Помер султан Оману Кабус бін Саїд. Яким він був правителем? Як його смерть вплине на Близький Схід?

Все, що треба знати про смерть правителя Оману, який правив країною понад пів століття.

Сьогодні, 11 січня, після тривалої хвороби помер султан близькосхідної держави Оман Кабус бін Саїд Ас-Саїд. Йому було 79 років. Для регіону ця людина — справжня глиба, важковаговик регіональної політики, шанований майже всіма на Близькому Сході, незалежно від політичної чи ідеологічної прив'язки. Смерть султана Кабуса — дуже важлива подія для Близького Сходу, певною мірою фундаментальний символічний зсув. Пішов з життя один із останніх архітекторів сучасного Близького Сходу.

TK Media попросили Ілію Кусу, експерта з міжнародної політики та фахівця з Близького Сходу, розповісти, яким правителем був Кабус бін Саїд, як його смерть вплине на Близький Схід і хто став наступним султаном держави.

Хто такий Кабус бін Саїд?

​Султан Кабус прийшов до влади 1970 року внаслідок безкровного державного перевороту, під час якого повалив власного батька — Саїда бін Теймура. Переворот був повністю підтриманий Великою Британією, спецслужби якої (МІ-6) активно брали участь в організації та підготовці заколоту.

Тоді 29-річний Кабус бін Саїд перебував під домашнім арештом за наказом батька, який не довіряв синові. Країна була у дуже жалюгідному стані. Правління Саїда бін Теймура виявилося катастрофічно провальним: повсюди спалахували бунти та повстання, загострювались міжплемінні стосунки, зростали бідність і безробіття, регіоном ширилися привиди комунізму та панарабізму, щедро підтримувані лівими націоналістичними урядами Єгипту, Сирії, Іраку, Лівії. 

За султана Саїда Оман замкнувся в собі, перетворившись на архаїчну та відсталу країну, зациклену на власних проблемах із закостенілими, неефективними соціальними та політичними інститутами, а також вкрай слабкою економікою. Велика частина доходів від експорту нафти (головного джерела багатства для Омана) йшла або на фінансування численних каральних операцій із придушення повстань, або до кишень оточення султана Саїда бін Теймура.

Британська імперія, що на той час розвалювалася під тиском останніх хвиль деколонізації, не могла дозволити собі назавжди втратити Оман, який міг охопити соціалістична революція, що найімовірніше спровокувала б «ефект домино» в сусідніх країнах, де й так хиталися крісла під правителями — у Саудівській Аравії, ОАЕ, Бахрейні, Катарі, Кувейті. Щоб запобігти катастрофі, британці, які вже кілька років носилися з ідеєю заміни султана Саїда на когось розторопнішого, зв'язалися із замкненим у будинку Кабусом. Зв'язок тримався через передачу аудіоповідомлень, записаних на касетну плівку під виглядом музичних композицій, які передавали молодому принцу, що любив музику й мистецтво.

Кабус бін Саїд мав тісні зв'язки з британцями, які й привели його до влади. З 16 років він навчався у Британії, закінчив військову академію «Сендгерст» і служив у британському 1-му батальйоні в Німеччині (полк «Шотландські стрільці»). У 1966 році він повернувся до Омана, де батько помістив його під домашній арешт. Весь час свого ув'язнення Кабус присвятив вивченню ісламу та історії власної країни, що згодом дуже допомогло йому в комунікації з населенням і побудові зваженої культурно-гуманітарної політики.

За допомогою британців, які підкупили частину арабських підрозділів оманської армії, Кабус без труднощів захопив королівський палац Аль-Хосн у місті Салала. Його батько Саїд бін Теймур і кілька охоронців відкрили стрілянину й намагалися втекти, важко поранивши при цьому одного з місцевих шейхів. Їм вдалося втекти через мережу підземних тунелів, але їх швидко наздогнали сили, лояльні Кабусу, і заарештували. Британці змусили султана відректися від престолу на користь свого сина, після чого відправили його спеціальним бортом до Британії, де він до кінця своїх днів жив у розкішному номері елітного готелю «Дорчестер» у Лондоні.

Одразу після приходу до влади султан Кабус узявся за глибоку модернізацію країни, побитої війнами. В Омані на момент початку правління султана Кабуса не було жодної середньої загальноосвітньої школи і лише одна лікарня. Асфальтованих доріг налічувалося всього 10 км на всю країну. Султан Кабус негайно спрямував нафтодоларові потоки на будівництво інфраструктури, модернізацію виробництва, фінансування освіти й медицини, відкриття нових шкіл і університетів. Рабство було скасовано. Також розпочалася безжальна боротьба з корупцією. Влада проклала асфальтовані дороги та провела електрику. Було витрачено чимало коштів на ребрендинг держави, яку перестали називати «середньовічною ямою». До 1980 року Оман мав 28 лікарень, понад 300 шкіл і 12 тисяч кілометрів нових доріг. Кабус також запровадив національну валюту — оманський ріал замість талерів Марії-Терезії та індійських рупій.

Внутрішні проблеми королівства були вирішені за допомогою неймовірного таланту султана до переговорів, а також його соціальних ініціатив щодо об'єднання. Він перейменував країну з «Султанату Маскат і Оман» на «Султанат Оман», по суті винайшовши її заново, підкреслюючи політичну єдність держави. Багато клано-племінних груп були залучені до процесу ухвалення політичних рішень, що поклало край міжплемінним чварам. Було створено парламент, якому надали повноваження представляти різні групи та перевіряти законопроєкти. Було запропоновано широку амністію учасникам повстань.

Найсильніші заворушення в регіоні Дофар були придушені силами султана за підтримки британців. Кабус виділив 400 млн фунтів стерлінгів на модернізацію національної армії і навіть побудував флот, який захищав експорт оманської нафти. Після низки військових поразок повстанці Дофара втратили підтримку своїх покровителів із СРСР і Китаю, а завдяки дипломатії султана Кабуса вдалося зменшити вплив на них і регіональних гравців, включно з Єгиптом. Останній цвях у кришку труни дофарського повстання забила підтримка з боку Ірану, який 1973 року направив в Оман свої війська для допомоги в придушенні повстання. Обмежений контингент надіслав також король Йорданії Хусейн.

Яка роль султана Кабуса для регіону? Чому його поважають?

​Султан Кабус — один із найефективніших і найталановитіших переговорників. За його правління Оман зайняв політичний нейтралітет і став одним із найважливіших посередників у регіональних процесах. Відповідно, країна відігравала одну з ключових дипломатичних ролей на Близькому Сході як своєрідна нейтральна територія, де проходили переговори навіть між непримиренними ворогами, щось на кшталт «арабської Швейцарії». 

​Султан Кабус бін Саїд організовував посередницькі переговори між Ізраїлем і Палестиною, Іраном і США, Іраном і Саудівською Аравією, Еміратами і Катаром, Єгиптом і Ізраїлем. Саме Оман був головним посередником, який звів разом США та Іран, що дало змогу зрештою укласти відому «ядерну угоду» 2015 року між США та шістьма міжнародними посередниками (Росія, Китай, Франція, Німеччина, США, Британія). Раніше, 2011 року, султан Кабус допоміг звільнити з іранського ув'язнення американських альпіністів, заплативши за них 1 мільйон доларів. У 2017 році Оман не став на чий-небудь бік під час саудівсько-катарського протистояння. Натомість султан кілька разів намагався помирити обидві держави, виступаючи арбітром і посередником між ними аж до кінця 2019 року, коли намітилися перші неформальні мирні контакти між Дохою та Ер-Ріядом.

У 2018 році султан Кабус запросив до себе прем'єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, вперше в історії, попри відсутність у країн дипломатичних відносин. Мета візиту — обговорення ізраїльсько-палестинського конфлікту.

​Оман і сьогодні є одним із головних переговорних майданчиків щодо ситуації в Ємені, діалогу в трикутнику Саудівська Аравія — США — Іран, саудівсько-катарського та емірато-катарського конфліктів. Власне, останньою миротворчою місією султана Кабуса бін Саїда став дипломатичний прорив на переговорах між єменськими хуситами та Саудівською Аравією наприкінці 2018 року, коли вперше в історії конфлікту в Стокгольмі були підписані перші угоди про перемир'я в Ємені.

Від чого помер султан Кабус?

​Він хворів на рак з 2015 року. Тоді ж почав лікування в Бельгії. У грудні 2019 року вперше повідомили, що його пухлина невиліковна і йому залишилося жити зовсім небагато. Султан повернувся до Оману, бажаючи померти на батьківщині.

Хто стане новим султаном? Як це відбувається?

​Зазвичай наступним султаном Омана стає син правителя або його рідний брат. Однак у Кабуса не було ні дітей, ні братів. У таких випадках, відповідно до статті 6 Конституції Омана, правляча династія має сама обрати нового правителя з числа членів родини. Якщо ж королівська сімейна рада не зможе погодити кандидатуру, тоді вона зобов'язана відкрити запечатаний лист, у якому султан на випадок своєї смерті пише, хто є його наступником. До цього моменту лист не розкривається. Його відкривають у присутності міністра оборони, ради з національної безпеки та представників Верховного суду за участю членів родини.

​Головними фаворитами покійного султана та претендентами на трон вважалися його найближчі родичі, троє двоюрідних братів: заступник прем'єр-міністра з міжнародного співробітництва Асад бін Тарек, колишній командувач ВМС Омана Шихаб бін Тарек і міністр культури та національної спадщини Хайсам бін Тарек.

​Цього разу родина розкрила лист, у якому виявилося ім'я Хайсама бін Тарека Ас-Саїда, 65-річного міністра культури та колишнього міністра закордонних справ Омана. Його одразу ж проголосили новим султаном.

А що в Омані? Що це взагалі за країна?

​Оман — дивовижна країна, яка має більше зв'язків із цивілізаціями Індійського океану, ніж із самим Близьким Сходом. Географія держави визначила її долю. Природні буфери на заході Омана у вигляді пустель, що відокремлюють його від інших країн Аравійського півострова, ускладнили торгівлю та взаємозв'язки Омана з іншими арабськими монархіями. Натомість близькість до Індійського океану та мусонних течій сприяла розвитку оманського флоту та міжнародної торгівлі.

​Оман поділяється на два основні історико-географічні регіони — консервативний, не дуже привітний і грубуватий пустельний захід (внутрішні області), який колись називався імаматом Оман, і космополітичний, багатогранний і вільнолюбний прибережний схід, який називався султанатом Маскат. Цей розкол на два різні Омани, які часто воювали одне з одним, був основною проблемою для держави та формування тут політичної нації. Султан Кабус бін Саїд — перший, кому вдалося подолати цю проблему й об'єднати дві частини в одну.

​Сьогодні Оман — одна з найстабільніших держав Близького Сходу. Його геополітичне становище, рівновіддалене від усіх центрів ваги, дозволяє займати нейтралітет і відігравати історичну роль посередника в регіональних справах. ВВП на душу населення країни зріс більш ніж на 1300% за 1960–1980-ті роки і сьогодні становить майже $ 48 тисяч. Велика частина доходів до казни надходить від експорту нафти та газу, які йдуть до Європи та країн Азії. Втім, згідно з планом реформ Омана на 2020–2025 роки в межах їхньої стратегії «Візія 2040» вони планують диверсифікувати економіку, відходячи від тотальної залежності від експорту енергоресурсів. Промисловість і сільське господарство — основні сектори економіки після енергетичного, однак найшвидше зростаючим є туризм.

​На ринку праці Оман покладається на мільйони іноземних робітників-мігрантів. І хоча з 1999 року країна продовжує політику поступової «оманізації» економіки, поки що не вдається позбутися залежності від іноземної робочої сили. З іншого боку, завдяки працевлаштуванню мігрантів Оман зберігає вплив на багато країн Південної, Східної Африки та Південно-Східної Азії. Щороку мігранти переказують додому в ці країни до 30 мільярдів доларів.

​В Омана потужна інвестиційна політика, яка базується на дуже приємних і комфортних умовах життя, легкості ведення бізнесу, низьких податках і пільгових умовах для іноземців та стабільності судової системи, що працює на основі британського права. Крім того, наявність, наприклад, зони вільної торгівлі зі США ще більше посилює впевненість інвесторів в Омані.

​Туризм — одна з найбільших сфер економіки Омана. Країна приймає до 5 мільйонів туристів на рік. Візовий режим в Омані ліберальний і відкритий. 69 країн мають можливість отримати електронну візу на в'їзд в Оман на термін до 30 днів буквально за пару годин. На території країни проходять десятки культурних традиційних фестивалів і розташовано дуже багато середньовічних об'єктів, деякі з яких занесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

А які відносини України та Омана?

Мінімальні. Політичні контакти між Оманом і Україною перебувають на низькому рівні. В України в Маскаті навіть немає власного посольства, представницькі функції здійснюються через українське посольство в Саудівській Аравії. Лише цього року президент України здійснив візит (хоч і досить дивний і напівофіційний) до Омана, де зустрівся з прем'єр-міністром, запросивши оманських інвесторів в Україну.

​У торговельно-економічному співробітництві Оман також не є якимось важливим партнером для України. За підсумками 2018 року товарообіг між Оманом і Україною становив лише 66 мільйонів доларів. Більша частина — експорт товарів з України (жири, олії, чорні метали). Імпорт з Омана становить лише 0,012% від усього імпорту України.

Ілія Куса