У Києві можуть запровадити платний в'їзд до центру. Як це працює в інших країнах

Метод уже довів свою ефективність.

Радник мера Києва Віталія Кличка Максим Бахматов упевнений, що в'їзд до центру столиці на автомобілі має бути платним. За його словами, у центрі достатньо пересуватися пішки або метро. Розповідаємо, як подібні системи працюють в інших країнах і який результат це принесло містам. 

Для чого запроваджують платний в'їзд до центру міста 

Платний в'їзд запроваджують для того, щоб знизити навантаження на вулично-дорожню мережу центру, а також покращити екологічну ситуацію в місті. Отримані кошти витрачають на покращення доріг або розвиток громадського транспорту як альтернативи особистому. 

Також успіху подібної системи сприяють системи перехоплюючих паркувань біля станцій метро. Це підвищує ефективність серед тих водіїв, які живуть у віддалених районах міста або передмісті. Вони можуть доїхати з дому на автомобілі до найближчої станції метро, припаркуватися там і далі користуватися громадським транспортом. 

Лондон 

У столиці Великобританії обмежили в'їзд до центру міста ще в 2003 році. Спочатку плата становила 5 фунтів, пізніше зросла до восьми. У години пік ця вартість може зрости до десяти фунтів. Британці називають це «податком на затори». 

Також у деякі райони Лондона — у зони наднизької емісії — в'їзд «брудним автомобілям» коштує 12 фунтів. Електрокари ж можуть в'їжджати туди безкоштовно. 

Вже через рік після обмеження в'їзду до центру міська влада звітувала, що потік руху в центрі зменшився на 18%, а затори скоротилися на 30%. Також частину виручених коштів спрямували на розвиток автобусних маршрутів і покращення столичного автобусного парку. 

Мілан 

Ще на початку 2010-х років Мілан був на межі екологічної катастрофи. Він посідав третє місце за рівнем забрудненості в Європі за «зеленим» рейтингом міст Numbeo. Випереджали його лише Афіни та Бухарест. А за кількістю автотранспорту Мілан лідирував серед усіх міст-мільйонників Європи (550 автомобілів на 1000 мешканців у 2010 році — для порівняння, у Парижі цей показник становив лише 250).

У столиці моди платний в'їзд до центру міста запровадили в 2012 році. Його вартість становить від 5 євро і стягується в робочі дні з 7:30 до 19:30. Для людей, які там живуть, діє знижка — 2 євро за в'їзд. Електрокари в'їжджають безкоштовно. 

Завдяки обмеженням на в'їзд Мілану вдалося майже вдвічі покращити свої позиції в «зеленому» рейтингу. Автомобілів у центрі стало менше на 31%, ДТП зменшилися на 26%, а рівень автомобілізації знизився до 520 автомобілів на 1000 населення.

Гельсінкі 

У столиці Фінляндії вирішили піти дещо іншим шляхом: замість того, щоб забороняти, керівники міста розробили десятирічний план створення системи «мобільності на запит». 

Згідно з ним, весь громадський транспорт (до нього належать і пороми, і мікроавтобуси, і велосипеди) буде доступний для замовлення через застосунок Whim. Таким чином планують зробити максимально привабливу систему для мешканців міста, щоб їм було зручніше й дешевше користуватися громадським транспортом, а не особистим автомобілем. 

Бордо 

У французькому місті зрозуміли, що недостатньо просто не пускати автомобілі в центр — людям потрібно давати альтернативу. Так, у Бордо не лише заборонили в'їзд до центру, а й на паркінгах почали видавати квитанції з безкоштовним квитком на трамвай. А розвиток трамвайних мереж зменшив кількість легкових автомобілів на 5–7%. 

Сінгапур 

Місцева влада почала боротися із завантаженістю доріг і величезною кількістю автомобілів ще в 1970-х роках. Місто поділили на кілька зон, і для в'їзду до центру потрібно було купувати спеціальну ліцензію. Під час в'їзду поліцейські перевіряли її наявність. 

Зараз же система стала досконалішою та сучасною. Оплата відбувається автоматично під час проїзду через електронні рамки. До речі, ці ж рамки можуть автоматично вмикатися, вимикатися і навіть змінювати вартість проїзду. Це дозволяє оперативно впливати на завантаженість різних районів міста і спрямовувати автомобілі так, щоб рух був зручнішим і менш завантаженим. Вартість в'їзду до центру Сінгапуру становить від 1 до 2 доларів. 

Такими діями влада скорочує кількість активних автовласників. Завдяки цьому знижується потреба в надмірно розвиненій мережі автодоріг і стоянок. Водночас у Сінгапурі розвивають громадський транспорт, який швидко й зручно курсує завдяки відсутності заторів у місті. 

Сан-Франциско 

Історичний центр Сан-Франциско більше нагадує європейське місто, ніж американське. Тому ще в 1959 році там заборонили будівництво будь-яких доріг. Це дозволило врятувати від руйнування дрібномасштабне міське середовище. Для цього також запровадили платний в'їзд до центру міста. Сьогодні він становить 6 доларів. 

Завдяки цьому рішенню в місті добре розвинули систему громадського транспорту. Нею користується близько 35% населення Сан-Франциско. 

Щоб розвантажити центр і зробити систему паркування зручнішою, у 2008 році в центрі Сан-Франциско запустили систему «розумних» паркувань. Її суть у тому, що кожне місце обладнано спеціальними датчиками, які показують, вільне воно чи ні. І залежно від завантаженості конкретної стоянки визначається і вартість паркування. Чим менше вільних місць — тим дорожче паркування.   

Серед плюсів такої системи — водії можуть знайти місце на тому паркуванні, ціну якого готові заплатити, адже всі дані містяться на єдиному ресурсі. Крім того, вони не створюють заторів і не витрачають пальне на пошуки вільного місця, а знають, куди їхати. 

З якими труднощами стикаються міста 

У столиці Швеції Стокгольмі не вдалося просто взяти й запустити систему платного в'їзду до центру. Перед цим влада витратила близько 500 млн євро на модернізацію системи громадського транспорту, а також провела міський референдум. 

У Гонконгу, наприклад, узагалі змушені були відмовитися від цієї ідеї після голосування міського парламенту. А в шотландському столичному Единбурзі вона змогла діяти лише два роки, після чого її скасували на міському референдумі.

Олексій Симончук