Ігор Кравчишин: Солом'янський район потрібно розглядати як цілісний організм

Кандидат на виборах до Київради — про свою програму.

Ігор Кравчишин –  №4 у списку «Слуги народу» по Солом'янському району на виборах до Київради 25 жовтня 2020 року. Реалізувавши десятки проектів з розвитку району та покращення інфраструктури, він упевнений: зараз місцева влада працює неефективно, і її потрібно змінювати. У своїй програмі він пропонує «зшити» район, поділений залізничними коліями, реконструювати Солом'янський парк, провести автономізацію шкіл та аудит роботи комунальних підприємств.

Про все це він розповів у своєму інтерв'ю. 

- На парламентських виборах ти був керівником передвиборчого штабу Романа Грищука, який зараз є депутатом-мажоритарником від Солом'янського району. Але це не публічна робота. Розкажи про себе, можливо, мешканці Соломʼянки вже знають про якісь речі, які ти робив окрім цього.

- Останні сім років я будую кар'єру в нафтогазовій галузі. Я – директор з комунікацій в «Оператори газотранспортної системи України», супроводжую реформи газового сектору, працюю над тим, щоб галузь функціонувала прозоро.

Загалом, я пройшов типовий шлях активної людини в Києві. Мені не подобається слово «активіст», я, радше, звичайна людина, яка займається проблемами, що її оточують. Це почалося з університету. Нас із друзями не влаштовував стереотип про студентів, яким цікаво лише пити та розважатися. Ми створили повноцінне самоврядування, розвивали головний ресурс університету в соцмережах і робили наукові проєкти.

Відтоді вони – моя команда, якій я довіряю. Мабуть, років сім ми разом робимо проєкти на Соломʼянці. Наприклад, щоб захистити стадіон НАУ від забудови, ми щороку проводимо на ньому фестиваль SolomaFest. Востаннє на нього прийшло близько 20 000 людей.

Окрім цього, я не міг пройти повз такий інструмент, як Громадський бюджет. Це, мабуть, найкрутіша міська трансформація за останні роки, вона взагалі змінила культуру взаємин із містом. Беручи участь у Громадському бюджеті, я залучав ресурси на розвиток району: так тут з'явилася інженерна лабораторія в 159 школі, нове футбольне поле та безпечний пішохідний перехід. Але я чітко розділяю питання, через які я йду в місцеву владу, і завдання Громадського бюджету. Він має належати громаді міста. А я хочу далі масштабувати успішні приклади позитивних змін.

- Чому тобі для цього знадобилася політика?

- Одного чіткого моменту, коли я вирішив стати депутатом, не було. Я доволі довго робив щось у районі й навіть про це не замислювався. Але коли ти перепробував майже весь інструментарій, хоч петиції, хоч Громадський бюджет, а місцева влада продовжує тебе ігнорувати й вигадувати відмовки – мимоволі задумуєшся над тим, що її потрібно змінювати.

Загалом, я думаю так: якщо ти хочеш системних змін – ти маєш бути там, де ухвалюються системні рішення.

- Тобто ти вважаєш, що будеш кращим за тих, хто ухвалює ці системні рішення зараз?

- Насправді це буде нескладно, хоч я і не ставлю собі це як мінімальне завдання. Скільки б ми не зустрічалися з мешканцями – ніхто навіть не знає імені свого депутата, не в курсі, що це за людина і чим вона зараз займається. Попри це, у Києві все одно ухвалюються плани капітальних ремонтів, розподіляються кошти на благоустрій, але мешканці не беруть у цьому жодної участі. Представницька функція депутата повністю втрачена.

Я вважаю, що мешканцям потрібна своя людина в Київраді. Яка зрозуміла, якій можна зателефонувати напряму, яка запитає людей, перш ніж ухвалювати будь-яке важливе рішення.

Програма моєї команди – це результат тривалої роботи. Ми включили туди наш досвід вирішення проблем у районі, спілкування з мешканцями на зустрічах, роботи в окрузі депутата Романа Грищука. Він вирішує навіть ті проблеми мешканців Соломʼянки, які лежать поза його повноваженнями. У нас є помічники з різною експертизою: ЖКГ, медицина, освіта, інфраструктура, спорт тощо. Усі ці люди продовжать працювати з нами після місцевих виборів.

- Давай краще на прикладах. Що, припустимо, ти збираєшся робити з пробками? Ти за автомобілістів чи за велосипедистів?

- Затори – це закономірний результат великої кількості невдалих або навіть безглуздих  системних рішень. Річ не у водіях. Жодна з груп громадян – чи автомобілісти, чи велосипедисти, чи пішоходи – не задоволена, адже транспортна стратегія взагалі не працює. Київ не їде, Київ не йде. Немає комфортного громадського транспорту, який ходив би вчасно. Немає розумного управління трафіком і транспортного моделювання. Немає велосипедної інфраструктури. Навіть немає простої безбар'єрної інфраструктури для пішоходів.

Мені здається, дискусія між «автомобілецентричним» і «людиноорієнтованим» підходом – марна. Кажуть, що Київ автомобілецентричний, але тут погано всім – і не в останню чергу самим автомобілістам.

- Багато хто каже, що Солом'янський район – «проблемний». Ти згоден із цим?

- Важливо знати, як цей район утворився. Тут є частини ранньої довоєнної забудови, промислові зони, навколо яких формувалися мікрорайони, є кампуси університетів, навколо яких склалося власне середовище. Вони по-різному об'єднувалися, і для однієї частини в сучасному Києві місце знайшлося, а для іншої – ні.

Район – це не просто умовне позначення на карті, його потрібно розглядати як цілісний організм. Якщо десь з'являються наливайки, погіршується криміногенна ситуація, не розвивається бізнес і нормальна інфраструктура – це свідчить про те, що з розвитком усього району щось не так. Отже, є перекоси, окремі групи людей виключаються з розвитку міста і маргіналізуються. Так не повинно бути.

Я не згоден із тим, що район депресивний. Тут багато точок зростання і людей, готових реалізовувати цей потенціал. У Солом'янському районі найбільша концентрація університетів у Києві, студентські спільноти, що формуються навколо них, – це потужний генератор змін.

- І що ти пропонуєш робити, щоб Соломʼянка пішла оптимістичним сценарієм?

Моя перша велика пропозиція стосується зв'язності району. Зараз його частини пов'язані лише через Кардачі. За кордоном питання, що робити з магістралями чи залізничними коліями, які розрізають житлові райони, вирішують за допомогою тунелів. У Києві зараз спроєктовано Суздальський міст, але я впевнений, що цього мало.

У нашої команди є проєкт, як об'єднати різні частини району, Отрадний із Чоколівкою, так, щоб не треба було їхати через Кардачі чи Окружну. Зв'язність району – це дуже важливо. Це дозволяє, наприклад, нормально перерозподіляти навантаження в школах, розташованих по різні боки від залізничних колій, і частково вирішувати цю проблему.

По-друге, необхідно масштабувати на Соломʼянці вдалі приклади міських трансформацій. Наприклад, було б непогано зробити в Солом'янському ландшафтному парку таку ж реконструкцію, як у парку Наталка.

 Оберіть зображення

- Усе це потребує величезних коштів. Чи є у тебе якісь управлінські або політичні рішення, які не потребують додаткового бюджету, але можуть помітно покращити життя киян?

- Наприклад, це аудит і реорганізація роботи комунальних підприємств. У Києві їх зараз налічується близько 1900. Кожна дрібниця, кожна невелика ділянка діяльності наразі має своє КП. Потрібно провести аудит і в рази скоротити кількість таких підприємств, адже місто для них не є ефективним управлінцем. До того ж це зменшить корупційні ризики, які явно закладені в цій системі.

Далі. 60% бюджету Солом'янського району йде на освіту. При цьому школи та садочки зараз – це суцільна проблема і головний біль для батьків. Якщо провести автономізацію шкіл відповідно до закону, ліквідувати надбудову у вигляді РУО – це значно покращить ситуацію. У Деснянському районі, наприклад, школи повністю автономні. Директор несе повну відповідальність за те, наскільки якісні послуги надає його школа, і може самостійно визначати пріоритети: ремонти, закупівля обладнання, доплати вчителям, модернізація класів.

У Солом'янському районі немає жодної автономної школи. Через це виникає ситуація, коли в школі, де, наприклад, потрібно замінити вікна, ремонтують нещодавно зроблений дах. Такі архаїчні підходи до управління освітою мають залишитися в минулому.

- Чи є у тебе вже готові рішення, з якими ти одразу готовий «зайти», якщо станеш депутатом?

- Перше, про що ми домовилися з командою – включити до вже існуючих розподілів програм у бюджеті на наступний рік невеликі проблеми, які ми зібрали й проаналізували. Їх можна вирішити одразу і не чекати ще рік до ухвалення нового бюджету.

Інші пріоритети – це автономізація шкіл, зміна закупівельної політики та впровадження екологічних стандартів для транспорту. Також у нашій команді є експерт-медик, і ми розраховуємо змінити механізм диспетчеризації екстреної та невідкладної допомоги людям з інфарктами та інсультами. Наразі це основна причина смертності, але в нормальних сучасних містах допомога надається вчасно. Люди не повинні помирати від інфарктів та інсультів через недосконалі маршрути екстреної допомоги.

- Що дозволить тобі не загубитися після виборів і не перетворитися на того самого депутата, ім'я якого не знають мешканці?

- Перш за все, у мене занадто багато планів, щоб губитися.

Друге, і найважливіше – це командна відповідальність. Ми вже маємо представника в парламенті й недарма називаємося «командою Грищука». Київська міська рада – це закономірний етап розвитку нашої діяльності в районі за останні 2–3 роки. «Зникнувши з радарів», я підведу команду і поставлю під загрозу зроблену роботу. Цього не буде. Позитивні зміни мають стати нормою. Соломʼянка буде головним районом Києва на наступні п'ять років.