З'явилися перші дані про здатність штаму «Омікрон» уникати імунітету

До цього часу це лише припускали через велику кількість мутацій.

Південноафриканські епідеміологи отримали перші дані про здатність штаму «Омікрон» частково долати природний імунітет до коронавірусу, який є у тих, хто перехворів. Досі надійних відомостей із цього питання не було. Розповідаємо, що стало відомо з дослідження. 

Досі лише припускалося (на основі набутих штамом мутацій), що «Омікрон» може бути здатним уникати імунітету, який набувають ті, хто перехворів, і вакциновані. 

Однак лабораторних досліджень можливості уникнення імунітету для «Омікрона» не було, оскільки його виявили лише 23 листопада. Дослідження провели на основі аналізу кількох баз даних, що містять результати тестування на коронавірус. 

Дані збиралися з початку пандемії різними медичними установами ПАР. Дослідники об'єднали різні бази та зіставили результати тестів, які в різний час проходили жителі країни. Серед них вони знайшли випадки ймовірних повторних інфікувань. 

Повторною інфекцією вважався просто факт появи позитивного результату тесту через більш ніж 90 днів після попереднього позитивного результату. На основі зібраних даних науковці мали встановити, наскільки змінився ризик повторних інфекцій протягом різних хвиль захворюваності. 

У ПАР хвилі чітко збіглися з поширенням кількох нових штамів:

1. У першу хвилю (літо 2020 року) домінував «уханьський» SARS-CoV-2. 
2. У другу хвилю (січень 2021) домінував штам «Бета» (південноафриканський). 
3. У третю хвилю (почалася в червні 2021) «Дельта» витіснила «Бету». 
4. У середині листопада почався новий спалах захворюваності, пов'язаний із «Омікроном». 

Відомо, що віруси штаму «Дельта» і штаму «Бета» гірше нейтралізуються антитілами, виробленими вихідним «уханським» штамом. Тому можна було очікувати зростання ризику повторних інфекцій у другу й третю хвилі захворюваності. 

Ризик повторних інфекцій, пов'язаний з особливостями вірусу, не можна розрахувати на основі частоти таких випадків, тобто кількості знайдених повторних інфекцій за одиницю часу. Ця кількість сама по собі залежить від загальної захворюваності в даний період часу.

Тому науковці аналізували не частоту повторних заражень, а зіставляли співвідношення первинних і вторинних інфекцій протягом усієї епідемії. Результати аналізу:

• Попри добре встановлене падіння зв'язувальної сили антитіл проти штамів «Бета» і «Дельта», це падіння ніяк не впливало на ризик повторних інфекцій. Іншими словами, ті, хто перехворів «уханським» штамом, повторно хворіли на «Дельту» або «Бету» приблизно з такою ж імовірністю, як тим самим «уханським» варіантом. 
• У разі «Омікрона» ризик повторних інфекцій зріс майже вдвічі відносно базового. 

Зростання частоти повторних інфекцій веде в популяції тих, хто перехворів, до підвищеної швидкості поширення вірусу. Це може навіть виглядати як підвищена заразність. Хоча справа не в заразності самій по собі, а в тому, що у такого вірусу, який уникає імунітету, просто більше «потенційна аудиторія» для успішних інфекцій. 

Можливо, цим пояснюється висока швидкість поширення вірусу в ПАР, яка справді спостерігається на тлі появи нового штаму. Наприклад, на початку листопада щодня реєструвалося близько 300 нових випадків зараження, а 2 грудня зафіксовано 11 535 випадків. Зростає й частка позитивних серед усіх тестів, що проводяться, а отже, насправді кількість інфікованих зростає ще більше. 

Важливо розуміти з нового дослідження два аспекти:

1. Ідеться саме про інфекції, які визначаються за допомогою лабораторних тестів, а не про діагностовані захворювання. Не кожна інфекція призводить до захворювання, яке викликає хоч які-небудь симптоми, і в цьому відношенні повторні інфекції можуть суттєво відрізнятися від первинних. Є підстави вважати, що повторні інфекції проходять у середньому значно легше, ніж первинні. 
2. Автори не враховували статус вакцинації людей — про це просто не було інформації в тих базах даних, з якими вони працювали. Ми поки не знаємо, чи відрізняється ризик повторної інфекції «Омікроном» у людей, які пройшли вакцинацію, і раніше перехворілих. Ця різниця може бути суттєвою, але для її встановлення потрібні додаткові дослідження.