Кінець оригінальності. Чому дедалі більше творців звертаються до старих історій

Гра на ностальгії та спрага грошей.

Регулярно в кінотеатрах ми бачимо прем'єри вже забутих фільмів, які перезнімали по кілька разів. У музиці та літературі також дедалі частіше повторюються знайомі мотиви і сюжети. Розбираємося, чому так відбувається і чи справді оригінальність підходить до кінця. 

Більше ремейків — більше грошей 

Однією з найактивніших компаній із відтворення старих стрічок є Disney. Так, за останні 5 років вони зняли нові версії низки культових фільмів і мультфільмів. Серед них — «Малефісента», «Попелюшка», «Книга джунглів», «Красуня і чудовисько», «Дамбо», «Аладдін», «Король лев». 

Також незабаром на екрани вийдуть нові фільми про Пітера Пена, Білосніжку, Русалонку і Піноккіо. 

Втім, створення нових стрічок на основі улюблених усіма історій стосується не лише мультфільмів і казок. Наприклад, цього року на Netflix вийде нова адаптація «Відьмака», у 2020 році почнуть знімати нову «Матрицю», а у 2021 році на екранах з'явиться новий «Мортал Комбат». Також варто згадати, що зовсім нещодавно відбулися прем'єри й інших ремейків. Серед них — «Воно», «Tomb Raider», «Хижак», «Народжена зірка», «Суспірія».   

Попри те, що ремейків постійно з'являється більше і з комерційної точки зору вони успішні, відгуки вони отримують далеко не завжди позитивні. Так, агрегатор рецензій Rotten Tomatoes підрахував, що з 400 фільмів-ремейків/ребутів, які вийшли з 1978 року, оцінку вищу, ніж у оригіналу, змогли отримати лише 40 (близько 10%).

Оригінальних історій справді стає дедалі менше 

Проте справа не тільки в грошах. Сучасна мода на переробку та перевидання старих фільмів, телешоу і пісень, здається, ґрунтується не стільки на оцінці та ностальгії, скільки на тривожному обґрунтуванні: оригінальних пісень та історій практично не лишилося.  

Усі ми знаємо, що існує безліч способів, за допомогою яких, наприклад, ноти можна поєднувати для створення музики, а для написання історій у письменника є безліч слів, речень і абзаців. Проте ці можливості різко обмежуються, коли ми розглядаємо те, що люди воліють слухати й читати. Що стосується західної аудиторії, то здається, що існує лише обмежена кількість вигаданих і музичних патернів, які привабливі. І також здається, що більшість із них у своїй основній формі вже написані. 

Скільки ще лірики залишилося написати про кохання, втрату чи міське життя? Так, досвід і інтерпретація кожної людини різні й унікальні, але вони рідко бувають настільки кардинально різними й унікальними. Крім того, уривки, мелодії та гармонії сучасних композицій незмінно нагадують або просто ідентичні іншим творам. 

У літературі, кіно і телебаченні кожна сучасна історія також легко впізнавана і часто очевидна у старих роботах. Ті самі персонажі, сюжетні лінії та оповіді перефразовуються й переформульовуються просто в різних контекстах і з різними персонажами. Ступінь, в якій правдиві теорії Вільяма Фостера-Гарріса і Крістофера Букера про обмежену кількість основних історій (3 і 7 відповідно), важлива, але не така важлива, як нездатність сучасних авторів подолати ці обмеження і створювати оповіді з більшою кількістю нюансів, несподіванок та оригінальності. 

Письменники, режисери і творці відчайдушно намагаються приховати брак оригінальних сюжетів, підвищуючи драматизм, збільшуючи значення шоку і додаючи більше стилю, щоб замаскувати нестачу змісту. І все ж, зрештою, ніхто, здається, не уникнув основного кліше, зношеної сюжетної лінії та стереотипу персонажа, які оголюють брак оригінальності й зменшення варіантів, доступних у художній літературі.

Можна стверджувати, що все мистецтво, і справді історія творчості, — це використання прецеденту та натхнення старими творами для створення нових. Але те, що ми спостерігаємо нині, — це не стільки натхнення і повага до інших, скільки знайомство, повторення, наслідування та поступове виснаження ідей.

Звісно, буде написано набагато більше музики та історій, включно з, безсумнівно, класикою. Проте незабаром творчо вже буде нікуди йти. Можливо, ми маємо бачити людську творчість і оригінальність як піраміду, що будується з плином часу. Ми починаємо з широкої основи величезних творчих можливостей, але можливості повільно, та невпинно скорочуються, коли ми наближаємося до вершини. Оригінальні ідеї починають меншати, і незабаром їх, можливо, не лишиться зовсім. 

Ця проблема зменшення оригінальності посилюється інтернетом і приголомшливим доступом практично до кожної пісні та історії, коли-небудь написаних. Наявність повного музичного та вигаданого репертуару в наших руках робить будь-яку сучасну роботу ще більш схильною до критики та підозр у кращому разі в неоригінальності і, у найгіршому, — плагіаті. 

Раптом потенціал для інновацій та винаходів опинився обмеженим величезною вагою прецеденту й історії. 

Що кажуть актори і режисери про ремейки 

Ремейками часто незадоволені не лише глядачі, а й творці оригінальних історій. Наприклад, режисер оригінальної «Суспірії» Даріо Ардженто не сподобався минулорічний ремейк стрічки Луки Гуаданьїно. 

За його словами, Гуаданьїно «зрадив дух оригіналу, у ньому немає страху, немає музики». «Картина мене не задовольнила», — заявив Ардженто. Водночас режисер зазначив, що нова «Суспірія» вийшла витонченою, як і оригінал: «Гуаданьїно створює гарні столи, гарні штори, гарні тарілки, усе гарне».

А Елтон Джон розкритикував саундтрек нового «Короля лева». До оригінального мультфільму саме він написав музику. «Нова версія «Короля Лева» стала для мене величезним розчаруванням. Я думаю, що творці фільму зіпсували музику. В оригінальній картині вона відігравала набагато більшу роль, ніж у новій версії. Магія та радість зникли», — сказав він.

А от актор Маколей Калкін іронічно відреагував на плани Disney перезняти фільм «Один удома». Він опублікував фото у себе в Instagram, де показав героя «в наш час».

Олексій Симончук