Кров Тимошенко, $100 тисяч за голос і протести радикалів: що відбувається навколо голосування за ринок землі

І чим усе це загрожує Зеленському та народу України.

6 лютого в українському парламенті розпочався розгляд закону 2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обороту земель сільськогосподарського призначення». Простіше кажучи, про ринок землі. Слід зазначити, що це вже друге читання законопроєкту: перше він пройшов ще у листопаді 2019 року. Тоді вдалося знайти 240 голосів «за»; засідання Верховної Ради супроводжувалося скандалами в ЗМІ і вуличними протестами, а депутати «завалили» закон більш ніж 4 тисячами правок.

Ще «гарячішим» став початок другого читання: у стінах парламенту опозиціонери блокували трибуну, кілька депутатів побилися, під будівлею Ради знову тривали мітинги, а Юлія Тимошенко в прямому сенсі пролила за землю кров. За загальним обговоренням і нагнітанням істерії складно спокійно й адекватно розібратися, що ж сталося вчора в парламенті, а також спрогнозувати подальший розвиток подій. Втім, спробуймо це зробити.

Земельна реформа у Верховній Раді: хронологія подій

Ранок у парламенті розпочався з візиту президента Зеленського. Він провів закриту зустріч із фракцією, під час якої закликав максимально прискорити розгляд законопроєкту. Члени «Слуги народу» пізніше в коментарях ЗМІ заявляли, що глава держави дуже наполягав на ухваленні земельної реформи одразу, того ж дня. Тобто прямим текстом натякав на «турборежим».

Зрозуміти президента можна.

По-перше, він перебуває під впливом свого оточення, більшість членів якого є бенефіціарами відкриття ринку землі. Це потрібно для того, щоб скупити українські чорноземи, поки вони коштуватимуть недорого (саме тому в законі немає встановленої мінімальної ціни на землю), а згодом перепродати дорожче.

По-друге, на Зеленського тиснуть іноземні партнери та міжнародні фінансові організації, передусім МВФ. Україна вже понад рік живе без траншів від Фонду, і попри те, що серйозних економічних потрясінь поки що вдалося уникнути (з трьох причин: піраміда ОВДП, сприятлива кон'юнктура на зовнішніх ринках і перекази від «заробітчан» з-за кордону), дефіцит бюджету в країні величезний. Простіше кажучи, терміново потрібні швидкі гроші, що й пропонує МВФ.

По-третє, дедалі більше експертів, а також Telegram-каналів, що мають джерела у фракції «Слуга народу» та в Офісі президента, заявляють, що глава держави перебуває в певному інформаційному вакуумі, як би безглуздо це не звучало у 2020 році для людини зі смартфоном. Через це Зеленський просто не може (або не хоче) дізнатися думку народу про ту модель ринку землі, яку він проштовхує, а також прорахувати можливі ризики та наслідки для України.

Депутати з монобільшості розповіли, що дискусія під час засідання була тривалою, а президент поводився емоційно і не завжди хотів слухати аргументи проти. Попри низку тих, хто вагався, внутрішнє голосування показало, що голоси за ринок землі є.

Такої швидкості роботи, судячи з усього, сподівалися досягти об'єднанням схожих правок і голосуванням за них «скопом». Однак це обов'язково дало б опозиції привід звинуватити «слуг народу» в порушенні регламенту, звернувшись до Конституційного Суду. Останній і взагалі здатен зняти законопроєкт з розгляду, що явно не в інтересах Зеленського та його партії.

Логічно припустити, що Разумков просто відмовився брати на себе відповідальність за «продавлювання» закону в «турборежимі» (що могло б вкрай негативно вплинути на його подальшу політичну кар'єру) і вирішив чітко дотримуватися букви закону, розглядаючи всі правки згідно з регламентом. Після цього «м'якого демаршу» Telegram-канали, близькі до ОП, почали писати про «похолодання» відносин між Зеленським і Разумковим, який, як вважають в Офісі президента, нібито затіяв власну політичну гру.

Паралельно з цим депутати від «ОПЗЖ» почали блокувати трибуну. Їм намагалися завадити «слуги народу». У цей час місце спікера зайняла Юлія Тимошенко, яка так різко схопилася за мікрофон Разумкова, що до крові порізала палець. У результаті розгляд земельної реформи розпочався лише в другій половині дня. Спікеру довелося вже публічно пообіцяти розглядати кожну правку окремо. Це трохи заспокоїло опозицію.

Головним аргументом «проти» було небажання дозволити продаж українських земель представникам іноземного капіталу. До речі, формально за текстом закону продаж наших чорноземів іноземцям заборонено. На думку противників, є десятки способів обійти цю заборону: від реєстрації на території України української фірми-прокладки до купівлі або отримання українського громадянства за спрощеною процедурою.

Більше того, за різними оцінками, прямо чи опосередковано (через вітчизняні агрохолдинги) іноземці вже володіють приблизно 3 млн гектарів української землі.

Мітинги цього разу відбувалися мирно (минулого разу не обійшлося без сутичок із поліцією). Після оголошення перерви в пленарному засіданні люди швидко й організовано розійшлися. Водночас мережею почали «гуляти» скриншоти про збір масовки та розцінки на участь в антиземельних протестах.

Підтвердити або спростувати автентичність цієї інформації неможливо, однак в українській політиці вже багато років працює «протестний бізнес», і оплачувати принаймні частину учасників тих чи інших акцій — цілком в українських традиціях.

Спершу голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія заявляв, що парламент працюватиме весь день і, якщо знадобиться, всю ніч. Втім, згодом Рада проголосувала за завершення засідання о 19:30 і продовження його наступного дня.

Це пов'язано з провалом «турборежиму» і готовністю депутатів розглянути всі правки до закону 2178-10. Загалом за час засідання 6 лютого вдалося розглянути близько 180 правок. Аналогічна робота тривала і 7 лютого. За різними оцінками, за такого режиму на всі 4000+ правок депутатам знадобиться від кількох тижнів до двох місяців.

Майбутнє ринку землі в Україні: ухвалять чи ні?

Аналізуючи все, що відбувається навколо розгляду закону 2178-10, можна зробити висновок, що поки що безумовний тактичний виграш мають опозиційні партії. Згідно з різними соціологічними оцінками, неприйнятною запропоновану «слугами» модель ринку землі вважають до 70–80% українців. Тобто абсолютна більшість.

Серед головних ризиків називають той факт, що монобільшість пропонує латиноамериканський варіант запуску ринку, який стане не ринком, а банальним розпродажем і остаточним переділом останнього цінного активу, що залишився в розпорядженні України.

Граючи на бажанні людей змінити запропоновану модель або ж узагалі продовжити мораторій, опозиційні партії («ОПЗЖ», «Європейська солідарність» і особливо «Батьківщина») лише наростять свій рейтинг.

Водночас його втратить «Слуга народу» і особисто президент Зеленський, який чергового разу взяв на себе всю повноту відповідальності за наслідки земельної реформи, особисто приїхавши в парламент умовляти депутатів проголосувати «за». У виграші також «невизначені» і «вагаючі», як-от партія «Голос», а також окремі депутати та депутатські групи.

Час сьогодні грає проти «Слуги народу». За ті тижні чи навіть місяці, які знадобляться на розгляд усіх правок, можна встигнути не раз переконати або підкупити «тих, хто вагається». Опозиція отримає чудовий привід збирати протести і «розгойдувати» ситуацію, підвищуючи ставки в торгах із владою.

Логічно очікувати піку протестної активності (аж до масштабних мітингів і зриву голосування в парламенті) наприкінці розгляду всіх правок і фінального голосування. Президент і його партія при цьому продовжать втрачати рейтинги, у тому числі через невиконання своїх обіцянок (винесення питання про землю на референдум).

Втім, є інформація, що зараз у парламенті придумують механізми прискорення процесу ухвалення земельної реформи — зокрема розглядається варіант відкликання правок з боку депутатів, які їх подали.

Чи ухвалять зрештою закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обороту земель сільськогосподарського призначення»? Імовірно, так. Занадто велике тиск з боку президента і частини його команди, а на Зеленського ще сильніше тиснуть західні партнери. Та й усередині країни чимало гравців, зацікавлених у запуску ринку.

Водночас усі соціологічні заміри показують стійку антипатію народу України до цієї ініціативи. Для Зеленського, якому критично важливі його рейтинги, це може стати серйозним аргументом. Не варто забувати і про протестну активність опозиційних партій, які використовуватимуть затягування процесу ухвалення закону, нерішучість окремих «слуг народу» та суспільні настрої у своїх цілях.

Відкриття земельного ринку — безумовно, необхідна реформа. Лише 5 країн у світі не мають власного ринку землі. Однак «турборежим» тут протипоказаний. Передусім необхідно вивчити існуючі юридичні норми і «діри» в законах, що дозволяють розпоряджатися землею. Окремо слід вирішити проблему з єдиним кадастром. З'ясувати, як використовується українська земля: що і як на ній вирощують, чому ми з найкращими у світі чорноземами імпортуємо банальні часник і картоплю.

Провести аудит найбільших агрохолдингів. Вивчити, як живуть прості селяни, скільки витрачають, скільки заробляють, які культури найприбутковіші. Детально розглянути іноземний досвід ринку землі, здобутки і помилки. Відповісти собі на питання, який інтерес західних партнерів і фінансових інституцій у нашому ринку землі. Які політичні сили використовують цю тему і в чому їхня вигода, зрештою. І лише після всього цього виносити питання на референдум і запускати земельний ринок.