«Ні риба, ні м'ясо». Підсумки прем'єрства Володимира Гройсмана.

Чи є у нього політичне майбутнє?

Взимку 2016 року в українському політичному істеблішменті розгорівся чергова криза. 16 лютого 2016 року Верховна Рада України, заслухавши звіт тогочасного прем'єр-міністра Арсенія Яценюка про діяльність Кабміну у 2015 році, ухвалила постанову про визнання незадовільною роботи уряду 247 голосами. За кілька годин до цього президент  Петро Порошенко закликав Яценюка піти у відставку. Однак за відставку уряду проголосували лише 194 народні депутати за мінімально необхідних 226, внаслідок чого зняти Яценюка з посади не вдалося. 

10 квітня 2016 року Арсеній Яценюк заявив, що самостійно за власним бажанням складає з себе прем'єрські повноваження. 14 квітня Верховна Рада України однією постановою ухвалила відставку прем'єр-міністра Арсенія Яценюка та призначила на його місце Володимира Гройсмана, який раніше обіймав посаду голови парламенту. Того ж дня було затверджено новий склад уряду. 

Призначення Гройсмана зняло парламентську напругу і дало змогу ліквідувати кризу, що назрівала. Також за Гройсмана широко розгорнулася реформа децентралізації, почалося хоч і скромне, але зростання ВВП, а загальна ситуація в економіці відносно стабілізувалася. Переважна більшість експертів оцінюють роботу Гройсмана нейтрально або навіть стримано позитивно, що саме по собі нонсенс, адже майже всі кадри епохи Порошенка викликають у експертному середовищі стійку антипатію. Парадоксально, але навіть прості українці, які, як правило, дуже негативно ставляться до власної влади, оцінюють Гройсмана досить стримано і не виявляють до нього явної антипатії – втім, як і симпатії. 

Безглуздо заперечувати, що економічна ситуація за Гройсмана була стабілізована. Кажучи простими словами, основна оцінка діяльності Гройсмана як серед експертів, так і серед звичайних українців – «нормальний прем'єр». Однак проблема полягає в тому, що Україні потрібен не просто «нормальний» прем'єр, а прорив, тобто той, хто зміг би вивести економіку на новий рівень, забезпечивши стабільно високі темпи розвитку країни. 29 серпня 2019 року уряд Гройсмана офіційно складе свої повноваження. Незабаром буде призначено нового прем'єра і сформовано новий Кабмін.

Децентралізація, інфраструктура і політична кар'єра: чим займався Гройсман на посаді прем'єр-міністра України

Гройсман став прем'єр-міністром України 14 квітня 2016 року. На цій посаді він пропрацював понад 3 роки, що є своєрідним рекордом: для українського прем'єра це більш ніж солідний термін. Під час своєї першої промови на посаді прем'єр-міністра Володимир Борисович емоційно пообіцяв «показати, як керувати державою». Однак чи показав він це насправді – велике питання. 

Питання ефективності уряду і Кабміну завжди емоційне, а не раціональне. Справа в тому, що політичні гравці та очолювані ними політсили приходять до влади з хорошими програмами і правильними гаслами, однак реалізація, як правило, серйозно страждає. Це доводить електоральна активність українців: жодного разу громадяни України не проголосували за чинного президента і правлячу партію двічі. Виняток – Леонід Кучма – лише підтверджує загальне правило. 

Яким же чином можна реально оцінити ефективність роботи уряду і чи можна вважати уряд Гройсмана успішним? Мабуть, все пізнається в порівнянні. Не можна заперечувати, що за Гройсмана Україна почала демонструвати стабільне економічне зростання на рівні 2–3%. Проблема полягає в тому, що це зростання перебуває в межах статистичної похибки, особливо якщо порівнювати з падінням 2014–2015 років. Однак світовий показник ВВП зростає швидше за українські цифри, і попри наше зростання ми все одно відстаємо від загальносвітової економіки. 

Міжнародні інвестори не раз називали причини, через які невигідно вкладати гроші в Україну. Це корупція у вищих ешелонах влади, монополізація найважливіших галузевих ринків, пластичне законодавство і залежні від політичної кон'юнктури суди. Жодну з цих проблем уряд Гройсмана вирішити не зміг. 

Ефективність економічної діяльності уряду, як правило, оцінюється за трьома основними показниками. Це рівень ВВП, рівень інфляції та створення робочих місць (або рівень безробіття). Провал хоча б за одним із цих показників у будь-якій розвиненій країні завжди призводить до відставки уряду – але не в Україні. Так, за Гройсмана почалося зростання ВВП, але його було недостатньо для виходу з кризи. Так, уповільнився рівень інфляції, але це відбувалося, як правило, за рахунок кредитів МВФ. Так, знизився рівень безробіття, але передусім за рахунок мільйонів українців, які поїхали на заробітки до європейських країн. 

Політолог, координатор громадського руху ЧЕСНО в Харківській області Руслан Зерницький вважає, що Гройсман до кінця не впорався зі своїми обов'язками і не використав усі можливі інструменти для управління країною. 

Руслан Зерницький
політолог, координатор громадського руху ЧЕСНО в Харківській області

«Мабуть, головним критерієм оцінки діяльності Кабміну можна назвати виконання річних планів пріоритетних дій уряду, які готують і затверджують його ж представники. За час перебування Гройсмана на посаді ці плани виконувалися максимум на 55%, що важко назвати успіхом. Провалював Кабмін і виконання Угоди про асоціацію України та ЄС. Судячи з їхніх же звітів, у 2018 році було виконано лише 52% із запланованих на цей рік завдань. Якщо такі темпи збережуться і в майбутньому, це відтягне перспективу вступу України до ЄС на великий строк»

Також, на думку Зерницького, Гройсман використовував бюджетні гроші для самореклами як політичного діяча напередодні парламентських виборів.

«З літа 2018 року Кабмін почав активно використовувати бюджетні гроші, тобто гроші з наших податків, для реклами «Уряду Гройсмана».  Рекламу маркували як «соціальну», хоча представники Національної ради з питань телебачення і радіомовлення класифікували її як політичну. Лише за 2019 рік з бюджету на створення позитивного іміджу прем'єра було витрачено майже 36 мільйонів гривень. Використовувати бюджетні гроші для самореклами перед виборами — це фарс!».

На думку експерта, в останній рік своєї каденції Гройсман вплотну зайнявся політичною діяльністю замість прем'єрської. Левову частку його зусиль становило бажання дистанціюватися від «токсичного» президента Порошенка. Все це робилося за рахунок податків громадян України. Зрештою Гройсман отримав на виборах 2,4%, «вливши» у свою передвиборчу кампанію десятки мільйонів гривень бюджетних коштів. 

Тим не менш, попри провал на парламентських виборах, політичне майбутнє у Гройсмана є, впевнений політолог Костянтин Бондаренко. 

Костянтин Бондаренко
політолог

«Володимира Гройсмана я вважаю талановитим адміністратором і менеджером, біда якого полягає в одному: йому довелося бути прем'єр-міністром несамостійної держави. При цьому він левову частку енергії витратив на те, щоб стати самостійним гравцем у несамостійній державі — самостійним від Порошенка, від олігархів і навіть від громадської думки. Гройсман, без сумніву, людина досить прогресивних поглядів, не прихильник революційних підходів, ринківець, прихильник компромісів, із внутрішнім стрижнем, з добре розвиненою інтуїцією (яка інколи компенсує брак освіти), діяльний і енергійний. Але при цьому йому доводилося господарювати під подвійним тиском — з одного боку, МВФ з вимогами скорочувати пільги і підвищувати тарифи, з другого боку — Адміністрація Президента з вимогами забезпечити ілюзію соціального благополуччя перед президентськими виборами. Гройсману вдалося пройти між краплями і навіть не набрати такої кількості негативу, як його попередник. Думаю, в майбутньому Гройсман ще скаже своє слово в політиці»

На рахунок Гройсмана нерідко ставлять реформу децентралізації. Децентралізація – «ідея фікс» для Володимира Борисовича, яку він просував ще під час свого перебування на посаді мера Вінниці. За оцінками експертів, значною мірою саме Гройсману Україна зобов'язана реформою децентралізації, яка дозволила у 2–4 рази збільшити наповнюваність місцевих бюджетів. Втім, наразі ця реформа далека від завершення, вважає політолог Андрій Золотарьов.

На його думку, говорити про будь-який виразний результат роботи Гройсмана не доводиться. 

Андрій Золотарьов
політолог

«Добрий мер виявився посереднім прем'єром. Якщо шукати позитив, то Гройсман дійшов розуміння, що нам потрібно заробляти гроші, а не позичати. Йому вдалося утримати ситуацію в рамках, але говорити про якийсь розвиток і ефективні реформи не доводиться. Немає навіть стратегії виходу з кризи. Треба віддати належне в децентралізації – він розумів ці процеси краще, ніж Порошенко. На відміну від Яценюка, Гройсман залишав про себе позитивне враження, він розумів проблеми місцевих громад, він міг слухати і комунікувати. Багато в чому реформа децентралізації – заслуга  Гройсмана. Однак ця реформа далека від завершення. Політичне майбутнє у Гройсмана є»

З ним солідарний і аналітик організації «Обсерваторія демократії», кандидат політичних наук Антон Авксентьєв. Експерт високо оцінює заслуги Гройсмана в реформі децентралізації, відгукуючись, втім, про решту його діяльності досить стримано. Він також вважає, що Володимир Борисович має перспективи політичного майбутнього в Україні. 

Антон Авксентьєв
аналітик організації «Обсерваторія демократії», кандидат політичних наук

«Ключовим досягненням Гройсмана я б назвав реформу децентралізації, завдяки якій місцеві бюджети зросли приблизно в 4 рази. Водночас реформи уряду Гройсмана в пенсійній, освітній, медичній сферах, радше, можна віднести до невдач, ніж до досягнень… На мій погляд, Володимир Гройсман залишається достатньо перспективним політиком, і результат персонального партійного проєкту («Української стратегії») на парламентських виборах-2019, який дає право на держфінансування, робить Гройсмана привабливим для спонсорів і шукачів франшиз на місцевих виборах. Характерно, що в липневому опитуванні соціологічної служби «Рейтинг» 6% респондентів заявили, що повністю задоволені діяльністю Прем'єр-міністра, а ще 22%(!) – «скоріше, задоволені» (для порівняння у Верховної Ради ці параметри – 2% і 5% відповідно), тому цілком можна припустити, що Гройсман знайде себе і в «постпорошенківській» політичній добі»

Ще одним досягненням доби Гройсмана називають масштабний ремонт доріг. За словами самого прем'єр-міністра України, відремонтовано понад 1 тисячу кілометрів доріг державного значення і близько 3 тисяч кілометрів на місцевому рівні. Втім, на практиці цей ремонт нерідко був неякісним, а компанії-підрядники, що вигравали тендери на ремонт доріг, нерідко звинувачувалися в корупції і «схемах».

За індексом глобальної конкурентоспроможності держав Україна на момент 2019 року перебуває на 83 місці з 140. Для порівняння, за Яценюка наша країна була на 79 місці. За якістю роботи державних інститутів Україна посідає 110 позицію, а виконання Угоди про асоціацію з ЄС станом на початок 2019 року становило 52% від усіх завдань, які мали бути виконані на той момент. Таким чином, можна констатувати незадовільні показники роботи уряду – причому констатувати це можна за урядовими ж звітами. Володимир Гройсман чесно визнає, що його уряд виконує лише в кращому разі половину завдань, які перед ним стоять. Чи можна за цих умов говорити про якусь ефективну роботу Кабміну – питання риторичне. 

Прем'єрство «стабілізця» Гройсмана: висновки і подальші перспективи

29 серпня 2019 року Володимир Гройсман офіційно складе з себе повноваження прем'єр-міністра, залишаючись, втім, тимчасово виконувачем обов'язків прем'єра до затвердження нового уряду. За час прем'єрства Гройсмана Україна не здійснила економічного ривка і не повернулася до докризових показників «золотого» 2013 року. Втім, свою базову задачу зі стабілізації економічної ситуації Гройсман виконав, впевнений політолог, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник. 

На думку політолога, Гройсман зробив те, чого від нього очікували експерти – реалізував в Україні квазіазаровський «стабілізець».

Руслан Бортник
політолог, директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики

«Він стабілізував економічну ситуацію в країні, але водночас особливого прогресу чи якогось ривка для України Гройсман і його уряд не створили. Гройсман – це нова інтерпретація Азарова, це уряд стабілізації, але не якогось прогресу і відновлення… Уряд Гройсмана не був незалежним, він не звітував перед парламентом… Цей уряд не провів жодних суттєвих, структурних реформ… Все це зависло в напівзробленому стані. Цей уряд загруз у корупційних скандалах і втратив будь-яку відповідальність перед українцями. Уряд такого собі «стабілізця», який був до кінця залежним від Порошенка і в якому померли рейтинги Гройсмана. Упевнений, що якби Гройсман раніше відмежувався від Порошенка, його партія і він сам були б досить конкурентоспроможними на виборах», – резюмує експерт. 

Підсумовуючи все сказане вище, можна зробити висновок, що Гройсман виявився досить слабким прем'єром. Так, йому вдалося привести до відносного ладу економічну ситуацію, не допустивши падіння України в економічну яму. Проте жодного ривка і прориву, такого необхідного нашій країні, за Гройсмана Україна не здійснила. Мабуть, найточнішою, хоча й просторічною оцінкою роботи Гройсмана буде давнє російське прислів'я – «ні риба, ні м'ясо». Гройсман не має сильної токсичності серед українців, на відміну від багатьох його попередників, однак не має також і політичної харизми, такої необхідної для успішної політичної кар'єри. За Гройсмана не стало гірше, але й не стало краще. По суті, Гройсман виявився абсолютно посереднім і буденним прем'єр-міністром – і все б добре, але Україна потребувала і потребує іншого прем'єра – фанатичного реформатора, новатора і технократа, який зможе здійснити економічний прорив. Завдання економічного ривка, боротьби з корупцією, масштабної реконструкції інфраструктури і залучення іноземних інвестицій Гройсман виконати не зміг. На відміну від Яценюка чи Азарова, він не акумулював на своїй особі багато негативу, однак і жодних позитивних оцінок так і не заслужив. 

Володимир Гройсман залишиться в українській історії як «перехідний прем'єр», який не зробив нічого ні однозначно доброго, ні стовідсотково поганого. Чи є у нього політичне майбутнє, покажуть найближчі роки. Наразі ж можна впевнено констатувати, що це був не найгірший, але й точно не найкращий прем'єр-міністр України.