Святослав Юраш: Церква — берегиня шлюбу, держава знецінила цей інститут

Про проблему розлучень, роль Церкви в державі, Марші Рівності, Богдана Яременка та зарплати в конвертах.

У п'ятницю, 17 січня, народний депутат від «Слуги Народу» Святослав Юраш оголосив про створення міжфракційного об'єднання «Цінності, Гідність, Сім'я», до складу якого увійшли понад 300 депутатів Верховної Ради. Метою об'єднання назвали захист «вічних цінностей», інституту сім'ї та популяризацію консервативних ідей.

Співголовами об'єднання стали нардеп від Опозиційної платформи Олег Волошин, депутат від «Батьківщини» Сергій Тарута, представник Європейської Солідарності Михайло Бондар, а також Ірина Констанкевич («За майбутнє»), Олександр Ковальов («Довіра») та Оксана Савчук. 

Заява Юраша викликала чимало критики в соціальних мережах, ініціативу народних депутатів почали порівнювати з російськими «скрєпами». 

Святослав Юраш — наймолодший депутат в історії українського парламенту, на момент обрання йому було 23 роки. Він є 27-м номером у списку партії «Слуга народу».

TK Media зустрілися зі Святославом у неділю, 19 січня, щоб дізнатися, чим займатимуться депутати цього об'єднання.

— Володимир Коваль (далі - ВК): Давай розберемося. Тобі 23 роки, ти наймолодший народний депутат в історії українського парламенту. Якщо дивитися на історію твого життя, то ти завжди був людиною революційних поглядів. Крутився в середовищі громадських активістів, проходив курси в західних університетах, перебував серед людей ліберальних цінностей, з перших днів був на Майдані. Тим більше у багатьох викликали здивування твої п'ятничні заяви, коли ти повідомив про створення міжфракційного об'єднання консервативних традиційних цінностей на захист сім'ї. Як ти до цього прийшов?

— Треба використовувати правильне формулювання — за вічні цінності. І назва «Цінності, гідність людини» є компромісною та єднальною, щоб усі фракції і групи парламенту приєдналися.

— ВК: Як ти до цього прийшов? Ти не був людиною консервативних поглядів.

— Історія дуже проста. Для мене в підлітковому віці, як для львів'янина, було дуже важливим повстання проти реальності, дуже консервативної реальності у Львові. Я і повстав в усіх сенсах цього слова. Потім життя мені допомогло і показало, що цей пустий підхід, який тобі дарує релятивізм, деконструктивізм, не гідний того, щоб бути єдиним підходом до життя. І саме з тим, як я знайшов і побудував свою сім'ю, саме з тим, як я побачив певну порожнечу у багатьох, яку я мав раніше, я обрав шлях голосно говорити про консервативні цінності в парламенті, бо насправді є дуже багато сенсу, певної історії, в якій вони всі випробувалися. 

На Заході є велика і щедра консервативна традиція. І саме можливість почути цих мислителів показала мені, що насправді тріумф лібералізму, який так часто показують в нашій країні, не є єдиним варіантом. Є дуже артикульований, аргументований підхід до консерватизму, який пояснює конкретно, чому краще обирати саме цей підхід до життя. Загалом, і політично також.

— ВК: То, що ти нещодавно став батьком, вплинуло на твої погляди?

— Безсумнівно. Це показало, що мати дитину — це фундаментальна річ, яка показує тобі, для чого ти живеш. Щоб після тебе щось стало краще, щоб дитина мала можливість жити зовсім іншим життям, ніж ти жив, і вона могла вмістити в себе увесь той багаж помилок і перемог. І на тих перемогах будувати своє життя і не робити тих помилок. Дитина була ще одним кроком на цьому шляху до того, щоб жити тим, що я проповідую.

— ВК: В об'єднання увійшло понад 300 депутатів з різних фракцій. Хто був ініціатором, хто почав рух?

— Історія йде від мене, але, знову ж таки, була пара різних людей, які паралельно хотіли це починати, і ми вели діалог з ними, щоб об'єднати зусилля.

Якщо не помиляюся, там були зусилля одного з депутатів «За майбутнє» і одного з депутатів «ОПЗЖ».

— ВК: Олег Волошин?

— Він також. Олег Волошин був одним з тих людей, які намагалися відродити одне з МФО попередніх скликань у парламенті. Саме те, що всі ці сторони були готові йти на діалог, йти на об'єднання зусиль, мені показало, що парламент може працювати за сімейним порядком денним спільно.

— ВК: Ти очікував стільки хейту на свою адресу після оголошення про створення об'єднання?

— Так. Я тому насправді і титулував це дуже коректно, як камінг-аут, саме в тому сенсі, що для мого оточення більш контроверсійним є те, що ти називаєш себе консервативним, аніж коли ти кажеш, що ти ліберал. По-перше, те, що я консервативний, що я ніколи не ховав і казав у моменти своєї еволюції в цей бік, і по-друге, що парламент, репрезентативний орган нашого народу, є консервативним, і те що, знову ж таки, у нас є велика сімейна повістка дня. І те, що це стало шоком для багатьох сторін. Але, знову ж таки, причиною цього всього є те, що ти це все почав, той факт, що я є такий молодий. Усі звикли, що люди моєї вікової категорії, з моїм бекграундом, зазвичай на їхньому боці, і те, що я не на їхньому боці, їх дивує. Ці люди впевнені, що є лише один варіант прогресу, і цей варіант має бути прийнятий усіма. Я так не вважаю, саме на базі того, що я у себе вмістив із західного консервативного дискурсу, який показує, що він складніший, аніж це продають певні українські ліберальні сторони.

— ВК: Усі партійні проекти у нас в країні персоналістські. Представники «Слуги народу», коли партія йшла на вибори, озвучували думки, що це лібертаріанська партія. Лібертаріанство не дуже в'яжеться з консервативними цінностями. Не відчуваєш тут якоїсь суперечності?

— По-перше, людина, яка декларувала лібертаріанство, увійшла до нашого об'єднання. Лібертаріанство означає в першу чергу для нас, для України, економічний аспект. В економічній повістці дуже багато тез. Тому я також прихильник цієї лібертаріанської лінії. По-друге, якщо говорити саме про нашу партію, то там постійно різні тези, заяви про ідеологію, але проста правда полягає в тому, що наша партія змодельована за принципом демократів і республіканців. Ці партії національні, тобто в них є консервативні і ліберальні сторони. Серед консерваторів знаєте «blue dogs» — це консерватори демократичної партії, і «the squad» — ці максимально ліві конгресмени. І це нормально для української нової реальності, в якій є така національна партія. У нашому парламенті були приклади партій суто ідеологічних, і вони, на жаль, показують неефективність цього підходу. Вони були в одній силі, а тепер нічого не значать у нашому парламенті.

— ВК: До вашого об'єднання увійшли майже всі представники, крім партії «Голос». Ти писав, що вони представлять свого співголову, але Юрчишин заявив, що всі відмовилися.

— Я якраз говорив на цю тему ще перед кінцем виборів. Насправді я артикулював йому, що ми будемо створювати щось, що матиме всіх. Це буде щось, що не матиме обмежень. У сенсі того, що якщо ви дотримуєтеся сімейної повістки дня, то ви можете приєднатися та допомогти нам працювати над нею. Це не МФО ідеальних людей. Ми не є ідеальними, ми є ті люди, які готові визнавати свою неідеальність. 

Якщо ми говоримо про «Голос», мені востаннє в розмові з представником «Голосу» сказали, що в них буде співголова, і я проінформував Юрчишина. Він про це пост зробив, хто це був і публічно. І я радо рефлексував на їхні коментарі і їх коригував за ситуацією. У «Голосі» є консервативні люди, але вони там не більшість. Це ліберальна партія, це їхнє повне право визначати свій вектор та підхід від усього всього. Я лише дуже здивований, чи знає про цей вектор Львівська область, яка дала понад 23% голосів цій партії. Але це їхнє право.

— ВК: Цікаво зробити карту твоїх поглядів за основними маркерами. Конкретно — що входить в поняття «сімейні цінності»? Ось, наприклад, ЛГБТ — одностатеві шлюби — так чи ні?

— Ні. Дуже просте пояснення. Всю історію еволюції і того, чим є шлюб, визначала Церква. І вона була тим «визначником» того, що називається шлюб, і хто входить в шлюб. Через всілякі реформи, в тому числі радянські, держава стала центральним дистриб'ютором шлюбу як такого поняття, і знецінила багато в чому шлюб і зробила реальність з диким рівнем розлучень. Тому я до Церкви звертаюся за порадою щодо того, що є шлюб. По-перше, вона — берегиня цього поняття. По-друге, шлюб як поняття з'явився перш за все для того, щоб за дітьми була можливість спостерігати і доглядати. 

Для мене здається органічним те, чому Церква визначила це як індивідуальність, тому що саме чоловік та жінка можуть створити це нове життя. І тому що вони його створили, вони можуть отримати особливу відповідальність за нього.

— ВК: Усиновлення дітей одностатевими парами, я так розумію, теж ні?

— Для мене зрозуміло те, що дитина повинна мати «femine» і «masculine», які дає їй саме батько і мати. І це прекрасно, що саме так воно складається. І я хотів би, щоб воно частіше так складалося.

— ВК: Може представник ЛГБТ-депутат стати членом вашого об'єднання?

- Консерватори-геї — це досить нормальна історія для Заходу. У нас в об'єднанні немає абсолютної єдності всіх поглядів, і там є різноманітність. І я б не здивувався, якщо б... 

По-перше, я не знаю жодного парламентаря, який публічно є геєм, по-друге, можливо, навіть уже в цьому об'єднанні є люди, які мають зовсім іншу орієнтацію. І я буду тільки радий, що люди іншої орієнтації підтримують консервативну повістку дня. Скажу чесно, буквально вчора приїжджали мої друзі з Польщі, і мій друг знайомив мене зі своїм бойфрендом, і вони розповідали, що вони консервативних поглядів. У сенсі їхніх стосунків це одна історія, але взагалі погляди на життя в них консервативні. І я дуже радий, що представники всіх орієнтацій можуть бути консерваторами. На Заході це нормально — в Україні це чомусь дикість.

— ВК: Легалізація проституції?

— Не так. Ми схиляємось до того варіанту, який ефективний. Зараз у нас є сутенери в поліцейських кашкетах. Для того, щоб це змінити, ми дивимось на ті моделі у світі, які випробовуються. Найефективнішою є шведська модель, яку продукує певна секція феміністичного руху, і я говорив з багатьма співголовами, і ми з ними солідарні на цю тему. І я ще не маю консенсусу, але я думаю, що це одне з перших питань, над яким ми будемо працювати в парламенті.

— ВК: Розкажи, в чому вона полягає

— Шведська модель має дуже простий формат. Згідно з нею карається не сама проститутка, а клієнт проститутки. Ми боремося не з пропозицією, а з попитом, і таким чином це тисне на джерело, яке породжує проблему, а саме запит чоловіків на отримання дешевого і неприйнятного формату відносин, а саме торгівлі людьми, який є дефектом проституції.

— ВК: При цьому ти розумієш, що проституція як явище була і буде?

— Так само як і багато чого іншого, на жаль. Вбивство теж було, є і буде. Наше питання, що ми робимо — ми стимулюємо, щоб воно зростало, чи ми боремося, щоб воно зменшувалося. Ми знаємо, що Україна відома як місце секс-туризму, тобто підхід із дивними штрафами, який із проституцією не працює, треба змінювати.

— ВК: Чув про дівчину з Харкова, яка проживає в США, яка продала свою незайманість, сама вийшла з цією пропозицією на ескорт-агентство і продала її громадянину Німеччини за мільйон євро? Ця історія не про торгівлю людьми: все відбувається за взаємною згодою.

— Німеччина є дуже гарним кейсом того, чому варто думати про шведську модель. Німеччина легалізувала проституцію. 

Насправді дуже багато політиків усіх сторін ідеологічного спектра, справа і зліва, критикують ситуацію в Німеччині, тому що вона породила індустрію, яка стимулює те, що відбувається тут. А саме те, що відбувається торгівля людьми, які їдуть до Німеччини, щоб отримати роботу. А насправді торгують собою, як роботою. Це сумний феномен, і Німеччина сама думає над зміною підходів. Німеччина розуміє, що повної легалізації не має бути. Просто це не працює.

Історія з харківською пані — це крапля в морі насильницького залучення до цього бізнесу та тисяч зламаних життів.

— ВК: Богдан Яременко входить до вашого об'єднання?

— Не входить. По-перше, тому що в нього погляди інші. По-друге, тому що формування об'єднання відбувалося вже після цього скандалу, тому, само собою, [його участь була неможлива].

— ВК: Згідно зі шведською моделлю, яку ти пропонуєш, в історії з Яременком мав би бути покараний саме він? У разі якби злочин був закінченим. 

— Депутатів, які будуть підтримувати шведську модель, дуже багато — це по-перше. А по-друге, так, це буде покарання саме клієнту, тому, хто замовляє проституток. Але закон не має зворотної сили, і я сподіваюся, що ці історії чогось навчать людей.

— ВК: Легалізація легких наркотиків?

— Це явище доволі комплексне, як показує цілий пласт досліджень. На жаль, як і в багатьох інших царинах, прості заборони не працюють. Чи гірша марихуана за алкоголь або сигарети — важко сказати, і якщо так, то це шкода фізична, психічна чи соціальна? Тому я насправді схиляюся до регуляторного підходу як ефективнішого методу боротьби з легкими наркотиками. Якщо з важкими наркотиками, такими як героїн, питання закрите — це шлях в один кінець, тому має діяти заборона. Проте з тією самою марихуаною, а особливо медичною, ми маємо дуже серйозно і прискіпливо попрацювати над досвідом країн, які успішно взяли під контроль вживання деяких видів наркотиків. На відміну, до речі, від України, де, незважаючи на заборону, «чорний ринок» саме легких наркотиків процвітає.

— ВК: Ти колись вживав легкі наркотики?

— Ні. Я ніколи не вживав наркотики, ніколи не курив, а пити припинив у 13 років. 

— ВК: У 13 років?

— Це дещо дивна заява, але в Україні ледь не найвищий в Європі рівень алкоголізму серед молоді, на жаль. Я востаннє випив алкоголь саме в тринадцять років, відтоді я взагалі не п'ю.

— Полина Бражникова (далі ПБ): У своїй заяві ти вказав, що ваше об'єднання вже готує свій офіс, з чого, як я розумію, ви готуєтеся до справді серйозної діяльності. Які законопроєкти ви плануєте ініціювати в рамках свого об'єднання?

— Для цього необхідно координувати позиції з усіма співголовами об'єднання та поінформувати всіх членів перед тим, як анонсувати певні кроки. З того, про що я вже говорив — про шведську модель і про конструктивну взаємодію з рівними можливостями на цю тему. З нашим посилом, з тим, що ми об'єднуємо парламент, нам не дивно працювати з нашими в чомусь опонентами з міжфракційного об'єднання «Рівні можливості». Нам навпаки має бути зрозуміло, чому важливо знаходити точки дотику. Адже наш парламент, наша партія, наш президент постійно має саме це послання — давайте єднатися, давайте працювати разом. Просто саме цей консервативний посил має бути коректно зібраний і спресований.

— ПБ: Я розумію, що ви не можете говорити за всіх, і все ж які конкретні дії та ініціативи саме ви хочете вжити?

— Я ж кажу, перше питання — це історія з реформою проституції. Шведська модель у цій ситуації видається досить розумним підходом.  Проте ми ще будемо працювати над цією темою. Друге. Якщо ми говоримо більш детально про ситуацію з підтримкою сім'ї. Адже в нас в Україні наразі дикий рівень розлучень, дикий рівень сиріт. Ця ситуація неприйнятна. В мене є колеги, як пані Лис з нашої партії, яка має законопроєкт щодо сімей. Ми будемо розглядати це питання і працювати над цим.

— ВК: Слухай, ну а як можна боротися з розлученнями? Ви ж не будете їх забороняти.

— Ми не будемо боротися з розлученнями, ми будемо розуміти, що у власній країні основні причини розлучення — це економічні чинники, і нам їх треба якось мінімізувати. Головне, щоб люди мали більше мотивації залишатися разом, а не через якісь чинники розходитися, от і все. Боротися з ними не варто, треба просто зробити так, щоб вони залишалися разом.

— ВК: Ти сказав, що раніше питання шлюбу було питанням Церкви. Тепер це питання монополізувала держава. Ти вважаєш, що роль Церкви має зростати в питаннях шлюбу?

— Вінчання є нормою також в Україні так само, як і державний шлюб.  Це дає розуміння того, що Україна таки доволі консервативна країна, просто цей консерватизм не артикульований. Не те щоб роль Церкви мала зростати. Тут важливо знати, що з Конституції дуже чітко зрозуміло, що Держава і Церква відокремлені одна від одної. Держава є світська, і це правильно. 

Якщо ми говоримо про шлюб, то Церква є дуже важливим соціальним інститутом. Вона впливає на людей так, щоб люди залишалися в шлюбі разом. Нам важливо допомогти в цьому сенсі. Церква діє як психолог, це місце, куди люди йдуть по допомогу. Церква виконує численні соціальні функції, а держава не має заважати в цьому сенсі.

— ВК: Ти релігійний?

— Я доволі релігійна людина, так. Коли я був молодим, я полишив віру в Бога, і зараз я поступово окреслюю цю віру заново. Для мене поняття віри в Бога — це щось дуже велике і конкретне.

— ВК: Я чому питаю. Ми з тобою не перший рік знайомі. Колись на таке саме питання ти сказав, що ти агностик або атеїст.

— Я повстав колись проти львівської реальності. Для мене зараз відновлення цієї віри — це не стрибок, а скоріше відновлення.

— ВК: Парафіянином якої церкви ти є?

— Православна Церква України. Я більше того розумію, що після отримання Томосу наша канонічна відтепер Церква є місцем, що має загальноправославну канонічність.

— ВК: Говорячи про роль Церкви, радник Секретаря РНБО Сергій Сивохо нещодавно заявив, що Церква може стати ефективним посередником для врегулювання конфлікту на Донбасі. Як ти на це дивишся?

— Зараз, коли ми думаємо про таку важку річ, як мир на Сході, тут треба шукати союзників на всіх сторонах. Якщо ми говоримо про церковний шлях, то він для мене дивний. З тих кроків, про які я знаю, це, перш за все, берлінський раунд Нормандських переговорів. Там уже буде більш окреслене розуміння цього поняття.

— ПБ: Ви говорите про те, що метою вашого МФО буде захист вічних цінностей українського суспільства. Однак, якщо подивитися на тенденції, наприклад частоту проведення Маршів рівності, — цінності українського суспільства змінюються.

— Свобода зібрань в Україні — це закон, і це реальність, на щастя. У нас немає суттєвої проблеми в цьому питанні. У нас марширують крішнаїти, громади з іншою, ніж традиційна, орієнтацією. Це є один з варіантів нашого буття, по-перше.

Проте треба пам'ятати, що в 5-мільйонному Києві, по-перше, величезна увага до цього (Марш рівності — ред.). Проте цей парад не є тим, що показує, що наші цінності змінилися.

— ПБ: Але ж паради проходять не тільки в Києві.

— Безсумнівно. І масштаб цих подій показує мені, що цінності суспільства залишаються незмінними.

Я роблю висновок з певних опитувань, які були на цю тему. Україна і Конституція визнає шлюб, що має бути між чоловіком та жінкою. Опитування на цю тему дуже чітко показують. Опитування стосувалися не лише Києва, а й всієї України. Дуже багато людей у Києві помиляється, коли думає, що їхнє оточення — це вся Україна. Київ є певною бульбашкою, якою є дуже багато столиць по світу. Країна може мати іншу думку. Через це і були ці політичні шоки на Заході численні, в Британії та Америці.

— ВК: Давай про роботу парламенту. Що це за історія із забороною на інтерв'ю депутатам від Слуги. Пояснюю: ми запрошуємо тебе на інтерв'ю, ти легко погоджуєшся. Деякі твої колеги теж без проблем. Інші колеги з СН кажуть, що вони нібито «за», але є заборона медіаофісу і потрібно узгоджувати, де який канал і видання, і отримувати добро у Євгенії Кравчук. Це відповідає дійсності?

— Ні, звичайно, що ні. Дивись, я тобі казав про свою позицію щодо легких наркотиків. Дуже багато медіа візьме цей хедлайн і запустить його. Але тут важливий нюанс. Треба розуміти просту реальність, що дуже багато депутатів, і я також, окрім спілкування з медіа, у своїх векторах роботи мають працювати. Багато з них зі своєю роботою і поїздками не мають змоги говорити з медіа. Але є проблема фундаментальна — що медіа тільки й хочуть що вирвати те, що думають за потрібне, і подати це як якусь історію. Деякі колеги в шоці від тих методів, які діють у медіа. І я їх розумію, чесно кажучи.

— При цьому точно є заборона ходити на канали холдингу Віктора Медведчука (телеканали ZIK, NewsOne, 112 — належать соратнику Віктора Медведчука Тарасу Козаку — ред.)

— Я своїми інтерв'ю якраз і показую, що не так воно є, як малюється.

— ВК: Ну як же. Був конфлікт, який став публічним, у чаті «Sluga Speakers», до якого ти також належиш, між Ґео Леросом та Іриною Верещук. Коли відреагував Максим Бужанський, сталася сутичка з Ґео Леросом. Це показало, що така заборона є і кілька депутатів її порушували: Ірина Верещук, Максим Бужанський та інші колеги.

— Щодо Медведчука. Якщо ми говоримо про його канали, там постійно є люди від нас. Це показує, що якщо ця заборона і є — то вона не працює.

— ВК: Конкретно ти нормально ставишся до того, що твої колеги можуть ходити на канали Медведчука?

— Я в цих дебатах конкретно участі не брав. Я маю думку, що набагато краще подати свою точку зору, аніж ні. Хоча я розумію, що ці канали часто критикують як проросійські канали, які беруть масовку проти однієї сторони і тиснуть на іншу точку зору.

— ВК: Останній скандал, який стався минулого тижня, — запис прослуховування наради прем'єру Гончаруку. Після чого Гончарук написав заяву про відставку, подав її президентові, хоча мав подати парламенту. Президент цю заяву не прийняв. Чи достатній привід ці записи, щоб змінювати прем'єр-міністра?

— Моя позиція така, що Гончарук ще має замало часу роботи, щоб говорити про його результати. У мене є питання щодо певних зарплат і чи заслужені вони. Але якщо ми говоримо конкретно про історію з Гончаруком, я не думаю, що зараз час його проганяти чи викидати. Більше того, я розумію, чиї інтереси він своєю роботою подавляє, і я не хотів би давати щастя цим інтересам

— Чиїм?

— Якщо ми говоримо про пана Ахметова, то у нього зараз не ідеальна ситуація. Для прикладу, але це не єдина історія. Там корупційні схеми на кожному кроці. І я розумію, що всі ці схеми працювали всю історію України. А тут несподівано проблеми з цими схемами. Звичайно, всі хочуть забрати того, хто заважає — це пан Гончарук.

— Земельна реформа. Дуже швидко почали і пройшли перше читання, після чого почався конфлікт з іншими фракціями щодо поправок. Коли плануєте друге читання?

— Я сподіваюся, що якомога швидше. Мене переконало, що Зеленський має яйця, коли саме в його презентованій програмі, ще в лютому, був ринок землі, на відміну від інших кандидатів. Якщо ми говоримо про нашу партійну програму, то вона передбачає створення ринку землі. І цей меморандум, який ми всі підписували, є розуміння, що цю обіцянку треба втілити. Але я не в аграрному комітеті, і тому сподіваюся, що це станеться якомога швидше.

— Розкажи про нового голову комітету з міжнародної політики.

— Я пана Мережка добре знаю, ще з президентської кампанії. Я маю максимально добру думку про нього, як у сенсі відкритості та комунікацій, так і в сенсі того, як він шукає консенсус, як уміє аргументувати свою точку зору через свій величезний досвід міжнародного права. Це дає йому змогу ставити акценти в цьому полі: фахово, професійно.

— Ти брав участь у внутрішньофракційному конкурсі на голову комітету?

— Я подався також. Я робив це через одну просту річ: я при цьому комітеті 5 років секретарював у Громадській раді, коли Яременко її очолював. Тому реалії цього комітету, апарату, який ним керує, і порядку денного, який там може бути, я досить добре розумів. 

— Я обговорював ідею створення вашого МФО з кількома представниками громадськості, і є думка, ніби створення МФО — це підготовка ґрунту для просування тебе на посаду міністра культури або освіти. Є такі амбіції?

— Ще після президентських виборів, коли ставала мова «куди йти далі?», я розумів, що через свій вік та різнобічний досвід мені було б неправильно йти до виконавчої влади. Депутатська праця перш за все полягає в комунікації: з експертами, громадськістю, народом. Це та позиція, до якої я підходжу зі своїм інструментарієм. Більше того, я вважаю, що для міністерської посади має бути вища освіта, якої в мене незавершена, як і в тебе.

— Тобі відомо, щоб твої колеги по фракції отримували зарплату в конвертах?

— Ні, ця історія є ще однією спекуляцією. Вже є не тільки про це історії, є і про темники, і про те, се. Це все йде в одному марші з іншими історіями, які мають одну просту мету — зламати цей момент, який у нас є. Розказати, що вони такі самі, як інші. Типу поверніть нам владу, ви нас знаєте, але ми хоча б вміємо цим всім управляти. Всі ці сили намагаються роздмухувати кожну іскорку, яка з'являється проти нас, і вони стараються отримати вибори заново, де вони можуть отримати сильніші позиції.

Володимир Коваль, Полина Бражникова