Цей «Джокер» теж стане культовим. Так чи інакше

Про кінокомікс, який міняє правила.

Мама Артура Флека завжди переконувала його, що він народжений, аби веселити і радувати людей. У похмурому Готемі 80-х справді дуже бракує безтурботного сміху. Робітники страйкують, вулиці заполонили щури, молодь зірвалася з різьби. Пістолет у такій обстановці – набагато дієвіша зброя, ніж щаслива усмішка. Але Артур проти насильства. Він працює клоуном, мріє про кар'єру стендап-коміка. А ще Флек дуже хворий – приймає сім ліків одночасно і не контролює напади сміху.

Ви точно бачили принаймні один фільм Тодда Філлипса. Швидше, навіть три. Це з його подачі четверо друзів влаштували настільки вогняну вечірку, що один із них зник. А потім ще раз. І ще раз. Філлипс зробив собі ім'я, зігравши комедійну трилогію «Ніч у Вегасі», але до вищої ліги пробився завдяки історії, в якій немає нічого смішного.

Частково це вимушений крок. Принаймні сам Філлипс визнає, що в сучасному Голлівуді стало складно знімати комедії. «Спробуйте бути смішним у цій новій культурі, – каже він в інтерв'ю Vanity Fair. – Є купа текстів про те, чому комедії більше не працюють. Я розповім чому. Усі ці кляті веселі хлопці думають: «До біса це лайно, я не хочу нікого образити». Важко сперечатися з 30 мільйонами людей у твіттері. Тож ти просто виходиш із гри і починаєш роздумувати».

Тодд Філлипс
Режисер «Джокера»

Усі мої комедії були зухвалими, неповажними. Як зробити щось таке ж, але вже в іншому жанрі? Знаю! Давайте знімемо фільм за коміксами, але все там перевернемо з ніг на голову.

З цією ідеєю Філлипс прийшов до Warner Bros – він позиціонував фільм як антисупергеройське кіно, без спецефектів і дитячого сюжету, але з похмурим реалізмом. Даючи головну роль Хоакіну Феніксу, режисер запропонував розглядати «Джокера» як фільм про пограбування. Актор, зрозуміло, здивувався – ніякого пограбування в сценарії не було. «Ми вкрадемо у Warner 55 мільйонів доларів і будемо робити, що хочемо», – відповів Філлипс. Результат – приз найкращому фільму на кінофестивалі у Венеції і прогнозовані 80 мільйонів у дебютні вихідні прокату США.

Проблемний одинак не справляється з тиском і зриває різьбу, звинувачуючи у всьому суспільство, що його пригнічує. Нічого нового? Філлипс заздалегідь підготувався до претензій. Він прямо каже, що надихався «Таксистом» і «Королем комедії» Мартіна Скорсезе, а не перечитував десятки коміксів про Джокера. Головною метою Тодда було вплести історію про суперлиходія і головного ворога Бетмена у максимально наближений до реального світ, де людей турбують не загроза катастрофи світового масштабу, а, наприклад, майбутні вибори мера. Крістофер Нолан у своїй трилогії про Темного лицаря зробив майже те саме, але його легенда все ж розсипалася б без слова «Бетмен». У «Джокері» все інакше. Тут є Готем, Уейни і та-сама-сцена-з-намистом, але це – прояв поваги до культури коміксів, а не рушій сюжету. Філлипс узяв відомого героя і разом зі Скоттом Сілвером (він працював над сценаріями «Боксера» і «Восьмої милі») вигадав абсолютно оригінальне походження. Жодних чанів з кислотою – лише людська зневага, відчайдушне прагнення уваги і психічний розлад.

Вийшло настільки переконливо, що режисерові довелося пояснювати – це не пропаганда насильства. «Ми зробили кіно про вигаданого персонажа у вигаданому світі. Сподіваюся, його так і сприймають, – каже Філлипс. – Не можна звинувачувати фільми в тому, що світ зараз настільки божевільний. Наше кіно – саме про такий світ, де тригером для жахливих вчинків може стати що завгодно. Але це не заклик до дій. Скоріше спроба спровокувати суспільство на самоаналіз».

Хоакін Фенікс заради ролі схуд на 23,5 кілограма. Поки готувався, дивився не на Джека Ніколсона, Гіта Леджера і Джареда Лето, а вивчав манеру рухатися Бастера Кітона і Рея Болджера, який зіграв Опудала у «Чарівнику країни Оз». Його Джокер лякає не лише сміхом, який іноді більше нагадує плач. Танець тендітного психа з випираючими ребрами – не менш страшне, але зачаровуюче видовище.

На майданчику Фенікс дуже багато імпровізував, деякі сцени увійшли до фільму. «Він вигадував такі винахідливі форми. Просто неймовірний», – хвалить актора Філлипс. А Хоакін каже, що для нього кожна робота – це документалістика. «Потрібно відчувати персонажа, переживати кожен його момент», – вважає Фенікс.

Якщо так, то робота над «Джокером» могла поставити виконавця головної ролі на межу нервового зриву. «Я знав, на що йду. Це складний фільм. Добре, що він викликає у людей таку сильну реакцію, – каже Хоакін. – На Артура можна дивитися по-різному. Комусь він здасться нещасною людиною, яка хоче, щоб її почули, щоб на неї звернули увагу. Комусь – одержимим маніяком із манією величі».

Так чи інакше – цей Джокер теж стане культовим. Хіту Леджеру образ клоуна, що несе хаос, приніс посмертний Оскар за роль другого плану. Робота Фенікса ще амбітніша, як і весь проєкт. «Джокер» змінює правила гри, руйнує шаблони, кінокомікс тепер – не обов'язково блокбастер із дорогим CGI, не обов'язково кіно для гіків. Усе справді перевернулося з ніг на голову, як і обіцяв Філлипс.