«Велике звільнення» та «лежання влежку»: як мільйони молодих людей у США і Китаї звільняються, відмовляючись від безперервної гонитви за базовими благами

2021 рік став рекордним за кількістю добровільних звільнень у розвинених країнах.

У всьому світі мільйони людей переосмислюють те, як вони працюють і живуть, і як краще збалансувати ці два аспекти.

Це призвело до появи нового терміна «Велике звільнення», що означає те, як різко в США (а пізніше термін поширився на Китай, Японію та Німеччину) мільйони людей у 2021 році, звільнившись з роботи, більше не планують повертатися до звичного способу життя.

Наводимо головне з матеріалу Bloomberg Businessweek «Від великих звільнень до неробства, робітники відмовляються від роботи».

«Велике звільнення»

Велике звільнення призвело до того, що американські робітники залишили свої робочі місця в рекордних кількостях — понад 24 млн людей зробили це з квітня по вересень цього року, — і багато хто з них залишається поза пошуками роботи. 

У Німеччині, Японії та інших багатих країнах спостерігаються відлуння тієї самої тенденції.

Пандемія коронавірусу призвела до серйозних наслідків: опитування показують зростання відчуття вигорання і погіршення психічного здоров'я у багатьох країнах.

Але тиск на розвинені країни зростав десятиліттями. Доходи залишалися на колишньому рівні, а часто і падали, гарантії зайнятості стали ненадійними, а вартість житла й освіти різко зросла, внаслідок чого менше молодих людей змогли побудувати фінансово стабільне життя.

Хоча «Велике звільнення» — явище серед тих, хто молодший за 40 років, воно також відображається на всій економіці та змушує ширше говорити про роботу. Мілленіали (народжені між 1980 роком і кінцем 1990-х) та покоління Z (демографічна когорта після них), як правило, якщо взагалі мають можливість одружитися, купити житло та завести дітей, то можуть зробити це пізніше, ніж могли попередні покоління.

У США фінансові побоювання міленіалів виникли задовго до COVID-19. Завдяки поєднанню різкого зростання студентської заборгованості та повільного відновлення після Великої рецесії це покоління, ймовірно, стане першим в історії США менш заможним, ніж їхні попередники.

Пандемія, схоже, загострила ці побоювання. Згідно з опитуванням Mind Share Partners, дві третини міленіалів, які кинули роботу у 2021 році, вказали причини психічного здоров'я, а частка покоління Z була ще вищою — 81%.

Людська та економічна конкуренція, спричинена пандемією, також змусила багатьох молодих людей переглянути свої пріоритети.

Рух у Китаї

Китайський рух «лежати влежку», що виник лише з жартівливої публікації в соцмережах, від якої він і отримав свою назву, також прагне відмовитися від участі у виснажливих перегонах за базовими благами. 

Те, що почалося як дотепний вираз повстання китайської молоді, стало рухом, який визнав навіть Сі Цзіньпін. 

«Я не працюю два роки і не бачу в цьому нічого поганого», — йдеться в квітневому повідомленні на платформі Baidu Tieba, яке зробило рух вірусним. «Тиск здебільшого походить від порівняння з однолітками та цінностями старшого покоління. Але ми не зобов'язані їм слідувати».

Це реакція, що стала бунтом проти системи, в якій виснажливий графік роботи «996» — з 9:00 до 21:00, шість днів на тиждень — є нормою в таких галузях, як технології. Те саме стосується і гнітючого тиску з боку родини, суспільства і навіть уряду, щоб вони продовжували підніматися кар'єрними сходами.

Економіка країни за останнє десятиліття зросла вдвічі, але не всі пожинають плоди такого зростання: у багатьох великих містах зростання вартості життя випереджає зростання заробітної плати.

У результаті деякі бачать феномен «лежати влежку» як застереження про наближення стагнації в японському стилі, яка несподівано виникла на ранньому етапі розвитку економіки. 

«По суті, збіг, що ці два дискурси (у США і Китаї — ред.) виникли одночасно», —  каже Сян Бяо, директор Інституту соціальної антропології Макса Планка в Німеччині. «Але ми можемо встановити зв'язок. Йдеться про те, як економіка стала перегрітою і нестійкою як в екологічному, так і в психологічному сенсі».

Джек, 32-річний технічний працівник, який назвав лише одне ім'я через побоювання репресій з боку свого роботодавця, був повний амбіцій, коли телекомунікаційна компанія найняла його п'ять років тому. 

Але виснажливе навантаження не призвело до успіху, на який він сподівався, і з часом його ентузіазм згас. Він досі працює, але не так багато.

«Багато інтернет-галузей досягли стадії, коли немає вибухового зростання», — каже Джек. «Але вся важка робота досі тут. Усі стреси досі тут. Так ви і втрачаєте надію».

У жовтні тисячі співробітників компаній, зокрема Alibaba Group Holding Ltd. і ByteDance Ltd., яка володіє TikTok, взяли участь в онлайн-кампанії під назвою «Worker Lives Matter», розмістивши інформацію про те, коли вони починають і закінчують свої робочі дні, у загальнодоступній електронній таблиці . ByteDance відтоді вимагає коротшого робочого тижня.

У мемах і онлайн-дописах молоді китайці називають своє покоління «мишоловками» і «солоною рибою» (на кантонському діалекті солона риба є метафорою трупа, але це також може означати людей, позбавлених амбіцій або прагнення).

Якщо таке ставлення стане повсюдним, воно може прискорити скорочення населення: рівень народжуваності в Китаї упав до рекордно низького рівня у 2020 році, що викликає серйозне занепокоєння, адже робоча сила вже скорочується.

На біржі зайнятості Sanhe на півночі Шеньчжэнь десятки нещодавно прибулих з інших частин Китаю збираються, щоб переглянути оголошення про вакансії. Тоді як трудящі-мігранти в країні колись славилися своєю працьовитістю, ці чоловіки та жінки заробили репутацію тих, хто коротає час, граючи в онлайн-ігри або дивлячись стримінгове телебачення, і влаштовується на денну роботу лише тоді, коли їм потрібні гроші для оплати рахунку за телефон або оренди. 

Уникаючи довгострокової роботи і заводських робочих місць на користь менш вимогливих службових ролей, вони підсумовують свій спосіб життя простою мантрою: «Працюй один день, розважайся три».

Давнє явище в Японії

Японцям розмови про те, що відбувається в Китаї та США, про те, як збалансувати роботу та інші заняття, здаються знайомими. 

У 1990-х місцеві засоби масової інформації намалювали непривабливий портрет молодих «вільнодумців», які відкинули вимогливу офісну культуру Японії з її жорсткою ієрархією та 15-годинним робочим днем на користь випадкових заробітків.

Молоді люди кажуть, що їхній спосіб життя був нав'язаний їм застійною економікою та дерегулюванням ринку праці, що призвело до скорочення кількості оплачуваних посад і більшої нестабільності роботи.

До 2010 року вільнодумці отримали менш зневажливий ярлик як частина більшого явища — «покоління саторі» — що стосується стану просвітлення в японському буддизмі, досягнутого через відмову від матеріальних бажань.

Зростаюче визнання покоління саторі може відображати нижчі темпи зростання економіки та менш стабільну зайнятість. Кількість новонароджених у країні, яка вже десятиліттями скорочувалася, знову впала до рекордно низького рівня у 2020 році.

Чи може це бути спробою переглянути устрій світу?

Часто те, що зображується як зміна поглядів молоді, є лише проявом довгострокових тенденцій, каже Боббі Даффі, директор Інституту політики Лондонського королівського коледжу, чия книга «Міф про покоління» кидає виклик стереотипам про зміну поколінь.

За словами Грейнджер з Qualtrics, величезна кількість людей, які кидають роботу в США та Європі, є ознакою структурного психологічного зсуву. Він каже, що людей спонукають «працювати над чимось значущим, мати вищу мету. Ми бачили безліч доказів цього».

У Китаї зсув може виявитися ще більш фундаментальним. Комуністична партія намагається послабити феномен «лежати влежку», обіцяючи продовження висхідної мобільності, з планами подвоїти розмір сегмента населення з середнім рівнем доходу до 2035 року.

Але уповільнення економічного зростання змушує партію більше зосереджуватися на тому, як ці досягнення поширюються. Недавня політика, спрямована на покращення умов для працівників концертів і зниження витрат на житло та освіту, спрямована на підтримку кращої якості життя.

Якщо ці побоювання щодо цінності праці збережуться, вони можуть з часом вплинути на хід економіки.

«Лежання влежку і Велике звільнення порушують складні питання, але не вимагають конкретних змін. Це хороший імпульс», — каже Сян з Інституту Макса Планка. «Це може бути енергія для просування нових парадигм зростання».