Роман Грищук — одне з «нових облич» в українській політиці, які потрапили до парламенту на хвилі рейтингу «Слуги народу». Раніше керівник студії «Мамахохотала» і телевізійний актор, Грищук був обраний депутатом за 222 мажоритарним округом у Києві (Солом'янський район). Він набрав понад 40% голосів, його підтримали 28 350 виборців.
У парламенті IX скликання депутат займається питаннями освіти, а також концентрується на роботі в окрузі.
TK Media зустрілися з нардепом, щоб обговорити підсумки року роботи парламенту IX скликання, останні скандали у фракції «Слуги народу» та найближчі місцеві вибори в Києві.
— Почнемо з головної теми дня — це нові «плівки Лероса» про Миколу Тищенка. Ти вже їх слухав?
— Я слухав першу й другу частини. Мабуть, це невелика частина того, що є.
— Кажуть, що у фракції «Слуга народу» обговорюється питання відставки Миколи Тищенка з посади заступника голови фракції після публікацій плівок Лероса. Наскільки це відповідає дійсності?
— І з посади заступника голови фракції, і з посади керівника київського осередку. Ці питання піднімалися і до плівок, а зараз знову стали актуальними. Є частина людей у фракції та в київській команді, які мають питання до Миколи, до того, як він діє.
— Чи буде озвучена публічна позиція фракції з цього приводу? Тим більше, що плівки опублікував Гео Лерос, який сам перебуває «у вигнанні».
— Я думаю, що позиція точно має бути, принаймні всередині фракції. Зараз мова йде про те, що це потрібно обговорити та прийняти рішення. У мене з цього приводу теж є думки. Думаю, що я озвучу свою позицію в межах фракції. Плівки — це лише одна частина загальної картини.
— Якщо взяти фракцію «Слуги народу» у Верховній Раді, вона досить різноманітна і складається з різних груп за інтересами. Через рік роботи в парламенті, в якій команді ти перебуваєш? З ким тобі простіше й легше працювати?
— Це правда, люди абсолютно різні: з різним життєвим досвідом, з різною ідеологією, з різними поглядами на економіку та гуманітарну сферу. Тому основною ідеологією і був обраний центризм, який об'єднує людей, зокрема й з різних флангів. Особисто я не знайшов себе в жодній з груп, лояльних до якоїсь конкретної людини або об'єднаних спільним минулим у громадських організаціях.
Я намагаюся працювати самостійно. Маю проукраїнську позицію, і є «червоні лінії», які я озвучував із самого початку: це питання української мови, територіальної цілісності та свободи слова. Три «червоні лінії», яких я дотримуюсь.

Робота в парламенті все ж таки передбачає взаємодію з різними групами, спілки, коаліції. Якщо подивитися на київських мажоритарників — це абсолютно різні люди. Є Олександр Юрченко, який потрапив в гучну історію. Є, наприклад, Микола Тищенко, а є Людмила Буймистер.
А є Роман Грищук, який намагається дотримуватися своєї позиції і не робити нічого всупереч своїм цінностям. І ось я з тими, хто їх підтримує.
— Ти прийшов до Верховної Ради як людина не з політики, як абсолютно новий для цього човен. Напевно, у тебе були свої очікування та уявлення про роботу у Верховній Раді. Які з них виправдалися, а які — ні?
— Я вперше зайшов до Верховної Ради за день до присяги. Ніколи раніше не був у цій будівлі. Вона уявлялася мені зовсім інакше. Реальність сильно відрізняється від картинки на телевізорі.
Є люди на трибуні, а є люди в кулуарах. Є вирішення питання для глядачів, а є реальність. Стороннім спостерігачам видно лише верхівку айсберга, гарну й причесану картинку. Люди з кардинально різних партій із різними ідеологіями, які в залі знищують одне одного, потім мило спілкуються в буфеті і разом обідають. У Верховній Раді ти постійно спостерігаєш це лицемірство. Я, звичайно, очікував такого, але звикнути до цього дуже складно. Повне лицемірство: всі всім друзі і всі всім вороги. Причому найзлісніші вороги не між партіями, а всередині них.
— Минув рік у парламенті, ти не розчарувався у своєму виборі?
— Мені часто ставлять це питання. Все йде за синусоїдою. Інколи ти «внизу» і думаєш, що у тебе нічого не виходить. Люди думають, що влада може все, але дуже часто це не так. А є «верхні» точки, коли є результат і відчуття піднесення від того, що ти не намарне зробив цей крок.
— Є ж ще особисті моменти. Коли ти пішов у політику, то чимось пожертвував — наприклад, своєю участю в бізнесі, у студії «Мамахохотала». Пішов до Верховної Ради на невисоку, як для Києва, зарплату на 5 років. Як ти вважаєш, чи потрібно підвищувати зарплату народним депутатам?
Хоча прямого зв'язку і впевненості, що за високої зарплати не буде корупції, немає. Напевно, навіть за високих зарплат будуть ті, кому і цього буде мало. Але, можливо, в якийсь момент критична маса людей почне більше дорожити ім'ям, репутацією та фінансовим ресурсом від держави. Ці люди працюватимуть в інтересах громадян.
Хоча прямого зв'язку немає і впевненості, що за високої зарплати не буде корупції, також немає. Напевно, навіть за високих зарплат будуть ті, кому й цього буде мало. Але, можливо, у певний момент критична маса людей почне більше дорожити ім'ям, репутацією і фінансовим ресурсом від держави. Ці люди працюватимуть в інтересах громадян.
— Але не в межах Верховної Ради цього скликання?
Не думаю, що суспільство скоро це прийме, та й депутати теж. Але еволюційно і поступово всі до цього йдуть. Згадай, скільки скандалів було з минулим Кабміном щодо зарплат. Хоча я був упевнений, що це був Кабмін, який мінімально залежав від олігархів.
— Через рік якими своїми проєктами у Верховній Раді ти пишаєшся?
Друге — закон про вступ дітей з окупованих територій і створення законодавчих можливостей для приїзду в Україну на підготовчі курси зі стипендією та проживанням, щоб інтегруватися і вступати на загальних підставах. Я займаюся відстоюванням бюджету на цей напрямок.
Ще зміна принципів фінансування університетів: тепер фінансування розподіляється за прозорою формулою. Ще дуже пишаюся, що відстояв пункт у законі про гральний бізнес, згідно з яким гроші від гральних закладів йтимуть, зокрема, на освіту і науку.
Це по освітній сфері. А далі робота в окрузі. У нас проблеми з представництвом влади. Люди звертаються до тебе з будь-яких питань, які навіть не стосуються роботи Верховної Ради, бо ти обраний, за тебе голосували, ти маєш вирішувати їхні питання.
Це за освітньою сферою. А далі робота на окрузі. У нас проблеми з представництвом влади. Люди звертаються до тебе з будь-яких питань, які навіть не стосуються роботи Верховної Ради, бо ти обраний, за тебе голосували, ти маєш вирішувати їхні питання.
Головні інструменти народного депутата: публічність, офіційне звернення та особисті стосунки, які, хочеш чи не хочеш, доводиться будувати, щоб вирішувати питання не лише в офіційному форматі, а й за допомогою особистого телефонного дзвінка.
Головні інструменти народного депутата: публічність, офіційне звернення та особисті стосунки, які, хочеш чи не хочеш, доводиться будувати, щоб вирішувати питання не лише в офіційному форматі, а й за допомогою особистого телефонного дзвінка.
— Скільки в середньому до тебе звертаються людей на день? Кілька людей? Десятки? Сотні?
Щодо кількості… Сотні ми б точно не витримали. Десятки на день — так, приходять. Встигнути все опрацювати майже нереально, навіть із помічниками. Потрібно вникнути, підготувати якісне звернення, відправити його, дочекатися відповіді, опрацювати. Це тривалий процес.
За рік у нас більше 1000 звернень. Щось ми вирішуємо за дзвінком до відповідальних за питання органів влади, десь потрібно просто допомогти правильно скласти документи або розібратися в процедурі. Письмово до інших інстанцій ми направили 580 депутатських звернень.
За рік у нас понад 1000 звернень. Щось ми вирішуємо дзвінком до відповідальних за питання органів влади, десь потрібно просто допомогти правильно скласти документи або розібратися в процедурі. Письмово до інших інстанцій ми направили 580 депутатських звернень.

— Все ж таки, ти можеш назвати кілька проєктів по Соломенському району? Я знаю, ми писали про гуртожиток на Полевій.
Було страшно, коли з тобою в закритому приміщенні перебувають агресивні люди з холодною зброєю. Але питання ще не доведено до кінця.
Було страшно, коли з тобою в закритому приміщенні перебували агресивні люди з холодною зброєю. Але питання ще не доведено до кінця.

— Як ти оцінюєш вибір фракцією кандидатки в мери Києва Ірини Верещук?
— Тільки в нас було хоча б подоба праймеріз, які пройшли публічно, і я оцінюю це як великий плюс. За трьома показниками, які оцінювали у фракції, вона виграла. Я поважаю вибір своєї фракції. У багатьох внутрішніх моментах Іра зараз показує себе дуже добре. Не знаю, як публічно сприймається її образ, але зсередини стає зрозуміло: те, що вона робить, дуже сильно працює.
— Як ти оцінюєш вибір фракції кандидатом у мери Києва Ірини Верещук?
— У нас був хоча б подобою праймериз, які пройшли публічно, і я оцінюю це як великий плюс. За трьома показниками, які оцінювали у фракції, вона виграла. Я поважаю вибір своєї фракції. У багатьох внутрішніх моментах Іра зараз показує себе дуже добре. Не знаю, як публічно сприймається її образ, але зсередини стає зрозуміло: те, що вона робить, дуже сильно працює.
— Я міг запропонувати в межах своєї квоти по району людей. Тільки в межах цього я і брав участь. У формуванні загального списку я участі не брав, ми лише погоджували. Я утримався. Вперше.
— Розкажи, що це була за квота і кого ти запропонував.
— Я впевнений у цих людях, адже я ручаюся за них своєю репутацією. Якщо хтось із них зіпсується або потрапить в компрометуючу історію, це торкнеться і мене. Ці люди пропрацювали зі мною рік, а то й більше, а не просто з'явилися перед виборами. Люди з району. Плюс я так обирав, щоб вони були з різних частин району і розуміли проблематику. І обов'язково з різних сфер. Головне, що цих людей не треба було десь шукати під вибори. Я справді можу назвати їх «командою Грищука».
— Розкажи, що це була за квота і кого ти запропонував.
Я маю бути впевнений у цих людях, щоб підписати під ними своє ім'я. Тому що якщо хтось із них зіпсується або будуть компрометуючі історії, це торкнеться мене. Люди мають зі мною пропрацювати рік, а не просто з'явитися перед виборами. Люди з району. Плюс я так обирав, щоб були з різних частин району, щоб розуміли проблематику. І обов'язково з різних сфер.

Я маю бути впевнений у цих людях, щоб підписати під ними своє ім'я. Тому що якщо хтось із них зіпсується або з'являться компрометуючі історії, це торкнеться мене. Люди мають попрацювати зі мною рік, а не просто з'явитися перед виборами. Люди з району. Плюс я так обирав, щоб були з різних частин району, щоб розуміли проблематику. І обов'язково з різних сфер.
Перший номер по району — Ксенія Семенова. Серйозний експерт з освіти. Рік працює зі мною по школах в окрузі. Паралельно веде кілька власних проєктів з освіти, понад 10 років викладає в університеті.

Перший номер по району — Ксенія Семенова. Серйозний експерт з освіти. Рік працює зі мною по школах на окрузі. Паралельно веде кілька своїх проєктів з освіти, викладає понад 10 років в університеті.
Є представник студентства Андрій Єрофеєв. Він випускник, але був головою студради КПІ, дуже добре розуміється на освітній і студентській темі. Я теж випускник, але я випускник 2012 року, а він досить нещодавно випустився і ще інтегрований туди.
Ще в команді Саша Устенко, який займається проблемами благоустрою, зробив сквер, знає, як прибрати незаконні гаражі, глибоко в цій темі. Є Іра Головатенко, яка займається темою ОСББ, до якої я під час виборів приходив у школу, щоб розібратися в цій темі. Потім взяв її помічником на громадських засадах. Є Дмитро Горбань — лікар, завідувач травмпункту в районній лікарні, паралельно закінчує магістратуру з державного управління.

— Розкажи про проєкт закону про столицю. Коли планується винести його на друге читання?
— Може не пройти ніхто, могти пройти 3 людини. Більше — потрібно дуже сильно постаратися. Все залежить не лише від рейтингу партії: по Києву їй потрібно подолати 5%, щоб брати участь у розподілі мандатів. Але має значення і конкретна кількість голосів за конкретного кандидата по району. Наприклад, представник партії, яка не долає 5% по району, набирає 5000 голосів. Він не проходить. Представник партії, яка набирає 5%, може стояти першим у списку і набрати 4 голоси. Він проходить. Тому важливу роль відіграє цінність голосу. Все дуже складно. По суті, важливо не лише голосувати за партію, а й за конкретного кандидата.
— Ти плануєш займатися політикою після Верховної Ради цього скликання?
— Це питання теж часто ставлять. І я його собі часто ставлю, але не можу на нього відповісти. Я не знаю, коли закінчиться наше скликання. Закінчиться воно через 5 років чи ні. Мені, звичайно, хотілося б, щоб воно закінчилося через 5 років. Щоб я вийшов до людей і сказав: «Дивіться, я обіцяв такі «червоні лінії» і не переступив їх, свої принципи я зберіг, обіцяв ці проєкти і реалізував їх. Ось це за мною залишилося. Дякую, піду-но я працювати і заробляти собі на життя».
— Ти плануєш займатися політикою після Верховної Ради цього скликання?
— Це питання теж часто ставлять. І я його собі часто ставлю, але не можу на нього відповісти. Я не знаю, коли закінчиться наш склад. Закінчиться він через 5 років чи ні. Мені, звісно, хотілося б, щоб він закінчився через 5 років. Щоб я вийшов до людей і сказав: «Дивіться, я обіцяв такі «червоні лінії» і не переступив їх, свої принципи я зберіг, обіцяв ці проєкти і реалізував їх. Ось це за мною залишилося. Дякую, піду-но я працювати і заробляти собі на життя».