«Україна не витримає кілька місяців жорсткого карантину». Інтерв'ю з радником президента України Ігорем Новіковим

Про плівки Єрмака, кадрову кризу в команді Зеленського і майбутнє після пандемії.

Світова економіка входить у зону невизначеності, уряди різних країн проводять соціальні експерименти над населенням, а Україна на порозі, можливо, найбільшої кризи з часів революції 2013-2014 років і подальшої втрати територій. І з ким ще краще говорити на ці теми, як не з футурологом?

TK Media поспілкувалися з футурологом і радником президента України Ігорем Новіковим.

- Чим ти зараз займаєшся в Офісі президента?

- Тим самим, чим і раніше. Я – позаштатний радник Президента.

- Раніше ти щільно займався питанням українсько-американських відносин і тісно працював з Андрієм Єрмаком. Ви продовжуєте працювати в парі?

- Раніше, коли Андрій був помічником Президента і відповідав лише за міжнародний напрям, нам справді було необхідно щільно координувати свої дії щодо українсько-американських відносин. Зараз Андрій – керівник Офісу, а на американському треку через пандемію коронавірусу відносне затишшя, тому кожен займається своєю справою.

- Як ти оцінюєш реакцію Офісу президента на скандал із плівками Гео Лероса 

- Мені здається, Президент відреагував абсолютно правильно. Будь-хто має право коментувати злиття, звинувачення чи компромат, але Президент не може опускатися до рівня кухонних пліток. Упевнений, що реакція буде.

- Ти згадав коронавірус. Скільки, на твою думку, триватиме пандемія у світі і скільки може тривати спалах в Україні? Карантин введено до 24 квітня, але навіть у Кабміні (Аваков) прогнозують продовження.

- Коронавірус застав усіх зненацька, тому я не можу сказати, що якась країна може слугувати ідеальним прикладом реагування, що дозволяє зробити точний прогноз. Особливо – якщо брати до уваги лише ті країни, які порівнянні з Україною за станом економіки, доступністю ресурсів та інфраструктури для боротьби з пандемією, а також – щодо політичної стабільності.

У світі на даний момент банально не накопичено достатньо даних і досвіду (наприклад, ніхто сьогодні навіть не може назвати більш-менш точну цифру заражених), а отже – всі країни експериментують, як кажуть, на ходу.

Найближчими 10-15 днями за умови масового тестування ми плюс-мінус побачимо реальну ситуацію в Україні, а отже, зможемо вже, спираючись на динаміку, прогнозувати подальший розвиток подій.

Одне можу сказати точно: Україна не може собі дозволити багато місяців жорсткого карантину, як економічно, так і політично. Тож, попри високу ймовірність продовження карантину після 24 квітня, обмеження мають бути вдосконалені, але водночас і суттєво послаблені.

Кілька тижнів жорсткого карантину, а потім масове тестування, грамотні заходи з локалізації всередині країни і жорсткий скринінг на кордоні – так, на мою думку, виглядає єдиний надійний ключ до швидкого перезапуску життєдіяльності країни. І переломний момент – зараз, адже, за багатьма прогнозами, до стабілізації ситуації – 9-12 місяців.

- Ти говориш про масове тестування, але МОЗ пішов іншим шляхом: вибірковому тестуванню осіб, які демонструють симптоми

- Це вимушений захід, оскільки наразі немає достатньої кількості тестів. Але за правильної концентрації зусиль – тимчасовий.

- У боротьбі з пандемією влада зробила ставку на олігархів і великий бізнес, відкрито попросивши їхньої допомоги і закріпивши «кураторів» за регіонами. Наскільки це виправдана стратегія в довгостроковій перспективі і що коштуватимуть Офісу ці послуги в майбутньому?

- Я б поставив питання щодо «вартості послуг у майбутньому» трохи інакше: а скільки коштуватиме олігархам і великому бізнесу колапс України?

Не можна бути першим парубком у селі, якщо село згоріло – а це саме той випадок, адже фактично ніхто з наших великих гравців не є справді мультинаціональним, здатним вижити без України.

На мою думку, тут найважливішим фактором є збереження суб'єктності Офісу Президента. Партнери, яким би глибоким не був симбіоз, не повинні забувати, що існує чітке розмежування між державою і бізнесом. Якщо бізнес хоче стати державою, йому необхідно перестати бути бізнесом. І навпаки.

До речі, раз уже ми заговорили про бізнес, варто згадати не лише гігантів. Мені здається, ключовим фактором для майбутнього України зараз є підтримка малого і середнього бізнесу, причому не лише з боку держави чи великих гравців, а й з боку самих українців.

Купуйте українське, підтримуйте своїх! Ланцюгова реакція в глобальній економіці триватиме від 2-х до 4-х років, і весь цей час інші країни будуть, як кажуть, самі за себе – це вже помітно зараз.

Від того, яку частку українського ми збережемо в Україні, значною мірою залежатиме наше місце в новій реальності.

- За півроку в країні вже третій міністр охорони здоров'я і міністр фінансів: зокрема, зміна відбувається прямо під час пандемії. Один з мерів нещодавно сказав, що на місцях уже просто перестають з ними знайомитися: все одно скоро новий. У чому полягає кадрова проблема команди Зеленського? Чому Офіс президента раз у раз припускається помилок, після чого одразу намагається їх поспіхом усувати?

- Кадрова проблема зараз не у команді Зеленського, а в Україні загалом. З одного боку, важкі часи відкривають справжню сутність людей, а це сильно обмежує у виборі… З іншого, зараз, на жаль, не та ситуація, коли варто спиратися виключно на молодих відчайдушних реформаторів – криза не допускає права на помилку.

Це, звісно, звучить абсурдно, але знайти кандидата, наприклад, на посаду міністра, вже само по собі доволі складне завдання, адже ми, як суспільство, очікуємо побачити людину з досвідом, без зв'язків з різними групами впливу, без корупційного шлейфу, але при цьому стійку до спокус всередині системи...

Додай до цього чергове загострення у різних групах впливу в парламенті, багато з яких діють за принципом «чим гірше у всіх – тим краще для нас».

І, напослідок, як вишенька на торті, додай сюди чорнуху: вимазати когось лайном, збити і запропонувати «свою людину» перетворилося в наші дні на улюблений вид спорту.

Наприклад, подивімося на енергетику. Ситуація там зараз критична, і від вибору правильного кандидата залежить, ні багато ні мало, майбутнє всієї країни. Уяви собі карантин ще й без електрики та інтернету – чим це закінчиться?

- Ізраїльський історик Юваль Ной Харарі висловлює побоювання у своїй колонці для FT, що тимчасові заходи, які запроваджують влади, залишаться на постійній основі, а свобод і приватного життя у громадян буде все менше. Яскравий приклад: Київ уже зараз закуповує камери з функцією визначення облич та дистанційного вимірювання температури для боротьби з коронавірусом, але вони не зникнуть і після пандемії. Поділяєш цю точку зору?

- Київські камери – не єдиний приклад. Днями Google почав аналізувати дані про пересування користувачів для оцінки ефективності заходів самоізоляції в різних країнах, що, природно, викликало хвилю невдоволення у прихильників цифрової приватності.

Заходи можуть бути тимчасовими, але технології та інфраструктура – це надовго, а отже спокуса встановлення цифрових автократій у світі значно зросте, особливо якщо врахувати, що коронавірус – не єдиний виклик найближчих років. Думаю, що такі речі, як соціальний рейтинг (за досвідом і подобою китайського), ми побачимо в доволі несподіваних куточках планети.

Ну, а остаточний консенсус у окремо взятих країнах залежатиме від рівня освіченості населення та політичної стабільності.

- В Україні є проблема нерівного доступу до освіти. Карантин її лише посилить: більшість шкіл і університетів не здатні перевести навчальний процес в онлайн, а «Всеукраїнська онлайн школа» на ТВ з одним уроком на день більше схожа на PR-шоу. Які ти бачиш рішення цієї проблеми на національному рівні?

- Не погоджуюся з тобою щодо «Всеукраїнської онлайн школи» – це якраз хороший приклад швидкої реакції. А що ти очікував, Coursera під ключ за пару тижнів разом із контентом? Інша справа, що це тимчасове рішення, а проблема нікуди не подінеться.

Певною мірою ті події, що зараз розгортаються, несуть у собі певний позитив – зникне страх змін, а отже, у нас буде шанс побудувати нову освіту фактично з чистого аркуша.

Якщо говорити про інструменти, природно, необхідно повністю використовувати потенціал онлайну. Я ні в якому разі не применшую важливість соціалізації учнів і студентів, роль учителів чи необхідність практичних занять, але все ж пора починати будувати повноцінну цифрову освіту. В Україні зараз усе для цього є.

Також не варто забувати і про оновлення контентної складової, про самі освітні програми. Наразі є низка дисциплін і предметів, які точно не завадили б, як у школах, так і у ВНЗ. Особисто я б запропонував додати прогнозування, поведінкові науки, курси про розвиток технологій, сторітелінг та роботу з контентом.

Ну, і звісно, важлива правильна система профорієнтації. Своє місце на ринку праці або майбутній напрям підприємницької діяльності кожен має обирати усвідомлено, розуміючи всі тренди і динаміку.

- Під час війни заробляють продавці патронів, під час пандемії – продавці масок. Масками вже займається тільки лінивий, але й це вчорашній день. На які сфери варто звернути увагу підприємцям зараз, щоб через півроку опинитися на коні?

- Якщо цікавлять конкретні сфери, на мою думку, це – освіта, медицина, е-комерція, впровадження технологій, логістика останньої милі, імпортозаміщення, агро і, звісно, контент.

Щоб правильно зробити ставку, я б рекомендував детально поглибитися в прогнози щодо того, якими Україна і світ вийдуть з цієї кризи. І коли.

- На своїй сторінці ти пишеш, що Україна найбільш адаптивна до глобальних змін і стійка до криз. Справа у революціях і війні чи в менталітеті?

- Стабільність – як наркотик. Будь-яка людина, яка займалася корпоративною трансформацією, тобі це підтвердить. Щойно починаєш щось міняти, тебе одразу атакує імунітет у вигляді бухгалтерів, юристів, менеджерів, які роками вчили, як заведено. Краще – ворог доброго. Це вони, лінтюхи, придумали. А тепер скажи, де ця міфічна стабільність у нас? Що нам втрачати? Тому ми й не боїмося змін. Просто (і, мабуть, на щастя, враховуючи обставини) не встигли обрасти жирком. У світовій спільноті ми як вічний студент: голодні, упертюхи і з амбіціями. І, знаєш, це навіть добре.

Володимир Коваль