід

Кетрін Скангос
дослідниця

Потрібно подивитися, як працюють ланцюги депресій у різних пацієнтів. Також треба побачити, чи змінюються біомаркери або нейрозв'язки в мозку людини під час лікування. Ми не знали, чи зможемо взагалі вилікувати Сару, оскільки вона була в дуже поганому стані. Тому в цьому сенсі ми раді. 

До дослідження вже залучили ще двох пацієнтів, але планують залучити ще дев'ятьох. Нейрохірург, який встановив імплантат, заявив, що це не демонстрація ефективності такого підходу. Це лише перший показ того, як це працює в одного пацієнта. 

Учених чекає багато роботи. Необхідно перевірити отримані результати, щоб зрозуміти, чи має такий підхід стабільний ефект і чи можна його застосовувати під час лікування. 

Джонатан Ройзер
професор нейробіології з Університетського коледжу Лондона

Хоча цю високоінвазивну хірургічну процедуру застосовуватимуть лише для найважчих пацієнтів із симптомами, які важко піддаються лікуванню, це захопливий крок уперед завдяки індивідуальному підходу до лікування. Оскільки ділянки мозку, які відповідають за симптоми, імовірно, у різних людей різні, то й місця стимуляції можуть відрізнятися. Оскільки був лише один пацієнт, ученим ще належить з'ясувати, чи збережуться ці перспективні результати під час клінічних випробувань.